Сутність, структура та принципи бюджетної системи України

ВСТУП

Бюджетна система є одним з основних інструментів державного регулювання економіки, яка суттєво впливає на соціально-економічний розвиток країни та її ад­міністративно-територіальних одиниць. Фінансово-економічна криза виявила значні недоліки у фінансово-бюджетній системі України. Це зумовило переосмислення Урядом значення бюджетної системи в регулюванні економічних процесів, а отже, і необхідності вдосконалення основного законодавчого акта з цього питання — Бюд­жетного кодексу України.

З часу прийняття попереднього Бюджетного кодексу минуло дев'ять років. За цей період двадцяти трьома законами до нього були внесені зміни, положення яких виявилися фрагментарними, спрямованими на вирішення вузькоспеціалізованих питань. Вони не враховували змін у вітчизняному законодавстві, реалій соціально- економічного розвитку країни та її територій, не були орієнтованими на перегляд основ і принципів бюджетного процесу відповідно до передового міжнародного до­свіду. Нові завдання, зумовлені розвитком економічних відносин і підвищенням ви­мог до надання державою соціальних послуг, а також бюджетні проблеми, що поста­вали перед державою, — врегульовувалися Законом про Державний бюджет України на відповідний період та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетні відносини.

Такий стан Бюджетного законодавства потребував інноваційного підходу щодо вне­сення докорінних змін до Бюджетного кодексу України, які гармонізували б бюджет­не законодавство, створили правові умови для проведення реформ у цій сфері та вдосконалили бюджетну систему всіх рівнів. Ці зміни зорієнтували систему управлін­ня державними фінансами на інноваційний розвиток.

Основними орієнтирами та законодавчим підґрунтям розробки нової редакції Бюд­жетного кодексу України слугували Програма економічних реформ на 2010-2014 роки та урядові стратегії з питань модернізації системи управління державними фінансами, розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України, реформування міс­цевих бюджетів, модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі та розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

Розуміючи, що Бюджетний кодекс є основоположним документом для бюджетної системи країни, при його підготовці Уряд урахував пропозиції Адміністрації Президен­та України, Комітету з економічних реформ при Президентові України, народних депутатів України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та інших комі­тетів Верховної Ради, Головного юридичного управління Верховної Ради, Світового банку, державних та місцевих органів влади, Всеукраїнської асоціації органів місцево­го самоврядування «Асоціація міст України» та багатьох інших установ і організацій. Загалом, було враховано понад 1000 пропозицій.

Удосконалення Бюджетного кодексу України мало за мету: створення системи управління державними фінансами, спрямованої на забезпечення стійкого економіч­ного зростання й гарантованого виконання державою своїх соціальних зобов'язань на основі національних цінностей; розвиток бюджетної системи на всіх рівнях, за­безпечення її стабільності і, таким чином, інвестиційної привабливості країни; під­вищення результативності й ефективності використання бюджетних коштів, встанов­лення прозорих і некорупційних схем управління бюджетними ресурсами.

В основу розвитку бюджетної системи покладено таку систему цінностей:

- стійке економічне зростання;

- системне оновлення суспільних відносин;

- підтримка розвитку базових галузей економіки;

- підвищення ефективності управління бюджетними коштами;

- реалізація активної державної регіональної політики;

- соціальний захист громадян;

- успішна реалізація інфраструктурних проектів;

- стабільність фінансової та податкової системи.

Інноваційне оновлення Бюджетного кодексу України здійснюється на наступних концептуальних засадах:

- стабілізація фінансово-економічної сфери країни;

- орієнтація на успіх соціально-економічного розвитку та реформ;

- формування фіскального простору для зростання і структурної перебудови еко­номіки як основи забезпечення ефективної соціальної політики;

- застосування концепції цінностей при реформуванні;

- досягнення технологічних проривів у сферах державного регулювання еконо­мічної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної політики;

- здійснення запуску Національних проектів як «двигунів» розвитку;

- формування рушійних сил та зменшення опорів в умовах турбулентного ото­чення, конкуренції та численних проблем;

- формування стабільної довіри суспільства до державної влади.

