Переваги споживача. Згідно з кардиналістським підходом споживач досягає максимуму задоволення, якщо він розподілить свої гроші на купівлю різних товарів таким чином

Згідно з кардиналістським підходом споживач досягає максимуму задоволення, якщо він розподілить свої гроші на купівлю різних товарів таким чином, що для всіх товарів, які реально купуються ним — А, В, С,…, має місце наступне співвідношення:

MUa / Рa = MUb / Pв = MUc / Рc = λ,(15.1)

де MUа, MUв, MUс — гранична корисність товарів А, В, С,...; λ — деякий коефіцієнт, що характеризує граничну корисність грошей.

Ординалістський (порядковий) підхід засновується на менш жорстких припущеннях, ніж кількісний підхід. Від споживача не потрібне уміння вимірювати корисність того або іншого блага в певних штучних одиницях. Досить лише, щоб він міг упорядкувати всі можливі товарні набори за «перевагою».

Порядковий підхід базується на наступних аксіомах:

1.Аксіома повної (довершеної) впорядкованості. Споживач здатний упорядкувати всі можливі набори товарів за допомогою відносин переваги (позначення символом ¥) і байдужості (позначення символом ~). Тобто для будь-якої пари наборів товарів А і В споживач може вказати, що або А ¥ B (А переважає В), або А ~ В (А і В рівноцінні).

2. Аксіома транзитивності. Якщо А ¥ В ¥ С, або А ~ В ¥ С, або А ¥ В ~ С, то А ¥ С.

Ця аксіома гарантує узгодженість переваг.

3. Аксіома ненасичення. Якщо набір А містить не меншу кількість кожного товару, а одного з них більше, ніж набір В, то А ¥ В.

4. Аксіома незалежності споживача. Задоволення споживача залежить тільки від кількості споживаних ним благ і не залежить від кількості благ, спожитих іншими споживачами.

Між корисністю і кількістю споживаних продуктів існує залежність. Її відображає функція корисності як співвідношення між обсягами спожитих товарів і послуг і рівнем корисності, що досягається споживачем:

U = f (Qx, Qy, …, Qn), (15.2)

де U — корисність; Qx, Qy, Qn — обсяги відповідних спожитих товарів.

Якщо уявити, що споживач формує свій набір товарів лише за рахунок двох товарів (Х і Y), тоді в спрощеному вигляді функція корисності може бути представлена таким чином:

U = f (Qx, Qy). (15.3)

Споживач може обирати різні товари в свій кошик (наприклад яблука і груші), але він буде прагнути, щоб їх сукупна корисність була однаковою. Тоді можна уявити різні варіанти його поведінки. Наприклад, варіант А — 8 яблук і 20 груш, варіант В — 10 і 12, варіант С — 8 і 12, варіант D — 6 яблук і 20 груш відповідно. За такими даними можна побудувати графік, на якому ми отримаємо криву, що має назву кривої байдужості.

Крива байдужості називається так тому, щовсі точки на ній показують всі ті комбінації товарів, які забезпечують споживачу однаковий рівень задоволення, і йому байдуже, який набір товарів обирати (рис. 15.2.)

Q груші

А

В

С

Е

D

0 Q яблука

Рис. 15.2. Крива байдужості

Споживач, в залежності від своїх можливостей (доходу) і бажань, може обрати інший набір товарів, що забезпечує рівень задоволення споживача: більший, наприклад, набір Е, або менший, ніж будь-який набір, що відноситься до кривої байдужості на рис. 15.2. Через точки, що будуть відповідати цим товарам, можна провести інші криві байдужості. Ці криві утворюють карту кривих байдужості (рис. 15.3).

Карта кривих байдужості — це сукупність всіх кривих байдужості.

Y

· А

· ··

·

0 X

Рис. 15.3. Карта кривих байдужості

На рис. 15.3. X і Y — обсяги споживання даним споживачем двох товарів; А, В, С, D, E — набори товарів. Їх співвідношення позначаються так: А ~ В ¥ С ¥ D ~ Е

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1. Крива байдужості, що лежить вище і правіше іншої кривої, містить в собі більш переважні набори товарів.

2. Крива байдужості має негативний нахил.

3. Криві байдужості не перетинаються.

4. Крива байдужості випукла у бік початку координат.

