Тема 1. Сутність, значення та розвиток менеджменту

Контрольні питання.

1. Що таке алгоритмізація?

2. Які правила побудови алгоритмів?

3. Види алгоритму?

4. Способи записів алгоритмів?

5. Опис на якій-небудь мові програмування?

6. Що таке транслятор, компілятор, інтерпретатор?

7. Що таке системи програмування?

8. Яка еволюція мов програмування?

9. Розказати про напрямки розвитку мов програмування?

10. Популярні системи програмування?

11. Мови програмування Асемблер, Фортран, Бейсік і Рефал?

12. Мова програмування Сі?

13. Мова програмування Сі + +?

Література.

1. Семенов М.В. Информатика. - Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 288с.

2. В.А. Баженов, П.П. Лізунов, А.С. Резніков, С.О. Кравчук. Компютерна техніка. Компютерні технології: Підручник. 2 – ге вид. – К,: Каравела, 2007. – 640 с.

3. С.В.Глушаков, А.С. Сурядный, Т.С. Хачиров. Учебный курс. Домашний ПК.-Харьков: Фолио, 2004.-495 с.

4. Лабораторний практикум з інформатики та комп’ютерних технологій /В.В. Браткевич, І.О. Золотарьова, В.Є. Климнюк, І.О. Пушкар/За ред. О.І. Пушкаря: Навчальний посібник.-Х.: Видавничий дім «ІНЖЕК», 2003. – 424с.

5. Евдокимов В. В. и др. Экономическая информатика. Учебник для ВУЗов. – СПб.: Питер, 1997.

6. Информатика. Базовый курс. 2-е издание / Под ред. С.В. Симоновича. – СПб.: Питер, 2003. – 640с.

7. Клименко О.Ф., Головко Н.Р., Шарапов О.Д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч.-метод. посібник / За заг. Ред.О.Д. Шарапова. – К.: КНЕУ, 2002. – 534с.

8. Персональный компьютер для всех / Под ред. А. Я. Савельева. – М.: Высшая школа, 1991.

9. Дмитриев В.И. Прикладная теория информации. – М.: Высш. шк., 1989. – 320с.

10. Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя. – М.: Финансы и статистика, 1992. - 288с.

11. Вирт Н. Алгоритмы + структуры данных = программы. – М.: Мир, 1982. – 405с.

12. Немнюгин С.А. Turbo Pascal. – СПб.: Питер, 2002. – 496с.

13. Глушаков С.В., Крабе Г.А. Компьютерная графика. – Харьков: Фолио, 2002. – 500с.

14. Глушаков С.В., Жакин И.А., Хачиров Т.С. Математическое моделирование. – Харьков: Фолио, 2001. – 524с.

15. Локальные сети. /Под ред. В.В. Самойленко. – К.: Век+, К.: НТИ, СПб.: КОРОНА принт, 2002 – 400с.

16. Глушаков С.В., Ломотько Д.В., Мельников В.В. Работа в сети Internet. – Харьков: Фолио, 2002. – 346с.

17. Учи Г. Персональные компьютеры для научных работников. – М.: Мир, 1990. – 268с.

1. Суть понять "управління" та "менеджмент".

2. Значення та завдання менеджменту.

3. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні.

1. Суть понять "управління" та "менеджмент".

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни його стану або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин.

Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх або окремих, існуючих там, виробничих факторів, до яких відносяться: матеріальні, енергетичні, фінансові, трудові, інформа­ційні ресурси тощо.

У зарубіжній літературі існує чимало визначень менеджменту, але всі вони об'єднані однією основою - людськими стосунками в процесі праці, організаторськими здібностями керівників, побудовою органів управління підприємствами, організаціями. Так, Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення менеджменту:

- менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками);

- менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

- менеджмент - це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);

- менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби й підрозділи.

Менеджмент - це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну й продуктивну групу. Саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток. Він є його результатом.

Організаційна складова менеджменту - це ієрархія управління підприємством, в якій виділяються вища, середня та низова ланки.

Функціональна складова - це поточний процес виконання функцій менеджменту: планування, організації, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.

Особова складова - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

Усі підходи до вивчення поняття «менеджмент» зводяться до наступних узагальнень:

- менеджмент розглядається як вид діяльності людини, спрямований на досягнення мети;

- менеджмент визначається як процес, з допомогою якого професійно підготовані спеціалісти формують організації і управляють ними, займаються постановкою їх мети і розробкою способів її досягнення;

- менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, в межах якої реалізовуються функції управління;

- менеджмент розглядається як категорія людей, зайнятих управлінням.

Таким чином, узагальнюючи різноманітні визначення та складові менеджменту, можна прийти до наступного визначення його суті:

Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації) на всіх його рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із засто­суванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керів­ництва.

Отже, менеджмент - це швидше практична діяльність, ніж наука чи професія, хоч він охоплює як одне, так і друге.

На західних підприємствах розрізняють:

- топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени управління);

- мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керівники самостійних відділів);

- ловер-менеджмент - низову ланку керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів).

Дата добавления: 2014-12-07