Ісчполоі ічні

І ІІІІІіІІІЬНО-I МНІОМІЧНІ

(иці.шьно-

Лі'МШ рлфіЧНІ ()|Н.1111 1.ІЦІИНО-

рошорядчі

Іиформаційно-

(оціально-ничовні

демократи, соціальної справедливості

Майнове розшарування, несправедлива оплата праці, безробіття

Міграційні процеси,

уроанізація, ідентичність з маргінальною культурою Зниження організаційних засад, відтік кадрових ресурсів

Суперечливість та некомпе і ситність у подачі інформації, втягування в інформаційні залежності, Агресивність Зниження ролі сім'ї, освіти, національних виховних меюдів

'Тіньова економіка", зловживання, корупція, криміналізація, безпритульність Зниження рівня

здоров'я, збільшення марпналізо-ваних сімей] Несвоєчасність прийняття рішень,

непослідовність у виконанні функцій та видах діяльності Негативний вплив засобів масової інформації, міфолої ізаци

Відчуження дитини від сім'ї, роз'єднання поколінь, конфлікти

боротьби зі злочинністю, програм попередження наркоманії ВІЛ/СНТДу, якою передбачені спільні, системні зусилля різних соціальних інституцій, у першу чергу школи та сім'ї, у попередженні і подоланні правопорушень мали здебільшого декларативний характер.

Прорахунки в соціальній політиці пов"язаш і з неготовністю державних установ стимулювати розвиток форм виховної діяльності. які виправдали себе. Слід зазначити, шо негативно позначився і обмежений підхід до фінансування гуртків та інших видів позашкільної діяльності. В цій ситуації були повністю ігноровані матеріальні можливості більшості сімей, особливо проблемних.

Все більше дасться взнаки проблема підготовки кадрів. Відомо, що в педагогічних вузах студентів дуже поверхнево готують до роботи з важкими дітьми, присвячуючи цій темі поодинокі лекції. Не кращі справи і на курсах перепідготовки, підвищення кваліфікації вчителів Можна лише констатувати, що в Україні небагато вищих навчальних закладів, де якісно готують педагогів, соціальних педагогів та соціальних працівників у цьому напрямі. Хоча потенціал, безперечно, є великий Проведений у 2000 р на базі Науково-методичного центру превентивного виховання АПН України та у 2004 р лабораторією превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України конкурс науково-методичних робіт з аспектів збереження здорового способу життя засвідчив про високий рівень творчого потенціалу педагогів середньої та вищої школи. Консультант Департаменту превентивної освіти ЮНЕСКО В.А.Колибін визнав, що Україна представлена великим колекіивом ентузіастів - науковців, методистів, педагогів з питань формування здорового способу життя та попередження негативних явищ.

Дуже актуальна і проблема комплексного підходу. Особливо це стосується рівня розуміння і стутгеня відповідальності батьків за виховання своїх дітей, яку вони перекладають на плечі навчального закладу. На батьківських зборах, цікавість про якість навчання і поведінки виявляють перш за все батьки, які виконують свої функції. Адміністрація шкіл відчуває також постійне зниження профілактичного нагляд} та патронажу за підлітками, які передані на класний та загально-шкільний облік інспекторами кримінальної

ММіпіі \ і іір.інах неповнолітніх. Бесіди з дітьми носять переважно ЇМ її и и \ н.іиі.іімії характер

І Іриі>іі(.-міі поглиблюються слабкою координацією та ф|іін мі ім.ірпкм характером діяльності роботи навчальних закладів, ІЛУіііи \ траках неповнолітніх, соціальних служб для молоді, ||ІМмііііі інші міліції та інших установ і закладів. Проблеми іі. і і оді, коли система служб соціальної роботи побудована ЇМ йі'ріикашпо адміністративного керування, що має в собі типові *1'М миішмш.оі адміністративно-командної системи. Це виявляється, м у переважанні масових, екстенсивних форм превентивної І Інію іак не шкодить превентивній діяльності, як формальна ІМінц і рація масовості охоплених категорій, захоплення [|гіиьі>іі ними показниками, замість уміння створювати умови для ■ ІНіті'мііоі роботи безпосередньо з дитиною, її оточенням.

