Ризики та загрози економічній безпеці в умовах економічної трансформації 1 страница

Формування ринкової економіки в Україні суттево вплинуло на умови економічного функціонування держави. Так, відбулися корінні зміни у відносинах власновті (роздержавлення та приватизація), у формах і методах державного регулювання, приоритетах розвитку, як на державному і регіональному, так і на підприємницькому рівнях. Все це різною мірою обумовило не6стабільність зовнішнього та внутрішнього економічного середовища і появу якісно нових проблем, які стосуються подальшого економічного розвитку, та вимагають теоретичного обміркування і розробки практичних рекомендацій щодо їх вирішення. До переліку саме таких проблем належить проблема забезпечення економічної безпеки держави, регіонів, підприємств.

Економічний суверенітет України

Конкурентноздатність економіки

Треба зауважити, що проблеми економічної безпеки досліджуватися в нашій державі нещодавно, але вже існує значна кількість наукових праць, які присвячені питанням забезпечення економічної безпекі на різних рівнях економіки. Логічним продовженням нашого дослідження є визначення змісту категорії економічна безпека відносно різних рівнів економіки: держава, регіон, підприємство, та стратегічних напрямків її забезпечення для кожного із зазначених секторів економіки. З метою чітко обгрунтування зроблених нами висновків проаналізуємо вже існуючі тлумачення цього поняття.

Безпека у загальному розумінні – це “стан захищеності найбільш важливих інтересів особистості, суспільства та держави від загроз” [1]. Тобто сиан, у якому не загрожує небезпека або є захист від неї.

Так, Грунін О.А. вважає економічну безпеку держави таким станом народного господарства, що дозволяє задовольнити усю сукупність реальних, справжніх економічних потреб суспільства, забезпечує його економічну незалежність, сталий розвиток, прогрес, гідне рівноправне становище у світовому господарстві, надійний, тобто такий, що не дозволяє перейти критичну межу, захист від внутрішніх і зовнішніх загроз та впливу непередбачених та важкопрогнозованих чинників” [2].

Бендіков Л. Розглядає економічну безпеку на державному рівні як “стан економіки, що забезпечує достатній рівень соціального, політичного та оборонного існування та прогресивного розвитку держави, невразливість та незалежність ії економічних інтересів по відношенню до будь-яких внутрішніх та зовнішніх загроз та впливів” [3].

Таким чином, узагальнюючи вищевикладені точки зору, можно сказати що економічна безпека держави полягає у забезпеченні захисту суспільства та кождного його члена зокрема від негативного вплива зовнішніх та внутрішніх загроз.

Економічна безпека з точки зору регіонального аспекту має за мету забезпечення захисту особистості та окремих соціальних груп від зовнішніх та внутрішніх небезпек та забезпечення економічної стійкості регіону.

Що стосується визначення терміну “економічної безпеки підприємства”, то часто його ототожнюють із захистом від різноманітних економічних злочинів (крадіжки, шахрайство, промислове шпигунство, інформаційна безпека, комерційна таємниця). Однак це поняття значно шире.

Так, той же Грунін О.А. визначає економічну безпеку підприємства як “такий стан господарчього суб’єкта, у якому він при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів досягає запобігання, послаблення або захисту від існуючих небезпек та загроз або ненпередбачених обставин і в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та господарчього ризику” [2].

Могільний А.І. вважає, що поняття економічної безпеки підприємства полягає у “забезпечення стану життєдіяльності, при якому реалізуються його основні інтереси, воно захищено від внутрішніх та зовнішніх загроз і демтабілізуючих чинників” [4].

Іванов В.А. та Шликов В.В. для забезпечення економічної безпеки підприємства передбачають “створення таких умов діяльності, за яких надійно захищені його фнтереси від різноманітних видів загроз” [5].

Ярочкін В. Бачить економічну безпеку фірми як “організовану сукупність спеціальних органів, засобів, методів та заходів, що забезпечать безпеку підприємницької діяльності від зовнішніх та внутрішніх загроз” [6].

Бендіков Л. під економічної безпекою підприємства має на увазі “захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу від прямих та непрямих економічних загроз, що пов’язани з неефективною науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища та здатність підприємства до відтворення” [3].

