Розрахунок 2 страница

а) тарифна система;

б) тарифна сітка;

в) тарифна ставка;

г) немає правильної відповіді.

9.14 Винагорода, що видається працівнику грошима або натуроплатою, як правило, через регулярні проміжки за відпра­цьований час,- це:

а) ставка заробітної плати;

б) реальна заробітна плата;

в) номінальна заробітна плата;

г) немає правильної відповіді.

На підприємствах найчастіше застосовують такі форми оплати праці:

а) погодинна і відрядна;

б) проста погодинна і відрядна;

в) проста погодинна і відрядно-преміальна;

г) немає правильної відповіді.

9.15 Мірою праці при відрядній формі заробітної плати ви­ступає:

а) час, витрачений на виготовлення продукції;

б) виготовлена працівником продукція;

в) виконаний обсяг робіт;

г) немає правильної відповіді.

9.16 Максимальна сума коштів, яку сім 'я може витратити на кінцеве споживання товарів і послуг без використання заоща­джень та інших джерел,- це:

а) загальний дохід;

б) сукупний дохід;

в) дохід, що знаходиться у розпорядженні;

г) немає правильної відповіді.

9.17 Рівень життя - це:

а) комплексна соціально-економічна категорія, що відобра­жає рівень розвитку фізичних, духовних і соціальних потреб, ступінь їх задоволення і умови в суспільстві для розвитку та за­доволення цих потреб;

б) категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духо­вних і соціальних потреб та умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб;

в) економічна категорія, що характеризує ступінь задово­лення соціальних потреб людей;

г) немає правильної відповіді.

9.18 Головним показником підвищення рівня життя є:

а) зростання тривалості життя, підвищення доходів насе­лення;

б) зростання доходів населення, зниження народжуваності;

в) зростання народжуваності, підвищення тривалості життя;

г) немає правильної відповіді.

9.19 За допомогою бюджету прожиткового мінімуму ви­значаються:

а) розмір мінімальної заробітної плати;

б) розмір мінімальної пенсії за віком;

в) різні премії;

г) немає правильної відповіді.

9.20 Закінчити думку: «Рівень життя відображає ступінь розвитку і задоволення потреб...»

а) індивідууму;

б) члена суспільства;

в) групи людей;

г) немає правильної відповіді.

9.21 Основу доплат за умови праці становить показник:

а) комфортність праці;

б) важкість праці;

в) нормування праці;

г) немає правильної відповіді.

9.22 Мета державного регулювання доходів полягає у:

а) повному використанні сукупного робочого часу;

б) забезпеченні всіх працівників робочим місцем, що відпо­відає кваліфікації працівника;

в) перерозподілі доходів через держбюджет шляхом дифе­ренційованого оподаткування різних верств одержувачів доходів і соціальних виплат;

г) немає правильної відповіді.

9.23 Заробітна плата - це:

а) конкретна форма вартості робочої сили у грошовому виразі;

б) ціна, яку сплачує роботодавець за використання праці на­йманого працівника;

в) сукупність винагороди в грошовій чи натуральній формі, одержана працівником за фактично виконану роботу;

г) немає правильної відповіді.

9.24 Виробіток робітника в межах установленої норми оплачується за прямими розцінками, а додатковий - за завищени­ми, установленими ступінчасто, при такій системі оплати праці:

а) погодинно-преміальна;

б) проста відрядна;

в) непряма відрядна;

г) відрядно-прогресивна.

9.25 Розробки власної моделі оплати праці на підприємстві потребує:

а) тарифна система;

б) безтарифна система;

в) договірна система;

г) немає правильної відповіді.

9.26 До матеріальних стимулів відносяться:

а) публічне визнання заслуг;

б) оплата праці грошима, товарами, іншими матеріальними цінностями;

в) створення умов для творчості;

г) немає правильної відповіді.

9.27 До нематеріальних стимулів відносяться:

а) оплата праці виробленими товарами;

б) заохочення участі в художній самодіяльності;

в) вручення різних цінних подарунків;

г) немає правильної відповіді.

ТЕМА 10 ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ

Методичні вказівки до вивчення теми

Зміст теми розкрито у підручнику [25, с.200-206]. До­даткові джерела [23, с.209—223; 28, с. 145-166; 29, с.97-110].

Вивчення теми слід розпочати з показників використання праці і методики їх планування. Показники праці складають го­ловний розділ плану економічного й соціального розвитку підприємства. Основою цього плану є виробнича програма та план підвищення ефективності виробництва, а також норми й но­рмативи витрат праці та зарплати.

