Виникнення філософської проблеми буття. Категорія буття. ЇЇ сенс і специфіка. Проблема буття у ХХ ст

Основні поняття і терміни

Основні форми існування матерії. Простір і час як форми існування світу

Світоглядне і методологічне значення категорії “матерія”. Сучасні уявлення про будову і властивості матерії.

Виникнення філософської проблеми буття. Категорія буття. ЇЇ сенс і специфіка. Проблема буття у ХХ ст.

ТЕМА 3.1. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ: БУТТЯ, МАТЕРІЯ ЯК ВИХІДНІ КАТЕГОРІЇ

Онтологія, матерія, монізм, матеріалізм, ідеалізм, Ніщо, субстанція, акциденція, рух, простір, час, Абсолют, дуалізм, плюралізм, існування.

Рекомендована література:

[1] с.115-125; [2] с. 211-217; [3] с. 203-235.

Проблема буття відноситься до так званих "вічних питань" філософії, оскільки вона стосується найістотніших параметрів людського життя, а, от­же, й світогляду, людини. Питання про суть буття, спосіб і форми його існу­вання вирішується вже філософами стародавнього світу. "Так, Парменід вва­жав, що справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостерігаються у ньому є небуття і омана. Геракліт започатковує іншу, прямо протилежну традицію у тлумаченні буття: стабільного, стійкого буття зовсім нема, сут­ність буття у вічному становленні, в єдності буття і небуття. Космічний во­гонь Геракліта як основа світу в наочно-образній формі виражає буття як становлення. Ці два підходи до тлумачення буття проходять через всю істо­рію розвитку філософської думки людства.

Сучасна філософія тлумачить буття як таку категорію, яка охоплює все Існуюче: як матеріальні, так і духовні феномени. Буття не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а включає у себе й світ людського духу, всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними. Свідомість є теж формою буття, але ідеальною формою. Разом з тим варто пам'ятати, що бут­тя не є чимось аморфним, а завжди має певну структуру, воно структуроване. Внаслідок цього можна виділити різні форми буття, які є відносно самостійними: буття природи, буття людини, буття суспільства, буття ідеаль­ного. Кожна із зазначених форм буття має свої специфічні характеристики і закономірності. Однак в основі всіх форм буття лежить буття природи, без якого неможливе існування ні людини, ні суспільства.

Специфічна особливість буття природи полягає в тому, що воно існує до появи людини. Воно є первинним, базисним стосовно інших форм буття. На його основі виникає олюднена природа, формується суспільне і духовне буття. Буття олюдненої природи є єдністю природних закономірностей і сус­пільних процесів. Це той штучний світ, в якому живе людина і який вона створила за допомогою своєї діяльності відповідно до своїх потреб та інтере­сів.

Серед форм буття людини виділяють предметно-практичну діяль­ність, практику соціальних перетворень і процес "самостворення" людини.

Суть предметно-практичної діяльності полягає в тому, що людина як фізичне тіло діє на інші фізичні обпекти і змінює, перетворює їх з метою за­доволення своїх потреб в їжі, житлі, одежі.

Людина є суспільною істотою, вона не може стати людиною поза соціа­льним оточенням, вижити в повній ізоляції від інших людей. Тому люди прикладають чимало зусиль, щоб створити оптимальний для їхнього житія соціальний устрій.

Людина формує свій духовний світ, по-перше, пошуками ідеалів, що приваблюють її, користуючись певною системою моральних та естетичних цінностей. По-друге, вона прагне отримати максимально адекватні уявлення про світ, в якому живе. Нарешті, людина постійно конструює проекти пере­творення світу (у тому числі і саму себе) до того його стану, в якому б хотіла жити, стану, що гідний її. Буття людської свідомості є, таким чином, функці­ональним, воно формується аксіологічними, когнітивними, конструктивно-проектуючими чинниками.

Буття суспільства (соціального) грунтується на бутті олюдненої приро­ди і власне природи, але закономірності соціального буття безпосередньо не витікають із природних закономірностей, а лише детермінуються природни­ми закономірностями.

Буття ідеального існує в двох формах: а) індивідуальне ідеальне (духов­ний світ окремої людини, її почуття, переживання, думки, ідеї, підсвідоме); б) суспільне (об'єктивоване) ідеальне – суспільна свідомість, духовна куль­тура суспільства. В процесі спільного життя люди формують такі форми ко­лективної свідомості як мораль, релігія, право. Ці форми ідеального є проду­ктом діяльності груп людей і існують лише в колективі.

Дата добавления: 2014-12-07