Отже, поняття “економічна безпека підприємства” має на увазі ефективне використання ресурсів, що забезпечує стабільне функціо­нування та сталий розвиток у майбутньому. Це передбачає здатність підприємства прогнозувати та запобігати негативному впливу зовн­ішнього середовища та здатність пристосовуватися до існуючих умов.

Визначивши сутність поняття "економічна безпека" для різних рівнів економіки: держава, регіон, підприємство, розглянемо кон­цептуальні підходи її аналізу та оцінки.

На наш погляд, доцільно почати з шляхів вирішення цієї пробле­ми у межах нашої держави. Так, у 1996 році була розроблена Концепція економічної безпеки України, в якій сутність економічної безпеки визначено як "...спроможність національної економіки за­безпечити свій вільний, незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і ва­ріантів розвитку подій, та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз" [7, С.4]. Забігаючи вперед, треба зазначити, що у цьому документі визначені головні загрози економічній безпеці України та розкрито їхня сутність, досліджено питання безпечного функціонування окремих секторів економіки, наведені інтегральні показники економічної безпеки України [7].

Але формування такого уявлення про економічну безпеку прой­шло довгий шлях розвитку. Значну увагу до вирішення цієї проблеми приділяє світова наукова література. Так, Д. Ламбер у своїх дослі­дженнях доводить безпосередній зв'язок між економічною безпекою держави та підприємства. Він вважає, що економічна безпека підприє­мства є одним з елементів захисту національної економіки [8]. У процесі досліджень він робить висновок, що реалізувати економічно безпечний розпиток можливо лише за умови сталого розвитку на­ціональної економіки. Крім того, виділена низка завдань, які повинні вирішуватися на кожному рівні економіки; держава, галузь, окреме підприємство. На наш погляд, такий підхід не дуже зручно використовувати в умовах кризової економіки, тому що наявним є висновок — нестабільна національна економіка передбачає економ­ічно небезпечний розвиток окремих мікроекономічних одиниць. Такий стан речей породжує протиріччя: з одного боку, дійсно кри­зовий стан і нестабільність у зовнішньому середовищі значно зни­жують рівень економічної безпеки окремих підприємств, з іншого боку, національна економіка не зможе набути ознак стабільності за умови неефективного та небезпечного розвитку мікрорівня.

В економічній теорії існує і дуже вузьке уявлення про сутність економічної безпеки. Так, на початку 90-х років, які відповідають початку ринкових трансформацій у постсоціалістичних країн, еко­номічну безпеку розглядали як забезпечення умов для зберігання та захисту комерційної та інших таємниць галузей і підприємств [9, 10, 11, 12]. Такий підхід до визначення сутності категорії економічної безпеки логічно доводить, що для її забезпечення на будь-якому рівні потрібно лише розробити й запровадити заходи по захисту інфор­мації. На практиці для цього застосовувалися дворівневі системи. Перший рівень — організація служби безпеки, другий рівень — створення відповідного клімату в колективі, тобто психологічної атмосфери "пильності та максимальної відповідальності". На наш погляд, такий підхід не має права на існування, тому що зведення проблеми економічної безпеки лише до захисту інформації є дуже спрощеним варіантом, який страждає надмірною "економістичністю", спрощує сутність проблеми, не враховує дію зовнішнього середовища, яке є джерелом різного роду позитивних та негативних загроз і ризиків.

Останнім часом поняття "економічна безпека" набуло нових оз­нак, воно відбиває такий стан економіки, який забезпечує спро­можність протистояння системи негативним впливам із зовнішнього середовища. Відповідно до цього погляду, економічна безпека обу­мовлена впливами зовнішнього середовища, яке в умовах ринкової економіки має рухливий і нестабільний характер. Нажаль саме цьому підходу приділено дуже мало уваги у публікаціях вітчизняних вчених [13, 14]. Слід зазначити, що цей підхід є прогресивнішим за попе­редній, але і він має недоліки. Одним із них, на наш погляд, є те, що прийняття економічної безпеки як "...стану захищеності..." [14], зводить реалізацію економічно безпечного розвитку до спромож­ності економічної системи адаптуватися в невизначеному та рухли­вому середовищі, таким чином, зникає можливість передбачення перспектив її розвитку.

