Структура та обсяг годин за темами курсу 3 страница

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування і цін, а реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення: Рівень життя – це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

2. Сутність, структура, форм і системи заробітної плати. Заробітна плата в економічній теорії - це ціна робочої сили, яка відповідає вартості предметів споживання і послуг, що забезпечують відтворення робочої сили, задовольняючи фізичні і духовні потреби працівника і членів його сім'ї. В законі України про оплату праці надано таке визначення: заробітна праця - це винагорода або заробіток, обчислений як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Сутність заробітної плати проявляється у таких функціях: відтворювальна, стимулююча, регулююча, соціальна, формування платоспроможного попиту населення. Структура з/п - це співвідношення окремих частин з/п у загальному її обсязі. Наказом Мінстату України від 11.12.95 № 323, визначено структуру та склад фонду оплати праці, зокрема: основна з/п; додаткова; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

3. Державне та договірне регулювання заробітної плати. Відповідно до Закону України «Про оплату праці» (ст. 5) до основних суб'єктів організації заробітної плати належать органи державної влади й місцевого самоврядування.

Держава водночас виступає і в ролі власника, і в ролі захисника інтересів найманих працівників, і в ролі гаранта дотримання трудового законодавства. Одним із основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування мінімального її рівня. Мінімальна заробітної плата,відповідно до Закону України «Про оплату праці», — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, що нижче за нього не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Важливим елементом організації заробітної плати є її договірне регулювання. Законом України «Про колективні договори і угоди», Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, а також Указом Президента України «Про національну раду соціального партнерства». Угода, згідно з чинним законодавством, укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Рекомендована література: [1, с. 215-260]; [3, с. 89-102], [4, с. 85-95], [7, с.292-324], [9, с.323-345], [20].

Лекція 12

Вступ (0,5 год.)

Тема 12 (3.4) Планування праці ( 1,5 год.)

Логіка викладу:

1. Сутність і значення планування праці. Планування є важливою управлінською функцією, яка передбачає визначення цілей та способів їх досягнення. Планування об’єднує усі структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам єдиного напрямку та скоординованості, що дає змогу повніше й ефективніше використовувати наявні ресурси, якісно, системно та своєчасно приймати необхідні управлінські рішення. Цілями планування трудових показників є наступні: забезпечення зростання продуктивності праці і перевищення темпів її росту над темпами росту середньої заробітної плати; досягнення економії праці і фонду заробітної плати; дотримання оптимальних співвідношень у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості і якості їхньої праці при встановленому розмірі загального фонду заробітної плати; посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу в цілому у покращанні техніко-економічних показників діяльності підприємства; забезпечення потреби у персоналі необхідної кількості та якості, а також підвищення кваліфікації працівників підприємства; встановлення оптимального співвідношення між різними категоріями персоналу та професійними групами.

2. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану. Трудові показники підприємства знаходять втілення в усій сукупності планів, що розробляються на підприємстві. Класифікація планів здійснюється за рядом ознак; зокрема за об'єктами планових рішень, інтервалами планування та іншими аспектами діяльності конкретного підприємства можна виділити такі види планів. Стратегічний план відображає стратегію розвитку підприємства і має на меті забезпечення результативності підприємства та освоєння ним нових можливостей; в ньому відображено рішення, які стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Довгостроковий план охоплює значний плановий інтервал часу та містить завдання, поєднані за часом і ресурсами. Найважливішими складовими довгострокового плану є певна хронологізація проектів, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів. Середньостроковий план — певною мірою деталізований довгостроковий план, який містить основні завдання на встановлений період, передбачає розробку в певній послідовності заходів, окреслених в довгостроковому плані. Межа між ними досить умовна і неоднозначна. Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць). Оперативне планування — різновид поточного планування, передбачає розробку оперативних планів, спрямованих на вирішення конкретних питань діяльності підприємства та його окремих підрозділів у короткостроковому періоді. Вони мають вузьке спрямування, високий рівень деталізації, характеризуються різноманітністю використовуваних прийомів та методів, охоплюють окремі функціональні сфери діяльності підприємства. Бізнес-план — план створення нової фірми, започаткування нової справи чи окремого проекту на існуючому підприємстві, програма діяльності фірми, план конкретних заходів для досягнення конкретних цілей з оцінкою очікуваних витрат і доходів.

