Предмет і метод

Лекція №1

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Срок права интеллектуальной собственности на коммер­ческую тайну ограничивается сроком существования совокуп­ности признаков коммерческой тайны, определенных частью пер­вой статьи 505 Гражданского кодекса Украины (понятие коммерческой тайны).

Срок права интеллектуальной собственности на коммерческую тайну

Право интеллектуальной собственности на коммерческую тай­ну действует до тех пор, пока сохраняется фактическая монопо­лия на информацию, которая ее составляет, а также существуют установленные законом условия ее охраны. В этом случае прин­цип срочности патентной охраны бездействует, и поэтому такая форма охраны довольно часто применяется предпринимателями.

з дисципліни «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ»

для студентів 3 курсу

напрями підготовки: 6.030509 «Облік і аудит»

6.030504 «Економіка підприємства»

галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво»

факультету економіки

Херсон – 2013 р.

Конспект лекцій з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» напрями підготовки: 6.030509 «Облік і аудит», 6.030504 «Економіка підприємства», галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво»

Укладач: к.е.н., доц. Ширенко В.Б. кількість сторінок 49 с..

Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії протокол № 7 від 31.01.2013 р. Зав.кафедри_____________ Ю.В. Ушкаренко

1. Що досліджує історія економіки та її думки.

2. Фактори історичного прогресу.

3. Поняття по економічні теорії та школи

4. Теорія та метод економічного розвитку.

I. В курсі вивчань історичний процес виникнення розвитку боротьби та зміни провідних економічних теорії шкіл.

Цей процес відображає:

1- Різні етапи та періоди розвитку економіки.

2- Погляди провідних та опозиційних соціальних груп.

3- Історичні етапи розвитку економічної теорії.

Погляди на економіку змінювалися разом з тими змінами що відбувалися в самій економ. але процес не лінійний оскільки економічні зміни повинні бути усвідомлені вченими та політиками, таке усвідомлення призводило до появи других концепції та нових рекомендацій, щодо поведінки економічних суб’єктів та держави в нових умовах. Для того щоб економічні концепції були ефективними потрібна була перевірка на праці а також потрібна була узагальнювати відомі на той час економічний досвід для того щоб більш менш адекватно передбачити тенденції місцевого та світового економічного розвитку.

Не завжди концепції та державний устрій були раціональними і ефективними, держави гинули не тільки від воєнних конфліктів але в наслідок господарських криз, що в свою чергу були результати не ефективного землекористування, неправильно побудованої податки системи, затримки сприйняття необхідних, законів,стабільністю державного апарату, відсутності запасів на випадок неврожаю, тощо. Проте, весь цей досвід з появою писемності почав фіксуватися і став доступним для вивчення і використання. В сучасних умовах вже в цілому відомо, які мотиви поведінки різноманітних економічних суб’єктів, які наслідки можуть мати ті чи інші дії держави, як в цілому діє економічний механізм, як впливають зміни в технології суспільства організації, культури на економічні відносини.

Існує 2 підходи до періодизації історії людства:

1) передбачає чутку послідовністю економічних способів виробництва (соціальної економічної інформації): первісно - общинного ладу, рабовласницького, феодального, капіталістичного, марксисти вважають, що наступним способом обов’язково буде комунізм, їх упевненість базується на твердженні що існує загальний закон відповідності характер виробничих відносин, рівно розвитку продуктивних сил, цей закон примусив весь світ рухатись безперервно в одному напрямку, більшість сучасних вчених не підтримує такої концепції і заперечує існування такого загального розвитку продуктивної сили є тільки одним із чинників що впливають на економічний та історичний прогрес, не існує чіткої послідовності проходження всіх відомих етапів розвитку для багатьох країн. Сучасні суспільства здебільшого створені в останні 200-300 р. Тільки окремі країни можуть справді стверджувати, що вони проіснували більше 500 р. в той час, коли загальна історія людства сягає 10 тис. р. і більше. У багатьох випадках несприятливі чинники призводили не тільки до зупинки, але і до відкату в економічному розвитку. Одні країни раптово починали випереджати інші наприклад: як Європа в XV - XVII ст. різко обігнала Схід у своєму розвитку, хоча мала спів ставні технології. Вчені вважали, що треба дослідити всі чинники, що впливали на економічний розвиток. При цьому одні і ті самі чинники на різні країни впливали по різному, різним був не тільки ступень впливу, але і його напрямок. Ситуація кожної країни унікальна, тому треба комплексно аналізувати всі передумови та чинники економічного розвитку, при цьому орієнтуватись треба на досвід не однієї країни, а всього людства і обов’язково врахувати не тільки позитивний, але і негативний досвід. В сучасній науковій літературі широко використовується терміни «первісне суспільство», «феодалізм», «рабовласництво», «ринкове господарство». Проте для кожної країни ці терміни позначали не однакову, а відмінну від інших ситуації, що існувала в той чи інший період. Ці терміни використовувались для зручності і для найбільш загальної періодизації та наукового аналізу.