Прийнятий Кодекс втілює в собі бачення розвитку бюджетної системи всіх гілок влади та різних інституцій, він є системним і цілісним правовим актом, який запо­чатковує інноваційні зміни в бюджетному процесі та створює правове підґрунтя для реалізації ряду новацій:

1. Запровадження середньострокового бюджетного планування, що передбачає:

- складання прогнозу бюджетних показників на наступні за плановим два бюджет­ні періоди (узгоджено із завданнями та пріоритетами соціально-економічного розвитку) як підґрунтя для переходу в перспективі до формування середньострокового бюджету;

- закріплення за Міністерством фінансів (місцевими фінансовими органами) складання прогнозу державного бюджету (прогнозу місцевого бюджету) на наступні за плановим два бюджетні періоди на підставі прогнозних та програмних докумен­тів, його схвалення на рівні державного бюджету (рішенням Уряду) й на рівні місце­вих бюджетів (рішенням Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних місцевих рад);

— включення до прогнозу бюджетних показників державного бюджету на наступ­ні за плановим два бюджетні періоди індикативних прогнозних показників щодо основних макропоказників економічного й соціального розвитку країни, Зведеного та Державного бюджету України за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування та взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюд­жетами;

— подання проекту середньострокового прогнозу державного бюджету до Верхов­ної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України та схва­лення Кабінетом Міністрів уточненого прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди на підставі прийнятого державного бюд­жету у місячний строк з дня опублікування Закону України «Про Державний бюд­жет України»;

— включення головними розпорядниками бюджетних коштів до бюджетних запи­тів показників щодо інвестиційних програм (проектів) лише у разі їх схвалення у встановленому порядку і на підставі розрахунків витрат та вигод від реалізації таких програм;

— закріплення за Кабінетом Міністрів повноважень на вжиття заходів щодо пріо­ритетності передбачення коштів за бюджетними програмами інвестиційного харак­теру у проекті закону про Державний бюджет України на наступний період для про­довження таких інвестиційних програм з урахуванням необхідності поетапного за­вершення та введення в дію відповідних об'єктів.

2. Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі шляхом:

— визначення сутності програмно-цільового методу в бюджетному процесі та розкриття його складових (бюджетної програми, її результативних показників та від­повідального виконавця, паспорта бюджетної програми);

— унормування обов'язковості застосування програмно-цільового методу на дер­жавному та місцевому рівнях (за рішенням відповідної місцевої ради) із проведенням оцінки ефективності бюджетних програм;

— встановлення вимоги складання головними розпорядниками бюджетних кош­тів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи за­ходи щодо реалізації інвестиційних програм і проектів) відповідно до середньостро- кових пріоритетів; а також — складання щорічного коригування його відповідно до затверджених бюджетних показників;

— унормування питань застосування програмної класифікації видатків та креди­тування державного й місцевого бюджетів (з урахуванням типової програмної класи­фікації видатків та кредитування місцевого бюджету);

— надання повноважень Міністерству фінансів щодо розширення нормативно- правової бази та методології програмно-цільового методу бюджетування, зокрема:

- удосконалення положень щодо правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, а також удосконалення методологічних засад щодо фор­мування результативних показників бюджетних програм;

- розробка та запровадження організаційно-методологічних засад оцінки ефек­тивності бюджетних програм;

- урегулювання на постійній основі застосування порядків використання коштів державного бюджету із визначенням основних їх положень;

- посилення вимог щодо публічного представлення інформації про виконання бюджету. Встановлено, що така інформація має містити показники відповідного бюджету за загальним та спеціальним фондами про доходи (деталізовано за видами доходів, які забезпечують надходження не менше 3% загального обсягу доходів від­повідного бюджету) та про видатки і кредитування (деталізовано за групами функці­ональної класифікації видатків і кредитування бюджету). Також обов'язково має роз­мішуватися на офіційному сайті Державного казначейства квартальна і річна звіт­ність про виконання державного бюджету.