Найбільш оптимальним є ресурсно-функціональний підхід. Авто­ри цього підходу вважають, що економічна безпека — це стан найбільш ефективного використання економічних ресурсів для за­побігання загроз і забезпечення стабільного функціонування еконо­мічної системи на сьогодні й у майбутньому [1, с. 138]. З цією метою [див. 1] досліджується сукупність процесів, що відбуваються в еко­номічній системі, з усіма їх характерними особливостями та взаємоз­в'язками, які об'єднані в єдину групу з точки зору їхньої функціо­нальної ролі у забезпеченні економічної безпеки. При цьому виділяють наступні функціональні складові економічної безпеки: економ­ічна, політична, соціальна, інформаційна, кадрова, науково-технолог­ічна, екологічна та силова.

Економічна складова може розглядатися як такий стан правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, які б гарантували позитив­ний темп економічного розвитку, здатність зберігати чи відновлю­вати виробництво, забезпечувати стійке функціонування кредитно-фінансової системи тощо. Вплив економічного чинника слід розг­лядати як з боку стану економіки країни у цілому, з урахуванням міжнародних тенденцій, так і з боку фінансове-господарчої діяль­ності окремого підприємства. Згідно з прийнятою "Концепцією національної безпеки" [7], до основних загроз в економічній сфері слід відносити:

· неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

· наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню та розвитку ринкових відносин;

· невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

· економічна ізольованість України від світової економічної си­стеми;

· неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

· криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур.

У рамках політичної складової слід оцінювати сукупність суспіль­но-політичних умов — від міжнародного становища до місцевих суспільно-політичних умов функціонування окремого підприємства. Юридичний аспект полягає в аналізі існуючої нормативне-правової бази, що регулює діяльність підприємства, прогнозування можливих змін, а також в оцінці ефективності роботи власної юридичної служби. Ця складова характеризується станом правових норм і відпо­відних їм інститутів безпеки, які гарантують захист суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності та конституцій­ного устрою держави. Верховною Радою України [7] визначені на­ступні загрози у політичній сфері:

· замах на конституційний устрій та державний суверенітет Ук­раїни;

· втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

· наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та певних політичних силах України;

· масові порушення прав громадян в Україні та за її межами;

· загострення міжетнічних відносин;

· порушення принципу розподілу влади;

· невиконання або неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

· відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими формами.

Соціальний напрямок у економічній безпеці має забезпечити належний стан правових норм та відповідних їм інститутів безпеки, які дозволяють організувати захист прав та свобод людини, духовних і матеріальних цінностей суспільства. Цей чинник відіграє свою роль шляхом впливу соціальних пріоритетів, Ідей, а також соціального становища у країні в цілому. Соціально-культурне середовище фор­мує переваги споживачів, їх смаки, культурний рівень.

Демографічна ситуація має вплив на ринок праці та кадрову складову економічної безпеки. Показники народжуваності, смерт­ності, середньої тривалості життя, його якості, стану здоров'я насе­лення, рівню освіти дають підставу судити про забезпеченість кад­рами, мотивацію праці та ЇЇ ефективність, та відбивають соціальну картину країни, регіону та ЇЇ майбутні перспективи. Держава 17] передбачає наступні загрози для її безпеки з боку соціальної сфери:

· низький рівень життя та соціальної захищеності різних версти населення, наявність значної кількості громадян працездатного віку, які не зайняті у суспільно-корисній праці;

· суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України;

· падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

· тенденції моральної та духовної деградації у суспільстві;

· неконтрольовані міграційні процеси у державі.

