Основні терміни і поняття. Поведінка споживача змінюється перш за все залежно від зміни доходу і цін на товари

Y

Y

Поведінка споживача

Поведінка споживача змінюється перш за все залежно від зміни доходу і цін на товари. Ці два фактори взаємопов’язані, однак вони і самостійно впливають на реакцію споживача.

Для визначення такої реакції додамо ще один критерій існуючої класифікації товарів до вказаного раніше: товари поділяються на повноцінні (нормальні) і неповноцінні (неякісні). «Нормальними» прийнято називати товари, обсяг попиту на які (при незмінних цінах) збільшується із зростанням доходу.

Товари, обсяг попиту на які зменшується при збільшенні доходу, прийнято називати «неякісними» або «неповноцінними». Дії покупця при зміні доходу будуть різними: можливе переключення з одних товарів на придбання інших.

Розглянемо реакцію споживача на зміну доходу у випадках, коли обидва товари X i Y «нормальні». (рис. 15.7.).

K₂ лінія “доход-споживання”

K₁ G

E₂

E₁

G

L₁ L₂ X

Рис. 15.7. Реакція споживача на зміну доходу у випадку, коли обидва товари X і Y «нормальні»

При збільшенні доходу бюджетна лінія перемістилася з положення K1L1 в положення K2L2. Точка оптимуму перемістилася з положення E1 в E2. Споживач збільшив обсяг попиту на обидва товари. З’єднавши точки Е1 і Е2, ми отримаємо лінію “ доход-споживання ”.

Поведінку споживача при збільшенні доходу відповідно до товарів «неповноцінних» проілюструємо на рис. 15.8. Починаючи з певного невисокого рівня доходу, покупець припиняє купівлю товару Х (він стає «неповноцінним») і купує тільки товар Y.

До аналізу залежності “доход-споживання" зробив свій внесок Е. Енгель, побудувавши криву, що вказувала на співвідношення між зростаючим доходом сім’ї і обсягом споживання певного товару при незмінності інших чинників, які впливають на попит. Криву Енгеля зображено на рис. 15.9.

G

K₂ лінія “доход-споживання”

E₂

K₁ G

E₁

G

L₁ L₂ X

Рис. 15.8. Реакція споживача на зміну доходу у випадку, коли товар Х неповноцінний

I

0 Qx

Рис. 15.9. Крива Енгеля

Е. Енгель дослідив, що для більшості нормальних товарів крива має зростаючий характер із згасанням, тобто певний приріст доходу викликає менший приріст обсягу споживання товару, що обумовлюється дією закону спадної граничної корисності. Але для деяких товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. Це предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. На підставі цього ним були зроблені висновки, які увійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. Частина сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, при незмінних цінах на всі блага має тенденцію до зменшення при зростанні доходу сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

Названі залежності було сформульовано Енгелем у середині ХІХ століття, але вони можуть бути застосовані для аналізу цих явищ і сьогодні.

Реакцію споживача на зміну ціни проілюструємо на графіку (рис. 15.10).

Y

K лінія “ ціна-споживання ”

E₂

E₁

G

0 L₁ L₂ X

Рх

D

0 X

Рис. 15.10. Реакція споживача на зміну ціни

При зниженні ціни товару X з P'х до P''х, бюджетна лінія зсувається з положення KL1 в положення KL2. Точка оптимуму споживача зміщується з E1 в E2. З’єднання вказаних точок дасть зображення кривої “ ціна-споживання ", яка показує, як змінюється обсяг закупівлі товару Х при переході до іншого рівня цін на цей товар при незмінності всіх інших чинників попиту.

На основі кривої «ціна-споживання» теоретично можна побудувати криву індивідуального попиту D даного споживача (див. нижню частину рис. 15.10).

Спостерігаючи кут нахилу ліній бюджетних обмежень, який відповідає ціні товару Х, можна помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар Х) супроводжується збільшенням обсягів купівлі цього товару, що відображається кривою попиту (D).

