Гендерна специфіка корпоративної етики

Гендер (англ.gender - рід) - поняття, що використовується в соціальних науках для відображення соціокультурного аспекту статевої ознаки людини і проведення так званої горизонтальної соціо-статевої стратифікації суспільства.

Гендер формується як своєрідний підсумок соціалізації індивіда відповідно до його статевої ознаки, визначальним фактором якого є оточуюче соціокультурне середовище, що створює своєрідну «сферу належного», яке різниться в залежності від типу культури. Водночас, вважається аксіомою ототожнювати чоловічий тип соціальних взаємовідносин з ініціативністю, агресивністю, прагненням панування, авантюризмом, авторитаризмом, прагненням до монологу, виклику та утвердженню власного «Я», егоїзмом та егоцентризмом. Жіночий стиль поведінки переважно асоціюється з відповідальністю, милосердям, ненасиллям, терпимістю, альтруїзмом, емоційністю, прагненням до діалогу, пошуку компромісу, цінуванням рівності та справедливості.

Традиційно дослідження в області управління орієнтовані на керівника-чоловіка, так як чоловіки значно домінували серед керівників, як на держслужбі, так і в бізнесі. Роль соціокультурних факторів проявляється в тому, що більшість жінок з дитячого віку орієнтовано суспільством на порівняно скромний суспільний статус – мати, дружина, вихователька дітей, помічниця чоловіка. Тому до сих пір жінці-керівнику доводиться долати додаткові труднощі для досягнення успіхів. Особливе значення має наявність певного стандарту поведінки прийнятого в суспільстві. Від виконавця чоловічої ролі очікують і відповідну поведінку. А жінкам, для того щоб до них ставилися, як до гідних керівників потрібно постійно доводити свої здібності й властиві їм ділові якості.

В професійній сфері жінкам властива охайність, уважність, деталізація обов'язків тощо, однак не достатньо виражена ділова спрямованість, домінуюча орієнтація на сім'ю, прагнення до неформальних відносин, підвищена емоційна чутливість. Жінки, порівняно з чоловіками, більш емоційно переживають помилки і критичні зауваження, гостріше реагують на неповагу до себе вищого керівництва, постійно потребують позитивної оцінки своєї праці, менш схильні до ризику. Водночас, як засвідчують численні дослідження західних вчених, організації, якими керують жінки, значно стабільніші в своєму розвитку. Жінки перевершують чоловіків у демократичності керівництва, а, отже, і в ступені орієнтації на людські відносини.

Щодо національного контексту гендерних відносин в контексті реалізації жінками-керівниками управлінських функцій, то, як правило, залишаються ще не подоланими статево-рольові стереотипи, а саме: переконання про схильність жінок до виконавчої, а не до творчої роботи, відсутність у них необхідних для ефективної управлінської діяльності якостей, залежність від групи тощо.

Таким чином, реалізація жіночого лідерства в управлінській сфері нашої держави розвивається в складних умовах трансформації не тільки економіки, але і стереотипів суспільства. Історично становлення й розвиток соціального інституту лідерства в національному контексті нерозривно пов’язувалося із чоловічою домінантою, з нав’язуванням силового тиску. Окрім того, в прагненні до відродження національних засад соціокультурного середовища відбувається насадження патріархальних поглядів на роль жінки в суспільстві, символ жінки-матері широко використовується як інструмент національної політики, а підвищення народжуваності відображається як єдиний шлях відродження нації. Розвиток жіночого управління ускладнює не стільки переважання в даній структурі представників сильної половини людства, стільки характер самого управління як теорії і практики. Жінки-управлінці змушені інтегруватися в концепції управління з активною чоловічою домінантою, адже тільки останні роки гендерні аспекти управління стали об’єктом наукових досліджень.

Згідно сучасним підходам, жінок – керівників можна класифікувати за наступними типами [65]:

«Маскулінний» - У жінок цього типу емоційна сфера розвинена недостатньо, і вони намагаються це компенсувати жорсткістю, підкресленою авторитарністю у відносинах з підлеглими. Вони беруть за зразок не дуже педантичних у виборі засобів, самовпевнених, прагматичних колег-чоловіків. Така керівниця веде своїх підлеглих залізною рукою; вільнодумство, обмін думками виключаються в корені; від підлеглих, перш за все, потрібні уміння мовчати і дар переконання. Тут затримуються малокваліфіковані працівники.

«Жіночний» - Ця категорія жінок-керівників - пряма протилежність першої. Особиста чарівливість - один з головних робочих «інструментів» такого начальника, все будується на емоціях. Стиль її звернення до підлеглих – «хлопчики», «дівчатка», «давайте жити дружно». «Жіночний» начальник дуже ліберальна, і тому в колективі панує плутанина. Всі висловлюють свою точку зору, ігноруючи думку сусіда, а погоджувати їх і вибрати єдино вірну нікому: керівник злився з натовпом. Від підлеглих потрібно якомога яскравіше представляти свої пропозиції, тільки в цьому випадку начальник захоче зрозуміти те, про що вони тлумачили з такою жагою. Щоб уникнути гніву такого керівника, досить просто пожалітися.

«Ситуативний» - Тип жінки-керівника примикає до попереднього типу, тільки гасло «Давайте жити дружно» зміняється гаслом «Все для перемоги!». Такий керівник - ентузіаст: вона буквально горить на роботі, приходить раніше за всіх і йде останньою. Робочий стіл її завалений паперами, де важливі перемішані з неважливими. Для підлеглого, що твердо знає свої службові обов'язки і що вміє спокійно пояснити їх, це найкращий тип керівництва.