II. Взагалі називали дуже багато чинників, що впливали на економічний розвиток, якщо їх узагальнити, то можна визначити наступні фактори розвитку:

1) Особлива роль Європейських міст в розвитку економіки Європи, а надалі і всього світу. Економіка спочатку будувалась як система освоєння міськими поселеннями прилеглої території. Місто організовувало економіку та контролювало її розвиток у власних інтересах завдяки тому, що воно концентрувало трудові ресурси, фінанси, науково-технічні знання, військову силу тощо. В сучасній економіці цей фактор проявляє себе як економічний та політичний вплив найбільших світових економік та фінансових центрів (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Париж, Гонконг, Москва тощо).

2) Зростання народонаселення та густоти розселення. Після того, як контакти між людьми стають постійними виникає потреба в їх організації та регулюванні. Це призводить до появи соціальної організації суспільства, оскільки треба приймати та виконувати спільні правила поведінки та захищати все суспільство і окремих людей. Зрештою це призводить до появи держави, яка поступово відігравала все більшу роль в організації та регулюванні економіки. Зростання численності населення також створює необхідний попит на товари і одночасно збільшує головну продуктивну силу: трудові ресурси. В сучасних умовах цей фактор не такий однозначний, потрібне непросте зростання населення, а відтворення кваліфікованої робочої сили, бо більшість професій є досить складними. Тому розвинуті країни, де низький приріст населення змушені залучати іноземну робочу силу, але вона не завжди кваліфікована і переїзд іноземних робітників призводить до нових соціальних проблем. В той же час окремі країни Африка та Азії напряму потерпають від надто швидкого зростання населення, бо попадають в залежність від імпорту продовольства.

3) Особливе місце купців та торговців, як економічної та соціальної групи, що забезпечує зв'язок між місцевими ринками та переміщувала готові товари, ресурси, знаряддя праці і сприяла технологічному обміну між країнами прискоренню їх розвитку та формуванню системи розподілу праці, спочатку на місцевому, а потім і світовому рівні.

4) Релігійний та національний фактори. Релігії, які панували серед тих чи інших народів впливали на їх економічну поведінку, а значить і на економічний розвиток країни.

5) Інфраструктурний фактор, тобто стан транспортної системи зв’язку, що визначає швидкість обороту капіталу транспортування вантажів та розповсюдження інформації

6) Концентрація багатства та капіталів, що призвело до створення банків, які стали кредитними центрами. Це пришвидчило необхідні структурні зрушення (міжгалузевий перелив капіталу) та пришвидчило повернення тимчасово вільних коштів в економіку. Зараз банки контролюють непросто гроші, а всі фінансові ресурси підприємств і держав, а значить і їх розвиток.

7) Нестача власних ресурсів у Європі призвела до її колоніальної експансії. Колоніальна система забезпечила перерозподіл світових ресурсів, перетворила Європу на світову фабрику і сприяла розповсюдженню Європейської технології та Європейського типу організації праці по всьому світу.

8) Виробничий фактор. Особливості застосованих технологій, номенклатура продукції, структура експорту та імпорту, специфіка сільськогосподарського виробництва.

III. Найбільш загальною класифікацією економічної науки є виділення парадигм. Парадигма - це підхід до вивчення економіки за своїми методами, цілями, системою цінностей, своїми висновками та загальною теоретичною моделлю економіки.

Зараз існує 2 головні парадигми:

1) Політ економічна;

2) загальноекономічна (класична).

В рамках парадигм діють різноманітні школи та теорії. Термін школа використовується для позначення великих напрямів в розвитку самої економічної теорії.

