Превентивна педагогіка в системі педагогічних наук

Превентивну педагогіку розглядають як елемент системи національної освіти. Як окрему галузь у системі педагогічних наук, превентивну педагогіку виділяє П.М.Щербань. Превентивна педагогіка в системі освіти займається питаннями попередження негативних явищ у житті дитини, отже спрямована на розвиток змісту і якості безпечної поведінки та способу життя. Вона ставить за мету допомогти дитині розібратися в явищах, що можуть позбавити свободу вибору, зашкодити здоров"ю, психіці, соціальному та духовному розвитку.

Саме тому, превентивну педагогіку слід розглядати як змістову складову дошкільної педагогіки, педагогіки загальноосвітньої школи, педагогіки професійно-технічної освіти, педагогіки вищої школи (Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навчально-метод. посібник. - К.: Вища шк., - 2002).

Особливе місце їй слід відвести в предметах прикладних наук: спеціальної, спортивної, військової, пенітенціарної і особливо

і шпальної педагогіки. Предметом розгляду спортивної педагогіки маіоіь бути питання попередження вживання допінгу, переборення психоемоційних травм; предмет військової педагогіки має включати способи запобігання порушення військового способу життя, иіікорінення насильства серед військовослужбовців, вживання инкоголю та наркотиків, попередження суїциду та інших негативних иішіц, предметом пенітенціарної педагогіки має бути визначений превентивний фактор запобігання негативних явищ, що супроводжують людину під час відбування покарання.

Відомо, що предметом соціальної педагогіки є передусім питання допомоги неповнолітнім, які в результаті особистих потреб мають проблеми в їх задоволенні та пристосуванні до соціальних, фізичних і психічних норм суспільства. Превентивний аспект соціальної педагогіки шшливає з її ф>нкцій. Втім, на наш погляд, є функції що відрізняють та іки дпують предмет соціальної та превентивної педагогіки (Табл. 1).

Таюлиця № 1

Рівні	Превентивна педагогіка	Соціальна педагогіка
Первинний	Провідна	Допоміжна
Вторинний	Провідна	Провідна
Третинний	Допоміжна	Провідна

Отже, превентивна педагогіка розглядається поліаспектно, у тісному взаємозв'язку з іншими дисциплінами.

1.4. Превентивна педагогіка як наукова дисципліна

З точки зору компонентів наукової дисципліни, вона відповідає загальним поглядам на становлення дисципліни як науки.

Вперше про превентивну педагогіку як науку мова йшла на міжнародній науково-практичній конференції, що відбулася в Болгарії у вересні 2003 р.

Науковці з різних країн, які брали участь у конференції, зазначали, що превентивна педагогіка - це нова філософія, нова модель виховання, що враховує всі етапи і складові процесу соціалізації особистості, розглядає дитину як об'єкт і суб'єкт виховного процесу, забезпечує його фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток,

спрямований на вироблення відповідальної поведінки, імунітет}' до негативних явищ, корекцію негативних проявів у поведінці, соціальну реабілітацію, соціально-правовий захист.

Превентивна педагогіка має такі особливості, що виокремлюють її з поміж інших педагогічних і соціальних дисциплін:

- певне визначене коло питань у предметі;

- наявний понятійний апарат;

- чітко визначене спрямування методів.

її основна мета як науки полягає у відкритті нових принципів, закономірностей, технологій превентивної освіти та виховання, запровадженні їх у практику.

Важливою умовою превентивної педагогіки є розвиток науково-методичного забезпечення всіх її рівнів.

Науково-методичне забезпечення первинної превенції-педагогіка здорового способу життя - специфіка соціальної превентивної роботи в системі педагогічної діяльності, спрямованої на реалізацію освітньо-виховних моделей впливу на особистість з метою попередження різних проявів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона грунтується на аналізі розвитку дітей і молоді, змін у їхній поведінці, стані здоров'я та здійснюється за місцем проживання у взаємодії з сім"єю в середовищі проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля неповнолітніх.

Умовами є: підготовка та поширення превентивної інформації через друковану продукцію, засоби масової інформації, спілкування на рівні міжособистісних стосунків, інші форми соціально-педагогічної роботи; створення бази методик превентивної освіти та створення умов для виявлення і підтримки соціальних ініціатив.

Науково-методичне забезпечення вторинної превенції-превентивна допомога і корекція специфіка психолого-педагопчної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим категоріям "групам з ризиковою поведінкою" (зменшення шкоди, допомога з метою самодопомоги тощо).

Це передбачає психолого-педагогічний га соціально-терапевтичний вплив на особистість з тим, щоб вона сама навчилася допомагати собі, розв'язуючи численні проблеми, що провокують на деструктивну поведінку.

На цьому рівні доцільні.

• реалізація програм превентивного виховання і групами
ризикованої поведінки'" із залученням державних, і ромадських,
конфесійних організацій, волонтерів;

• патронажна робота з неповнолітніми із дисфумкціональних
сімей з усунення соціально-психологічних передумов розвитку
деструктивної поведінки батьків та дітей;

• організація різноманітних форм превентивної освіти батьків та
дітей за місцем проживання, проведення дозвілля у зонах відпочинку.

