Формула тайни Миропомазання

План

1. Апостольські часи.

2. Східня традиція.

3. Західна (Латинська традиція).

5. Пресвята Євхаристія.

В апостольські часи після прийняття хрещення новопросвічені приймали дар Святого Духа через покладення рук апостолів (Діянь 8, 15–17). Апостольську священнодію покладення рук на новохрещеного у післяапостольські часи здійснюють єпископи, але в їхній обряд уже входить традиція помазання новохрещеного також св. єлеєм. Тертуліан свідчить, що після хрещення йде обряд помазання та покладення рук єпископа з молитвою на голову новопросвіченого.

В Апостольському переданні єпископ кладе руки на новохрещених, читає молитву, а потім завершує цей обряд помазанням єлеєм та зображенням знаку хреста на чолі у новохрещених. У східних Церквах із переходом на масове хрещення дітей та збереженням ранньоцерковної дисципліни про уділення трьох тайн християнського втаємничення у одній відправі тайну миропомазання стали здійснювати священики через помазання новопросвічених миром, яке освячував єпископ. У західній Церкві, навпаки, склалася зовсім інша дисципліна уділення миропомазання. Римський обряд, який на початку другого тисячоріччя повністю замінив усі західні церковні обряди, зберіг за єпископом право не лише освячувати миро, але й звершувати увесь чин миропомазання (конфірмації). Уже на початку V ст. папа Інокентій І (402–417) у листі до єпископа Деценція із Губбіо суворо забороняє пресвітерам вділяти тайну миропомазання, та вказуючи на практику апостолів (Дії 8, 14–18), дозволяє здійснювати цей чин тільки єпископам, які мають повноту священства. В свою чергу таке віднесення уділення миропомазання до священнодій єпископа посприяло згодом швидкому відділенню цієї тайни від інших тайн втаємничення та створенню нової доктрини конфірмації у католицькій (латинській) Церкві. Повертаючись після Другого Ватиканського собору до стародавньої доктрини та дещо реформуючи чин уділення конфірмації в католицькій Церкві, папа Павло VІ вніс у цей обряд формулу православного чину миропомазання. Тайна Миропомазання вділяється через помазання чола миром з покладенням руки та через слова: «Прийми печать дара Духа Святого».

Канон 7 другого Вселенського Собору в Константинополі 381 р. говорить: «Щодо єретиків, які приєднуються до правдивої віри, то ми їх приймаємо згідно з таким порядком і звичаями. Аріян, македонців, сабатіян і новатіян, чистих, чотирнадцятиденників або тетрадитів і аполінаріян, якщо вони дають письмове ствердження і виклинають усяку єресь, яка не відповідає вченню Святої Божої Вселенської і Апостольської Церкви, приймаємо, помазуючи святим Миром чоло, потім очі, ніздрі, губи і вуха, і промовляємо: «печать дару Духа Святого». «Євноміян, які хрестять одноразовим зануренням, і монтаністів та савеліян, які тримаються думки про неподібність Отця і Сина, і всіх інших єретиків (бо таких тут багато, особливо в Ґалатії), всіх, хто хоче приєднатися до правовірних, приймаємо як язичників. У перший день робимо їх християнами, у другий — оголошеними, а на третій заклинаємо їх, дмухаючи їм у лице три рази і у вуха: і так оголошуємо їх і визнаємо їм перебувати в Церкві і слухати писання, а тоді вже хрестимо їх». Згідно з цією традицією православний требник приписує священикові зразу після хрещення вділяти охрещеному тайну миропомазання. Творячи знак хреста на чолі, ніздрях, устах, вухах, грудях, руках, ногах новопросвіченого священик помазує його св. миром та проказує слова: «Печать дара Духа Святого».

СВЯТА ТАЙНА ЕВХАРИСТІЇ

Беручи участь разом з іншими членами церковної громади у пресвятій євхаристії охрещений та миропомазаний стає новим членом Церкви. Тільки у прийнятті Тіла і Крові Господніх новопросвічений стає частиною Тіла Христового і тільки через причастя Святих Христових Тайн новий член Церкви виявляє своє членство в євхаристійній громаді, яке є «виявленням Церкви Божої в усій її повноті». Тому новопросвічені, виявляючи разом з іншими членами церковної громади онтологічну суть Церкви своєю участю в євхаристії, стають членами народу Божого, входять у священний народ, приймають царське священство (1 Пет. 2, 5, 9, 10). Отже участь членів Церкви у Божественній євхаристії є вираженням їхнього священичого служіння, на яке вони ставляться через прийняття тайн християнського втаємничення, бо «дар Духа, якого отримує кожен вірний у тайні прийняття в Церкву, є харизма царського священства». Завдяки цій священичій харизмі, отриманій кожним, хто прийняв тайни хрещення, миропомазання та євхаристії, вірні (члени Тіла Христового) складають цілісний, онтологічно однорідний божественно-людський організм Церкви.

ТЕМА 9. ТАЙНИ Х. В. У КИЇВСЬКІЙ ЦЕРКВІ ВІД ХРЕЩЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ 988 ПО НАШ ДНІ

Дата добавления: 2014-12-07