Ча 10 років після прийняття постанови Кабінету Міністрів Укриши 1 Іро організацію діяльності спеціальних навчально-ІИЧіїиіпіх закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умімі виховання", Закону України "Про органи і служби у справах | Ивііоннолп'іпх'\ яким передбачено забезпечення рівня достатнього боїііплі.но-правового захисту неповнолітніх, мало що торкнулося вймич дітей Втім, проблеми мають бути не тільки визначені. Необхідно спрямовувати діяльність державних органів хоча б на вирішення найгострішнх проблем дитинства в Україні. Зокрема, це Сіосуіп.ся пріоритетного забезпечення прав неиовноліініх ніднонідно до Декларації прав дитини. Вирішенню питань превенції петитних явищ заважає багато чинників. Незважаючи на нрої олошені законодавчі акти, триває процес позбавлення фінансової підтримки та приміщень підліткових клубів. З початку незалежності в Україні налічувалось 5,8 тисячі таких закладів, що охоплювали майже 3 млн. неповнолітніх. Сьогодні колишня система представлена фрагментарними осередками. Особливо тривожить те, шо за останні роки тисячі підліткових закладів припинили свою 'ііиііі.ність. Вони потонули в комерційному морі.

1 Іроблема полягає у недостатній превентивній діяльності \ч іііпов освіти та служб соціальної роботи, у зниженні превентивної роботи в правоохоронних органах, які мають забезпечувати

превентивну функцію соціально-гтравового контролю. Незважаючи на збільшення кількості дітей, що стоять на профілактичному обліку, це не позначилось на розвитку цілеспрямованої системи сошально-правового патронажу та інших методів превентивної роботи.

Такі проблеми мають виразно соціальний характер. На сьогодні рівень знань про негативні явища та їх наслідки для особистості достатньо підвищився завдяки зусиллям служб соціальної роботи та недержавних організацій. Втім, соціологічні опитування свідчать про низьку наявність знань про наслідки негативних явищ, нехтування ними в ситуаціях ризику зараження на ВШ, ГГТСШ. Нині слід виходити з того, що подібна ситуація характерна для більшості частини підлітків. Безперечною умовою для здійснення змін може бути тільки збільшення питомої ваги превентивного підходу у структурі напрямів соціальної політики.

Питання для самоконтролю:

1. Сутність превентивної стратегії.

2. Основні проблеми превентивної педагогіки.

3. Проблеми превентивної. пе<)аго, чки в освіті.

2.2. Проблеми соціалізації дітей і молоді

Відомо, що найбільш узагальненим поняттям соціального підростання та розвитку дитини г. соціалізація.

Соціалізація означає суспільний процес поєднання потреб та домагань особистості (свідомості, почуттів, здібностей та ін.). Цілеспрямований вплив здійснюється на основі навчання і виховання, засвоєння соціальних ролей, завдяки чому людина перетворюється на активного члена суспільства.

Складний і багатогранний процес соціалізації вивчається різними науками (психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою, логікою, філософією). Проходячи ряд етапів у різних соціальних інс ги рупіях - сім'я, дитячий садок, школа, однолітки, сфера зайнятості і дозвілля, дитина набуває якісних виховних характеристик, що складають їх зміст

Соціалізація неповнолітніх завжди включала експериментування і ризик, утвердження власного розуміння гідності і дорослості засобами, що неповною мірою можуть бути контрольовані

МУпн н.і мшм безконфліктна соціалізація дітей, на думку одного із •4ИНІПНІШМК і умашетичної психології М.ТИ їда, характерна тільки для НУ» ніш.ми і архаїчною культурою та органічними традиціями, а ||й|іім>и ріпно рисою індустріальних і постшдустріальних суспільств є Мініф пкіп.і ппуація соціалізації. Одній із сторін конфлікту не вдається |МІим>ріш,ія з природним протистоянням і тоді її дії починають мати _р ИЦМ'їіпшо-деструктивний характер. Процес соціалізації індивіда ІІбумоііііеіііііі рівнем здатності до соціальної адаптації.