Науково-методичне забезпечення третинної превенцїї-иедаі огічна реадаптація, реабілітація та ресоціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей та молоді, допомозі в спілкуванні, працевлашіуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв'язків або адаптації до соціальної життєдіяльності. Необхідними заходами в такій роботі є:

• науково-методичне забезпечення превентивної соціально-
іерапевтичної роботи у створених притулках та інших
спеціалізованих закладах.

• співпраця і науково-методична підтримка роботи центрів
соціальної адаптації, анонімних наркологічних кабінетів,
ліагностично-консультативних центрів, служб 'Телефонів довіри",
інших закладів, до функцій яких належить вирішення проблем
профілактики негативної поведінки дітей і молоді;

• науково-методичне сприяння організації і розвитку
терапевтичних співтовариств взаємогидтримки неповнолітніх;

• адаптація і впровадження в систему превентивної роботи
вітчизняного і світового досвіду соціальної адаптації та реабілітації.

Принципи побудови системи превентивного виховання в превентивній педагогіці' комплексність, системність, інтегративність, мобільність, наступність; конкретність, реалістичність, етичність.

Передбачувані результати превентивної педагогіки:

Створення оптимальної структурної системи превентивного виховання сприятиме:

• активізації діяльності вчених, фахівців-консульгантів,

практичних працівників у дослідженні га вирішенні проблем превентивного виховання;

• залученню освітніх, медичних, соціальних і правоохоронних
установ у вирішення проблем попередження правопорушень і
злочинності серед неповнолітніх, координації умов суб'єктів
превентивної діяльності;

• посиленню тенденції до зниження вживання наркотичних
речовин, ВТЛ-інфікованих, формування у молодого покоління
навичок здорового способу життя;

• зміні установок і моделей поведінки неповнолітніх "груп
ризику";

• соціально-псичолоіічній адаїнації неповнолітніх, які мають
життєві проблеми;

• підвищенню рівня підготовленості фахівців навчальних закладів
усіх типів і рівнів акредитації, а також системи післядипломної
підготовки до превентивної діяльності серед дітей і молоді.

Про зв'язок превентивної педагогіки з іншими науками свідчать тотожні або близькі за значеннями поняття, категорії. В теоретичних поглядах, концепціях різних наукових дисциплін містяться питання, що не тільки визначають причини негативних явищ, а й порушують питання їх попередження (Оржеховська В.М. Проблеми превентивного виховання неповнолітніх у сучасних умовах. // Свіг виховання. 2004 р.). Завдяки їй оновлюються поняття правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи.

Превентивна педагогіка - інноваційний міждисциплінарний предмет і практика, яка впливає на створення гуманних засад загального освітнього і виховного простору. Зрозуміло, що такі узагальнення відображають наміри превентивної педагогіки здійснити прорив у проблеми попередження негативних впливів соціальних явищ. Для її дієвості потрібні умови, що перебувають у царині політичної волі, розуміння значення та переваг відповідальної поведінки, цілісної захисної діяльності дитини, здорового способу життя в контексті особистісних смислів; онтимізації соціального, сімейного та особиспеного розвитку, справжнього забезпечення права дигини на здоров'я та соціальний розвиток тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Значення превентивної педагогіки для розвитку цілісної
німіаіоїдіяльності дитини.

2. Сутність категорій превентивної педагогіки.

3. Превентивна педагогіка в системі наук.

Розділ 2. ОСНОВНІ ЧАСЛДІ1 РОЗВИТКУ ПРЕВЕНТИВНОГО ПІДХОДУ

2.1. Детермінанти несприятливих умов розвитку неповнолітніх

Негативні явища в сучасній цивілізації - явища, які визнають як об'єктивне, незмінне. В сучасну історичну епоху нас вражає їх тиск. Починаючи з середини XX століття, у світі відбувається явище глобалізації неіагивних явищ серед неповнолітніх. У контексті світових реалій сучасні підлітки соціалізуються під загрозами поширення таких явищ, як алкоголізм, наркоманія, ВТЛ/СНІДу. інфекції, що передаються статевим шляхом тощо.

Перші роки ХХТ століття засвідчують, що тенденції цього явища набувають більш загрозливого характеру. Криміногенність у дитячому середовищі загалом висока в усьому світі. Заданими ООІІ до 30% дітей і молоді беруть участь в якихось протиправних діях, а 5% - скоюють серйозні злочини. Наркотизація неповнолітніх стала епідемією в більшості країн світу. Понад 2% хворих на ВІЛ/СПІД -діти. Багато дослідників відзначають розширення структури деструктивних явищ у дитячому га молодіжному середовищах. Сучасні діти стають жертвами явищ дорослого світу. Вони потерпають від насилля, втягуються в обіг наркотиків, їх примушують скоювати злочини, займатись проституцією.

Саме тому при визначенні проблем превенції відхилень поведінки неповнолітніх, передусім, звертають увагу на соціальний фон, в якому відбувається превентивна діяльність. Соціальний фон складається з соціально-економічних умов, екологічного стану навколишнього середовища, соціально-нсихічного стану. Він залежить від змісту інформаційного простору, рівня та структури криміналізащї, стилю стосунків у суспільстві, а в цілому превентивної складової соціальної політики.

