Державна служба: поняття і принципи організації

Державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах і їх апараті, на який покладено практичне виконання завдань і функцій держави.

Правовий статус державного службовця регламентується нормами конституційного, трудового, цивільного й інших галузей права, що визначають порядок зарахування на державну службу, види заохочень і відповідальності службовців, обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, підстав для її припинення. Самостійним інститутом адміністративного права є адміністративно-правові, регламентуючі питання державної служби.

Виходячи з принципу поділу влади, виділяють державну службу в органах законодавчої, виконавчої і судової влади. Основними принципами роботи державної служби, закріпленими в Конституції України й у Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, є:

© служіння народу У країни;

© демократизм і законність;

© гуманізм і соціальна справедливість;

© пріоритет прав людини і громадянина;

© професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

© персональна відповідальність за виконання службових обов'язків;

© дотримання прав і законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

© дотримання прав підприємств, установ, організацій і об'єднань громадян.

Право на проходження державної служби надається громадянам України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань і місця проживання. Для її проходження вони повинні одержати відповідні освіту і професійну підготовку, пройти у встановленому порядку конкурсний добір чи іншу процедуру, передбачену чинним законодавством й іншими нормативно правовими актами.

Головним компонентом державної служби як юридичного інституту є посада.

Посада визначається штатним розкладом як первинна структурна одиниця державного органу і його апарату, на яку покладається відповідним нормативно-правовими актом коло службових повноважень.

Посадовими особами вважаються керівники і заступники керівників державних органів, інші державні службовці, на яких законами чи іншими нормативними актами покладене здійснення організаційно-розпорядницьких і консультаційно-порадних функцій.

Саме посада визначає коло службових обов'язків, право і межі відповідальності державного службовця, вимоги до його професійної підготовки. Крім того, посада визначає зміст роботи державного службовця і встановлює його правовий статус.

На державних службовців чинним законодавством покладаються визначені права й обов'язки.

Основними обоє'язками державних службовців є:

дотримання Конституції України й інших законодавчих актів;

забезпечення ефективної роботи і виконання задач державних органів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівництва;

забезпечення державної таємниці, конфіденційності інформації про громадян, яка стала їм відома при виконанні обов'язків державної служби, а також іншої інформації, що відповідно до чинного законодавства не підлягає розголошенню, і т. п.

Державний службовець має діяти в межах наданих йому повноважень. У випадку одержання доручення, що суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний негайно в пись- мовій формі сповістити про це посадову особу, що видала таке дору- чення, а у випадку, якщо ця посадова особа наполягає на його вико- нанні,— повідомити про це вищестоящу посадову особу.

Державний службовець відповідно до законодавства має право:

користатися правами і свободами, гарантованими Конституці-єю і законами України;

брати участь у розгляданні питань і винесенні по них рішень у межах своїх повноважень;

одержувати від державних органів, підприємств і організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування необхідну інфор- мацію з питань, що входять до його компетенції;

на повагу особистого достоїнства, справедливого і поважного ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

вимагати виконання визначеного керівництвом обсягу службових повноважень на визначеній посаді;

на оплату праці в залежності від займаної посади, присвоєн-ного рангу, якості, досвіду і стажу роботи;

на підвищення за службовим рівнем з урахуванням кваліфікації і здібностей, сумлінного виконання службових обов'язків, участі в конкурсах на заміщення посад вищої категорії;

вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, як на його думку, обвинувачень чи підозр;

на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

захищати свої законні права й інтереси у вищих державних органах і в судовому порядку.

Конкретні права й обов'язки державних службовців визначаються на підставі типових кваліфікаційних характеристик і відбиваються в посадових інструкціях, затверджуваних керівниками відповідних державних органів у межах їх компетенції.

Дата добавления: 2014-12-07