Товари мають здатність до взаємозамінності. В нашому прикладі споживач може поміняти певну кількість яблук на груші і навпаки. Головне, щоб він вів себе раціонально, отримував однакове задоволення. Графічно це означає, що він буде перебувати на одній і тій же кривій байдужості.

Граничною нормою заміщення (субституції)благом X блага Y (MRSxy) називають кількість блага Y, яка повинна бути скорочена «в обмін» на збільшення кількості блага X на одиницю, так, щоб рівень задоволення споживача залишався незмінним. Гранична норма заміщення — це кількість товару Y, від якої споживач відмовився б, щоб отримати ще одну одиницю товару Х, залишаючись на даній кривій байдужості (рис. 15.4).

MRSxy = – Δ Y / Δ X (15.4)

Y

ΔY

ΔX

0 X

Рис.15.4. Гранична норма заміщення

Математично граничною нормою заміщення є взятий зі знаком мінус тангенс кута нахилу дотичної до кривої байдужості.

Передбачається, що MRSxy при русі вздовж кривої байдужості праворуч-вниз зменшується. На графіку (рис. 15.4) при пересуванні по кривій байдужості вниз споживання товару Х зростає, його гранична корисність зменшується, а споживання товару Y зменшується і його гранична корисність зростає. В цьому відображається дія закону спадної граничної корисності.

Досягнення максимуму споживання залежить перш за все від доходу (бюджету) споживача. Бюджет — це кількість грошей споживача, яку він здатний витратити в певний період часу. Розмір бюджету і ціни товарів визначають бюджетне обмеження споживача.

Якщо виходити з тих умов, що споживач витрачає всі свої гроші тільки на два наведені в прикладі товари, то тоді весь його доход (I) буде дорівнювати всім його витратам (формула має назву бюджетного обмеження споживача):

I = Px Х + Ру У, (15.5)

де Рх і Ру — ціни, відповідно, яблук та груш.

На графіку (рис.15.5.) бюджетне обмеження споживача має вигляд прямої лінії, кінці якої перебувають на координатних осях. Точки дотику означають, що всі гроші витрачаються на придбання товару X або товару Y.

Рівняння бюджетної лінії можна також перетворити так:

Y = (1/ Pу) I – (Px /Py) X. (15.6)

Y

0 X

Рис.15.5. Бюджетна лінія

Споживач може витрачати кошти в межах площини прямокутника (рис. 15.5.) Точки, що перебувають на бюджетній лінії, вказують на витрачання коштів повністю, що є умовою поведінки споживача.

Бюджетна лінія пряма, тому вона має постійний нахил, і це можна виразити через граничну норму заміщення (MRSxy):

MRSxy = – DУ/DХ = – Px/Py. (15 .7)

Кут нахилу бюджетної лінії вказує, яку кількість товару Y треба віддати в обмін на одиницю товару Х.

Лінія бюджетного обмеження може змінити своє положення, пересунутись праворуч або ліворуч залежно від збільшення, або, відповідно, зменшення доходу споживача. Кут нахилу лінії при цьому залишається незмінним. Якщо ж змінюється ціна блага, то кут нахилу лінії також змінюється: він збільшується при зростанні цін на благо Х і зменшенні цін на благо Y і навпаки.

Аналіз дій споживача за допомогою кривої байдужості і бюджетної лінії дозволяє визначити його оптимальне положення або положення рівноваги споживача.

Рівновага (оптимум) споживача — це таке його становище, коли він, споживаючи певний набір благ, максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Становище рівноваги пояснює, яким чином споживач розподіляє свої обмежені кошти, щоб купити різні блага для максимального задоволення своїх потреб.

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення, розглянувши точку рівноваги на рис. 15.6.

Y

Y₁ E

0 X₁ X

Рис.15.6. Оптимум (рівновага) споживача

Точка рівноваги споживача Е, яка є точкою дотику лінії бюджетного обмеження (І) з кривою байдужості L2.

Умова оптимуму споживача має наступний вигляд:

– Pх / Pу = MRSxy = – ΔY / ΔX при ТU = const. (15.8)

Досягнувши такого оптимального положення (рівноваги), споживач не покине його, доки не зміняться ціни благ, гранична корисність і шкала його переваг.

Дата добавления: 2014-12-29