3. Розширення функції головного розпорядника бюджетних коштів, зокрема, за­кріплення за ним таких додаткових функцій:

- розробка плану діяльності на плановий та наступні за ним два бюджетні пе­ріоди;

- делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачам бюджетних коштів, а також здійснення організації та координації їх роботи;

- складання проекту кошторису та бюджетного запиту на підставі плану діяльнос­ті та прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, розробка по­рядків використання бюджетних коштів за бюджетними програмами;

- розробка та затвердження паспортів бюджетних програм і складання звітів про їх виконання, здійснення аналізу показників виконання бюджетних програм;

- здійснення управління бюджетними коштами у встановлених йому межах бюд­жетних повноважень, проведення оцінки ефективності бюджетних програм, що пе­редбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним ви­користанням бюджетних коштів;

- здійснення контролю за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюдже­ту коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик) і коштів, наданих під державні гарантії;

- здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджет­них зобов'язань розпорядниками коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, контроль за витрачанням ними бюджетних коштів;

- забезпечення публічного представлення і публікації інформації про бюджет за бюджетними програмами із наданням відомостей про їх результати.

4. Удосконалення процедур формування, розгляду та прийняття закону про Дер­жавний бюджет України, що передбачає:

— подання до законопроекту, який впливає на показники бюджету, фінансово- економічного обґрунтування та пропозицій змін до законодавчих актів щодо скоро­чення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнен­ня його збалансованості у разі, якщо законопроект передбачає зменшення надход­жень бюджету та/або збільшення його витрат;

— подання Кабінетом Міністрів до Комітету Верховної Ради України з питань бюд­жету експертного висновку, підготовленого Міністерством фінансів України за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Такий експертний ви­сновок до законопроекту повинен містити інформацію щодо повноти й достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу законопроекту на показники бюджету (з обов'язковим визначенням вартісної величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді, відповід­ності бюджетному законодавству та пропозиції щодо його розгляду;

— набуття чинності нових законів або їх окремих положень, які впливають на по­казники бюджету, та прийнятих після 15 липня року, що передує плановому, не рані­ше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (в чинній редакції Кодексу — офіційно оприлюднених після 15 серпня);

— уточнення складу Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюд­жетний період та термінів їх розробки, зокрема, схвалення Кабінетом Міністрів Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період до 1 квіт­ня року, що передує плановому;

— забезпечення виконання повноважень Ради національної безпеки і оборони в частині розгляду нею проекту закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони України;

— забезпечення виконання повноважень Президента України у бюджетному про­цесі, зокрема, подання Кабінетом Міністрів Президенту України проекту закону про державний бюджет у терміни, встановлені для подання його до Верховної Ради Укра­їни, а також — обґрунтувань та розрахунків щодо бюджетних показників, змінених в ході розгляду проекту закону про державний бюджет у Верховній Раді (упродовж трьох днів із дня його прийняття);

— додаткове включення до матеріалів, що додаються разом з проектом закону про Державний бюджет України:

— інформації про мету, завдання та очікувані результати виконання бюджетних програм головними розпорядниками бюджетних коштів;

— обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відпо­відний бюджетний період (у розрахунку на місяць) на одну особу, а також — окре­мо для основних соціальних і демографічних груп населення;

— переліку та обсягів коштів за державними цільовими програмами, які включе­но головними розпорядниками коштів до бюджетних програм, передбачених у про­екті закону про Державний бюджет України;

— плану державних запозичень на наступний бюджетний період, а також — перелік інвестиційних програм (проектів), під які можуть надаватися державні гарантії у на­ступному бюджетному періоді (план державних запозичень на наступний бюджетний період має включати перелік кредитів (позик) із зазначенням кредиторів, видів, мети, назви валюти, строку і відсоткової ставки державних запозичень, а також стану укла­дання кредитних договорів);