Як акційна, вона передбачає відповідну цілеспрямовану зміну Мри пасивних формах - наслідування цінностей. Якість пня цінностей - важлива складова формування поведінки Шіоніїолііпього. Вияв адаптивно-акгивної поведінки обумовлює [ІІЛі.іп успішну соціальну адаптацію. Виявлена також залежність між Цірпкіером ціннісних орієнтацій особистості і типом адаптаційної Йіиісдіпки. Відповідно до адаптивно-розвивальної концепції М 11 Лукашевича, взаємодія відбувається як мобільне перетворення МИ основі освоєння нових соціальних ситуацій. Згідно з моделлю рОЯкуба, основні показники соціальної активності можуть мати Щюіиріччя, що виражаються у неузгодженості форм активності. На Думку автора, порушення цілісності соціальної активності Вимкни* ться у розірваності емоційного, раціонального та вольового Компоненту, що породжує певну враженість соціальної активності (Якуоа ().(). Соціологія. Навчальний посібник для студентів. Харків: Имчншіицтво "Константа", 1996 р., 192 с. С. 104).

Враженість соціальної активності створює певний психологічний мис і рій, дитина вразлива до впливів з боку близького оточення, однолііок, інших. Ціннісні орієнтації визначають активність при ииділсппі певних соціальних ситуацій, а також індивідуальні вимоги до іч змісту. Велике значення при цьому мають внутрішні переконання, ик і иішість засвоєння суспільних, групових норм.

Вплив на дітей має вирішальне значення. Вплив ситуацій, ори пгованих на прояв і вдосконалення своїх здібностей означає домінування на позитивні норми соціуму, тоді як у дезадаптованих -присутня випадковість, вибірковість під примусом, обмеженість чі-рез субкультурш норми. Коли мова йде про соціальну ичадаптацію неповнолітніх, то слід розглядати як активну адаптацію

до альтернативних норм позитивної соціалізації, в яких грунтовно засвоюються набуті враження, цінності та моделі поведінки.

Для позитивної соціалізації важливими чинниками є якісні характеристики тих соціальних явищ, в яких відбуваються етапи соціального становлення дитини. Несприятливі ситуації соціалізації пов'язані з системним впливом соціальних, психологічних, біологічних чинників, що впливають на процес розвитку особистості дитини.

На основі особливостей соціальної сигуащї розвитку виділяємо:

• ситуації з агресивним впливом негативних явищ;

• ситуації зі зниженим виховним та превентивним потенціалом.
Соціалізація як норма є самореалізацією індивіда в процесі

діяльності, яка має забезпечити прагнення та потреби людини в контексті традиційної культури. Відсутність базових умов призводить до самореалізації в "тіньових", асоціальних культурах та цінностях. Якщо в її якості наявна згадана частина тіньової підліткової суокультури, то спрямування соціалізації в найсуттєвішому етапі соціалізації закладає проблеми для здоров'я та соціальної активності. На соціалізацію неповнолітніх впливають оточуючі негативні явища. В субкультурі відбувається не тільки передача формальних форм поведінки. Психологічний вплив, що здійснюють однолітки, змушує відповідати груповим реакціям реагування та поведінки. Дані свідчать, що агресивна поведінка найбільш характерна для підлітків 11 13 років. Тут найвища конфліктність з оточуючим світом. Серед дітей наявна тенденція до збільшення кількості безвісти пропалих підлітків 16 - 17-річного віку. Кримінальна статистика свідчить, що вони стали жертвами злочинів. Говорячи про загальні проблеми соціальної дезадаптації дітей у сучасних умовах, слід звернути увагу на такі мікросощальні тенденції, як послаблення функцій і потенціального ефекту кожної окремої системи соціалізації: сім і, школи, позашкільних установ, товариства однолітків, засобів масової комунікації тощо і посилення впливу асоціального середовища.

Соціалізація підлітків може відбуватись під впливом насильницьких форм субкультури. Наприклад, таку спрямованість поведінки з агресивною суттю носять деякі форми епатажної поведінки, в основі якої лежить виклик нормам усталеної моралі,

правилам, що склалися. Це може бути виклик в одязі, зачісці, а іноді й формах поведінки. Агресивну спрямованість продукують переважно і \іікультурні норми варварських груп, дії яких спрямовані на іиііщсння культурних та ритуальних цінностей. До видів насильницької субкультури слід віднести сектантські формування груп і піаністів і тоталітарних сект, які ставлять за мету повністю підкорити них му кульгу підлітків, укорінити рабський, залежний від секти спосіб житія. На особливості соціальної ситуації впливає зниження культурної традиції, нерозвиненість соціальної інфраструктури, що і іиорювалася в Україні десятиріччями, зменшення інтересу в дітей і шдлііків до книги, мистецтва, культурних цінностей. Водночас зросла експансія засобів масової інформації, видань, що пропагують насильство, секс, жорстокість та містицизм.

