Автоматична фіскальна політика

У національній економіці є кілька механізмів, що автоматично, без дій уряду, дають змогу певним чином стабілізувати економічні процеси і впливати на відносні рівні державних видатків і податків автоматично, у результаті дії вбудованих стабілізаторів економіки.

Автоматичний («вбудований») стабілізатор – механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без зміни податкового законодавства. Такими стабілізаторами є:

· прогресивна податкова система;

· трансферні платежі;

· допомоги по безробіттю у період економічних криз.

Вбудовані в державні закони автоматичні стабілізатори стимулюють або гальмують економічне зростання без спеціального корегування економічного курсу. Тому в період економічного зростання податкові надходження автоматично зростають, що впливає на зниження сукупного попиту і стримування економічного зростання. І навпаки, у період економічного спаду податкові надходження автоматично скорочуються, а сума вилучених доходів зменшується, тобто відбувається поступове зростання купівельної спроможності. Аналогічно відбувається і з трансферними платежами та допомогою по безробіттю. У період підйому економіки і скорочення безробіття виплати різних допомог зменшується, що стримує сукупний попит, але підчас кризи система виплат по безробіттю та соціальної допомоги збільшується, що перешкоджає різкому скороченню сукупного попиту.

Вбудовані стабілізатори не здатні повністю скорегувати небажані кон`юктурні зміни. Вони лише обмежують амплітуду і тривалість економічних коливань. Для коригування інфляції чи спаду виробництва потрібно застосовувати паралельно дискреційну та недискреційну фіскальну політику, тому розробка і проведення оптимальної фіскальної політики – завдання дуже складне і відповідальне.

6. Державний дефіцит та проблеми його збалансування.

За станом розрізняють державний бюджет:

· нормальний (збалансований), коли надходження і видатки врівноваженні;

· дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

· профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцитний бюджет, зазвичай, має місце у період спаду обсягів національного виробництва, коли податкові надходження зменшуються, а потреба у видатках зростає.

Профіцитний бюджет характерний для періоду економічного зростання і застосовується як засіб для упередження економічного буму, за яким неминуче наступає економічний спад.

Причини бюджетного дефіциту:

· спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

· збільшення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

· значний сектор „тіньової економіки”, що уникає сплати податків;

· зростання витрат на утримання управлінського апарату;

· непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Види державного дефіциту:

· фактичний – відображає реальні надходження і видатки за певний період часу;

· структурний – показує, якими можуть бути надходження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва;

· циклічний – відбиває вплив циклічних коливань на надходження, видатки та дефіцит і визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом.

Способи фінансування державного дефіциту:

· грошово-кредитна емісія;

· позика.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг.

Державний борг існує у двох формах:

· внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

· зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Управління державним боргом – це система заходів держави, пов’язана з:

· вивченням кон’юнктури на ринку позичкового капіталу;

· випуском та розміщенням нових боргових зобов’язань;

· погашенням нових боргових зобов’язань;

· виплатою відсотків на позики;

· зміною строків позик;

· зміною відсоткових ставок на позики (конверсія);

· анулюванням боргу (у випадку фінансової неспроможності держави).

Держава може розфінансувати свій борг, тобто випустити нові боргові зобов’язання для розрахунку за старі борги.

Література: 1.с.80-84; 10.с.77-88; 16.с.98-121.

Дата добавления: 2014-12-07