- розрахунків обсягів компенсації втрат суб'єктів господарювання внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів, іншими центральними органами виконавчої влади рішень щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг;

- інформації щодо врахування пропозицій Ради національної безпеки та оборони України до проекту закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони;

- інформації про залучення довгострокових кредитів (позик), надання гарантій, набуття прав поручителя за такими зобов'язаннями державними підприємствами;

- визначення у додатках до закону про Державний бюджет України інформації щодо видатків споживання (з них — видатків на оплату праці, комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку в бюджетних установах, переліку та обсягів креди­тів (позик), що залучаються державою від інших держав, банків і МФО для реалізації інвестиційних програм (проектів) у розрізі бюджетних програм. Щодо таких кредитів (позик), то передбачено їх реалізацію без застосування процедури ратифікації;

- у разі застосування Президентом України права вето до закону про Державний бюджет України передбачається встановлення вимоги щодо прийняття Верховною Ра­дою України невідкладно рішення про його повторний розгляд та подання у тижневий строк до Верховної Ради України змін до показників, зазначених у текстових статтях та­кого закону, та оновлених додатків до нього відповідно до пропозицій Президента України.

5. Удосконалення управління державним боргом полягає в наступному:

- надання права Кабінету Міністрів України визначати умови державних запози­чень (вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення), а Міністер­ству фінансів України — взяття за рішенням Уряду зобов'язань від імені України що­до таких запозичень, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можли­вих судових справах, пов'язаних з поверненням кредитів (позик) упродовж часу дії зобов'язання з повернення запозичених коштів;

- встановлення механізму коригування параметрів державних запозичень та пога­шення державного боргу у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку;

- спрощення процедури набуття чинності кредитними договорами для інвести­ційних програм (проектів), а саме — шляхом визначення їх у законі про Державний бюджет України (без застосування процедури ратифікації);

- передбачення здійснення правочинів з державним (місцевим) боргом, включа­ючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань (бор­гових зобов'язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста);

- встановлення заборони реструктуризації та списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою, Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста за кредитами (позиками), що залучені ними під державні, місцеві га­рантії, та за кредитами з бюджету;

- встановлення заборони надання гарантій за борговими зобов'язаннями суб'єк­тів господарювання, якщо джерелом їх повернення передбачаються кошти держав­ного (місцевого) бюджету (за винятком Державної служби автомобільних доріг Укра­їни та суб'єктів господарювання, які забезпечують реалізацію заходів, пов'язаних з організацією та проведенням Євро-2012);

- надання права Кабінету Міністрів України визначати забезпечення за кредита­ми (позиками), які надаються державою чи під державні гарантії, за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії для підприємств, у віданні яких є май­но, що є державною або комунальною власністю;

- здійснення на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розмі­щення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валют­них рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджет­ного періоду та встановлення основних вимог для здійснення таких операцій;

- надання права Міністерству фінансів, Верховній Раді АРК, відповідним місце­вим радам встановлювати порядок продажу прав вимоги погашення простроченої більше трьох років заборгованості за кредитами (позиками), залученими під держав­ні, місцеві гарантії, а також кредитами з відповідного бюджету;

- розширення кола місцевих бюджетів, які можуть здійснювати зовнішні запози­чення: включено міські ради міст із кількістю населення понад 500 тисяч жителів (проти 800 тисяч на сьогодні);

- надання права на місцеві зовнішні запозичення всім міським радам у разі їх кредитування міжнародними фінансовими організаціями;

- визначення граничного обсягу місцевого боргу, включаючи місцеві гарантії: він не повинен перевищувати 100% (для Києва — 400%) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень до бюджету розвитку (без урахування обсягу місце­вих внутрішніх та зовнішніх запозичень);

- встановлення напрямків використання коштів, залучених шляхом здійснення місцевих запозичень (створення, приріст чи оновлення стратегічних об'єктів довго­тривалого користування);

- запровадження погодження обсягів і умов місцевих запозичень з Міністерством фінансів, а також здійснення Міністерством фінансів реєстрації місцевих запозичень та місцевих гарантій;

- надання права органам місцевого самоврядування здійснювати рефінансування за місцевими запозиченнями з метою зменшення витрат на обслуговування боргу;

- визначення механізму зменшення ризиків відповідної територіальної громади та захист її прав при наданні місцевих гарантій (такі гарантії надаються за рішенням від­повідної міської ради; подання зустрічних, безвідзивних та безумовних гарантій банків).