Система показників оцінювання результатів праці включає:

- обсяг виробництва валової продукції;

- обсяг виробництва товарної продукції;

- обсяг окремих видів робіт основного виробництва;

- обсяг окремих видів допоміжного виробництва;

- обсяг закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів для забезпечення виробничої діяльності;

- обсяг реалізації виробленої готової продукції. Система показників оцінювання витрат праці включає:

- середньооблікову чисельність виробничого персоналу в ці­лому;

- середньооблікову чисельність виробничих робітників осно­вного виробництва;

- середньооблікову чисельність працівників окремих катего­рій, професій, спеціальностей, рівнів кваліфікації;

- кількість відпрацьованих людино-днів, людино-годин (в ці­лому та за видами продукції);

- загальну суму фонду заробітної плати виробничого персо­налу;

- загальну суму сукупних витрат на утримання виробничого персоналу.

Послідовність складання плану з праці:

- аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану, виявлення можливих резервів;

- визначення головних завдань, розробка основних показників плану;

- погодження і збалансування всіх розділів і елементів плану. Показниками, що характеризують чисельність персоналу, є:

- нормативна чисельність - це максимально можлива (в ідеа­лі) чисельність, обрахована за нормативами витрат праці кожної категорії працівників; є важливим орієнтиром в оп- тимізації чисельності працівників організації;

- штатна чисельність - чисельність працівників, які входять до штату організації (без урахування осіб, прийнятих на се­зонну і тимчасову роботу);

- фактична чисельність - особи, які на певну дату з'явились і приступили до роботи незалежно від її тривалості;

- облікова чисельність на дату — показник чисельності пра­цівників облікового складу (тобто всіх працівників, які пе­ребувають у трудових відносинах, незалежно від форми до­говору) на певну дату звітного періоду;

- середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць - обчислюють за формулою:

де ∑Ч_і - загальна чисельність облікового складу праців­ників на кожний і -тий календарний (робочий і неробо­чий) день місяця, осіб;

Д_к - кількість календарних днів уданому місяці;

- середньооблікова чисельність працівників за квартал або за рік - обчислюють за формулою:

де Ч₁, Ч₂,... Ч_n - чисельність персоналу на початок кож­ного підперіоду;

n - кількість підперіодів;

- середньооблікова чисельність всього персоналу в еквівален­ті повної зайнятості - базується на перерахунку всіх осіб, які залучалися до роботи у звітному періоді і одержували
відповідну заробітну плату (дохід) за відпрацьований і за невідпрацьований, але оплачений робочий час в умовну чи­сельність працівників, зайнятих виконанням роботи повний робочий день на основі встановленої його тривалості, тобто працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу, перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).

У ринкових умовах господарювання надзвичайно важливим є визначення оптимальної чисельності працівників, необхід­них для виконання виробничої програми. Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників є:

- виробнича програма на плановий період часу;

- норми часу, норми виробітку;

- трудомісткість виробничої програми;

- організаційно-технічні заходи щодо зниження трудомісткос­ті програми;

- звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм;

- баланс робочого часу одного працівника і деякі інші доку­менти.

Головними складовими балансу робочого часу є:

- календарний фонд часу (КФЧ), передбачений у робочому календарі;

- номінальний фонд часу (НФЧ):

НФЧ = КФЧ - (вихідні й святкові дні);

- корисний (реальний) фонд часу (РФЧ):

РФЧ = НФЧ - (планові невиходи) являє собою явочний час в днях;

- ефективний фонд часу в годинах (ЕФЧ):

ЕФЧ = РФЧ, помножений на середню тривалість робочого дня.

Студенти мають усвідомити, що на практиці застосовують різні методи планування чисельності, зокрема укрупнений метод, планування по категоріях працівників на основі трудомісткості, нормативів чисельності і норм обслуговування тощо.

Укрупнено планову чисельність можна розрахувати за фор­мулою:

де Ч_пл - планова чисельність працівників;

Ч_баз - базова чисельність працівників;

В_ІІЛ - зростання обсягу виробництва у відсотках до базового рівня;

Епд - передбачена економія чисельності працівників у пла­новому періоді, по факторах; Планову чисельність працівників паї основі трудомісткості визначають за формулою:

де Ч_пл - планова чисельність робітників-відрядників;

t_njI - планова трудомісткість виробничої програми, нормо- годин;

Ф_пл - плановий ефективний фонд ч;асу одного працівника, годин;

К_вн - плановий коефіцієнт виконання: норм.

