Управління інвестиційним потенціалом підприємства

Інвестиції являють собою найважливіший фактор еко­номічного зростання й відновлення, що забезпечує можливість модернізації діючих виробництв, створення й впровадження новітньої техніки й технологій, сучасних систем організації й уп­равління економічними процесами, якісного відновлення вироб­ничої, транспортної, ринкової інфраструктури. Інвестиції мають найважливіше значення для ефективного функціонування й роз­витку підприємства. Інвестиції для підприємства — це, насампе­ред, основне джерело одержання прибутку, що є основою ре­алізації стратегічних цілей економічного розвитку підприємства. Інвестиції забезпечують просте й розширене відтворення основ­них фондів підприємства. Інвестиції дають можливість вирішу­вати завдання соціального й екологічного характеру.

Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як «усі види майнових та інтелектуальних ціннос­тей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, в результаті якої утвориться прибуток (доход) або досягається соціальний ефект» [4]. Це визначення в цілому відповідає загальноприйнятому підходу до інвестиційної діяльності як процесу вкладення різних видів ресурсів з метою одержання запланованих ефектів у майбутньому.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практич­них дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) з реалізації інвес­тицій. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб'єктами цієї діяльності можуть бути громадя­ни і юридичні особи України й іноземних держав, а також дер­жави в особі урядів.

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, що ухва­лює рішення щодо вкладенні власних, позикових і притягну­тих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування. Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями й мо­жуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвес­тиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, виконувати функції товаровиробників, проектуваль­ників, підрядників, замовників і забудовників.

Реципієнт інвестицій — це суб'єкт інвестиційної діяль­ності, що приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвес­тицій.

До об'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», належать такі цінності:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

- рухоме й нерухоме майно; інтелектуальні права, пов'язані з авторським правом, дослідами й іншими ви­дами інтелектуальних цінностей;

---------------------------------------------------------------------------------------------- 125

«Управління потенціалом підприємства»

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної докумен­тації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для ор­ганізації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованого; - права користування землею, водою, ресурсами, будинками,

спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права; - інші цінності, що являють собою об'єкти інвестиційної

діяльності.

Інвестиції підприємства різноманітні за своєю природою. За об'єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на реальні й фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у розвиток підприємства, якщо на ці кошти здобуваються фонди для господарської діяльності підприємства, в результаті чого з'являються нові товари й по­слуги, а інвестор дістає прибуток. Розрізняють реальні інвес­тиції в основні фонди, в оборотні кошти, у нематеріальні акти­ви.

Фінансові інвестиції допускають вкладення коштів у купівлю фондових цінних паперів, у цільові банківські вклади, депозити тощо. Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяють­ся на стратегічні й портфельні. Характерна риса стратегічних інвестицій полягає в тому, що інвестор повністю контролює об'єкт, у який вкладений капітал, і управляє ним. Портфельні інвестиції не дають можливості такого контролю, тому що зви­чайно представлені пакетом акцій, на який припадає 10—25% власного капіталу фірми. Ціль портфельних інвестицій — приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.

Виділяють також інвестиції інноваційні й інтелектуальні. Інновації — вкладення в нововведення — це фінансування якісно нових технічних, технологічних, конструкторських та організаційних рішень. Інновації можна більш глибоко кла­сифікувати за ступенем та глибиною охоплення нових науко­вих ідей і розробок і виділити: випуск і поширення принципо-

_____ Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

во нових видів техніки й технологій; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з більшим строком окупності витрат; фінансування фундаментальних наукових досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку й впровадження нової ресурсозберігаючої технології для поліпшення соціального й екологічного стану.

Під інтелектуальними інвестиціями розуміються вкладен­ня у творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності (придбання патентів, ліцензій і т.п.). Такі інвестиції тісно переплітаються з інноваційною діяльністю підприємства.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі й не­прямі інвестиції. Прямі інвестиції мають на увазі особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, вони потребують від інвестора певного досвіду й знань. Непрямі інвестиції — це найпоширеніша форма у світовій практиці, що допускає наявність інвестиційного або фінансового посеред­ника в здійсненні інвестицій.

