Анотація. 6.1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі України

ТЕМА 6. РИНОК ПРАЦІ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО – ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Основі питання:

6.1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі України.

6.2. Види ринків праці – моделі, типи, форми, різновиди та сегменти.

6.3. Державне регулювання ринку праці.

6.4. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці.

Ключові слова: РИНОК ПРАЦІ, ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ПРАЦІ, СИСТЕМИ РИНКУ ПРАЦІ, ФУНКЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ, МОДЕЛІ, ВИДИ, РІЗНОВИДИ, ТИПИ, СЕГМЕНТИ РИНКУ ПРАЦІ, ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ.

Мета теми: дослідити та зрозуміти сутність ринку праці, його функцій та складових елементів, а також вивчити основні методи його регулювання.

Основні компетенції:

- знати: сутність поняття «ринок праці», складові ринку праці та його основні відмінності від інших товарних ринків; суб’єкти інфраструктури ринку праці; основні сегменти, на які поділяється ринок праці; основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці;

- вміти: встановлювати, до якого сегменту ринку відноситься певний вид трудової діяльності;

- бути готовим: стати робітником центру зайнятості та приймати участь у регулюванні кон’юнктури ринку праці

Ринок праці має різне трактування.

Ринок праці – це система суспільних відносин в процесі купівлі та продажу робочої сили як товару, це сфера працевлаштування, механізм узгодження попиту й пропозиції на робочу силу; це також економічний простір – сфера працевлаштування, і це механізм узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

Ринок праці має ряд важливих особливостей, що впливають на його функціонування:

· невіддільність прав власності на товар (робоча сила, труд) від його власника;

· великий термін продовження виконання трудового контракту;

· наявність і дія негрошових аспектів угоди;

· наявність великої кількості інституційних структур особливого виду;

· висока міра індивідуалізації угод.

Виходячи з визначення сутності її особливостей ринку праці можна встановити складові частини ринку праці:

· сторони ринкових відносин або суб'єкти ринку: роботодавці чи їх представники та люди, що шукають роботу.

· правові акти, що регламентують відношення суб'єктів ринку праці.

· кон'юнктура ринку - співвідношення попиту і пропозицій праці, певні ставки заробітної плати на конкретні види праці й рівень зайнятості населення.

· служби зайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).

· інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки, перепідготовки працівників, фонди зайнятості, рекламні фірми та інші.

· альтернативні тимчасові форми забезпечення зайнятості: господарські роботи, сезонні роботи, роботи у домашньому господарстві та інші.

· система соціальних виплат і гарантій для тих, хто вивільнюється з виробництва, переводиться на нове місце роботи, безробітних.

· конкуренція - наявність великої кількості покупців і продавців на ринку праці і їх можливість вільно виходити на ринок і залишати його.

Елементи ринку праці: пропозиція робочої сили, попит на робочу силу і ціна робочої сили.

Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати.

Поточна пропозиція – це безробітні, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівники, які намагаються змінити місце роботи; особи, які бажають працювати у вільний від роботи або навчання час.

Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни.

Поточний попит визначається потребою у працівниках для заповнення вакантних робочих місць.

Значення ринку праці полягає в тому, що він:

· сприяє підвищенню ефективності виробництва;

· сприяє прискоренню науково-технічного прогресу;

· сприяє втіленню нових технологій, що покращують умови праці;

· дає людині економічну свободу, змогу обрати не лише місце роботи, але і спосіб життя;

· сприяє узгодженню особистих, колективних і загальнонаціональних інтересів при суспільному поділі праці і надає необхідну гнучкість підготовці та розподілу робочої сили;

· організує зустрічі роботодавців і найманих робітників;

· забезпечує конкуренцію на ринку праці, як між роботодавцями, так і найманими робітниками;

· встановлює рівноважні ставки заробітної плати; вирішує питання зайнятості населення;

· здійснює соціальну підтримку безробітних шляхом перерозподілу робочої сили в народному господарстві між галузями і сферами виробництва і забезпечення працею незайнятого населення.

Відрізняють моделі і типи ринків праці, їх види та різновиди, а також сегменти.

