Тестові завдання. 1. Оборотний залишок бюджетних коштів — це:

1. Оборотний залишок бюджетних коштів — це:

1) частина залишку коштів спеціального фонду відповідного бюджету, яка утвор­юється для фінансування дефіциту бюджету;

2) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету,яка утворюєть­ся для покриття тимчасових касових розривів;

3) частина залишку коштів спеціального фонду відповідного бюджету, яка утвор­юється для покриття тимчасових касових розривів.

2. Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути:

1) оборотний залишок бюджетних коштів спеціального фонду;

2) суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватиз­ації;

3) позики Національного банку України.

3. Джерелом фінансування дефіциту бюджету не можуть бути:

1) повернення бюджетних коштів з депозитів;

2) надходження внаслідок продажу/пред 'явлення цінних паперів;

3) кошти від приватизації майна, що належить місцевим органам влади.

²⁷ В цілому ОР5М 2001 не зобов'язує, хоча й не забороняє відображати операції із зміни обсягу умовних зо­бов'язань

4. У разі перевищення державним та гарантованим державою боргом, 60% від ВВП, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити таких заходів:

1) зменшити дефіцит бюджету;

2) відізвати надані гарантії;

3) провести реструктуризацію боргу.

5. Списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (місцевими органами влади) за кредитами (позиками) залученими під державні гарантії, кредитами з бюджету дозволяється за наступних умов:

1) рішення суду першої інстанції на користь суб'єкта господарювання набуло закон­ної сили;

2) у справі стягненні такої заборгованості апеляційним судом було відмовлено позив­ачам державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міст);

3) перевищення строку позовної давності на вимоги щодо погашення такої заборго­ваності суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міст).

6. Вільний залишок бюджетних коштів це:

1) Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залиш­ком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду;

2) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету,яка утворюєть­ся для покриття тимчасових касових розривів;

3) обсяг коштів місцевого бюджету, які обліковуються на рахунках загального та/або спеціального фондів на дату їх розміщення на вкладних (депозитних) рахунках і відволікання яких не призведе до втрати платоспроможності місцевого бюджету та ви­никнення заборгованості за відповідним фондом місцевого бюджету протягом періоду, на який передбачається здійснити розміщення таких коштів на вкладних (депозитних) ра­хунках у банках.

7. Протягом дії договору про місцеву гарантію Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради передбачають у відповідному рішенні про місцевий бюджет кошти на виконання гарантійних зобов'язань з платежів, термін сплати яких настає у відповідному бюджетному періоді щодо забезпечених гарантією договорів, за якими настав гарантійний випадок в обсязі:

1) 100% суми платежів за цими договорами;

2) 60% суми платежів за цими договорами;

3) 50% платежів за цими договорами.

8. Дефіцит спеціального фонду місцевого бюджету не дозволяється затверджувати, якщо він буде фінансуватись за рахунок:

1) місцевих запозичень;

2) коштів загального фонду такого місцевого бюджету;

3) надходжень від продажу/пред 'явлення цінних паперів;

4) власних надходжень бюджетних установ, якщо за результатами річного звіту про виконання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прий­няття бюджету поточного періоду, виявлено залишок бюджетних коштів за спеціаль­ним фондом.

9. Профіцит спеціального фонду місцевого бюджету затверджується з метою:

1) придбання цінних паперів;

2) забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів;

3) спрямування коштів до бюджету розвитку.

10. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради не мають права приймати рішення щодо залучення місцевих внутрішніх запозичень без відповідного дозволу Кабінету Міністрів:

1) у фінансових установах, що спрямовуються на покриття тимчасових касових роз­ривів в межах поточного бюджетного періоду за загальним фондом на строк до п 'яти місяців;

2) з єдиного казначейського рахунку на покриття тимчасових касових розривів в ме­жах поточного бюджетного періоду, пов 'язаних із забезпеченням захищених видатків за­гального фонду;

3) з єдиного казначейського рахунку на покриття суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів.

11. Викуп державних боргових зобов'язань це:

1) правочин, за яким розміщуються кошти єдиного рахунка на умовах тимчасової ку­півлі цінних паперів та зобов 'язання за яким забезпечується заставою зазначених цінн­их паперів відповідно до договору застави;

2) правочин, в якому формально поєднуються правочини з погашення та випуску вза­мін інших боргових зобов 'язань;

3) придбання емітентом у власників оплачених ними облігацій цього емітента, що здій­снюється після закінчення розміщення облігацій.