3. Планування соціального розвитку трудових колективів. Соціальний розвиток колективу — це процеси соціалізації кожного та всього колективу, які дають змогу регулювати та врівноважувати інтереси особистості, колективу та всього суспільства. Планування соціального розвитку колективу (соціальне планування) є системою методів планомірного управління розвитком трудового колективу підприємства, цілеспрямованого регулювання соціальних процесів та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин на рівні підприємства. Мета планування — підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок соціальних чинників, створення умов для повнішого задоволення потреб працівників та для розвитку членів колективу. В плані соціального розвитку виокремлюють такі розділи та напрямки робіт: 1) удосконалення соціальної структури колективу; 2) соціальні чинники розвитку виробництва та підвищення його економічної ефективності; 3) покращання умов праці та побуту працівників; 4) посилення дисципліни праці, розвиток трудової активності та творчої ініціативи.

Рекомендована література: [1, с.429-443], [2, с.54-67], [3, с. 176-192, 205-211]; [4, с.76-80], [9]; [16, с.75-78].

Лекція 13

Вступ (0,5 год.)

Тема 13 (3.5) Аналіз, звітність і аудит у сфері праці (1,5 год.)

Логіка викладу:

1. Економічний аналіз і аудит у сфері праці. Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, що пов’язані з такими компонент дослідженням взаємопов’язаних економічних процесів, які складаються під впливом об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного характеру тощо.

Аналіз трудових показників є важливою складовою науково обґрунтованого планування, регулювання та управління. Основна мета аналізу продуктивності праці полягає в узгодженні системи трудових показників з метою оцінки впливу кожного окремого показника і всієї сукупності показників на загальну результативність праці. Метою аналізу персоналу є виявлення ступеня обґрунтованості запланованої чисельності працівників та визначення ефективності використання персоналу на підприємстві. Аналіз використання фонду заробітної плати здійснюється на підставі діагностики використання фондів заробітної плати та установлення причин відхилення фактичних показників від запланованих та зіставленні темпів зростання заробітної плати працівників з темпами підвищення продуктивності праці, виявлення причин відхилення розмірів середньої заробітної плати від запланованих показників;

2. Напрями, етапи і методи проведення аудиту у сфері праці. Аудит в трудовій сфері — це система заходів, що періодично проводиться щодо збору інформації, її аналізу і оцінки на цій основі ефективності діяльності підприємства з організації праці і регулювання соціально-трудових відносин. Об'єктом аудиту в трудовій сфері є трудовий колектив, персонал підприємства, його діяльність. В цілях аудиту персонал підприємства і його діяльність представляються у вигляді системи показників. Аудит у сфері праці – незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації з метою виявлення проблем економного та ефективного використання ресурсів праці, дослідження їх причин, надання необхідних рекомендацій з їх усунення. Аудит трудових показників здійснюється за планом і передбачає чотири стандартних етапи: 1) підготовчий етап: розробка внутрішньофірмового документу (наказу, розпорядження); 2) збір інформації; 3) обробка інформації; 4) заключний етап: узагальнення результатів, формування висновків, розробка рекомендацій щодо удосконалення організації праці.

3. Звітність з питань праці. Найширшу та достовірну інформацію про результати впровадження програм з праці, управління і розвитку персоналу надає державна статистична звітність підприємств з питань праці. Державна статистична звітність з питань праці включає такі звіти: «Звіт по праці» (форма № 1-ПВ місячна), який подається підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності; «Зведений звіт по праці» (форма № 1-ПВ місячна зведена), який подають підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, що мають декілька видів діяльності; «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах» (форма № 1-ПВ (умови праці) річна), який подається промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами та організаціями транспорту і зв'язку, колективними сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від форм власності; «Чисельність окремих категорій робітників та підготовка кадрів» (форма № 6-ПВ річна) подається підприємствами та колективними сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від форм власності. На підприємствах роботу зі складання і своєчасного подання звітів з питань праці здійснює економіст з питань праці.

Рекомендована література: [1, с.444-456], [3, с.156-179], [4, с. 339-345], [7, с.11-18].

5.Тематика та зміст семінарських занять

Змістовний модуль 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН І ПРАЦІ

Дата добавления: 2014-12-07