6. Модернізація системи бухгалтерського обліку в державному секторі передбачає:

- ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку відповідно до націо­нальних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністер­ством фінансів;

- закріплення за Міністерством фінансів повноважень щодо регулювання бухгал­терського обліку та складання звітності про виконання бюджету, а також — коорди­нації діяльності Державного казначейства і погодження його нормативно-правових актів з цих питань;

- застосування єдиних підходів до діяльності бухгалтерської служби як окремого підрозділу у бюджетних установах, унормування рішенням Кабінету Міністрів за­вдань та функціональних обов'язків бухгалтерських служб, повноважень керівника бухгалтерської служби — головного бухгалтера;

- встановлення вимоги щодо призначення та звільнення головних бухгалтерів бюджетних установ відповідно до законодавства про працю з урахуванням профе­сійно-кваліфікаційних характеристик до такої посади, затверджених Кабінетом Мі­ністрів;

- визначення у складі звітності про виконання бюджетів фінансової звітності (складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку) та бюджетної звітності, що відображає стан виконання бюджету, містить ін­формацію в розрізі бюджетної класифікації;

- розширення складу звітності про виконання закону про Державний бюджет України, зокрема, додатково включено звіти про виконання показників за формою додатків до цього закону, інформацію про досягнення запланованої мети, завдань та результативних показників головних розпорядників бюджетних коштів в межах бюд­жетних програм, а також — інформацію про стан місцевого боргу, здійснені опера­ції з ним, про надані державні гарантії, про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України.

7. Запровадження європейської моделі державного внутрішнього фінансового контролю шляхом визначення засад системи державного внутрішнього фінансового контролю (переходу до нової європейської моделі контролю в бюджетних установах), зокрема:

- розкрито суть, завдання та механізми функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю;

- передбачено запровадження в бюджетних установах внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту;

- встановлено відповідальність керівника за запровадження внутрішнього конт­ролю та внутрішнього аудиту в органі державного сектора;

- визначено види порушень бюджетного законодавства (40 видів), заходи впливу (7 видів) та процедури їх застосування контрольними органами; розмежовано та де­талізовано контрольні повноваження органів державної влади, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

8. Удосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджет­них правил) полягає в наступному:

- удосконалення положення щодо управління бюджетними коштами, а саме: пе­редбачено здійснення перерозподілу бюджетних асигнувань за рішенням Кабінету

Міністрів (Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, за бюджетними програмами в межах головного розпорядника коштів та за централізованими видатками між адміністративно-територіальними одиницями, а також за рішенням Міністерства фінансів (місцевого фінансового органу) — за еко­номічною класифікацією видатків в межах бюджетної програми;

- заборонено, без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рі­шення про місцевий бюджет), збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на оплату праці пра­цівникам бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків, на видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами;

- спрямування понадпланових надходжень державного бюджету на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм (проектів) та здійснення заходів, пов'язаних із проведенням соціальних реформ;

- встановлення заборони відкриття позабюджетних рахунків стосовно бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами влади та ін­шими бюджетними установами, крім навчальних закладів, яким законом надано від­повідні права;

- унормування залучення на поворотній основі коштів єдиного казначейського рахунку для надання середньострокових позик місцевим бюджетам та для покриття тимчасових касових розривів бюджетів і Пенсійного фонду України, пов'язаних зі здійсненням відповідно захищених видатків загального фонду місцевих бюджетів та виплатою пенсій, а також — залучення у фінансових установах короткотермінових позик додатково на покриття тимчасових касових розривів за рахунок коштів розвит­ку місцевих бюджетів;