Загальновизнано, що суспільство покладає на себе обов'язок піклуватись про своїх громадян. Українське суспільство починає формувати нові підходи, але процес, можна стверджувати, тільки починається. Досвід країн Центральної Європи засвідчує, що соціальна стабільність значно впливає на зниження негативних тенденцій у розвитку неіагивних явищ. Насамперед, це обумовлено

н<мнім іич ііялом на функції соціальної політики, зокрема соціального (ніш|ні іі<> і;і ііібсрадізацп.

Ііг ми решо, останні події, що відбуваються в українському імшііі.мш спрямовані на більш досконалі форми соціальної и|н ти і.іціі розвитку демократії та відкритого суспільства. Процеси Іігргчіїлу і тоїалггарного державного устрою в цілому позитивне мніпііг оскільки демократичні процеси спрямовані на забезпечення |мі пін і к\ шодиии, а при необхідності соціальної допомоги зубожілим 0іи\< іься на їхніх потребах в індивідуальному і соціальному (нитику, н нормах гуманізму та толерантності. Але ці процеси інншмпм драматизмом, оскільки відзначаються нерівномірним Іі'мііом соціальних змін, що ускладнює вплив позитивних чинників МИ характер життєдіяльності дітей.

І Іс можна сказати, що в Україні відсутня превентивна політика. Іцмік'рсчпо, суспільство визнає наявність гострих соціальних проблем Пі шріш розробці державних, регіональних, місцевих програм їх Подолання. Сучасна соціальна політика чітко визначилася в розумінні іііпченпя превентивного компоненту, але існують проблеми в її •мКЧ-інеченні. Насамперед, не визначені пріоритети попередження Неї її пінних явищ. Превентивний підхід нині залишається без Іііііісжпої уваги, хоча суспільство й починає все більше розуміти, що першим потерпає від дезорганізації у способі життя громадян. Для ідіисненпя ефективної превентивної стратегії велике значення має ржеш, усвідомлення проблем. Ніби й зрозуміло, що у вирішенні проблеми поширення негативних явищ важливою функцією соціальної політики держави є підтримка сім'ї, освіти, установ охорони здоров'я, правоохоронних органів, громадських організацій і а інших соціапьних інституцій. Втім, превентивному підходу в цілому заважають чинники об'єктивного і суб'єктивного характеру.

І Іайсуттєвіші несприятливі умови, що стримують розвиток пісіеми превентивної роботи, такі:

• загострення кризи соціально-економічних та екологічних умов;

• нестабільність політичної системи;

• зниження захисної, виховної та розвивальної ролі сім'ї, освіти,
охорони здоров'я, системи соціального захисту;

• недосконалість соціального контролю та виховання;

ПроОовжепня тав піці

Існуючі протрами протидії негативним явищам справедливо ііщд.ііоі ься критиці За минулі роки відбулась низка непродуманих, на іііііпу думк\, дій, які у наступні періоди мали негативний характер Наприклад, припинила діяльність Комісія у справах неповнолітніх нрп Кабінеті Міністрів України було ліквідовано Національний ьомпеї боротьби зі СНІДом Це, м яко кажучи, не сприяло координації державних усіанов та залученню до співпраці і ром.і іських організацій і мілнароднил донорів Через проблеми тіпальної політики, особливо з питань контролю іл проходженням фінансових потоків та доімаіизм у досягненні розумних компромісів V проведенні міжнародних програм виконання Державної програми

• вдосконалення зиочинних метонв криміногенної діяльності а саме п оріанізовамого характеру, що виявляйься у свідомом\ втягуванні неповнолітніх у злочинну діяльність, обіг наркотиків проституцію тощо

Численні дослідження свідчать, що існуючі в Україні негативні явища продовжують тенденцію до загострення і поглиблення стану рівня, структури, динаміки неї ативних явищ У цьомл ми не відрізняємось від інших країн, що проходили період трансформацій

Криза соціально-економічних умов виявляє себе "залишковим принципом" щодо підтримки превентивної роботи Стагнація породжує "залишковий" феномен ставлення до превентивної діяльності Одночасно, це спричиняє зрос гаючу активнісіь кримшалізацп, що, у свою чергу, призводи і ь цо зменшення традиційних форм виявлення життєвої активності Кризові явища в економіці, об"єкіивно характерні для перехідного періоду, породжують умови для дезадаптації особистості

Наприклад, майнове розшарування, безробіття, низький життєвий рівень сприяють заповненню негативними явищами різних верств суспільною життя За даними міжнародних експертів, 1% безробіття призводить до зростання рівня злочинності тта 4 8%

Відсутність політичної волі у вирішенні соціальних питань відчутно позначається на рівні забезпечення системи превентивної діяльності ресурсами та системними діями Це негативно впливає на рівень ефективності виконання превентивних функцій соціальних інституцій, призводить до зниження відповідальності та рівня виконання завдань, покладених національними ирої рамами на відомства у законодавчій, виконавчій, судовій системах (Габл 2)

Дата добавления: 2014-12-27