Класифікація засобів механізації і автоматизації по конструктивним і технологічним ознакам

В якості обладнання для обробки поштових відправлень використовують різноманітні машини, установки і апарати.

Машина - це сукупність фізичних тіл, що виконує деякий рух. Вона призначена для перетворення енергії, для виконання корисної роботи або для передачі енергії і руху, або для виконання математичних операцій.

Установка - комплекс машин і механізмів, до складу яких входять електродвигуни, передаючі механізми (привід), декілька робочих машин і спеціальні механізми, наприклад механізм для сортування групових УСП-К, що складається з приводу, точного розподільного конвеєра, накопичувачів, контрольних установ, скидувачів вантажу, стійок регулювання.

Апарат - це пристрій для виконання деяких не важких технологічних операцій (наприклад: для нанесення відтиску календарного штемпеля) або для клієнтів (апарат для продажу газет, журналів, конвертів, марок, прийому замовних листів).

2. Економічні підрахунки майже завжди показують переваги автоматизації підприємства. Але існує проблема, яку неможна представити точними. Це проблема заміна тяжких м’язових навантажень і однакових стомлюючих рухів працівника.

Можна підрахувати, наскільки цех або підприємство підвищили рівень праці, наскільки знизилася собівартість продукції, скільки зекономили енергії, від яких з видів напруження: м'язів, зору, нервів позбавили робочих автоматичні машини.

Полегшення праці на підприємствах поштового зв'язку має найвище значення, оскільки в них працюють переважно жінки.

Великі задачі, які стоять в області комплексної механізації і автоматизації підприємств зв'язку зобов'язують всіх начальників поштових підприємств, інженерів, техніків, працюючих в області поштового зв'язку, підвищувати свої знання по ПТО.

І як правило підприємства поштового зв'язку оснащені різними вантажопідйомними механізмами, а також вантажо-транспортуючими і спеціальними установками для переміщення, обробки поштових відправлень. Серед великих міст є автоматизовані пункти зв'язку, обладнані апаратами для продажу газет, журналів, конвертів, прийому замовних листів, видачі довідок.

3. Види виробів та їхні характеристики

Поняття «виріб» має широкий діапазон значень. До поняття «виріб» належать і технічні об'єкти.

Технічним об'єктом називають створений людиною реально існуючий пристрій, призначений для задоволення певної потреби.

Згідно з ГОСТ2.101—68 виробом називається довільний предмет або сукупність предметів, які виготовляються на підприємстві. Під виробом розуміють усі об'єкти матеріального виробництва і їхні складові частини: різні машини, апарати, прилади, ручні знаряддя праці та ін.

Стандарт встановлює такі види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси, комплекти.

Деталь — виріб, виготовлений із матеріалу однієї марки без використання складальних операцій або з використанням місцевих з'єднувальних операцій (зварювання, паяння, склеювання), чи виконанням декоративного або захисного покриття. Приклади деталей такі: вал, виготовлений з одного матеріалу; трубка, виготовлена зварюванням листового матеріалу; гайка, покрита хромом.

Складальна одиниця — виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві за допомогою складальних операцій (згвинчування, зварювання, паяння, пресування тощо). До складальних одиниць також відносять: вироби, для яких конструкцією передбачене розбирання на складові частини, наприклад для зручності монтажу, контролю, обслуговування; сукупність складальних одиниць або деталей, які мають загальне функціональне призначення, наприклад двигун чи колесо в автомобілі.

Комплекс — виріб, який складається з кількох окремих виробів, не з'єднаних на підприємстві, яке його виготовляє, складальними операціями, але призначених для виконання взаємопов'язаних експлуатаційних функцій.

Приклади комплексів такі: цех — автомат для виготовлення певних виробів; механізована дільниця для термообробки деталей.

Комплект — кілька виробів загального функціонального призначення допоміжного характеру, не з'єднаних на підприємстві складальними операціями.

Приклади такі: комплект запасних частин; комплект інструментів; комплект вимірювальної апаратури.

Інколи певні вироби називають конструкціями (наприклад, «металеві конструкції»), маючи на увазі щось конкретне. Конструкція є однією з властивостей виробу, що дозволяє відрізнити один виріб від іншого.

4. Види і комплектність конструкторських документів

Види і комплектність конструкторських документів на вироби всіх галузей промисловості встановлює ГОСТ 2.102—68.