Чисельність працівників, необхідних для експлуатації агре­гатів, апаратів, машин тощо, визначаєтьс я за відповідними нор­мативами за формулою:

де А - кількість робочих агрегатів;

Ч' - кількість робітників, необхідна,для обслуговування од­ного агрегата протягом зміни (нор>ма обслуговування);

S - кількість змін на добу;

Те - кількість діб роботи агрегата у плановому періоді;

Фдн - кількість днів роботи за плановим балансом робочого часу.

Планування чисельності працівників, які виконують роботи, на які є норми обслуговування, здійснюється за формулою:

де N - кількість об'єктів обслуговування;

Кп - коефіцієнт перерахунку фактичної чисельності в пла­нову, визначається діленням номінального фонду робочого часу на плановий (фактичний);

Нобс - норма обслуговування, тобто) кількість одиниць об­ладнання, розмір виробничих площ, які обслуговуються одним або групою працівників.

Для визначення чисельності адміністративно-управлінського персоналу може застосовуватися формула Розен- кранца:

Де Ч_АУП - чисельність адміністративно-управлінського персо­налу певної професії тощо;

n - кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження певної категорії спеціалістів;

m_і - середня кількість дій (розрахунків, оброблення замов­лень, переговорів тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений період часу (наприклад, за рік);

t_і - час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;

Т - робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контрактом) за відповідний період календарного часу, прийня­тий у розрахунках;

Кнрч - коефіцієнт необхідного розподілу часу; Кфрч - коефіцієнт фактичного розподілу часу; t; - час на різні роботи, що їх неможливо врахувати в попе­редніх планових розрахунках.

Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрч) розрахову­ють за формулою:

де Кдр - коефіцієнт, який враховує витрати на додатковіроботи, заздалегідь не враховані в часі, необхідному для визначення процесу (); як правило, знаходиться в межах 1,2-1,4; К_в - коефіцієнт, який враховує витрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; здебільшого дорівнює 1,12;

Кп - коефіцієнт перерахунку фактичної чисельності в облі­кову.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кфрч) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу,

розрахованого як ().

Основною метою планування продуктивності праці на

підприємстві є пошук резервів, використання яких дозволило б досягти економії витрат на робочу силу і цим забезпечити собі конкурентоздатність. Планування продуктивності праці відбува­ється на основі розрахунку впливу факторів на його величину. Для визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці розраховують економію робочої сили.

Економію чисельності робочої сили за рахунок модернізації або впровадження нового обладнання розраховують за форму­лою:

де М - загальна кількість одиниць обладнання;

Мс - кількість немодернізованого обладнання;

М_м - кількість нового і модернізованого обладнання;

П_п - зростання продуктивності праці за експлуатації нового чи модернізованого обладнання, %;

Тд - кількість місяців дії нового чи модернізованого облад­нання;

Тк - календарна кількість місяців у розрахунковому періоді.

Економія чисельності працюючих визначається за форму­лою:

де Чпвпв - вихідна чисельність працюючих для виробництва планового обсягу продукції виходячи з виробітку базисного періоду;

Уз - частка працівників, зайнятих обслуговуванням облад­нання, в чисельності промислово-виробничого персо­налу, %;

Ер - відносна економія чисельності працівників, %:

Зростання продуктивності праці за рахунок «підтягування» працівників, які не виконують норм виробітку, визначається дво­ма способами:

1) обчисленням безпосереднього росту продуктивності пра­ці за рахунок «підтягування» тих, хто не виконує норм, до стовід­соткового або середнього процента виробітку колективу:

де Чрі,Чр₂ — чисельність працівників по групах, у яких рівень виконання норм виробітку нижче 100%; Х_ь Х₂ - середнє виконання норм відповідно по групах; Д - питома вага працівників, які не виконують норм загаль­ної чисельності працівників;

2) виявленням економії чисельності працівників за рахунок заходів із виконання норм виробітку працюючими:

де Прн - планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою працівників, які не виконують норм виробітку, %; ПВрн - питома вага групи працівників, які не виконують норм виробітку, в загальній чисельності працюючих, %;

У - питома вага працівників-відрядників, які не виконують норм виробітку, в загальній чисельності робітників, %;

0,5 - коефіцієнт, який показує рівномірність підвищення рі­вня виконання норм протягом усього планового періоду.