Термін «теорія» використовують досить широко, як для позначення цілих напрямків, так і для поглядів окремого дослідника. Взагалі теорія - це система наукових знань про економіку. Одні і ті ж самі події пояснюються різними теоріями по-різному. Одна теорія відрізняється від іншої тому що:

1- розглядають різні проблеми;

2- різні методи відбору інформації, та різний її обсяг;

3- різні методи аналізу та пояснення інформації;

4- вплив інших осіб з якими обговорюється отримана інформація;

5- зовнішній вплив збоку засобів масової інформації, політичних партій, тощо;

6- система фінансування наукових досліджень.

Такий підхід призводить до того, що факти, які не підтверджують теорію відкидаються або замовчуються. Відповідно звужується межа науковості кожної теорії. Вона відповідає дійсності тільки в конкретних специфічних умовах. Це означає, що не може бути єдиної абсолютно вірної теорії і в різних умовах треба застосовувати різні теорії. Завдяки багатоваріантності пояснень та рекомендацій, що надаються різними теоріями кожен уряд має можливість використовувати ті методи і ті рекомендації, які він вважає за доцільне в конкретних умовах.

IV. В рамках загальноекономічної парадигми панує такий підхід, згідно з яким головними цінностями суспільства є економічне зростання та наступне масове споживання, які вимірюються вартісними показниками. Ціллю економічного розвитку суспільства стає досягнення стану висококонцентрованого споживання. Недостатньо розвинені країни мають копіювати в той чи інший спосіб економічну та політичну системи тих країн, де рівень де споживання найбільший. В найбільш розвинених країнах реалізована модель суспільства, що комбінує економіку приватної ініціативи з демократичною політичною структурою. Головним об’єктом дослідження є «Нація-Держава», що постійно збільшує середній дохід, а значить і споживання. Вплив держави на економіку повинен обмежуватись контролем за виконанням всіма економічними суб’єктами, правил «гри» і створенням сприятливих умов для ведення бізнесу. Розвиток відбувається автоматично під час розвитку виробництва, оскільки розвиток ототожнюється зі збільшенням виробництва та сповивальних товарів.

Такому автоматичному розвитку можуть перешкоджати:

1- нераціональна поведінка людей;

2- законодавче закріплення традиційних та неефективних виробничих форм;

3- недосконалість конкретного ринку;

4-неефективне державне регулювання.

В рамках цього підходу є 2 основних напрямки вирішення цих проблем:

1-неокласичний, спрямований на скорочення державного втручання і створення соціально орієнтованої ринкової економіки. Концепція полягає в: збільшенні доходів в наслідок вільного застосування приватної ініціативи збільшує обсяги податкових надходжень до бюджету і у держави з`являються кошти для вирішення соціальних проблем;

2-Кейнсіанський. Спрямований на посилення державного втручання в економіку, оскільки держава своїми діями повинна компенсувати недосконалість конкретного ринку, недостатню активність громадян та економічних інститутів. Наприклад: фінансувати розвиток інфраструктури, сприяти створенню додаткових робочих місць, заохочувати додаткові витрати через полегшення умов кредитування тощо. Ці 2 підходи дотримуються нерівного розподілу доходів і вважають нерівність суттєвим стимулом поселення приватної ініціативи та прискорення економічного розвитку.

В межах політ економічної парадигми, вчені вважали, що розвиток не може бути автоматичним, якщо класична парадигма вважає революцію малоймовірною та небажаною,то навпаки більшість політ економістів, вважали революції неминучими. Вони відбуваються внаслідок загострення боротьби між тими, хто вже контролює додатковий продукт і більшість доходів і тими хто тільки хоче захопити цей контроль. Ті, хто контролюють виробництво і розподіл не зацікавлені в суттєвих суспільних змінах, їх становище вже найкраще, тому будь-яка зміна може тільки його погіршити. Це означає, що кожна правляча група починає перешкоджати суспільному розвитку, тільки в момент революції, коли влада перейшла до нової групи, яка ще не встигла закріпитись на захоплених позиціях, можуть відбуватись якісь суттєві зміни корисні для прискорення економічного розвитку, а це значить, що революції не тільки неминучі, але і необхідні.

В рамках політекономічної парадигми виділяють 2 основних підходи:

1- соціальний, (марксизм та школа способів виробництва); (розвиток гальмується приватною власністю на засоби виробництва, необхідна соціальна революція та націоналізація в приватній власності).

2- школа зовнішньої залежності: економічна відсталість пояснюється колоніальним минулим країни, та захопленням власності на більшість підприємств іноземних капіталом, що викачує доходи з країни. Необхідна національна революція та перехід власності до національних виробників.

Дата добавления: 2014-12-07