Серед основних проблем є зниження перестороги у неповнолітніх до ВІЛ/СНІДу. Середній показник інфікованості для населення по Україні становить 58 на 100 тисяч населення. Найбільш уражені ВТЛ молоді люди у віці 18-38 років, діти до 14 років, які сіаповлять 2,3% від загальної кількості інфікованих, з них підлітки під 15 років та молодь до 29 років майже 50%. Серед неповнолітніх особливо швидкими темпами поширюються такі інфекції, що передаються статевим шляхом - гонорея, сифіліс та ш. За деякими димними за останнє дисятіліпя ІПСШ зросли у декілька десятків разів. Розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу та ІПСШ в Україні відбувається •ііі класичною схемою через кров і статеві рідини. Вона розвивається кількома епідемічними хвилями повільним, прискореним і швидким поширенням розвитку епідемії:

• прискорене поширення інфекції пов'язане з незахищеними
сіаіевими сюсунками серед осіб, які не мають посіійних статевих
партнерів або займаються проституцією, осіб гомосексуальної та
бісексуальної орієнтації,

• швидке поширення ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають
наркотики шляхом пГєкшй.

Збільшення кількосіі осіб, які вживають наркотики шляхом ін'ікцгй сприяє активнацп поширення ВІЛ-інфекції серед двох перших епідемічних хвиль, оскільки від кожної о інфікованого споживача наркотиків вірус імунодефіциту може передаватись

кількома шляхами. Поширення ВІЛ не обмежуються виключно класичними групами ризикованої поведінки, від яких збудник СНІД> потрапляє до загальної популяції. У структурі груп - носіїв ВІЛ - все більший відсоток неповнолітніх.

Вживання хімічних речовин з наслідками зміни свідомості вже за визначенням породжують низку проблем. Наркотичними визнаються хімічні речовини, що мають безперечно негативниіі вплив на біохімічні процеси в організмі та викликають поведінкові розлади. Згідно з класифікацією ВООЗ, до них відносять різні групи наркотиків і психотропних речовин. У групі наркотичних речовин вчені виділяють три підгрупи: наркотики, токсичні речовини, алкоголь і нікотин.

Серед вчених, які досліджують цю проблему, існують різні класифікації, використовуються різні означення. Так, А.В.Колесов. С.В.Турцевич на основі критерію подібності намагаються об'єднати їх в єдину назву "наркогенні речовини"'. (Колесов А.В.. Турцевич С.В. Наркотизм: сущность и профілактика. М.: Знание. - 1988. - С. 3). І.Н.П"ятницька пропонує назву "психоделічні", оскільки бере за показник наслідки безперечне руйнування особистості (Пятницкая И.Н. Наркомания: Руководсгво для врачей. - М.: Медицина, 1994, С. 3-6, 554 с).

За даними правоохоронних органів, в Україні діє. по-перше, сильний пресинг міжнародної паркомафії. Наприклад, вона вважає Україну транзитною і технологічною базою для обігу наркотиків. 1 [о-друге, існуючі в національному просторі традиції вживання алкоголю, слабко контрольована реклама лікарських препаратів, слабість контролюючих та корупція силових відомств. По-третє, на регіональному та місцевому рівнях Україна відзначається наявністю широкого попиту на алкогольні напої, великою кількістю алкоголізованих громадян, дисфункціональних сімей. Наприклад, статистична інформація та підтвердження негативних тенденцій соціологічними дослідженнями за проектом СС1ІАД, свідчать про наявність згаданих проблем у промислових регіонах України. Серед чинників поширення вживання хімічних речовин дослідники відмічають психологічний дискомфорт, недостатність або відсутність виховного впливу сім'ї, слабкість соціальної інфраструктури, ціннісна

і.нііч неповнолітніх тощо, на тлі яких вони стають більш.||МН>шшімп цо впливу наркогенної субкультури.

мін наркотизація є одним з найсильніших десоціалізуючих ІІїніімп переконує зростаюча динаміка прилучення молоді до імімінпшого способу життя.