За періодом інвестування інвестиції бувають коротко­строковими (строком реалізації до 6 місяців), середньостроковими (6—12 місяців), довгостроковими (більше ніж 1 рік).

За формами власності інвестиційні ресурси бувають при­ватні, державні, іноземні, спільні. Приватні інвестиції — це вкладення, здійснювані громадянами України й недержавних підприємств, тобто їх можна було б назвати недержавними інвестиціями. Державні інвестиції здійснюють центральні й місцеві органи влади за рахунок коштів бюджету, позабюджет­них фондів, а також державні підприємства за рахунок влас­них і позикових коштів. Іноземне й спільне інвестування до­пускає використання коштів закордонних інвесторів.

Можна допустити багато інших способів класифікації інвестицій. Очевидно, що на практиці кожне підприємство бу­де користуватиметься тією класифікацією, яке найбільше

-----------------------------------------------------------------------------,---- _----- _ ₁₂₇

«Управління потенціалом підприємства»

відповідає діяльності в певній галузі, у певному регіоні й найбільше підходить для певного інвестиційного проекту.

Зараз найбільше поширені реальні інвестиції підприємства, що являють собою вкладення капіталу у відтворення основних фондів підприємства, поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних активів підприємства. Якщо інвестиції спрямовуються на відтворення основних фондів підприємства, то мова йде про капітальні інвестиції або капітальні вкладення підприємства.

Капітальні вкладення, у свою чергу, поділяються на чисті інвестиції й валові інвестиції. Чисті інвестиції спря­мовані на просте відтворення основних фондів підприємства й фінансуються за рахунок коштів аморти­заційного фонду підприємства. Валові інвестиції — це ши­рше поняття, валові інвестиції спрямовані на розширене відтворення основних фондів і фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань підприємства, а також за раху­нок чистого прибутку підприємства, спрямованого на капітальні інвестиції.

Інвестиційний потенціал підприємства являє собою су­купність інвестиційних можливостей підприємства, викорис­тання яких спрямоване на досягнення цілей інвестиційної стратегії підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства підлягає загальній економічній стратегії підприємства, тому використання інвестиційного потенціалу підприємства націлено на досягнення загальноекономічних цілей функціонування й розвитку підприємства.

Управління інвестиційним потенціалом підприємства — це сукупність прийомів і методів формування й використання інвестиційного потенціалу підприємства з метою підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємства. Ефек­тивне управління інвестиційним потенціалом підприємства спрямоване на активізацію інвестиційної діяльності підприємства й досягнення максимальних інвестиційних ефектів.

Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

Метою управління інвестиційним потенціалом підп­риємства є забезпечення ефективності інвестиційної діяль­ності підприємства в короткостроковому й довгостроковому періоді.

Досягненню цієї мети сприяє вирішення ряду завдань, до яких належать:

—формування й оцінювання інвестиційного потенціалу
підприємства;

—координація інвестиційного потенціалу й інвестиційних
потреб підприємства;

—пошук і реалізація напрямів використання інвес­тиційного потенціалу підприємства;

—оцінювання ефективності використання інвестиційного
потенціалу підприємства;

—виявлення факторів росту інвестиційного потенціалу
підприємства.

Інвестиційний потенціал підприємства являє собою су­купність ряду елементів, до яких належать:

—інвестиційні ресурси;

—інвестиційна інформація;

—кадрові ресурси;

—інвестиційні плани й проекти.

Інвестиційні ресурси являють собою найважливіший еле­мент інвестиційного потенціалу підприємства. Це пов'язано з тим, що інвестиційна діяльність підприємства фінансується за рахунок інвестиційних ресурсів,

Інвестиційні ресурси являють собою сукупність фінансо­вих ресурсів, які формуються й (або) використовуються підприємством для вирішення проблем, пов'язаних із проце­сами проектування, будівництва, розвитку суб'єктів підприємницької діяльності, тобто фінансують інвестиційну діяльність підприємства.