- надання права Міністру фінансів вносити зміни до розпису Державного бюд­жету України за загальним фондом (у разі недостатності надходжень до бюджету для здійснення бюджетних асигнувань) з метою забезпечення збалансованості надход­жень та витрат з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердже­ного законом про Державний бюджет України;

- використання власних надходжень бюджетних установ. Зокрема, встановлено перелік груп таких надходжень, напрями і порядок використання у разі перевищен­ня їх фактичного обсягу над плановим;

- унормування існуючого порядку реєстрації та обліку органами Державного каз­начейства бюджетних зобов'язань. При цьому встановлено вимогу щодо обліку бюд­жетних зобов'язань за визначеними законодавством субсидіями, допомогами, піль­гами незалежно від обсягу бюджетних призначень, передбачених на цю мету;

- визнання недійсними договори, за якими розпорядник бюджетних коштів узяв зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або ж із перевищенням наданих йому бюджетних повноважень. Такі зобов'язання є небюджетними, а тому не підляга­ють оплаті за рахунок бюджетних коштів. Відшкодування збитків та/або компенсація завданої шкоди за такими зобов'язаннями стягуються у судовому порядку з винних осіб;

- встановлення заборони взяття нових бюджетних зобов'язань та здійснення пла­тежів (крім захищених видатків) при наявності простроченої кредиторської заборго­ваності (із заробітної плати, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв);

- встановлення вимоги про те, що позовна давність не поширюється на вимоги щодо погашення заборгованості перед бюджетом, при цьому органи державної по­даткової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгова­ності суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету;

- перерахування до загального фонду бюджету залишків коштів спеціального фонду в разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджет­ний період;

- зобов'язано керівників бюджетних установ здійснювати фактичні видатки на за­робітну плату лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах;

- зобов'язано розпорядників бюджетних коштів забезпечувати у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовід- ведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними устано­вами, та укладати договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених від­повідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів спожи­вання;

- визначення конкретного переліку захищених видатків (оплата праці працівни­ків бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплата комуналь­них послуг та енергоносіїв, обслуговування державного боргу, поточні трансферти населенню, поточні трансферти місцевим бюджетам, підготовка кадрів вищими на­вчальними закладами І—IV рівнів акредитації, забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуально­го користування, фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-техніч­ні розробки);

- закріплення доходів загального фонду державного бюджету та доходів місцевих бюджетів, які щорічно визначалися законом про Державний бюджет України;

- встановлення обов'язковості застосування бюджетної класифікації всіма учасни­ками бюджетного процесу, яку доповнено класифікацією кредитування бюджету, що розмежовує різні за своєю економічною суттю поняття — видатки і кредитування;

- унормування процедури безспірного списання коштів бюджету та відшкодуван­ня збитків, завданих бюджету до їх законодавчого врегулювання.

9. Унормування особливостей проведення видатків у разі несвоєчасного набран­ня чинності бюджетів шляхом:

- надання дозволу здійснювати за спеціальним фондом державного бюджету ви­трати капітального характеру, а також капітальні видатки, пов'язані з ліквідацією аварій на об'єктах соціально-культурної сфери, житлового господарства, систем теп­ло-, енерго-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також виділення коштів з резервного фонду державного бюджету;

- встановлення заборони надання державних місцевих гарантій та здійснення міс­цевих запозичень;

- встановлення вимоги щодо дії норм закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім норм, якими визначені загальні показники дер­жавного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів держав­ного бюджету і обсяги трансфертів між державним та місцевими бюджетами;

- застосування соціальних стандартів та соціальних гарантій, у тому числі — роз­міру прожиткового мінімуму, рівня його забезпечення, мінімальної заробітної плати, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню у поточному бюджетному періоді у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;

- здійснення перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місце­вим бюджетам та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюд­жетів, відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів до Верховної Ради;

- встановлення заборони для місцевих бюджетів на здійснення капітальних ви­датків та надання кредитів з бюджету (за загальним та спеціальним фондами), крім випадків, пов'язаних із виділенням коштів із резервного фонду.

