Корисність і попит. 1. Долан Е., Линдсей Д. Микроэкономика

План

15.1. Корисність і попит

15.2. Переваги споживача

15.3. Поведінка споживача

Література

1. Долан Е., Линдсей Д. Микроэкономика. — С.-Пб.: Оркестр, 1994. — С. 109—113, 120—128.

2. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Т. 2.— М.: Республика, 1992. — С. 30—43.

3. Микроэкономика / Ред. В.Ф. Максимова. — М.: Соминтэк, 1992. — С. 65—83.

4. Лисовицкий Б.Н. Микроэкономика. — Харьков: Студцентр, 1997. — С. 33—56.

5. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма. — М.: Прогресс, 1976. — С. 409—433.

6. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика. — М.: Экономика, 1992. — С. 65—91, 107—113, 402—416.

7. Хайман Д. Современная микроэкономика: анализ и применение Т. 1. — М.: Финансы и статистика, 1992. — С.58—78, 105—115, 130—132.

8. Экономическая теория. Конспект лекцій. Ч. 1. / Под ред. В.Н. Тарасевича. — Днепропетровск: НМетАУ, 1997. — С. 51—74.

Для задоволення своїх потреб людина використовує різні блага, серед яких слід виділити економічні блага. До останніх відносяться тільки ті, що є результатом економічної діяльності людей і які можна отримати в обмеженій кількості в порівнянні з потребами. В зв’язку з цим постає проблема рідкісності благ та необхідності вибору в залежності від їх цінності.

При цьому треба враховувати, що одні потреби можуть бути задоволені кількома благами, або одне якесь благо може задовольнити декілька потреб. Тобто існує проблема не тільки недостатності благ, але і їх призначення.

Цінність благ в мікроекономічній теорії виводиться з корисності.

Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів або послуг або ж від будь-якої діяльності. Визначення корисності блага, вимірювання її величини — це суб’єктивна справа кожного споживача, тому в економічній теорії досліджуються різні фактори, що впливають на його поведінку.

Перш за все, треба виходити з наявної кількості даного блага, інтенсивності потреби в ньому (ця величина чисто суб’єктивна, змінюється від індивідуума до індивідуума), а також класифікації благ.

Економічні блага можна класифікувати таким чином:

1) блага довготермінові і короткочасні: довготермінові — це блага виробничого використання, до короткочасних належать предмети особистого споживання, а також частина благ виробничого призначення (предмети праці);

2) блага взаємозамінні і взаємодоповнюючі: взаємозамінні блага, або субститути, називають ще конкуруючими, наприклад, мило і пральний порошок. Взаємодоповнюючі (комплементарні) — блага, що можуть споживатися разом (чай і цукор, авто і бензин і т. п.). Кожне благо перебуває в певних співвідносинах взаємозаміни і взаємодоповнення з іншими;

3) теперішні і майбутні: теперішні — ті, що перебувають в безпосередньому розпорядженні економічного суб’єкта, майбутні — ті, що він колись може мати;

4) прямі і непрямі. До прямих відносять споживчі блага, до непрямих — блага виробничі, які сприяють задоволенню особистих потреб опосередковано.

Всі блага одночасно підпадають під названі критерії їх класифікації.

Потребу в благах виробничого призначення ми будемо вивчати далі при аналізі поведінки виробника, в цій главі розглянемо поведінку споживача відносно благ особистого споживання.

Розрізняють загальну (сукупну) корисність, яку споживач отримує від споживання всіх одиниць (частин) певного блага і граничну корисність — додаткове задоволення, яке отримує людина від споживання ще однієї, додаткової одиниці (частини) даного блага.

При аналізі корисності в мікроекономіці використовуються два підходи: кардиналістський і ординалістський.

Головна відмінність між ними полягає в тому, що при першому підході уявляється можливість обчислити корисність у певних одиницях виміру, а другий базується на ряді аксіом.

Кардиналістський (кількісний) підхід до аналізу корисності і попиту ґрунтується на уявленні про можливість вимірювання корисності різних благ у гіпотетичних одиницях корисності (наприклад, “ютилах” — від англійського слова “utility” — корисність).

Графічно взаємозалежність сукупної і граничної корисності представлено на рис. 15.1. У верхній частині рисунку показано залежність загальної корисності (TU) від обсягу споживання в одиницю часу певним споживачем певного товару (яблук).

У нижній частині рисунка представлено графік граничної корисності (МU). Математично значення MU дорівнює тангенсу кута нахилу дотичної до кривої TU в точці В.

TU (ютіли)

B TU

0 Q 1 Q (яблука в місяць)

MU

MU

0 Q 1 Q (яблука в місяць)

Рис. 15.1. Кількісна корисність

Тут і надалі ми будемо виходити з таких припущень:

- споживач веде себе раціонально, тобто намагається отримати найбільше задоволення від споживаних товарів;

- споживач має попит;

- ринок збалансований:

- споживач знає ціни і ставить завдання досягнути максимуму задоволення.

Дата добавления: 2014-12-29