Економія робочої сили за рахунок спеціалізації виробництва розраховується за формулою:

де ПВпл, ПВбаз - питома вага кооперованих поставок відпові­дно у плановому та базисному періодах, %;

ОВпл - обсяг виробництва у плановому періоді, грн; Вбаз - виробіток на одного працівника в базисному періоді,

грн,

а також за формулою:

Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу:

де ПВр - питома вага працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Пбаз і Ппл - втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому періодах, %.

Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельно­сті, яку можна обчислити за формулою:

де Фпл, Фбаз - кількість робочих днів, що їх відпрацьовує один працівник відповідно у плановому та базисному періодах. Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили працівників-відрядників, яку можна обчислити за формулою:

де Ббаз, Бпл - втрати від браку в процентах до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах; Чрбаз - чисельність працівників-відрядників у базисному періоді.

Економія чисельності від зрушень у складі (асортименті) продукції розраховується за формулою:

де Тбаз і Тпл - питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-годин; С)пл - обсяг продукції у плановому періоді; Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку у плане зому році; Фпл - фонд корисного часу роботи одного працівника у плановому році, годин.

Вплив кожного фактора на зростання продуктивності праці (ПТі) обчислюють за формулою:

де ЕЧ_Рі - економія робочої сили за і-м фактором, працівників;

ЕЧр - економія робочої сили, обчислена за всіма факторами.

Приріст продуктивності праці за всіма факторами визнача­ється підсумуванням його приросту за кожним фактором.

Фонд заробітної плати працівників містить пряму (тариф­ну) заробітну плату і всі доплати до неї. Пряма заробітна плата складається з сум відрядних розцінок, виплачуваних працівни- кам-відрядникам, і заробітної плати працівників-погодинників, обрахованої за тарифними ставками. У плануванні визначають фонд годинної заробітної плати, фонд денної заробітної платк фонд річної(квартальної, місячної) заробітної плати.

Розмір фонду годинної заробітної плати визначається так. Спочатку розраховують фонд заробітної плати працівників- відрядників (ФЗПвід) за формулою:

де РозЦі - штучна відрядна розцінка на одиницю обсягу вироб­ничої програми; ОПі - обсяг продукції і-го виду.

Цей фонд можна обчислити за трудомісткістю продукції:

де Hti - норматив витрат праці на одиницю і-ї продукції; Vqi - обсяг виробництва і-го виду продукції; Тсі - тарифна ставка і-го виду робіт.

Плановий фонд робочого часу працівників-погодинників ви­значають за формулою:

де Тс_погі - годинна тарифна ставка працівників-погодинників і- го розряду;

Чпі - чисельність працівників-погодинників і-го розряду; Фплі - плановий фонд робочого часу і-го розряду.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців (ФЗПксс) визначається згідно з посадовими окладами помножен­ням місячного окладу кожної групи працівників на кількість мі­сяців у році та на кількість працівників у групі.

де Чі - чисельність керівників, спеціалістів і службовців, які мають однаковий посадовий Окі - місячний оклад, грн. У фонд оплати праці зараховують також стимуляційні ви­плати - премії, розмір яких визначається відповідно до діючих преміальних систем на підприємстві:

де Ппр - процент премії до відрядної заробітної плати або та­рифної ставки.

Складовою частиною фонду оплати праці є компенсаційні виплати, пов'язані з режимом та умовами праці, зокрема: а) доплати за умови праці:

де Чі - чисельність працівників, які працюють у тяжких і шкід­ливих умовах, а також в особливо тяжких і шкідливих умо­вах, осіб;

Тпзі - пряма (тарифна) заробітна плата відповідного праців­ника, грн;

Кі - величина надбавки за відхилення від нормальних умов праці, %.

б) доплати за роботу в нічний час:

де Чі - чисельність працівників, які працюють відповідно в ні­чній зміні, осіб;

Тсті - тарифна ставка працівників і-ї групи, грн.; Тнві - фонд нічного часу, годин;

Кнві - процент доплат до тарифної ставки за кожну годину нічної зміни, %;

в) оплата за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні (Фовд):

де Чі - чисельність працівників, які працюватимуть у святкові дні, осіб;

Тсті - тарифна ставка працівників і-ї групи працівників, грн; Тзм - тривалість зміни, годин;

Ді - кількість святкових днів за рік для відповідної групи працівників;

Квн - коефіцієнт доплат.

