Входи Перетворення Виходи

Мал. 3.1 - Організація – відкрита система.

Ситуаційний підхід, розробка якого почалася напри­кінці 60-х років, не відкидає концепцій традиційної шко­ли управління, біхевіористської школи чи школи науково­го управління, а передбачає інтегрування розробок їх як часткових підходів.

При ситуаційному мисленні зберігається концепція процесу управління, яка може застосовуватися до всіх організацій. Разом з тим ситуаційний підхід, визначаю­чи загальну однаковість процесу управління, потребує застосування специфічних прийомів для досягнення ме­ти організації. Наприклад, будь-яка організація повин­на мати структуру, однак побудова цієї структури зале­жить від ситуації і може включати в себе більшу або меншу кількість щаблів управління, більший чи менший ступінь делегування повноважень.

Практичне застосування ситуаційного підходу ґрунтується на тому, що менеджер повинен:

§ володіти ефективними засобами професійного управ­ління, тобто розуміти суть процесу управління, індиві­дуальної та групової поведінки людей, знати методи планування і контролю та кількісні методи прийняття рішень;

§ правильно розуміти й інтерпретувати ситуацію, тоб­то визначати найбільш важливі фактори і використо­вувати найбільш чутливі елементи, вплив на які дасть найбільший ефект;

§ пов'язувати конкретні прийоми з конкретними ситу­аціями, забезпечуючи досягнення мети організації в цих обставинах найбільш ефективно.

Таким чином, розглянуті концепції сучасного менеджменту свідчать про те, що на сучасному етапі в теорії менеджменту відібране те раціональне, що було досяг­нуте на попередніх фазах розвитку її. Тому можна го­ворити, що сучасна теорія менеджменту включає як елементи тейлоризму, так і елементи «руху за гуманні відносини» та адміністративно-бюрократичного підходу. Якщо розглядати сучасний стан теорії менеджменту в економічно розвинутих країнах, можна відзначити тра­диційне тяжіння вчених та менеджерів до тієї чи іншої складової частини теорії. Так, в США теоретичні розроб­ки і практичне впровадження їхґрунтуютьсянатейлоризмі, в Німеччині, Японії, Швеції переважають пог­ляди прихильників «руху за гуманні відносини». В тому чи іншому співвідношенні цих складових частин теорія менеджменту розвивається і в інших країнах.

Перехід нашої економіки на ринкові рейки, як уже було зазначено, викликав інтерес до менеджменту, од­нак менеджмент як діяльність буде ефективним за умо­ви перебудови економіки країни, впровадження нової системи виробничих відносин.

3. Розвиток управлінської науки в Україні

В Україні управлінська наука протягом тривалого ча­су розвивалася в межах концепцій, які домінували в ко­лишньому СРСР. Попри те що науково-пошукові дослі­дження були спрямовані на вдосконалення адміністра­тивно-командної системи, це дало змогу нагромадити значний досвід у галузі управління.

Розвиток управлінської науки в Україні протягом радянського і пострадянського часу охоплює 7 чітко окреслених періодів, кожен з яких характеризується певними особливостями.

1. Жовтень 1917 р. – березень 1921 р. Основне завдан­ня – розроблення форм і методів державного централізо­ваного управління виробництвом, обґрунтування прин­ципів централізму, організаційних методів управління, адміністрування та державного регулювання.

2. Квітень 1921 р. – 1928 р. Особливість періоду по­лягала у вдосконаленні адміністративного управління ви­робництвом, спробах застосування госпрозрахунку як ос­нови економічних методів управління, формальному ви­вченні можливостей участі працівників в управлінні.

3. 1929 – 1945 рр. Пов'язаний з організацією індуст­ріальної бази суспільного виробництва, удосконаленням структур управління, методів добору й підготовки кад­рів, планування та організації виробництва.

4. 1946 – 1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної й тери­торіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.

5. 1965 – 1975 рр. У цей час було здійснено спробу проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Однак вони ви­явилися безуспішними, підтвердивши неефективність ре­форм у межах адміністративно-командної системи.

6. 1975 – 1988 рр. Характеризується усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, що склалася в економіці СРСР. Підтверджено необхідність радикальної зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ.

7. 1985 р. – сьогодення. Особливістю є проведення економічних реформ, трансформація економічної систе­ми.

З огляду на суттєві ознаки управлінських дій та еко­номічних процесів у цьому періоді виділяють 5 етапів:

1. робота підприємств за першою моделлю господар­ського розрахунку, побудованою на нормативному роз­поділі прибутку;

2. застосування другої моделі господарського розра­хунку, побудованої на нормативному розподілі доходу; розвиток орендних відносин;

3. впровадження прогресивних форм організації пра­ці, посилення кооперативного руху, розширення еконо­мічної свободи;

4. впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;

5. початок та розвиток ринкових реформ (охоплює події, пов'язані з реформуванням національної економі­ки України).

У розвиток управлінської науки істотний внесок зро­били такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850 – 1902), Михайло Павлик (1896 – 1977), Михайло Драгоманов (1841 – 1895), Микола Зібер (1844 – 1888), Сергій Подолинський (1850 – 1891), Михайло Туган-Барановський (1865 – 1919), Іван Вернадський (1821 – 1884), Григорій Цехановецький (1833 – 1898), Костянтин Воблій (1876 – 1947) та ін.

Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської науки, узагальнення досвіду розвинутих країн світу, глибин­них традицій управлінської діяльності в українських організаціях, починаючи з княжих часів. Розвиток украї­нського менеджменту відбувається в руслі трансформа­ційних процесів в економіці України на сучасному етапі.

Запитання для самоконтролю:

1. Що зумовило виникнення менеджменту як науки?

2. Охарактеризувати основні етапи розвитку менеджменту та обґрунтувати послідовність їх виникнення.

3. Навести основні положення шкіл наукового управління, “фордизму” та класичної і пояснити, чому їх доцільно відносити до першого етапу розвитку менеджменту.

4. Пояснити сутність принципів менеджменту Анрі Файоля та охарактеризувати взаємозв’язки між ними.

5. До яких позитивних наслідків привело застосування кількісних (економіко-математичних) методів у менеджменті?

6. Пояснити на конкретних прикладах сутність процесійного підходу в менеджменті.

7. Що зумовило необхідність комп’ютеризації управлінських процесів?

8. Охарактеризувати програмне забезпечення управлінської діяльності.

9. Основні етапи розвитку управлінської науки.

10. Який внесок українських учених у розвиток науки про менеджмент?

Тема № 4: Організації як об’єкти управління

Заняття № 1 „Сутність та види організацій”

Навчальні питання:

1. Основні закони організації

2. Класифікація організацій

3. Загальні риси організацій

4. Типи організацій в Україні

Навчальна література: [1], с.88...140, [2], с.67...72, [3], с.183...186, [4], с.39...45, [5], с.81…82, [7], с.32...37, [8], с.37…53, [9], с.191…197, [10], с.47…57, [11], с.336…375, [12], с.86…95.

Дата добавления: 2014-12-25