Економічна система

Спеціалізація і розподіл праці

Поділ праці між відокремленими виробниками продукції, по-перше, є основною формою розвитку продуктивних сил суспільства, по-друге, він служить, поряд з приватною власністю, необхідною умовою виникнення і розвитку ринкового господарства. Поділ праці пройшов тривалий шлях розвитку від первісного – статевовікового в межах натурального господарства, до нинішнього міжнародного поділу праці між країнами та державами, що утворюють світове господарство. Три великих громадських поділу праці послужили основою виникнення товарного виробництва: перше – виокремлення пастуших племен і землеробських, друге – відділення ремесла від землеробства, третій – з появою грошей утворився клас торговців. Відомі також міжгалузевий, внутрішньогалузевий, мануфактурний поділ праці.

Спеціалізація є формою поділу праці, при якій кожен відокремлений виробник концентрує свої здібності і зусилля на виготовленні одного виду продукції. Це – рівносильне галузевому розподілу праці; при спеціалізації на виконанні однієї деталі – подетальний, і при спеціалізації на одній операції – операційний розподіл праці.

Навіть при ручній праці її спеціалізація супроводжується різким підвищенням ефективності. При ній зусилля і здібності виконавця праці концентруються на тій роботі, яку він знає краще за все, повторення одних і тих же операцій підвищує його кваліфікацію, а це позначається на рівні якості продукції. Крім того, при цьому не втрачається час на переходи від одного виду роботи до іншого, ресурси праці використовуються найбільш економно, підвищується продуктивність праці, скорочуються витрати робочого часу на виробництво продукції.

Цей фундаментальний принцип можна проілюструвати на наступному спрощеному прикладі. Припустимо, що в економіці діють два суб'єкти А і В (наприклад, дві фірми), які до спеціалізації виготовляють два види продукції, а потім спеціалізуються на виробництві тільки одного виду продукції (X і Y) і взаємно обмінюються ними (див. рис.2).

Фірма	Виробництво	Споживання
до	після	до	після
X	Y	X	Y	X	Y	X	Y
А				–			8(+2)	4(+1)
В			–				4(+1)	8(+2)
Загалом							12(+3)	12(+3)

Рисунок 2 – Таблиця ефекту спеціалізації

Як бачимо, спеціалізація дозволила збільшити обсяг виробництва продукції та її споживання на 3 одиниці кожному господарюючому суб'єкту. А якщо врахувати підвищення якості та здешевлення товарів, то ефективність спеціалізації буде ще вище.

Економічна система – це сукупність виробничих відносин між господарюючими суб'єктами, що здійснюють вибір способів оптимального використання обмежених ресурсів для задоволення індивідуальних і суспільних потреб. Економічна система включає в себе безліч самостійних підсистем і їх взаємозв'язки між собою. Історична класифікація економічних систем повинна включати крім сучасних, системи минулого і майбутнього. При визначенні основних типів економічних систем використовуються різні критерії. Визначальною характеристикою основних типів економічних товариств, через які пройшло у своєму розвитку людство, є характеристика власності, перш за все, власності на засоби виробництва. При такому підході виділяють первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний тип економіки. Деякими вченими в якості критерію класифікації суспільств використовується розвиток промисловості і застосування науки. При цьому виділяються доіндустріальне, індустріальне і постіндустріальне суспільство.

У реальній дійсності існує велика різноманітність економічних систем; навіть у країнах з приблизно однаковим рівнем економічного розвитку і співвідношенням різних форм власності, конкретні варіанти однотипних систем відрізняються внаслідок специфіки історичного розвитку, національних традицій і заходів державного втручання в економіку. Щоб визначити суттєві властивості кожної системи, виділяють так звані теоретичні моделі економічних систем (традиційну, командно-адміністративну, ринкову та змішану моделі).

У традиційних суспільствах пріоритетне значення в порівнянні з економічною діяльністю мають релігійні та культурні цінності, що гальмує розвиток суспільства. Командно-адміністративна система характеризується монопольним становищем державної форми власності і повним контролем економічної діяльності з боку держави. Ринкова система характеризується різноманітністю форм власності та наявністю свободи споживача і виробника. Змішана економічна система поєднує елементи ринкової і командно-адміністративної систем.

Дата добавления: 2014-12-07