Екологічна складова економічної безпеки за допомогою відпо­відних правових норді інститутів безпеки має гарантувати захист середовища проживання людини, групи та суспільства. Цей фактор має на меті дотримання норм і стандартів, що діють в Україні з метою збереження природного середовища, запобігання природних катастрофам та катаклізмам, а також дослідження можливості вико­ристання сприятливих природнокліматичних умов на свою користь. В Україні визначені наступні можливі загрози в екологічній сфері:

· значне антропогенне порушення та поглиблення переванта­ження території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильсь­кої катастрофи;

· неефективне використання природних ресурсів, широкомасштаб­не використання екологічно шкідливих та недосконалих технологій;

· неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин та матеріалів;

· негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяль­ності [7].

Науково-технологічна складова має на увазі стан правових норм та відповідних їм інститутів безпеки, які гарантують наявність у державі конкурентноспроможних технологій, а також дозволять виключити деструктивні наслідки технологічно недосконалості гос­подарської діяльності. Вона також передбачає оцінку рівня відпов­ідності технологій, що застосовуються в Україні останнім світовим досягненням. Загрозами у науково-технологічній сфері вважаються:

· невизначеність державної науково-технологічної політики;

· відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі Ук­раїни;

· науково-технологічне відставання України від провідних дер­жав;

· зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно- технічних кадрів [7].

Під силовою складовою економічної безпеки мається на увазі стан правових норм і військової організації держави, які дозволяють підтримувати і послідовно знижувати шляхом проведення політики безпеки рівень військової загрози і небезпеки застосування збройної сили з боку вірогідного противника; успішно відбивати агресію у разі виникнення військового конфлікту; виключати або максимально обмежувати деструктивний прояв збройних сил у самій держави. Слід також, у рамках цієї складової, приділяти увагу можливості використання видів несумлінної конкуренції, таких як: підробка продукції, антиреклама, демпінгові ціни, порушення авторських прав, промислове шпигунство. Мають також місце корупція, різно­манітні махінації та шахрайство, розголошення комерційної таєм­ниці. Необхідно також контролювати фізичну безпеку персоналу та керівництва, а також збереження майна від будь-яких ушкоджень.

У "Концепції національної безпеки України" [7] визначено на­ступні загрози:

· замах на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;

· нарощування поблизу границь України угруповань військ та озброєнь, які порушують встановлене співвідношення сил;

· військово-політична нестабільність та конфлікти у сусідніх дер­жавах;

· можливість використання ядерного озброєння та інших видів озброєння масового знищення проти України;

· знищення рівня боєздатності Військової організації держави;

· політизація силових структур держави;

· створення та існування незаконних військових формувань.

Розглядаючи інформаційну складову економічної безпеки, слід зауважити, що необхідно забезпечити належну правову базу та такі інститути безпеки, які гарантують постійну наявність даних для прийняття стратегічних рішень та захист інформаційних ресурсів.

На державному рівні підкреслені наступні моменти, що можуть становити загрозу Інформаційній безпеці:

· незваженість державної політики та відсутність належної інфра­структуриу інформаційній сфері;

· повільне входження України до світового інформаційного про­стору, відсутність у міжнародної спільноти об'єктивного уявлення про Україну;

· інформаційна експансія з боку інших держав;

· відплив інформації, що являє собою державну та іншу перед­бачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави.

Вивчення сутності цього підходу дозволяє визначити його пере­ваги — комплексний характер, тобто в його межах досліджуються головні фактори, які впливають на стан функціональної складової економічної безпеки, вивчаються основні процеси, які впливають на забезпечення економічної безпеки, аналізуються розподіл та вико­ристання економічних ресурсів, розглядаються економічні індикато­ри, які відображають рівень економічної безпеки, розроблені методи забезпечення максимально високого рівня функціональних складо­вих економічної безпеки. Однак ці переваги, на наш погляд, водно­час є недоліками, тому що економічна безпека роздивляється дуже широко: адаптація до зовнішнього середовища, якість використання економічних ресурсів, ефективність управління, якість аналізу, об­ліку, планування та прогнозування і т.ін., що ускладнює процес дослідження її рівня, а тим більше процес розробки стратегії еко­номічно безпечного розвитку. Ресурсно-функціональний підхід най­більше відповідає реаліям сьогодення, але, ми вважаємо, що він потребує доробки з метою можливості його практичного викорис­тання у процесі стратегічного планування на різних рівнях еконо­міки. Зокрема, проведені нами дослідження дали право вважати, що кожний з рівнів економіки має приоритетні функціональні складові. Тобто, стратегія економічно безпечного розвитку держави, регіону, або окремого підприємства не може рівною мірою залежати від кожної функціональної складової економічної безпеки.

