Загальні відомості. Стабільність, сумісність та змішуванicть палив

План

Стабільність, сумісність та змішуванicть палив

Практичне заняття 7

Контрольні питання

1. На які три підсистеми, у відповідності до її функцій, умовно може бути поділена суднова паливна система?

2. Які традиційні способи обробки палива на суднах, що передбачають його очистку від механічних домішок та води, вам вiдомi?

3. В результаті дії яких фізичних сил становиться можливим процес відстоювання палива?

4. До якої температури рекомендовано підігрівати паливо у відстійній цистерні і чому?

5. Яка умова вибору максимально припустимої температури підігріву палива у відстійній цистерні?

6. Що таке ефективність відстоювання палива?

7. На які три групи підрозділяються фільтри по тонкості фільтрації?

8. Якими бувають фільтруючі елементи в залежності від принципу дії?

9. Який принцип дії фільтруючого елемента «СКАМАТІК»?

10. Який принцип дії відцентрового сепаратора?

11. Де відбувається очищення палива від домішок?

12. Який принцип відцентрової очистки палива у сепараторі, що налагоджений на режим пурифікації? Яка схема дії сил?

13. Від чого залежить якість сепарації палива?

14. Яке геометричне розміщення границі розділу між паливом і водою гідро затвора (нейтрального шару) в сепараторi вважаэться правильним?

15. Який вплив на роботу паливного сепаратора мають геометричнi параметри регулювальноi шайби?

16. Від якої характеристики па лива залежить вибір регулювальної шайби?

17. Яка мінімально припустима різниця між густиною води та густиною палива ще забезпечуэ вiдокремлення води пiд час сепарацii?

18. Яка максимально припустима температура підігріву палива перед сепаратором та чому це так?

19. Чим відрізняється режим кларифікації від режиму пурифікації у вiдцентрових сепараторах?

20. Назвiть варіанти сепарації палива декiлькома сепараторами?

21. Назвіть можливості системи сепарації «Алькап».

22. В чому полягає процес гомогенізації палива?

23. Які типи гомогенізаторів застосовують на практиці? Від чого залежить якість обробки палива у ньому?

24. Який принцип дії гідродинамічного гомогенізатора?

25. Який принцип дії магнітно-соплових гомогенізаторів?

26. Які умови необхідні для використання гомогенізаторів?

27. Що таке водно- паливна емульсія (ВПЕ)?

28. Що застосовують для приготування ВПЕ?

29. Пояснiть схему подачі палива до двигуна?

30. Опишiть процедуру переводу дизеля з легкого палива на важке і навпаки?

31. Який прилад контролює в’язкість палива та керує паливним підігрівачем?

1. Загальні відомості

2. Перевірка палив на сумісність

3.Змішування важкого і легкого палив, що знаходяться на борту судна, з метою отримання суміші необхідної в’язкості

4. Системи змішування

5. Контрольні питання

Під стабільністю палив розуміють його здатність протистояти утворенню осадів, шламовідділенню та розшаруванню під час зберігання і використовування /3,4,6,7,10 /.

Осадкоутворення властиве, в основному, важким залишковим паливам і крекінг-мазутам. Асфальтени, карбени і карбоїди, що знаходяться у них, є центрами коагуляції високомолекулярних сполук. Саме ці скоагульовані асфальтосмолисті згущення випадають в осад, забивають фільтри, сепаратори, порушують роботу всієї системи паливоподачі. Іноді центрами коагуляції є кристали твердого парафіну, що випадають із парафінистого палива при його охолодженні. Порушенню стабільності і росту швидкості осадкоутворення сприяють нагрів, обводнення палива (коагуляція навколо глобул води), або змішування з іншими сортами, якщо вони є несумісними по відношенню до даного палива.

Дистилятні палива являють собою складну органічну суміш із парафінових, нафтенових і ароматичних вуглеводнів. Через це дистилятні палива утворюють між собою стабільні суміші, близькі по розчинності до ідеальних.

Важкі палива, що отримані змішуванням залишкових продуктів з дистилятними фракціями, окрім перечислених груп вуглеводнів, містять в собі значну кількість високомолекулярних сполук – асфальтосмолистих речовин, що складаються із нейтральних смол, асфальтенів, карбенів і карбоїдів. Ці речовини не розчиняються в основній масі більш легких вуглеводнів, тому залишкові палива, на відміну від дистилятних, не є однорідними, а являють собою колоїдну (клеєподібну) систему, що складається із однорідного середовища вуглеводнів з відносно невеликим відношенням вуглецю до водню (С/Н), в якому дисперговані крупні та дрібні скупчення асфальтосмолистих сполук.

Центрами скупчень (міцел) є асфальтени – складні сполуки з високою молекулярною масою, великим відношенням С/Н складаючих їх вуглеводнів. До скупчень у невеликих кількостях входять сірка, кисень, азот. Молекули асфальтенів завдяки своїй полярності утворюють асоціати: ядро 1 міцел (складається із трьох – п’яти молекул), яке оточене оболонками 2, 3 із розчинених у паливі смол, що характеризуються меншим відношенням С/Н (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. – Структура важкого залишкового палива

Зовнішній шар 4 являє собою ароматичні вуглеводні, які володіють поверхневою активністю, тому легко адсорбуються на міцелах. Оболонки 2, 3, 4 запобігають злипанню та об’єднанню міцел і випадінню їх в осад. Більше того, завдяки полярним силам, ароматики сприяють появі ефекту відштовхування міцел одного від іншого, що допомагає колоїдній системі утримуватись у дрібнодисперсному стані. Змішування з високоароматизова-ними паливами не порушує стабільність суміші; крім того, збільшення товщини оболонки 4 робить суміш більш стійкою, що запобігає шламоутворенню. Така суміш палив є сумісною.

Коли ж залишкові палива змішуються з паливом, що містить парафінові сполуки з малою молекулярною масою (низьким відношенням С/Н), і грає роль розчинника, відбувається об’єднання та укрупнення асфальтенових асоціатів і вони випадають в осад. Осад являє собою мазеподібну речовину чорного або коричневого кольору. У цьому випадку говорять, що палива, які змішуються, несумісні. Відмічене падіння стабільності суміші відбувається внаслідок зменшення відношення С/Н в однорідної фази, що оточує міцели. Результатом цього є порушення рівноважного стану між зовнішньою оболонкою міцел та фазою, що їх оточує. Явища несумісності можна уникнути, якщо при змішуванні зменшити долю малов’язкого парафінистого компонента.

Порушення рівноваги суміші викликається також нагрівом, який сприяє розчиненню смол. Негативно впливає на стабільність збільшення кількості асфальтенів, яке особливо інтенсивно відбувається при нагріві палива до 300…350°С. Тому температура гріючих елементів паливних електропідігрівачів не повинна перевищувати 180°С.

Загальне правило: на борту судна не рекомендується змішувати важкі залишкові палива з високим вмістом асфальтенів з більш легкими парафіновміщуючими сортами, а також між собою, якщо вони мають різне походження (відносяться до різних бункеровок).

Перед змішуванням необхідна перевірка палив на сумісність.

Дата добавления: 2014-12-26