Концепція раціональних очікувань

Концепція раціональних очікувань є одним із наймолод­ших напрямків сучасної економічної думки. Широке застосу­вання для побудови економічних моделей вона одержала ли­ше у 70-х роках внаслідок використання методологічних принципів класичної економіки.

Автор концепції раціональних очікувань Роберт Лукас – професор Чиказького університету – одержав Нобелівську премію з економіки у 1995р. Основоположниками теорії є також Т. Дж. Саржент та Н. Уолес.

Одна з центральних ідей неокласиків полягає в тому, що економічні агенти, використовуючи економічну інформацію, спроможні самостійно прогнозувати економічні процеси та приймати оптимальні рішення. При цьому споживачі прагнуть до максимізації корисності.

Іншим основним положенням теорії раціональних очікувань є ідея про те, що ринки товарів і чинників вироб­ництва є висококонкурентними, і тому ставка на зарплати й ціни на товари і чинники виробництва гнучко реагують на зміни у сфері виробництва й обміну. Масштаби пропозиції і рівноважних цін швидко пристосовуються до змін у техно­логіях виробництва, ринкових потрясінь і перерв у еко­номічній політиці держави. Під впливом нової ринкової си­туації споживачі й підприємці приймають адекватні еко­номічні рішення, внаслідок чого ціни на товари й ресурси змінюються.

Подібна реакція споживачів, підприємців і власників чинників виробництва зводить нанівець результати дискрет­ної стабілізаційної політики. Наприклад, центральний банк проводить політику „дешевих" грошей, здатну викликати інфляцію. У відповідь робітники вимагають підвищення зар­плати, підприємці підвищують ціни на товари й послуги, кре­дитори збільшують процентну ставку. В результаті стимулю­юча політика „дешевих" грошей поглинається ростом цін і зар­плати, а реальний обсяг виробництва й зайнятості не розши­рюється. Таким чином, раціональне поводження споживачів, підприємців і власників чинників виробництва зводить до ну­ля дієвість стабілізаційної політики.

Однак економічні агенти можуть приймати й помилкові неправильні рішення через неадекватну оцінку наявної інфор­мації. Наприклад, виробники можуть сприйняти загальний ріст цін як ріст попиту на конкретний товар і збільшать пропозицію товару. Оскільки ця помилка набуває повсякденного ха­рактеру, то через визначений час сукупна пропозиція починає перевищувати сукупний попит. В міру того, як це стає очевид­ним, виробництво скорочується.

Помилкова оцінка ситуації, на думку неокласиків, має місце у тому випадку, коли уряди приймають несподівані рішення, що впливають на перемінні, та беруть участь у визна­ченні обсягу сукупної пропозиції. Тому уряди повинні відмо­витися від кон'юнктурної антициклічної політики. Така політика не в змозі забезпечити тривалу рівновагу в економіці. Це досягається шляхом прийняття оптимальних рішень гос­подарюючими суб'єктами, якщо є стабільність умов, що регла­ментують економічне життя.

Не заперечуючи необхідності участі держави в еко­номічних процесах, прихильники концепції раціональних очіку­вань вважають неефективною як кейнсіанську, так і монетаристську концепції. Неефективність кейнсіанської та, меншою мірою, монетаристської політики полягає в нестабільності, непередбачуваності чинників, що визначають прийняття рішень еко­номічними агентами. Вони виступають за створення стабільних правил, відповідно до яких могли б приймати рішення й уряд, і економічні агенти. Серед цих правил, наприклад, пропонується прийняти закон, згідно з яким прийняті урядом рішення у сфері грошової і фіскальної політики могли б вступати у дію тільки че­рез два роки після їх прийняття. Це дозволило б запобігти прий­няттю кон'юнктурних, несподіваних для економічних агентів рішень, що диктуються, крім іншого, й політичними мотивами, наприклад тактикою передвиборної боротьби тощо.

Перелічені альтернативні концепції макроекономічного ре­гулювання не знижують значення кейнсіанської теорії, а швидше доповнюють її, поглиблюючи наші уявлення про складний механізм функціонування економіки. Практичний досвід переконує, що у нинішніх умовах буде помилкою надавати перевагу лише кейнсіанським чи монетаристським концепціям. У процесі дер­жавного регулювання економіки найкращий ефект досягається за умов поєднання фіскальної та грошово-кредитної політики.

Література: 1.с.39-40, 84-85; 10.с.124-144; 16.с.221-241

Дата добавления: 2014-12-07