Формування інвестиційних ресурсів на підприємства здійснюється за трьома незалежними джерелами:

— власний коштами підприємства;

---------------------------------------------------------------------------------------------- 129

'(Управління потенціалом підприємства»

— позиковий коштами;

—притягнутими коштами.

Власні кошти підприємства — це власні або внутрішні інвестиційні ресурси підприємства. Рішення про викорис­тання власних коштів в інвестиційній діяльності приймає безпосередньо керівництво підприємства з урахуванням за­гальної стратегії економічного розвитку підприємства. Підприємство при цьому одночасно є інвестором і ре­ципієнтом інвестицій.

У сучасних умовах розвитку інвестиційних процесів власні кошти підприємства являють собою основне джерело фінансу­вання інвестицій. Так, у 2002 р. за рахунок власних коштів підприємств було профінансовано 65,8% інвестицій [5, с.229].

У зв'язку із пріоритетним значенням власних інвес­тиційних ресурсів підприємства у фінансуванні інвестиційної діяльності виникає необхідність оцінити формування інвес­тиційного потенціалу підприємства, щоб визначити загальну потребу в інвестиційних ресурсах, забезпечити необхідного рівень фінансування інвестиційних потреб, а також оптимізувати структуру інвестиційних ресурсів.

Формування внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства здійснюється за рахунок таких джерел:

—частини чистого прибутку, який спрямовується на ви­робничий розвиток;

—амортизаційних відрахувань;

—страхової суми відшкодування збитків, спричинених
втратою або псуванням майна;

—довгострокових фінансових вкладень, строк погашення
яких минає в поточному періоді;

—коштів, отриманих від реалізації частини основних
фондів;

—коштів, отриманих від реалізації зайвих оборотних
коштів.

Основне місце серед перерахованих джерел формування інвестиційного потенціалу займає прибуток, що зали-

______ Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

шається в розпорядженні підприємства після сплати по­датків та інших обов'язкових платежів. Частина цього при­бутку, що йде на виробничий розвиток, може бути викорис­тана на інвестиційні цілі.

Наступним за значенням джерелом власних коштів є амортизаційні відрахування, розмір яких залежить від обся­гу використовуваних підприємством основних фондів і прийнятої політики їхньої амортизації.

Разом з тим використання внутрішніх інвестиційних ре­сурсів підприємства має істотний недолік — обмеженість влас­них коштів підприємства. Це зумовлює необхідність форму­вання й використання позикових і притягнутих, тобто зовнішніх інвестиційних ресурсів.

Зовнішні інвестиційні ресурси можна класифікувати за двома групами:

—зовнішні державні інвестиційні ресурси,

—зовнішні недержавні інвестиційні ресурси.

До зовнішніх державних інвестиційних ресурсів належать кошти з Державного бюджету України й місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів, а також спеціальних фондів, що перебувають у розпорядженні державних органів влади. Державні інвестиційні ресурси беруть участь у прямому регу­люванні інвестиційної діяльності й використовуються для фінансування окремих проектів з метою розвитку галузей еко­номіки, виділених як пріоритетні напрями інвестування, а та­кож для підтримки нерентабельних підприємств, що мають за­гальнодержавне значення.

До зовнішніх недержавних інвестиційних ресурсів нале­жать: довгострокові й короткострокові кредити банків, кошти, притягнуті в результаті емісії акцій, кошти населення, кошти цільових фондів, що перебувають у розпорядженні фізичних та юридичних осіб, а також інші джерела (емісія облігацій підприємств, лізинг).

У цілому всі потенційні джерела фінансування інвестицій підприємства можна описати за формулою:

—------------------------------------------------------------------------ 131

де R, — інвестиційні ресурси з і-того джерела фінансування, r — кількість потенційних джерел фінансування інвес­тицій підприємства.