Діловитість керівника виявляється в умінні коротко і ясно викласти суть проблеми, довгі і просторові промови можна розцінювати як марнотратство часу. Багатослівність - ворог діловитості. Слово ділової жінки відрізняється емоційністю, їй не властива суха лаконічна мова. У скрутні хвилини будь-якій жінці необхідно виговоритися, зберігати в глибині свої переживання їй не властиво. Піддавшись настрою, жінка може дати волю словам і почуттям.

Водночас, у ділової жінки в порівнянні з чоловіком при доведенні початого до кінця є своєрідна перевага - вона уміє вчасно зупинитися. Чоловік зазвичай неухильно прагне до мети. Будь-яка зупинка зачіпає його самолюбивість. Постійно тримаючи справу у своїх руках, він швидко видихається. У жінки дещо інша тактика: якщо справа не йде, вона зупиняється, поволі нагромаджуючи сили і знаходячи ефективніші засоби. Питання про гнучку тактику в досягненні результатів - одне з ключових в процесі керівництва.

В управлінській сфері основна функція керівника полягає в об’єднанні людей в колектив, плануванні та координації їх діяльності на шляху досягнення поставленої мети. Для цього мало бути професіоналом, необхідно стати лідером - найбільш авторитетним членом групи, організації чи суспільства, який виконує роль організатора, ініціатора групової взаємодії і який сприймається даною спільнотою людей завдяки його здібностям вирішувати важливі для неї проблеми і завдання. Підлеглі повинні визнавати безперечний авторитет лідера, який здатний бачити перспективу, уміє брати на себе ініціативу, визнається арбітром в міжособових відносинах і не боїться ризику.

Серед найбільш поширеної типології лідерів жінка - керівник в контексті своїх соціопсихологічних особливостей найчастіше виступає як leader democratic – лідер, що обіймає позицію домінування завдяки своєму вмінню переконувати членів групи та виражати їхні інтереси. В системі групової лідерської взаємодії для жінок-керівників центральними комунікативними якостями, що визначають успішність управлінської діяльності, є порядність, гнучкість у стосунках, повага до людей, товариськість, доброзичливість, толерантність, вимогливість до себе, відповідальність, колегіальність, надання ініціативи підлеглим та врахування їх індивідуальних психологічних особливостей.

Для того, щоб реалізувати свою потребу в пошані і статусі, жінка-лідер повинна не тільки взаємодіяти з великою кількістю людей, але й ставити перед собою довготривалі завдання, уміти оперувати більш різноманітними засобами та цілями. Жінка-лідер володіє тоншим соціальним інтелектом, краще відчуває психологічні особливості міжособових взаємовідносин; вона здатна до відчуття комунікативного стилю та практичності мислення, тому їй краще вдається налагодити систему лідерської групової взаємодії. Її особиста лідерська самоактуалізація виражається через альтруїзм, тому в межах організаційного підходу до класифікації лідерства (що найбільш властивий для управлінської діяльності) жіноче лідерство можливо визначити як обслуговуюче, коли лідер співпрацює з групою таким чином, щоб найповніше забезпечити її внутрішні потреби, чи як підтримувальне (ліберальне), коли лідер максимально наближає до себе послідовників задля спільного виконання поставлених завдань. Водночас, природна емоційність, надмірна обов’язковість у виконанні другорядних завдань, глибоке сприйняття міжособових стосунків часто позбавляє жінку - лідера гідної оцінки її діяльності з боку лідерів - чоловіків, які, відповідно, вище оцінюють собі подібних. Як результат, в системі управління лідерство для жінки - керівника усвідомлюється не як перевага, а як обов’язок служіння лідерській групі на шляху до реалізації поставленої мети.

Особливо варто приділити увагу службовій етиці жінки-керівника.

Становище жінки – керівника багато в чому ускладнюється не залежними від неї обставинами, адже менш успішних чоловіків завжди дратує така ситуація. На жаль, жінки-керівники часто забувають про свою жіночість і намагаються домінувати в будь-яких обставинах, що призводить до конфлікту. В таких ситуаціях варто бути максимально тактовною і публічно не демонструвати своїх службових чи фінансових переваг.

Питання для самоконтролю:

1. Якими якостями повинен володіти керівник у своїй професійній діяльності?

2. Назвіть морально-етичні вимоги до роботи керівника.

3. Які методи морального впливу використовує керівник у своїй професійній діяльності?

4. Назвіть діїуправлінців, що порушують етичні або морально-психологічні вимоги до спілкування.

5. Охарактеризуйте основні правила проведення розмови з підлеглими.

6. Дайте визначення лідерства.

7. Яка найбільш поширена класифікація організаційного лідерства?

8. Назвіть основні функції лідерства.

9. Як впливають соціальні характеристики лідера на його комунікативну взаємодію з соціальним оточенням?

10. Дайте визначення гендеру.

11. Охарактеризуйте найбільш поширену типологізаційну класифікацію жінок - керівників.

12. Назвіть сутнісні особливості управлінської стратегії жінки - керівника, що визначають її морально-психологічні характеристики.

Тематика рефератів:

- «Морально-психологічний портрет сучасного керівника»;

- «Етика лідерської взаємодії в діяльності організації»

- «Особливості національного контексту гендерних відносин»

Практична робота

Мета: Визначити сутнісні риси організаційної комунікації

Завдання:

1. Охарактеризувати організаційно-психологічні та комунікаційні характеристики етичної постаті керівника;

2. Дослідити морально-етичні аспекти формування постаті лідера в системі управлінської діяльності;

3. Проаналізувати гендерну специфіку управлінської діяльності в контексті національних морально-етичних стереотипів.

Рекомендована література:

Дата добавления: 2014-12-25