Зростання доходу і одночасне зменшення цін на товари дає споживачу можливість широкого вибору щодо використання свого бюджету. Він буде мати зиск від зниження цін на товар Х, оскільки той стає для нього більш привабливим у зв’язку із здешевленням відносно товарів-субсти-тутів. Вивільнення ж коштів від здешевлення товару Х дає змогу збільшити споживання інших товарів. Внаслідок цього зростає його реальний доход, хоча номінальний доход не змінюється. Для споживача має місце два види ефекту: ефект доходу і ефект заміщення.

Ефект доходу — це ті зміни в споживанні, які викликані зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як ми з'ясували раніше, при збільшенні доходу споживання нормальних товарів зростає, а споживання неякісних — скорочується.

Ефект заміщення — це ті зміни в споживанні товару, які є результатом змін ціни на цей товар відносно цін на інші товари.

Розглянемо ефекти доходу і заміщення на графіку (рис. 15.11.).

При зниженні ціни товару Х бюджетна лінія зміщується з положення K1L1 в положення K1L2. Допоміжна лінія K2L3 характеризує рівень доходу, який був би достатнім для того, щоб при новому співвідношенні цін споживач міг би зберегти колишній рівень задоволення. Ефект заміщення виникає з переміщення з E1 в E3 і дорівнює відрізку Х1Х3. Ефект доходу виникає з переміщення з Е3 в Е2 і дорівнює відрізку Х3Х2.

Y

K₁

K₂ E₁

E₂

E₃

L₁ L₃ L₂

0 X

X₁ X₃ X₂

ефект заміни ефект доходу

Рис. 15.11. Ефект заміни і ефект доходу

Дія обох ефектів спрямована в одному напрямку, тобто вони посилюють один одного, даючи споживачу можливість більш ефективно задовольнити свої потреби.

Однак є винятки. Це стосується так званого товару Гіффена. Товар Гіффена — неповноцінний товар, для якого ефект доходу «перекриває» ефект заміни. У результаті лінія попиту має позитивний нахил. Зростання споживання цього товару з підвищенням ціни на нього — парадокс Гіффена. Це можливо під час криз, коли малозабезпечені верстви населення збільшують споживання “неякісних” товарів, які займають значну частину в їх витратах. Очікування інфляції, або її наявність посилюють такі явища.

Ми проаналізували поведінку споживача, його індивідуальний попит на конкретний продукт. Тепер необхідно розглянути, як на ринку всі індивідуальні попити об'єднуються в ринковий попит.

Ринковий попит формується як сума індивідуальних попитів, тобто кількостей товару, які всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами.

Формування ринкового попиту представлено на рис. 15.12.

Лінія ринкового попиту, зображена на рис. 15.12. в, отримана як горизонтальна сума ліній попиту споживачів Івана і Петра, зображених на рис. 15.12. а та 15.12. б. Наприклад, довжина відрізка EF дорівнює сумі довжин відрізків AB і CD.

а) попит Івана б) попит Петра в) ринковий попит

Р Р Р

А В С D E F

0 0 0

Qі Qп Qр

Рис. 15.12. Формування лінії ринкового попиту

Практика вимагає знання того, з якою силою той чи інший фактор впливає на обсяг попиту. Відповідь на це питання економічна теорія дає за допомогою оцінки еластичності попиту.

В загальному вигляді під еластичністю розуміють функціональну залежність змінної Y від змінної X.

Якщо залежність задана формулою Y = f(х, z, …), то еластичністю (коефіцієнтом еластичності) змінної Y від змінної X називається вираз:

Y / x * X / Y. (15.9)

Еластичність показує, на скільки процентів збільшиться Y внаслідок збільшення X на 1 % (при незначній зміні як X, так і Y).

Хай такою змінною Х буде один з головних факторів, що впливає на обсяг попиту, — ціна. Тоді ми отримаємо еластичність попиту по ціні (коефіцієнт еластичності) — показник процентної зміни обсягу попиту на товар при зміні на 1 % ціни на цей товар. Коефіцієнт еластичності показує чутливість обсягу попиту до змін ціни товару за умови, що всі інші чинники, що впливають на попит, є незмінними.

