Монетаризм. Теоретичну концепцію моиетаризму розглядають як заперечення кейнсіанських поглядів – так звану „контрре­волюцію

Теоретичну концепцію моиетаризму розглядають як заперечення кейнсіанських поглядів – так звану „контрре­волюцію", здійснену засновником цього напряму Мільтоном Фрідменом. Найбільш відомими представниками монетаризму є К. Бруннер, Ф. Коган, Д. Ландер, А.Мальтцер, Дж. Стайн. Основи монетаристських поглядів викладено у праці М. Фрідмена „Кількісна теорія грошей: нове формування"(1956) та у книзі „Історія грошей у Сполучених Штатах. 1867 - 1960", написаній у співавторстві з А. Шварц(1963).

Відзначимо основні концепції М. Фрідмена і його прихильників.

1. Монетаристи вважають, що ринкове господарство в силу внутрішніх тенденцій прагне до стабільності, саморегу­ляції. Якщо мають місце диспропорції, порушення рівно­ваги, то це відбувається в результаті зовнішнього втру­чання. Дане положення спрямоване проти ідей Д. Кейнса. Було висунуте гасло: „Назад, до Сміта", що означало відмову від втручання держави в економіку. Відповідно до поглядів монетаристів гроші є головною сферою, що визначає рух і розвиток виробництва. Попит на гроші мас постійну тенденцію до росту і, щоб забезпечити відповідність між грошовим попитом і пропозицією, не­обхідно жорстко контролювати кількість грошей в обігу.

2. В якості головного регулятора, що впливає на госпо­дарське життя, служить грошова емісія (грошові імпульси) М.Фрідмен стверджував, посилаючись на „монетарну" історію США, що між динамікою грошо­вої маси й динамікою національного доходу існує тісний кореляційний зв'язок й що грошові імпульси - найбільш надійне настроювання економіки. Грошова маса впливає на розмір витрат споживачів, фірм; збільшення маси грошей призводить до зростання ви­робництва, а після повного завантаження потужнос­тей - до росту цін.

3. Оскільки зміни грошової маси позначаються на економіці не відразу, а з деяким запізненням (лагом), що може призвести до невиправданих порушень рівноваги, варто відмовитися від короткострокові грошової політики. Її варто замінити довгостроковою політикою, розраховано на тривалий, постійний вплив на економіку. Дане положення також спрямоване проти кейнсіанського курсу на поточне регулювання кон’юнктури, тому що кейнсіанський корективи запізнюються й можуть призводити до протилежних результатів. Тривалість лагів М. Фрідмен визначає від 6 місяців до 2 років.

4. Приріст грошової маси (монетарного базису) повинен відповідати росту ВНП з врахуванням змін у швид­кості обертання грошей. Фрідмен виходив з того, що грошова політика повинна бути спрямована на досяг­нення відповідності між попитом на гроші та їх пропо­зицією. Для цього необхідно, щоб відсоток приросту грошей в обігу відповідав приросту цін національного доходу або ВНП. У цьому полягає грошове правило Фрідмена. Практично стосовно США приріст грошо­вої маси повинен здійснюватися на рівні 4-5% щорічного приросту.

5. Монетарне також вважають, що число державних регуляторів має бути скорочене до мінімуму: виключається податкове, бюджетне регулювання (так звані адміністративні методи).

Дата добавления: 2014-12-07