12. Загальний обсяг місцевого боргу м. Києва та гарантованого м. Києвом боргу не повинен перевищувати:

1) 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень до загального фонду за минулий рік;

2) 400% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету роз­витку на наступний за плановим бюджетний період (за винятком запозичень);

3) 400% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету роз­витку на наступні за плановим два бюджетні періоди (за винятком запозичень).

13. Затвердження дефіциту місцевих бюджетів дозволяється:

1) при наявності обґрунтованої потреби;

2) при наявності визначених джерел фінансування;

3) на підставі рішення виконавчого органу місцевої влади;

4) на підставі рішення бюджетного комітету Верховної Ради України.

14. Дефіцит загального фонду місцевого бюджету затверджується шляхом:

1) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річного звіту про ви­конання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийня­ття бюджету поточного періоду виявлено вільний залишок бюджетних коштів;

2) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річного звіту про ви­конання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийня­ття бюджету поточного періоду виявлено, що оборотний залишок бюджетних коштів становив більше 2% планових видатків загального фонду;

3) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річних звітів про ви­конання бюджету за три попередні бюджетні періоди виявлено вільні залишки бюдже­тних коштів;

4) внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річних звітів про ви­конання бюджету за три попередні бюджетні періоди виявлено, що сума оборотних за­лишків бюджетних коштів становила більше 2% планових видатків загального фонду.

15. Не дозволяється затвердження профіциту бюджету для:

1) зменшення обсягу боргу;

2) забезпечення встановленого обсягу оборотного залишку бюджетних коштів для спеціального фонду Державного (місцевого) бюджету;

3) придбання цінних паперів та розміщення депозитів для спеціального фонду місце­вого бюджету;

4) спрямування коштів до бюджету розвитку для загального фонду місцевого бюд­жету.

16. Норматив оборотного залишку бюджетних коштів становить:

1) не більше 2% від планових видатків загального фонду відповідного бюджету;

2) не менше 2% від планових видатків загального фонду відповідного бюджету;

3) не більше 2% від планових видатків спеціального фонду відповідного бюджету;

4) не менше 2% від планових видатків спеціального фонду відповідного бюджету.

17. До напрямів видатків по бюджетним фінансовим зобов'язанням, на основі яких формуються тимчасові касові розриви не належать:

1) оплата праці працівників бюджетних установ;

2) нарахування на заробітну плату;

3) видатки розвитку;

4) виплата процентів за зобов 'язаннями.

18. Джерелом фінансування бюджету не можуть бути:

1) кошти від здійснення державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна — щодо державного бюджету;

3) надходження внаслідок продажу цінних паперів;

4) емісійні кошти Національного банку України.

19. До умов отримання державою позик не належить:

1) повернення;

2) обов 'язковість національної валюти позики;

3) строковість;

4) платність.

20. Національний банк України:

1) має право надавати кредити виключно в національній валюті на фінансування ви­трат Державного бюджету;

2) має право надавати кредити виключно в іноземній валюті на фінансування ви­трат Державного бюджету;

3) має право надавати кредити в національній або іноземній валюті на фінансуван­ня витрат Державного бюджету за умови надання спеціального дозволу Кабінету Мініс­трів України;

4) не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету.

21. До надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації державного майна, не належать:

1) надходження від покупців за подання заяви на приватизацію;

2) суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти привати­зації;

3) надходження від продажу патентів на право оренди приміщень;

4) вірна відповідь відсутня.

22. Емісійні кошти Національного банку України — це:

1) кошти, що надходять від Національного банку до державного бюджету в резуль­таті розподілу прибутку після затвердження річного фінансового звіту Радою Націо­нального банку;

2) кошти, що надходять від Національного банку до державного бюджету в резуль­таті розподілу прибутку після підтвердження річного фінансового звіту зовнішнім ауди­том;

3) платіжні засоби, що випускаються Національним банком України в обіг;

4) кошти, що надходять від Національного банку до місцевих бюджетів в результа­ті розподілу прибутку після підтвердження зовнішнім аудитом та затвердження Радою Національного банку річного фінансового звіту.

23. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, у межах, визначених Законом про Державний бюджет України, належить державі в особі:

1) Голови Національного банку України або особі, яка виконує його обов 'язки, за до­рученням Кабінету Міністрів України;

2) Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України;

3) Голови Державного казначейства України або особі, яка виконує його обов 'язки, за дорученням Міністра фінансів України.

24. Умови здійснення державних запозичень затверджує:

1) Міністерство фінансів України;

2) Державне казначейство України;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Верховна Рада України.