Інвестиційні потреби підприємства являють собою потре­бу в інвестиціях, обмежену ризиком капіталовкладень. Це су­марний обсяг необхідних інвестиційних вкладень підприємства.

Інвестиційний попит складається з безлічі інвестиційних проектів, кожному з яких відповідає певний обсяг необхідних вкладень:

Інвестиції становлять величину

х=а+с, де а — власні кошти підприємства;

с — позикові й притягнуті інвестиційні ресурси.

Завдання підприємства — оптимізувати структуру інвес­тиційних ресурсів з мінімізацією використання інвес­тиційних ресурсів із зовнішніх (державних і недержавних) джерел фінансування інвестицій. Тому, насамперед, не­обхідно з'ясувати, чи досить у підприємства власних коштів для реалізації проекту. У випадку достатності, підприємство само фінансує проект. Якщо ж власних коштів недостатньо або фінансування із власних джерел не планується в силу не­раціональності їхнього використання, то даний проект не­обхідно розглядати як потенційний для зовнішні інвестицій.

Для оцінки вартості інвестиційного капіталу підприємства, сформованого з різних джерел фінансування, використовується показник середня вартість інвестиційного капіталу (WАСС), значення якого визначається за формулою

132 ---------------------------------------------- ~---------------------------

де k1 — ціна власного капіталу, сформованого за рахунок ви­пуску простих акцій, коеф.,

k₂ — ціна випуску привілейованих акцій, коеф.,

k3 - ціна позикових коштів фінансування, коеф.,

d1,d2,d3 - частка відповідних джерел коштів у загальному обсягу фінансування, коеф.

Підприємство може приймати будь-які інвестиційні рішення з рівнем рентабельності, не нижчим від поточного значення ціни інвестиційного капіталу.

Структура капіталу підприємства й ціна окремих його джерел — не постійні величини і можуть змінюватися. Гра­нична ціна капіталу — це ціна капіталу, що розраховується на основі прогнозованої величини фінансових витрат, пов'язаних із забезпеченням необхідної структури коштів фінансування.

Якщо змінюється структура капіталу, а ціна окремих його джерел залишається постійною, то гранична ціна капіталу (МСС) розраховується за формулою

де k1 — ціна власного капіталу, сформованого за рахунок ви­пуску простих акцій, коеф.,

k2 - ціна випуску привілейованих акцій, коеф.,

k3 - ціна позикових коштів фінансування, коеф.,

I1, I2, I3 — обсяг коштів фінансування, отриманих з

Ефективність кожної керуючої системи значною мірою за­лежить від її інформаційного забезпечення.

відповідних джерел, у старій структурі капіталу, тис. гри.,

'(Управління потенціалом підприємства»

Інвестиційна інформація — це набір інформативних по­казників, необхідних для планування й аналізу інвестиційної діяльності підприємства, підготовки ефективних уп­равлінських рішень у сфері інвестицій. Інвестиційна інфор­мація повинна надходити на підприємство безупинно. Вступ­на інформація безупинно аналізується, внаслідок чого підприємство в будь-який момент може мати оцінку стану зовнішнього інвестиційного середовища. За результатами та­кої оцінки підприємство ухвалює рішення щодо внесення змін у стратегію своєї інвестиційної діяльності.

Інвестиційна інформація надходить на підприємство з різних джерел. Усі джерела інвестиційної інформації можна згрупувати у дві групи:

—зовнішні джерела одержання інвестиційної інформації,

—внутрішні джерела одержання інвестиційної інформації.
Із зовнішніх джерел підприємство одержує інформацію

про інвестиційний клімат держави, інвестиційну привабли­вість регіонів і галузей економіки, зміни кон'юнктури інвес­тиційного ринку, діяльність конкурентів, нововведення у сфері техніки й технологій та іншу інвестиційну інформацію зовнішнього характеру. Інвестиційна інформація із внутрішніх джерел — це інформація про інвестиційну приваб­ливість підприємства, а також про інвестиційні можливості й інвестиційні потреби підприємства.