Нехай функція попиту на товар А має вигляд:

QDA = f (PA, PB, PC, …, I, …). (15.10)

Коефіцієнтом прямої еластичності попиту за ціною на товар А називається вираз, який відображає еластичність «в точці»:

EА = QDA / PA * PA / QDA. (15.11)

Якщо функція попиту аналітично не задана, а є лише декілька спостережень ціни і обсягу попиту, то застосовують формулу еластичності «по дузі»:

EА = ΔQDA / ΔPA * PA / QDA, (15.12)

де QDA і PA — середні значення обсягу і ціни попиту.

Коефіцієнт прямої еластичності може набувати різних значень відповідно до категорії товару, на який є попит:

¦EA¦ >1 — товар еластичного попиту;

¦EA¦ <1 — товар нееластичного попиту;

¦EA¦ =1 — товар з одиничною еластичністю попиту;

¦EA¦ =0 — товар з нульовою еластичністю попиту;

¦EA¦ =¥ — товар з нескінченною еластичністю попиту;

Чинники, що визначають еластичність попиту, можна звести до наступних:

1. Чим більше є у даного товару товарів-замінників і чим ближче їх корисні властивості, тим вища еластичність попиту на даний товар.

2. Чим вища міра агрегування, тим нижча еластичність попиту на товари даної групи.

3. Чим більш різноманітні можливості використання даного товару, тим вища еластичність попиту на нього.

При дослідженні попиту по ціні на даний товар слід враховувати його залежність від попиту на інші товари. Тоді розраховується коефіцієнт перехресної еластичності попиту по ціні.

Коефіцієнтом перехресної еластичності попиту по ціні називається вираз:

EАВ = QDA / PВ * PВ / QDA, (15.13)

де А і В — різні товари.

Якщо EAB > 0, то товари А і В називають взаємозамінними (вершкове масло і маргарин).

Якщо EAB < 0, то товари А і В називають взаємодоповнюючими (автомобіль і бензин).

Якщо EAB = 0, то товари А і В називають незалежними (хліб і цемент).

Еластичність попиту за доходом можна визначити як співвідношення між відносною зміною обсягу попиту і відносною зміною доходу споживача за формулою:

EA = QDA / I * I /QDA, (15.14)

де I — грошовий доход споживача.

Коефіцієнт еластичності може набувати різних значень відповідно до категорії товару, а саме:

якщо ЕА > 0, товар А називають «нормальним»,

якщо EA < 0, товар А називають «неповноцінним»,

якщо 1> EA >0, товар А називають «товаром першої необхідності»,

якщо ЕА > 1, товар А називають «предметом розкоші»,

якщо EA = 1, товар А називають «товаром другої необхідності».

Між коефіцієнтом еластичності попиту по ціні, зміною ціни і виторгом продавця (витратами покупця) існує зв'язок:

DTR = Q×DP×(E_p+1), (15.15)

де DTR — зміна виторгу продавця (витрат покупця), Q — обсяг попиту на товар, DP — зміна ціни на даний товар, E_p — коефіцієнт еластичності попиту по ціні.

Теоретичне обґрунтування розрахунків еластичності попиту по ціні і доходу та їх використання мають велике практичне значення як для прогнозування споживчих витрат, так і для проведення цінової політики фірм, оскільки споживчі витрати покупця на придбання даного товару — це є валовий доход продавця—виробника.

Економічні блага, корисність, сукупна корисність, гранична корисність, кардиналістський підхід до аналізу корисності і попиту, ординалістський підхід до аналізу корисності і попиту, крива байдужості, карта байдужості, гранична норма заміщення, бюджетна лінія, оптимум (рівновага) споживача, лінія “доход - споживання”, “нормальні” товари, “неповноцінні” товари, крива Енгеля, лінія “ціна - споживання”, ефект заміщення, ефект доходу, товар Гіффена, еластичність.

Дата добавления: 2014-12-29