До складу фонду оплати праці зараховуються також грошові суми за невідпрацьований час відповідно до чинного законодав­ства, зокрема оплата щорічних і додаткових відпусток:

де СЗПпл - середня заробітна плата працівників, грн.;

Отпл - середня планова тривалість відпустки, днів;

Середня заробітна плата визначається на основі розрахо­ваної чисельності певних категорій працівників і фондів їхньої оплати. Для керівників, спеціалістів і службовців визначається середньорічна заробітна плата, а для працівників - середньорічна, середньоденна і середньогодинна:

або

де ФЗПр - фонд заробітної плати, грн;

Фпл - розрахункова кількість людино-годин, людино-днів роботи;

Чсп - середньооблікова чисельність працівників у розрахун­ковому періоді.

В умовах стабільного виробництва плановий фонд заробіт­ної плати може обчислюватися виходячи з прямої заробітної пла­ти, розрахованої за розцінками і посадовими окладами, скориго- ваної на очікуваний відсоток інфляції та на коефіцієнт додаткової заробітної плати.

У випадках, коли змінюються обсяги виробництва і продук­тивність праці на підприємстві, плановий фонд оплати праці мо­же розраховуватися виходячи зі звітного фонду, скоригованого на показники зміни чисельності й середньої заробітної плати або зміни обсягів виробництва, продуктивності праці й середньої за­робітної плати, за однією з формул:

або

де Фпл - плановий фонд заробітної плати, грн;

Фбаз - фонд заробітної плати звітного періоду, грн;

Іч - індекс зміни чисельності працівників;

Іс.з.п - індекс зміни середньої заробітної плати (в умовах інфляції - з урахуванням очікуваного інфляційного індексу);

Іов - індекс обсягу виробництва;

Іпт - індекс продуктивності праці за планом.

Одним із найбільш поширених укрупнених методів плану­вання фонду заробітної плати є нормативний метод, який дозво­ляє за базовими показниками визначити норматив заробітної пла­ти на одиницю або на 1 тис. грн продукції. За розрахунку за базо­вими вихідними даними фактичні витрати заробітної плати кори­гуються на планове відношення індексу зростання середньої за­робітної плати до індексу продуктивності праці:

В умовах інфляції норматив заробітної плати доцільніше виражати не в грошовому виразі, а у відсотках до вартості товар­ної продукції. Розраховують цей норматив таким чином: питому вагу заробітної плати у товарній продукції базового року помно­жують на відношення індексу зростання заробітної плати до ін­дексу продуктивності праці.

ПРИКЛАД

За наведеними нижче даними розрахувати чисельність адмі­ністративно-управлінського персоналу із застосуванням формули Розенкранца.

Організаційно-управлінські види робіт	Кількість дій з ви­конання виду робіт	Час вико­нання одніє дії, юдин
А		0,75
Б
В		0,25
Місячний фонд часу одного працівника за контрактом, годин
Коефіцієнт витрат часу на додаткові роботи	1,2
Коефіцієнт витрат часу на відпочинок працівників	1Д2
Коефіцієнт перерахунку чисельності	1,1
Час на різні роботи, не врахований у планових розрахунках, год.
Фактична чисельність працівників підрозділу, осіб

Розрахунок Формула Розенкранца має вигляд:

де Ч_АУП - чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії тощо;

n - кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження певної категорії спеціалістів;

mі - середня кількість дій (розрахунків, обробка замовлень, переговорів тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений період часу (наприклад, за рік);

tі - час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;

Т - робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контрактом) за відповідний період календарного часу, прийня­тий у розрахунках;

Кнрч - коефіцієнт необхідного розподілу часу;

Кфрч - коефіцієнт фактичного розподілу часу; tj - час на різні роботи, що їх неможливо врахувати в попе­редніх планових розрахунках.

Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрч) розрахову­ють за формулою:

де Кдр - коефіцієнт, який враховує витрати на додаткові

роботи, заздалегідь не враховані в часі, необхідному

для визначення процесу (); як правило, знахо­диться в межах 1,2-1,4; К_в - коефіцієнт, який враховує витрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; здебільшого дорівнює 1,12; Кп - коефіцієнт перерахунку фактичної чисельності в облікову.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кфрч) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованого як ().

Дата добавления: 2015-04-25