25. План державних запозичень на наступний бюджетний період не включає:

1) назву валюти кредитування;

2) строк запозичення;

3) забезпечення;

4) стан укладання кредитних договорів.

26. Ратифікації підлягають:

1) міжнародні договори України про одержання від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;

2) міжнародні договори України про одержання від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, передбачених Державним бюджетом України;

3) міжнародні договори про одержання від іноземних держав і міжнародних фінансо­вих організацій позик, не передбачених рішеннями про місцевий бюджет.

27. В Україні до обов'язків первинних дилерів належать:

1) забезпечувати купівлю ОВДП при їх розміщенні в обсязі не менше ніж 3% загаль­ного обсягу їх розміщення за конкурентними заявками протягом року

2) здійснювати операції купівлі-продажу облігацій на вторинному ринку в обсязі не менш як 2 % загальної суми, на яку укладено договори протягом кожного півріччя;

3) здійснювати купівлю під час розміщень облігацій не менш як 3 відсотків загально­го обсягу їх випуску протягом кожного півріччя.

28. Місцеві зовнішні запозичення на ринках капіталу можуть здійснювати:

1) міські ради з чисельністю населення понад п 'ятсот тисяч жителів;

2) обласні ради з чисельністю населення понад п 'ятсот тисяч жителів;

3) правильна відповідь відсутня.

29. Повернення позик на покриття тимчасових касових розривів можуть передбачатися:

1) у межах поточного бюджетного періоду;

2) у межах поточного та наступного бюджетного періодів;

3) у наступному бюджетному періоді.

30. Бюджетні платежі здійснюються лише за наявності:

1) тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;

2) відповідного бюджетного призначення;

4) відсутності боргових бюджетних зобов 'язань.

31. Місцеві гарантії можуть надаватися:

1) суб'єктам господарювання, що належать до комунального сектору економіки, і розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвес­тиційних програм, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровад­ження ресурсозберігаючих технологій;

2) суб'єктам господарювання, що належать до державної форми власності, і розта­шовані в межах спеціальних економічних зон та здійснюють на цій території реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів;

3) суб'єктам господарювання незалежно від підпорядкування та форми власності, основним видом діяльності яких є здійснення високотехнологічного виробництва;

4) правильна відповідь відсутня.

32. Гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення боржником свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти кредитору за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших вимог має назву:

1) зустрічної;

2) безвідзивної;

3) безумовної.

4) переважної.

33. Міністерство фінансів має право здійснювати продаж прав вимоги погашення державної заборгованості, термін прострочення якої становить:

1) не більше 3-х років;

2) більше 3-х років;

3) не більше 5-ти років;

4) більше 5-ти років.

34. Не дозволяється списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за позиками, залученими під державні гарантії за умови:

1) визнання суб'єкта господарювання банкрутом, незалежно від вартості його акти­вів;

2) якщо судове рішення не на користь держави набрало законної сили;

3) якщо стягнення заборгованості в судовому порядку є неможливим або недоцільним;

4) позбавлення суб'єкта господарювання статусу юридичної особи у зв'язку з бан­крутством при наявності обсягу активів, недостатнього для погашення заборговано­сті.

35. Загальний рівень державного та гарантованого державою боргу на кінець бюджет­ного періоду має становити:

1) не більше 60% річного національного доходу;

3) не більше 60% річного номінального обсягу ВВП;

4) не більше 60% планового обсягу доходів Державного бюджету.

36. Загальний обсяг місцевого та гарантованого територіальною громадою міста боргу на кінець бюджетного періоду має становити:

1) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), виз­наченого прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступний за плановим бюджет­ний період;

2) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди;

3) не більше 60% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди.

37. Загальний обсяг місцевого та гарантованого Автономною Республікою Крим боргу на кінець бюджетного періоду має становити:

1) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди;

2) не більше 60% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюд­жетні періоди;

3) не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюд­жету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), ви­значеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступний за плановим бюд­жетний період;

4) не більше 60% річного реального обсягу ВВП.

38. Територіальні громади міст не мають права здійснювати запозичення на фінансовому ринку якщо:

1) чисельність населення є меншою ніж 500 тис. осіб;

2) видатки місцевого бюджету на обслуговування боргу будуть; перевищувати 10 % видатків загального фонду;

3) у відповідному бюджеті відсутній тимчасово касовий розрив, який необхідно фі­нансувати.

39. Згідно з рекомендаціями Європейської комісії від 2008 року, державні гарантії повинні надаватися на:

1) 100% суми кредиту;

2) 80 % суми кредиту;

3) 75% суми кредиту.

Дата добавления: 2014-12-27