Причастя

Миро.

Миропомазання.

Канони про святу Тайну Хрещення.

План

1. Кодекс Канонів Східних Церков.

5. Пресвята Євхаристія.

6. Служителі.

7. Матерія та форма таїнства.

КОДЕКС КАНОНІВ СХІДНИХ ЦЕРКОВ

Святі тайни Хрещення, Миропомазання і Євхаристії утворюють богословську єдність і на початку християнства уділялися одночасно тим дорослим, які приєднувалися до Церкви. 3 різних історичних причин, особливо пов'язаних із запровадженням хрещення дітей, їх уділення було розділено. На II Ватиканському Соборі наголошувалося, що тайни знову повинні улятися разом в їх єдності навіть дітям; ця практика продовжує залишатися предметом дискусій.

ХРЕЩЕННЯ _­

Хрещення — це свята тайна, яку необхідно прийняти для правосильності інших святих тайн. Хрсщення здійснюється чсрез вживания води в одній з трьох форм: занурювання, обмивання, покроплення тіла людини і призивання імені Бога в трьох особах [див. 4, к. 675]. Обряд хрещення містить інші молитви та дії, які можна опустити тільки у випадку крайньої необхідності.

Хрещсння, як правило, уділяє священик. Уділяти хрсщення належить відповідному парохові в межах території його парафії; парох або місцевий ієрарх можуть дозволити іншому священикові охрещувати, і такий дозвіл може бути законно припущсний, тобто, коли немає можливості отримати дозвіл від пароха. Згідно з 2-м параграфом канону 290, до парохові «належить найважливіші священичі функції, а саме: уділяти Тайни Християнського Втаємничення, тобто Св. Тайни Хрещення, Миропомазання, Євхаристії…». Не можна відмовляти у дозволі священику іншої Католицької Цєркви свого права, якого покликали уділяти хрещення особі, яка повинна бути приписана до його Церкви, відповідно до норми права. При великій кількості вірних, єпископ повинєн призначити священика з іншої Церкви, щоб він уділяв Хрєщення. Східна католицька традиція, як правило, нс дозволяє дияконам уділяти Хрєщсння, оскільки Хрсщення завжди уділяється разом з Тайною Миропомазання, яку має право уділяти тільки священик. Однак, у випадку необхідності диякон чи інший священнослужитель, або член інституту посвяченого життя (чоловік або жінка), або навіть будь-який інший християнин може охрещувати. Навіть батько або мати можуть охрестити дитину, якщо нсмає відповідного служителя культу.

Кожна людина, яка ще не охрещена, може прийняти хрещення. Недоношсний плід, якщо живе, також слід охрестити.

В. Поспішіл перечислює умови, яких слід дотримуватись для того, щоб хрещення дитини було законним:

(1) була обгрунтована надія, що дитину будуть виховувати у вірі Католицької Церкви. Запевнення родичів, наприклад, дідуся і бабусі, не можна приймати, як такі, якщо їх не підтримують батьки дитини;

(2) Щоб просили батьки, принаймні один з них, або той, хто їх заступає (хрещення дитини проти волі некатолицьких батьків буде неправосильним);

(3) Покинуту або знайдену дитину слід охрестити, хіба що відомо, що її вже охрещсно;

(4) Неповносправних з дитинства можна хрестити як дітсй;

(5) Дітей некатолицьких християн можна охрестити, якщо цього просять батьки, бо до їхнього священнослужителя неможливо звернутися.

Дорослі і ті, хто не є вже дітьми, повинні висловити самостійно бажання прийняти хрещення, вони повинні бути достатньо обізнаними з істинами віри, бути випробуваними в християнському житті і переконаними в необхідності каяття за особисті гріхи; ці гріхи будуть прощені самим хрещенням. Якщо така особа перебуває у небезпеці смєрті й у даний час неспроможна виявити бажання прийняти Хрещення, його або її можна охрестити, якщо вони обізнані з основними істинами віри та раніше виявляли бажання охреститися.

Так зване хрещення за бажанням (тлумачене як "хрещення" добрих язичників) і хрещення кров'ю (мучеництво кандидата до хрещення) є хрещеннями тільки в непрямому значенні терміну; це богословське пояснення Божих диспенз від необхідності хрещення водою для певних осіб.