Дослідження існуючих концептуальних підходів до визначення сутності категорії "економічна безпека" дозволяє зробити виснов­ки:

1. Трансформаційні процеси в економіці дозволяють стверджу­вати, що проблеми економічної безпеки є дуже актуальними. Це потребує їхньої подальшої розробки, обґрунтування наукового апа­рату, винаходу методів забезпечення економічної безпеки на різних рівнях економіки, впровадження практичних рекомендацій щодо стратегічного планування економічно безпечного розвитку на прак­тиці.

2. Наведені вище підходи до визначення сутності економічної безпеки відрізняються або неповнотою, або перенасиченістю, що не дозволяє сформувати єдине визначення цієї категорії.

3. Найпрогресивнішим підходом до визначення сутності еконо­мічної безпеки є ресурсно-функціональний підхід, який передбачає вивчення і аналіз функціональних складових економічної безпеки з метою їх ефективної реалізації на практиці.

Сутність та функціональні складові економічної безпеки мають різне значення на різних рівнях економіки. Так, на рівні держави економічна безпека набуває ознак національної безпеки, якій при­таманні наступні складові: силова (спроможність диктувати умови на міжнародному рівні), екологічна (пріоритетність Концепції сталого розвитку), техніко-технологічна (передумова статусу країни: сиро­винний придаток чи розвинена економіка), політико-правова (фор­мування дійових правових механізмів, які сприяють розвитку націо­нальної економіки). Що стосується регіонального рівня, сутність економічної безпеки зводиться до самофінансування, вирішення соціальних проблем, оптимального розвитку промисловості (страте­гія стабілізації економічного розвитку). Головні складові: соціальна, техніко-технологічна, екологічна, фінансова, правова. Для мікрорівня економіки підприємства економічна безпека набуває ознак стратегії ефективного розвитку в коротко- та довгостроковому пе­ріодах. Головною складовою для підприємств будь-якої галузі є фінансова, адже вона уособлює можливості його розвитку. В залеж­ності від галузі інші складові мають різну значимість. Так, для промислових підприємств головною є наукова, технічна, кадрова, інноваційна складові; для сільського господарства — екологічна, інноваційна складові; для невиробничої сфери - інформаційна, кадрова складові. Необхідно зауважити, що силова складова еконо­мічної безпеки на рівні підприємства сприймається як захист комер­ційної таємниці та інформації від конкурентів.

У процесі подальшого дослідження ми наводимо власний погляд на основи розробки стратегії економічної безпеки.для кожного з рівнів економіки. Почнемо з викладення Ієрархії в системі еконо­мічної безпеки, тобто розглянемо зв'язок економічної безпеки різних рівнів: держава, регіон, підприємство (див. рисунок 6):

Рисунок 6. Ієрархія різних рівнів економічної безпеки

Результатом прямування світу до глобальної інтеграції мусить стати інтернаціоналізація національних економік, тому, на нашу думку, най­вищій рівень в системі ієрархії повинен належати глобальній еко­номічній безпеці, Нажаль як науковці, так і практики не мають чіткого уявлення про її сутність та стратегію забезпечення. Перш за все формуванню засад глобальної економічної безпеки перешкоджає неоднорідне ставлення до цього процесу. Глобалізація має чималу кількість прихильників, але й не меншу — ворогів. Єдиний аспект проблеми, який не має дискусійного характеру, той, що глобальна економічна безпека залежить від міжнародної, рівень якої, у свою чергу, є відбит­ком стану національної безпеки кожної окремої держави. Тобто, фор­мування інфраструктури з обслуговування глобальної економіки в Україні потребує, по-перше, її інтеграції в європейську та міжнародну систему економічної безпеки, по-друге, формування засад національної безпеки держави.