10. Доповнення видатків державного бюджету видатками на:

- загальнодержавні реабілітаційні установи та комплекси для інвалідів згідно з пе­реліком, затвердженим Кабінетом Міністрів;

- всеукраїнські, державні, міжрегіональні центри професійної реабілітації інвалі­дів і державні центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів;

- передачу коштів до фондів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування.

11. Удосконалення порядку формування та виконання місцевих бюджетів, здійс­нення міжбюджетних трансфертів полягає в наступному:

- до бюджетів місцевого самоврядування віднесено бюджети об'єднань сіл відпо­відно до конституційного визначення територіальної громади;

- надання органам місцевого самоврядування права об'єднувати на договірних за­садах кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів;

- встановлення терміну доведення (3 дні з дня отримання показників міжбюджет­них відносин) Радою міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністра­ціями до виконавчих органів міських (міст республіканського та обласного значен­ня) рад та райдержадміністрацій обсягів соціальних субвенцій;

- перенесення терміну укладення угод про передачу видатків, що не враховують­ся при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, між місцевими бюджетами — до 1 жовтня (замість — 1 серпня);

- урегулювання недопущення подвійного обліку коштів, які передаються із за­гального до спеціального фонду місцевих бюджетів (шляхом планування таких кош­тів як профіцит загального фонду бюджету та дефіцит спеціального фонду на суму коштів, які передаються на витрати бюджету розвитку);

- надання повноважень Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам міських (міст республіканського АРК та обласного значення) рад координувати діяльність відповідних органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з виконання показників доходів від­повідного бюджету;

- передбачення розрахунку загального обсягу фінансових ресурсів за кожним ви­дом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, на підставі державних соціальних стандартів і нормативів;

- передбачення диференціювання коефіцієнта вирівнювання, який застосовуєть­ся для обчислення обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, залежно від рівня виконання доходів, що враховуються при визначенні обсягу між- бюджетних трансфертів;

- регулювання міжбюджетних відносин для бюджетів місцевого самоврядування положеннями Бюджетного кодексу, а не окремим законом, який пропонується ска­сувати;

- визначення Кабінетом Міністрів у проекті закону про Державний бюджет Украї­ни обсягів міжбюджетних трансфертів для бюджетів нових укрупнених адміністратив­но-територіальних одиниць після завершення адміністративно-територіальної реформи;

- урегулювання питань зарахування платежів до бюджетів підприємств, які здій­снюють свою діяльність у зоні відчуження (безумовного відселення);

- визначення основних принципів та засад надання місцевим бюджетам субвен­ції на виконання інвестиційних програм (проектів);

- здійснення розподілу інвестиційних субвенцій на підставі формалізованих па­раметрів, які базуються на фактичних та прогнозних показниках економічного та со­ціального розвитку відповідної території.

12. Посилення фінансової основи місцевих бюджетів на суму близько 23 млрд. грн. шляхом розширення доходної бази місцевих бюджетів, упорядкування видатко­вих повноважень між місцевими бюджетами із дотриманням принципу субсидіар- ності, стимулювання інвестиційного розвитку територій, підвищення фінансової са­мостійності органів місцевого самоврядування. А саме передбачено:

- віднесення доходів державного бюджету до місцевих бюджетів, зокрема: 50% плати за користування надрами загальнодержавного значення, 50% збору за спеціаль­не використання водних ресурсів загальнодержавного значення, плати за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію (6 видів), 50% збору за спеціальне використання лі­сових ресурсів державного значення, надходжень від продажу безхазяйного майна, плати за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавно­го значення, плати за використання інших природних ресурсів, частини податку на прибуток до бюджету розвитку;