До конструкторських документів належать графічні і текстові документи, які окремо або в сукупності визначають склад і будову виробу і вміщують потрібні дані для його виготовлення, контролю, приймання, експлуатації і ремонту. Нижче наведені деякі види конструкторських документів.

Креслення деталі — графічний документ, який містить зображення деталі й інші дані для її виготовлення і контролю.

Складальне креслення — графічний документ, який містить зображення складальної одиниці й інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю.

Креслення загального вигляду — графічний документ, який визначає конструкцію виробу та взаємодію його основних складових частин і пояснює принцип роботи виробу.

Габаритне креслення — графічний документ, в якому дається контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, монтажними і приєднувальними розмірами.

Схема — графічний документ, на якому у вигляді умовних зображень або позначень показані складові частини виробу і зв'язки між ними. Схеми бувають кінематичні, гідравлічні, пневматичні, електричні та ін.

Специфікація — текстовий документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу чи комплекту.

Пояснювальна записка — текстовий документ, який містить опис будови і принципу дії спроектованого виробу, а також обгрунтування технічних і техніко — економічних рішень, прийнятих при розробці виробу.

Розрахунок — текстовий документ, який містить розрахунки параметрів і характерних величин виробу, наприклад кінематичний розрахунок, розрахунок розмірних ланцюгів, розрахунок на міцність та ін.

Інструкція —-текстовий документ, який містить вказівки і правила для виготовлення або експлуатації виробу.

Для різних стадій, або етапів, проектування та конструювання технічних об'єктів обов'язковою є розробка тих чи інших конструкторських документів. Більш детальна потрібна номенклатура конструкторських документів на вироби інших галузей промисловості наведена у відповідних стандартах. Ця номенклатура повинна узгоджуватись із замовником проектних робіт.

Лекція №1

1. Поняття про деталі, вузли, механізми

Машини складаються з деталей - виробів з однорідного матеріалу, отриманих без складальних операцій (болт, шпонка, вал, зубчасте колесо і т.д.), і складальних одиниць - виробів, зібраних з деталей на підприємстві – виробнику (муфта, шарикопідшипник, редуктор і т.п.). Складальна одиниця, яка може збиратися окремо від інших складових частин виробу, називається вузлом. Укрупнення, що володіє повною взаємозамінністю вузол, що виконує певну функцію, називається агрегатом (наприклад, електродвигун, силова головка, насос), а метод компонування промислових виробів з окремих агрегатів називається агрегатуванням. Агрегатування значно спрощує проектування, складання, експлуатацію, ремонт і модернізацію виробів.

Розглядаючи конструкцію, можна помітити, що багато деталей і вузлів різних машин схожі, мають однакові функціональні призначення та широко застосовуються, наприклад, кріпильні та з'єднувальні деталі, вали і осі, зубчасті колеса, підшипники, муфти, мастильні та ущільнюючі пристрої і т.д. Такі деталі й вузли машин називають деталями (і вузлами) загального призначення. Деталі, характерні тільки для деяких типів машин (наприклад, пропелери літаків, гребні гвинти судів, лопатки турбін, шатуни, колінчасті вали і поршні двигунів і т.п.), називаються деталями спеціального призначення.

2. Деталі загального призначення: осі, вали, муфти, підшипники, пружини, корпусні деталі

Вантажопідйомні машини i механізми призначені для підйому i опускання вантажу i людей, а також їх переміщення по горизонталі.

Вантажопідйомне обладнання ділиться по конструкції:

ü на підйомні установи (домкрати, лебідки, тaлi);

ü крани;

ü підйомники;

ü по виду привода:

ü з ручним приводом;

ü машинним приводом;

ü комбінованим приводом;

ü по направленню руху на:

ü машини для вертикального переміщення вантажу;

ü горизонтального переміщення вантажу;

ü комбінованого переміщення вантажу.

Основними характеристиками вантажо – підйомних машин є: вантажопідйомність, швидкість підйому, переміщення i повороту, а також висота підйому вантажу, режим роботи, робота двигуна i ін..

Деталі загального призначення використовуються для передачі енергії при обертовому pyci:

ü вали;

ü oci;

ü муфти;

ü зубчаті колеса;

ü червяки;

ü фрекційні картки;

ü шківи;

ü зірочки;

ü ланцюги;

ü ремні i т.д.