Формування, систематизація й використання інвес­тиційної інформації дає змогу створити на підприємстві інформаційну систему управління інвестиційною діяльністю, зокрема, інвестиційним потенціалом, функціонування якої спрямоване на досягнення стра­тегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства. Набір показників інформаційної системи конкретного підприємства залежить від специфіки, ступеня диверсифікованості й масштабів інвестиційної діяльності даного підприємства, він може бути розширений при зростанні об­сягів інвестицій підприємства.

______ Модуль 2. Управління формуванням і розвитком потенціалу...

Кадрові ресурси підприємства мають важливе значення у формуванні інвестиційного потенціалу. Кваліфікація, досвід, і знання інвестиційних менеджерів підприємства є запорукою ефективного використання наявних інвестиційних ресурсів з мето о оптимізації інвестиційної діяльності підприємства за критеріями прибутковості й ризику. У зв'язку із цим підбір інвестиційних менеджерів та оцінювання їхньої відповідності пропонованим вимогам — найважливіший на­прям формування інвестиційного потенціалу підприємства.

Інвестиційні плани й проекти є результатом інвестиційно­го планування на підприємстві. Інвестиційні плани — це пись­мово оформлені документи, в яких заплановано використан­ням сформованого інвестиційного потенціалу підприємства в короткостроковому періоді й на перспективу. Основний вид інвестиційних планів, який найчастіше використовується на підприємстві, являє собою інвестиційний проект.

Інвестиційний проект — це сукупність документів, що визначають необхідність і доцільність здійснення реального інвестування, що містять економічні, правові, організаційні, технічні й інші аспекти інвестиційного планування.

Структура інвестиційного проекту залежить від масштаб­ності інвестицій і від запланованих джерел їх фінансування. Якщо інвестиції фінансуються тільки за рахунок власних коштів підприємства, то можна розроблювати інвестиційний проект у короткому варіанті, що містить основні параметри проекту. Якщо ж власних інвестиційних ресурсів підприємства не вистачає й інвестиційний потенціал підприємства не відповідає його інвестиційним потребам, то з метою залучення зовнішніх інвесторів розробляється повномасштабне обґрунтування інвестиційного проекту. Зовнішній інвестор повинен мати чітке подання про стратегічну кон­цепцію проекту, його масштаби, найважливіші показники еко­номічної результативності, строки повернення коштів та інші показники. Розроблений реальний інвестиційний проект доз­воляє спочатку власникам і менеджерам підприємства, а потім

------------------- '---------------------------------------------------- '-------------------- 135

«Управління потенціалом підприємства»

і потенційним зовнішнім інвесторам всебічно оцінити доцільність його реалізації й очікувану ефективність.

Як правило, основна мета інвестиційного проекту — це до­сягнення ряду економічних ефектів інвестування, до яких на­лежить одержання прибутку в поточному й довгостроковому періоді, приріст обсягу випуску продукції, розширення й відновлення асортименту продукції, підвищення якості про­дукції та ін. У зв'язку з цим, інвестиційні проекти підприємства поділяються на стратегічні й тактичні. Стра­тегічні проекти мають на увазі масштабні зміни в діяльності підприємства (перехід до випуску нової продукції, повна зміна технологічного устаткування і т.п.). Тактичні інвестиційні проекти націлені на зміну обсягу виробництва, підвищення якості продукції, часткову заміну устаткування.

Інвестиційний проект розробляють фахівці підприємства або зовнішні фахівці. Необхідність використання послуг спеціальних фірм при розроблення проектів зумовлена, на­самперед, внутрішніми можливостями підприємства й спе­цифікою інвестиційного проекту.

Управління інвестиційним потенціалом спрямоване на формування й найбільш ефективне використання інвес­тиційних можливостей у діяльності підприємства. Ефективне управління інвестиційним потенціалом підприємства є ос­новою активізації інвестиційної діяльності підприємства, ме­та якої — досягти інвестиційних ефектів, що відповідають стратегії розвитку підприємства.

Дата добавления: 2014-12-29