(•цінім іч суттєвих чинників поширення негативних традицій є в криміногенному середовищі. Поняття місце загальновживане в соціальній практиці. Кожне з міст ІІимі 11.ся па мікрорайони, що виступають в якості поняття "місце кншіїнія" Як відомо, воно складається з таких сфер: території, ніі населення, референтних однолітків, інфраструктури, де ні мають можливості задовольнити потреби (захисні, Нинішні.ш. розважальні, навчальні тощо). Територія проживання є ні з найважливіших сфер життєдіяльності. Американський иііоі Д.Стей зазначає, що значення поняття "територія" риНмікться винятково як "психологічний образ"". Саме гому рівень ІМіііоі ємності території проживання підлітка впливає на його ІНісмі орієнтації, а в цілому визначає моделі його поведінки, вгриція в територіальні групи — явище, притаманне більшості уїм кін, які не бажають почуватись аутсайдерами. Підлітки рмнміїїоть територію проживання як захисну функцію. Діти і уміки все частіше стають обєктом впливу міської і сільської ЦМІїильноі структури. Дитяча безпритульність у великих містах на іОі одш є масовим явищем. За даними міжнародних експертів, в фінні майже 450 тис. дітей, які не забезпечені батьківським 4ЧОНІПІИЯМ і "викинуті на вулиці."

Висока криміногенність породжу* негативні явища соціальної та Нііім'їпої нестабільності, що спрощує роботу з вербування ІНЧЮШІОЛ1ТН1Х у свої тенета. Суспільство визнало, що злочинний світ Плоскоїіалюється більш швидкими темпами, викорисіовуючи для цього Нін перевірені способи, як підкупи, залякування, погрози, брехню.

Розвиток тенденцій впливу негативних явищ визначається за міішсіичними даними оперативної діяльності правоохоронців та іірі.іііів охорони здоров'я. Дані статистики визначають як суперечливі, чича цікаві кількісні показники. Починаючи з кінця XX століття, в чарами помітна певна стабілізація загальних правопорушень серед

неповнолітніх, однак збільшується кількість і відсоток тяжких злочинів. Для сучасного етапу розвитку криміногенної ситуації характерне розширення сфери географічних впливів. Вона стає дедалі гострою не тільки у містах, регіонах, де більш великий грошовий обіг та менший соціальний контроль. Активна міграція молоді з сільських районів до міста призвела до формування криміногенного способу життя в сільській місцевості. Негативні процеси живляться ситуацією розриву родинних зв'язків, втрати національних традицій, контролю спільноти за поведінкою кожного з її членів.

Отже, негативні явища стали ознакою суспільства. Надзвичайно багато чинників сприяють збільшенню правопорушень, обігу наркотиків, поширенню проституції, азартних ігор, загрози ВШ/СНІДу, IIГСШ тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Сутність соціалізації.

2. Основні проблеми соціанзиції.

3. Сутність негативних явищ криміпаіізацґі, наркотизації,
ВІЛ ('НЩу.

2.3. Сім'я — важлива інституція соціалізації

Сім я та навчально-виховні заклади є природними агентами позитивної соціалізації. Водночас, вони можуть виступати і провокуючими чинниками. Розглянемо з цієї точки зору дані інституції соціалізації.

Виховання є провідною ланкою соціалізації. Соціальна адаптація в сім'ї - первинна соціалізація, це процес активного пристосування та перетворення людини в індивідуальність, цінність стосовно прийнятих сім'єю суспільних норм і традицій. Тому адаптаційні можливості дитини проявляються через реалізацію потреб, інтересів, життєвої мети самих батьків. Соціальна адаптація стосовно інших еіанів включає передусім пристосування до умов і характеру діяльності, а також до характеру міжособистісних стосунків, екологічного і культурного середовища, умов проведення дозвілля, побуту. Сьогодні зрозуміло, що проблема превентивності в сім'ї це її обов'язкова функція.

Дослідження причин правопорушень і злочинів неповнолітніх свідчить, що у 60 - 80% випадків механізм протиправної поведінки

іі\м і.ім\пісний" недоліками сімейного виховання. Виявлено три ні шини варіанти криміногенної позиції сім'ї: небажання, невміння і їй і нроможінсть виховувати дітей.