- розширення джерел формування доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, за рахунок зарахування в повному обсязі плати за зем­лю, єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва (до бюджету розвитку), плати за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, фіксованого податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, над­ходжень адміністративних штрафів, а також податку на нерухоме майно (нерухо­мість) із віднесенням його до місцевих податків і зборів;

- встановлення зарахування 50% надходжень податку на прибуток та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги, визначені у законі про Державний бюджет на відповідний рік, до загального фонду місцевих бюджетів;

- збільшення з 20% до 50% нормативу зарахування до бюджетів місцевого само­врядування збору за забруднення довкілля і грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону довкілля внаслідок господарської та іншої діяльності;

- розширення переліку видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначен­ні міжбюджетних трансфертів, за рахунок видатків на фінансування позашкільної осві­ти, центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів та центрів професійної реабілітації ін­валідів, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціальних гуртожитків, на виплату грошової компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Застосування положень закону передбачає встановлення норм, які сприятимуть проведенню реформ в інших сферах, зокрема шляхом:

- розробки проектів законів України з питань охорони здоров'я, передбачивши заходи з реформування цієї галузі;

- формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про державні со­ціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;

- встановлення вимоги щодо надання пільг окремим категоріям громадян шля­хом запровадження соціальних карток та проведення видатків відповідно до Бюджет­ного кодексу винятково із застосуванням Єдиного державного автоматизованого ре­єстру осіб, які мають право на пільги.

Для узгодження нової редакції Бюджетного кодексу України з іншими законами України Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких за­конодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» (від 8 липня 2010 року № 2457-УІ), яким внесено зміни до 27 законів. Зокрема, до Ци­вільного кодексу України, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопору­шення, Кримінального кодексу України, законів України «Про охорону навколиш­нього природного середовища», «Про господарські товариства», «Про місцеве само­врядування в Україні», «Про Національний банк України» та інших законів.

Водночас для забезпечення виконання і реалізації положень Бюджетного кодек­су необхідно на законодавчому рівні вирішити ряд питань, пов'язаних з його запро­вадженням, щодо:

- формування та прийняття законодавчої бази, а саме: законопроектів «Про дер­жавний внутрішній фінансовий контроль», «Про державне прогнозування і страте­гічне планування в Україні», «Про державний борг», «Про державні капітальні інвес­тиції», «Про державну допомогу реальному сектору економіки», Податкового кодек­су України;

- удосконалення законодавчої бази з питань регіонального розвитку;

- розробки проектів нормативно-правових актів Уряду, спрямованих на реаліза­цію Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаран­тії», інших прийнятих законів;

- удосконалення і розширення методологічної бази за всіма напрямками рефор­мування;

- реформування державного управління та проведення інституційних змін;

- проведення структурних реформ в усіх сферах національної економіки.

Таким чином, завдяки прийняттю нової редакції Бюджетного кодексу України

створено стимули і передумови для підвищення якості управління бюджетними кош­тами, демократизації та децентралізації бюджетного процесу, а також проведення ре­форм в інших сферах суспільства.

Розвиток національної бюджетної системи є тривалим і складним процесом, який потребує визначення чіткої стратегії, тактики та напрямків досягнення постав­леної мети, виконання послідовних, логічних, програмних перетворень у системі бюджетних відносин та бюджетному процесі країни. І саме новий Бюджетний кодекс є «двигуном» подальшого поступального розвитку бюджетної системи України, її гармонізації до міжнародних та європейських стандартів управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зару­біжного досвіду.

Матеріал підручника включає 22 теми, додатки та список рекомендованої літера­тури.

Тема 1.

§ 1. Економічна природа бюджетної системи.

§ 2. Структура бюджетної системи України та характеристика її складових. § 3. Принципи бюджетної системи України. § 4. Бюджетний період. § 5. Бюджетне законодавство.

Дата добавления: 2014-12-27