Канони від 29 до 38 визначають норми, за якими вірні приписуються до відповідної Церкви свого права. Хрещення повинно уділятися відповідно до приписів Церкви свого права, до якої повинен належати той, хто приймає хрещення, при умові, якщо ця Церква має свого священика.

3 найдавніших часів Церкви, осіб, які виявляли бажання охреститися, представляли хресні батьки з християнської громади, з якими вони пізніше перебували у близьких родинних стосунках великої суспільної ваги. Хресні батьки приймають на себе зобов'язання допомагати новому християнинові провадити життя, яке співпадає із обов'язками, покладеними на члена Церкви.

Щоб бути хресною матір'ю, або хресним батьком, необхідно дотримуватися певних умов:

(1) був християнином, який прийняв Хрещення, Миропомазання і Євхаристію;

(2) належав до однієї з Католицьких Церков свого права, хоч східні некатолики можуть бути хресними батьками поруч з католицькими;

(3) мав намір виконувати це завдання поручителя, тобто, недостатньо бути тільки пасивним глядачем;

(4) був призначений тим, хто має бути охрещеним або батьками чи опікунами, або, якщо таких немае, то служителем; якщо хрещені батьки не в змозі бути присутніми, то повинні призначити таких, які б їх заступали при хрещенні;

(5) щоб не був батьком, матір'ю або подругом тієї особи, яка має бути охрещена;

(6) нехрещені або некатолицькі християни, відмінні від східних, такі як протестанти, не можуть бути хресними батьками, але можуть бути допущені і записані як свідки при хрещені;

(7) якщо немає хресних батьків, то служитель повинен потурбуватися, щоб був присутній принаймні один свідок, який міг би підтвердити уділення Хрещення.

У давній Церкві охрещували лише дорослих, пізніше допустили до хрещення дітей; тому батьки зобов'язані подбати, щоб їхні діти були якнайшвидше охрещені відповідно до законного звичаю Церкви. Батьки та хресні батьки повинні бути обізнані із значенням тайни хрещення і пов'язаними з нею обов'язками. У сьогоднішній час в багатьох країнах світу батькам та хресним батькам пропонується короткотривале навчання про уділення святої тайни Хрещення.

Лише гостра необхідність або звичай, що суперечить закону дозволяє уділення хрещення поза межами парафіяльної церкви. Партикулярне право або місцевий ієрарх можуть дозволяти хрещення в приватному домі, наприклад, у випадку холодної погоди або можливої небезпеки для здоров'я дитини.

Про хрещення мусить бути запис в книзі охрещених, яка зберігається в церкві. Якщо мова йде про позашлюбну дитину, то записується тільки ім'я матері, якщо батько попросив так записати. Згідно з приписами права, також слід вказати до якої Католицької Церкви належатимє дитина. Крім виписки з книги охрещених, факт охрещення особи можна підтвердити також іншими способами, як наприклад, мати свідка, побачити рід релігійного виховання, що його одержала дитина, та мати подібні відомості, нсобхідні для утворення припущень.

Нс дозволяється повторно уділяти святі тайни Хрещення, Миропомазання (конфірмація) і Священства в Католицькій Церкві або в некатолицькій Церкві, що зберегла єпископське наступництво та священиче свячення (усі Східні некатолицькі Церкви); про них кажуть, що вони залишають незгладимий характер. Якщо існує сумнів, чи ці тайни були вділені взагалі, або чи вони були правосильно вділені, то вони повинні вділятися умовно ("якщо ти охрещений..." та ін.).

Згідно ККСЦ батьки-католики мають обов’язок хрестити і виховувати дітей у католицькій вірі, проте «…не забороняється посилати своїх дітей до некатолицької школи з метою з метою підвищення культурного чи наукового рївня або професійного формування».

Уділсння святих тайн ніколи нс може бути приватною справою, а завжди є уповноважсною дією з боку Церкви. Тому, якщо в певних випадках неможливо дати усій громаді доступ до уділсння усіх тайн, це слід робити годі, коли можливо.

Дата добавления: 2014-12-07