Поява проблеми міжнародної економічної безпеки є також на­слідком глобалізації, адже, як і будь-який економічний процес, вона має негативні і позитивні наслідки. Цьому є безліч прикладів. Так, започаткована США "війна проти тероризму" спровокувала появу проблеми міжнародної безпеки. Економічні збитки від війн - ко­лосальні, економічні вигоди — або мінімальні, або відсутні. Кризові явища, які виникають з цього приводу в одній державі,

завжди негативно впливають на стабільність економіки держав, які підтри­мують з нею економічні стосунки. Треба зауважити, що Україна не стоїть осторонь світової глобальної інтеграції. Так, на 50-й сесії Генеральної асамблеї ООН Президент Кучма Л.Д. виступив ініціа­тором створення Ради міжнародної економічної безпеки, обґрунту­вавши її необхідність великою кількістю загроз та наявністю потен­ційних кризових явищ у системі міжнародної економічної безпеки (нажаль негативне ставлення до нашої держави з боку розвинутих країн створило великі перешкоди на шляху прийняття цього рішен­ня).

На світовому рівні існує достатня кількість організаційних струк­тур, які займаються проблемами міжнародної економічної безпеки: Рада безпеки і Організація об'єднаних націй, договір про Європейсь­кий Союз (ЄС) і Рада міністрів ЄС, "Осакська декларація" і орган­ізація Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), та багато інших. Тому, ми вважаємо не доцільним розроб­ляти стратегічні рекомендації по вирішенню проблем міжнародної економічної безпеки для таких "світових монстрів", а лише сконцен­труємо увагу на головних загрозах міжнародній економічній безпеці (рисунок 7).

На мінімізацію дії перерахованих загроз спрямована стратегія економічно безпечного міжнародного розвитку, яка, на наш погляд, повинна враховувати наступні принципи (рисунок 8). Повернемо­ся ще раз до наведеної тези: забезпечення міжнародної безпеки залежить від рівня національної безпеки окремих держав. Зараз набуває розвитку якісно нова наука про забезпечення економічної безпеки держави — екосестейт (від англ. —ecosastable). Вона не має глобального характеру, тому зараз об'єктом її вивчення є дослідження особливостей стану та забезпечення національної безпеки в окремих державах. Свої особливості має й Україна, їх ми розглянемо далі.

1. Диференціація у рівнях економічних потенціалів різних країн світу

2. Нераціональна господарська діяльність, вичерпання природних і інших видів ресурсів

3. Обмежувальна політика, пов'язана із визначеними вимогами

4. Відсутність стабільності курсів національних валют окремих держав

5. Надвисокий рівень протекціонізму

6. Економічні блокади, ембарго, санкції (які передбачено, або не передбачено ООН)

7. Відсутність вільного доступу до передових технологій та наукових розробок, обмеженість у виборі

8. Різноспрямованість інтересів окремих держав та транснаціональних корпорацій

Рисунок 7. Загрози міжнародній економічній безпеці

Поняття "національна безпека" досить швидко увійшло у політич­не та суспільне життя України, що характерно практично для всіх країн світу. Так, в Адміністративному Кодексі України під націо­нальною безпекою розуміється стан захищеності державного суве­ренітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економ­ічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, закон­них прав та інтересів громадян держави '[1, 2, 3, 4, 5].

Справді, проблеми забезпечення національної безпеки України в останній час стали актуальними. На стику ХХ-ХХІ століть наша батьківщина переживає дуже складний період — формування держав­ності. Розвиток України як незалежної суверенної держави відбу­вається у складних внутрішніх умовах — наслідки затяжної еконо­мічної і соціальної кризи, Але вона є частиною розвитку світової економіки, яка нажаль несе в собі велику кількість загроз і ризиків, виникнення яких є результатом жорстокої боротьби національних економік — за світову першість, транснаціональних корпорацій — за сфери впливу та економічні інтереси. Треба зауважити, що у випадку України неможливе застосування вже накопиченого світовою істо­рією досвіду, тому що трансформаційні процеси у державі мають тривалий (майже нескінченний) характер. У цій ситуації, для того, щоб посісти відповідне місце у світовій спільноті, Україні необхідна наукова обґрунтована стратегія захисту національних інтересів.

Дата добавления: 2014-12-27