при заданому русі або сили від однієї деталі до іншої:

ü шпонки;

ü штівти;

ü болти;

ü гайки;

ü гвинти;

ü а також зварні, заклепочні, шліцеві, шпоночні та інші види з'єднання.

Розглянемо деякі з них.

Муфтами називають пристрої, що з'єднують вали i передають обертовий момент. Інколи муфтами з’єднують вал розміщення на ньому деталями – зубчастими колесами, шківами, зірочками.

Вісь — деталь видовженої циліндричної форми, що підтримує елементи машини у їхньому обертовому pyci, не передаючи корисного крутного моменту.

Вал — деталь, яка, на відміну від осей, призначена для передавання крутного моменту та підтримування елементів машини у їхньому обертовому pyci. Існують деякі види валів, наприклад гнучкі дротяні та торсіонні, які не підтримують деталей, а лише передають крутний момент.

Вони розрізняються за умовами пpaцi: вісь не передає обертаючий момент, працює тільки на згині i може бути обертаюча i нерухома. Вал завжди обертається i передає обертаючий момент.

Вали діляться по призначенню: на вали передач, несучі зубчаті колеса, шківи, зірочки, муфти i корені, які крім деталей передач несуть також робочі органи машини, наприклад вали електродвигунів, колінчасті кривошипні вали; по формі - на гладкі вали постійного поперечного пepepiзy, piвноміpно змінного поперечного пepepiзy, шліцеві.

Опори осей i валів діляться на дві групи: ковзання i коливання.

Опори, що призначені для прийняття радіальних навантажень, називаються підшипниками, а осьових навантажень – підп’ятниками або упорними підшипниками.

Шків — фрикційне колесо з обіддям або з канавкою по ободу, яке передає рух і зусилля приводному пасу чи линві (ведучий шків) або навпаки (ведений шків).

Зубчасте колесо (шестерня) — основна деталь зубчастої передачі у вигляді диска з зубами на циліндричній або конічній поверхні, що входять в зачеплення із зубами іншого зубчастого колеса.

3. Їх призначення, конструкція та область використання

Муфтами називають пристрої, що з'єднують вали i передають обертовий момент. Інколи муфтами з’єднують вал розміщення на ньому деталями – зубчастими колесами, шківами, зірочками.

Застосування муфт пов'язане з тим, що більшістъ машин, у тому числі i їхній привод, компонують із окремих складальних одиниць, що мають вхідні та вихідні вали. Такими складальними одиницями є, наприклад, двигун, редуктор i робочий орган машини. Безпосередній кінематичний i силовий зв'язок між двигуном i редуктором, редуктором і робочим органом здійснюється за допомогою муфт. Потреба у муфтах виникає i в тих випадках, коли довгі вали за умовами технології виготовлення i складання або транспортування слід виготовляти з кількох складових частин.

З'єднання валів i передавання обертового моменту є спільним, але не єдиним призначенням муфт. Муфти можуть виконувати інші функції такі як компенсування похибок взаємного розміщення валів, і захист елементів машинивідперевантажень, зменшення динамічних навантажень, з'єднання i роз'єднання робочого органу машини з двигуном без його вимикання.

У машинобудуванні використовують муфти дуже різноманітних конструкцій. Як самостійні складальні одиниці найбільш часто вживані муфти стандартизовані.

Основною характеристикою кожної муфти є обертовий момент Т_р, на передавання якого вона розрахована. Іншими важливими показниками конструкцій муфт є гранична частота обертання, габаритні розміри, маса i момент інерції муфти щодо oci обертання.

Стандартнi муфти не розраховують, а підбирають за обертовим моментом у відповідних довідниках. Лище у деяких випадках в разі потреби виконують перевірні розрахунки.

Муфти обчислюють за розрахунковим обертовим моментом T_v= =К*Т, де Т — номінальний обертовий момент; К — коефіцієнт, що враховує короткочасні перевантаження або режим роботи муфти.

Для машин iз невеликими приводними масами i спокійному навантаженні. К = 1,0... 1,5, для машин iз середніми масами та змінним навантаженням (поршневі компресори, стругальні верстати) К = 1,5...2,0. У машинах iз великими приводними масами а ударним навантаженням (молоти, прокати стани, роторні дробарки) беруть К = 2,5...3,0.

Уci муфти приводів машин за принципом роботи поділяють на три основні типи: механічні, електричні та гідравлічні. Нижче розглядають тільки найпоширеніші та типові конструкції механічних муфт.

Дата добавления: 2014-12-25