Яскраво виражені і три основні форми криміногенного впливу і їм і п;і духовний світ та поведінку неповнолітніх: активне залучення іч по пиятики, вживання наркотичних речовин, бійки, сварки, |миппцсііість у сім'ї, скоєння злочинів; "пасивний приклад" безкарної IIIп ш ромадської поведінки, яку підліток сприймає як стереотип '4НІГІІІМИОІ повсякденної, моральної поведінки; виштовхування дітей ми іплицю, їхнє розчарування батьками, відчуття власної меншовартості. У свою чергу, така дезорганізація впливає на Ііііічічпий стан населення, породжує уявлення безкарності у певної •па і ніш населення, що сприяє зростанню віктимності.

Сьогодні визначилась тенденція до зниження рівня (іи11.кінського виховання. Сім'я - природне середовище соціалізації дііі'іі Але все більше їх втікають з рідної оселі. Проблеми стають дсдплі гострішими. Знижується доступність освіти для дітей з Ііео'лагополучних сімей. Це стосується нездатності сімей забезпечити Окісну освіт}': побутові умови, доступність навчальної літератури, інжіюцінне харчування тощо. В сукупності негативних чинників днефупкцюналізації сім"і відбувається розвиток негативних явищ у соціальній, побутовій, дозвіллєвій сферах. Ті сім'ї, в яких не (НІісіпечуються нормальні умови виховання, вважаються як дисфункціональні, й у разі виявлення кричущих вад виховання та |>ожінку, батьків обмежують в дієздатності впливу, або відбирають у ііііч права на виховання дітей. Можна з різних позицій ставитись до пікою явища. Тут існує велика кількість гуманітарних і суто ііоііиичних проблем. Але на сьогодні будь-яка держава у світі не має піших важелів впливу на недобросовісних батьків. Інша проблема 11 умінь відповідальності навчального закладу, служб соціальної рооош як державних установ. Вони й створені як елементи /іержавпоі системи для допомоги в соціальному вихованні дітей. На них законодавчо та функціонально покладено обов'язки сприяти МО1М1ИВШЙ соціалізації дітей, дбати про збереження та розвиток їхнього здоров'я, застерігати та навчати безпечно поводитись в пюччочих ситуаціях, захищати в межах своєї компетенції від впливу

негативних явищ Це прямий обов язок, який необхідно закріпити в Статуті навчальних закладів

Дані спостережень засвідчують, що для 90% сімей, в яких виховувалися підлітки-злочинщ, котрі відбували покарання у Кременчуцькій, Прилуцькій та інших ВК (виховна колонія), мали проблеми в сімейному вихованні

В результаті неблагополуччя в таких сім'ях, щорічно майже 20 тис дігеи залишаються беї батьківської опіки понад 200 тис зостаються без одного з батьків Майже 1,5 млн алкоюліків зареєстровано нині в Україні з них понад 230 гис жінки Серед засуджених підлітків 40°о - з неповних сімей

Зазначаючи головний механізм вплив} негативних умов виховання, зауважимо, що несприятливі умови з боку сім'ї, яких зазнала дитина у дитячому і підлітковому віці можуть датися взнаки при зіткненні із певною життєвою ситуаїш ю через баї ато років Це, так би мовити, проблема криміногенної дії неблаюнолучної сім'ї зі зміщенням у часі, на що вказують психологи і юристи

Нерідко підлі і ки скоюють правопорушення під безпосереднім впливом чи за участю родичів Аналіз засвідчує, що 10 - 20% підлітків, які відбували покарання у ВК, мали засуджених родичів

Найтиповішими помилками сімейного виховання є:

• дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками,

• втдсу гнісгь у дорослих стійких власних моральних устоїв,

• організація життя в сім і не сприяє формуванню у диіини
моральних звичок,

• батьки не знають і пе розуміють внут рішньої о світ} своєї дитини,

• недоброзичливе, гр\бе ставлення дорослих до підлітка

Ми вважаємо, що умови сімейного виховання дитини позначаюіься на всьому н житті і (відправним моментом у формуванні особисюсп Сім я, з іочки зору пред явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувані адашацію м членів до умов суспільного життя, а також підіоіуваги ірунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда Криміногенний вилив сім і на особистість полягає в стихійному або цілеспрямованому

фи|ім\ плині антигромадських якостей, або в напрямі формування ммі\ якої їси

Лплліз криміногенної ролі сім і свідчиіь, що в ній відмічаюіься ііім псі «пивні обставини, як байдужість батьків до виховання і ііиіи- ішки підлітків, невміння чи небажання їх виховувати, погане

Дата добавления: 2014-12-27