Модель являє собою схему побудови або описання явища, процесу. Аналіз характеру попиту і пропозиції на ринках праці дозволяє описати декілька моделей взаємодії покупців і продавців праці в залежності від рівня конкуренції, а саме: чисто конкурентний ринок праці, монопсоністичнипй ринок праці, модель ринку праці з участю на ньому профспілок, модель двобічної монополії.

Поняття про моделі ринку праці розкривається у розгляді особливостей політики зайнятості, що проводять у різних країнах.

Слід відзначити, що будь-яка країна формує свій ринок праці, що враховує специфіку її економіки. Є країни, що орієнтовані на зовнішній і на внутрішній ринок праці. Звичайно, модель національного ринку формує: система підготовки, перепідготовки, росту кваліфікації працівників, система заповнення вакантних робочих місць та способів регулювання трудових відносин тощо. У цьому зв'язку відрізняють декілька найбільш знаних моделей ринку праці: японську, шведську моделі, модель США.

Типи ринків праці: зовнішній, внутрішній, відкритий, прихований ринки праці.

Внутрішній ринок праці можливо охарактеризувати як систему соціально-трудових відносин, що обмежені рамками одного підприємства, всередині якого призначення ціни робочої сили і її розміщення визначаються адміністративними правилами й процедурами. Зовнішній ринок праці передбачає первинний розподіл працівників за сферами застосування праці і їх рух між підприємствами.

Відкритий ринок праці - це все економічно активне насе­лення, яке фактично шукає роботу і потребує переорієнтації, під­готовки і перепідготовки, а також усі вакантні робочі та учнівсь­кі місця в усіх секторах економіки. Складовими елементами відкритого ринку праці є його офі­ційна та неофіційна частини. Офіційна частина відкритого ринку праці містить у собі ві­льну робочу силу та вакансії, які зареєстровані в установах слу­жби зайнятості, а також учнівські місця в системі профтехосвіти (куди входять як державні, так і недержавні навчальні заклади). Неофіційна частина відкритого ринку праці акумулює ту ча­стину вакансій та навчальних місць, а також ту частину пропо­зиції робочої сили, які не охоплені послугами органів працевла­штування та формальної профосвіти і щодо яких потреба в пра­цевлаштуванні задовольняється на умовах безпосередніх конта­ктів між роботодавцями та особами, які шукають роботу.

Прихований ринок праці, часто називають «при­хованим безробіттям», - це особи, які формально зайняті в на­родному господарстві, але у зв'язку зі скороченням обсягів виро­бництва або зміною його структури можуть бути вивільнені без шкоди для виробництва. Прихований ринок праці також можна розділити на офіцій­ний та неофіційний. Офіційна частина прихованого ринку праці реєструється статистикою як особи, що знаходяться в адмініст­ративній відпустці з ініціативи адміністрації, а також як особи, що змушені працювати неповний робочий час. Неофіційна час­тина прихованого ринку праці визначається за допомогою спеціальних методик. Її складають працівники, що зайняті на підприємстві, але мають велику можливість залишитися без роботи.

Сегментація ринку праці -це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робо­чої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації можуть бути:

· територіальне положення - регіон, місто, район тощо;

· демографічні характеристики - статевовіковий і сімейний склад населення;

· соціально-економічні характеристики - рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

· економічні критерії - розподіл покупців робочої сили за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців робочої сили за рівнем матеріальної забезпече­ності тощо;

· психографічні показники - особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

· поведінкові характеристики - мотивація зайнятості тощо.

Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини: первинний і вторинний сектори праці.

Первинний ринок праці характеризується тим, що на ньому присутні „хороші” роботи, ознаками чого є: стабільність зайнятості і надійність становища працівника; високий рівень заробітної плати; чітко визначені можливості для професійного росту (тру­дової кар'єри); використання прогресивних технологій, що потребують високої кваліфікації працівників; наявність ефективних профспілок.

Вторинний ринок праці - це ринок, на якому присутні „по­гані роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилеж­ними первинним ринкам. Ознаками вторинного сегменту є: велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість; низький рівень заробітної плати; практично відсутнє просування по службових сходинках; використання застарілих і трудомістких технологій; відсутність профспілок.

Дата добавления: 2014-12-25