Негативним

Ний факт, що жодна експертиза не може дати однозначного висновку

про безпечність чи шкідливість продукції генної інженерії як сьогодні,

так і в подальшому для наступних поколінь. Поряд із цим, ч. 5 ст. 15

Закону України «Про захист прав споживачів» вимагає маркування

продукції про наявність у її складі генетично модифікованих компо-

нентів.

На даний час прийнято окремий спеціальний нормативно-

правовий акт, яким є Закон України «Про державну систему біобезпе-

ки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні ге-

нетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 р., покликаний

комплексно розв'язати проблему з ГМО. Закон має позитивні сторони:

виокремлення, розкриття і легальне закріплення основних понять, що

належать до об'єктів генної інженерії. Найважливішою його перева-

гою є імперативні положення щодо обов'язковості державної реєстра-

ції продукції, що містить ГМО та встановлення обмежень їх застосу-

вання. Водночас такі обмеження стосуються лише можливості відмо-

ви у реєстрації генетично-модифікованої продукції у разі недостатньої

обґрунтованості їх безпечності, а також вирощування їх на певних ка-

тегоріях земель.

Негативна інформація ГМО у ЗМІ піднесений до десятого сту-

пеня, а цінність і важливість не обговорюються взагалі. Разом з тим, в

даний час за допомогою генетично модифікованих організмів вивча-

ються закономірності розвитку різних захворювань (хвороба Альц-

геймера, рак), процеси старіння і регенерації. Ведуться роботи із ство-

рення вакцини проти ВІЛ-інфекції. В цьому році зареєстрований як

препарат людський інсулін, що отримується за допомогою генетично

модифікованих бактерій. Успішно пройшли випробування і схвалені

до використання ліки проти тромбозів на основі білка з молока транс-

генних кіз. Розробляються генетично модифіковані бактерії, здатні

виробляти екологічно чисте паливо. Але до тих пір, поки вирішальним

чинником в цій галузі залишатиметься не наука, а бажання наживи,

відношення до продуктів з ГМО у нас залишатиметься тим самим -

3. Стандартизація і сертифікація як нормативні засади якісно-

сті й безпечності сільськогосподарської продукції

Щодо загальних вимог до якості й безпеки продукції сільського

господарства діють правила проведення обов'язкової стандартизації й

сертифікації на відповідність стандартам продукції, яка може станови-

ти небезпеку для життя, здоров'я громадян і навколишнього природ-

ного середовища, встановлені декретом Кабінету Міністрів України

«Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р. Залежно

від виду продукції відповідним стандартом встановлюються вимоги

щодо вмісту токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів, антибіо-

тиків, гормональних препаратів, радіонуклідів, визначення мікробіо-

логічних показників, підсолоджувачів, нітратів, нітритів, синтетичних

барвників, сірчистого ангідриду, гістаміну, гельмінтів, ерукової кис-

лоти (для ріпакової олії) тощо.

Не досить позитивним моментом у визначенні відповідності по-

казників якості й безпеки сільськогосподарської продукції є викорис-

тання радянських ГОСТів за відсутності вітчизняних державних стан-

дартів. Справа навіть не у низькій якості чи змістові самих стандартів,

які, до речі, свого часу були достатньою мірою прогресивними і від-

повідними, а у їх застарілості. Швидка зміна й інноваційний розвиток

технологій дозволили застосовувати для виробництва і зберігання

сільськогосподарської продукції хімічні речовини, які не були відомі

раніше. Тому цілком логічно випливає завдання комплексного підходу

до розробки нових державних стандартів сільськогосподарської про-

дукції.

Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р.

визначено стандартизацію як діяльність, що полягає у встановленні

положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних

Дата добавления: 2014-12-25