Розрахунок 6 страница

Вивільнення робочої сили - об'єктивний соціально- економічний процес перегрупування кадрів (як усередині підприємства, так і за його межами) через їх переміщення і в разі необхідності - перепідготовки, пов'язаний із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин.

Виробіток - прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу. На підприєм­стві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції (на­туральними, умовно-натуральними, вартісними, трудовими).

Виробничий процес - сукупність технологічних і трудових дій, спрямованих на сировину, матеріали, напівфабрикати для отримання готової продукції.

Відповідальність працівника - важлива характеристика якості робочої сили, що визначається добросовісністю, надійністю, ретельністю, які необхідні для виконання різних виробничих завдань без шкоди для людей і матеріальних збитків, а також світоглядом, достатнім для того, щоб не допустити виник­нення перешкод та порушень у виробничому процесі та стру­ктурній організації.

Відрядна розцінка - міра оплати праці за одиницю виробленої продукції (наданої послуги) при відрядній оплаті праці, вста­новлюється на основі тарифної ставки та норми виробітку (часу).

Відрядна форма заробітної плати - форма, за якої мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг ро­біт), а розмір заробітку визначається шляхом помноження кі­лькості виробленої продукції на встановлену відрядну розці­нку.

Відрядно-преміальна система оплати праці - система оплати праці, за якої робітнику-відряднику, крім заробітку за пря­мими відрядними розцінками, виплачується премія за вико­нання і перевиконання заздалегідь встановлених індивідуа­льних або колективних конкретних кількісних і якісних пока­зників роботи.

Відрядно-прогресивна система оплати праці - система оплати праці, за якої виробіток, виконаний в межах встановленої ви­хідної норми (бази), оплачується за прямими розцінками, а робота, виконана понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками.

Відтворення населення - це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь (заміна батьківського покоління дитячим у результаті народжень і смертей) і формування нової соціа- льно-демографічної структури (поновлення на новому рівні соціальних якостей і властивостей людини, умов життя і пра­ці, соціальних відносин).

Відтворення ресурсів для праці - це процес постійного і безпе­рервного поновлення кількісних і якісних характеристик еко­номічно активного населення.

Відтворювальна функція заробітної плати - полягає у забезпе­ченні працівників та членів їх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення по­колінь. Ця функція тісно пов'язана з особливостями держав­ного регулювання заробітної плати, із встановленням на дер­жавному рівні такого її мінімального розміру, який би забез­печував відтворення робочої сили.

Внутрішній ринок праці - ринок, що характеризується рухом робочої сили усередині підприємства. Визначається наявніс­тю і складом працівників на підприємстві, їх рухом усередині його, причинами переміщення, рівнем зайнятості, наявністю вільних, знову створюваних і ліквідованих робочих місць.

Внутрішньоцехова кооперація праці - об'єднання праці діля­нок, служб цеху.

Внутрішньодільнична кооперація праці - об'єднання праці всіх учасників даної ділянки виробництва, для забезпечення без­перебійності виробничого процесу, передбачає об'єднання праці між бригадами.

Галузева тарифна угода - угода, яка на галузевому рівні регу­лює основні принципи і норми реалізації соціально- економічної політики і трудових відносин з урахуванням специфіки галузі.

Генеральна тарифна угода - угода, яка на державному рівні ре­гулює основні принципи і норми реалізації соціально­економічної політики і трудових відносин, встановлюється між Кабінетом Міністрів України, Українською спілкою промисловців, профспілковими організаціями України.

Глобалізація економіки - процес формування системи міжнаро­дного розподілу праці, світової інфраструктури, світової ва­лютної системи, міжнародної міграції робочої сили, бурхливе зростання світової торгівлі й потоків іноземних інвестицій тощо.

Годинний виробіток - кількість матеріальних благ, що їх вироб­ляє працівник у середньому протягом однієї фактично від­працьованої людино-години.

Грошові доходи - доходи, що складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, дохо­дів від власності, усіх видів грошової допомоги, аліментів тощо.

Демографічна політика - складова загальної соціальної політи­ки, система заходів, що їх вживає держава та її соціальні ін­ститути з метою впливу на хід демографічних процесів, спрямована на розв'язання широкого кола проблем відтво­рення населення, формування складу і структури трудового потенціалу, його ефективного використання.

Денний виробіток - кількість матеріальних благ, що їх виробляє працівник протягом одного відпрацьованого людино-дня.

Депопуляція населення - абсолютне зменшення чисельності на­селення.

Державне регулювання ринку робочої сили - сукупність осно­вних напрямів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави на умови продажу й використання робочої сили.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпе­чення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожи­ткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Децильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) - спів­відношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 10% найменш забезпеченого населен­ня.

Дисципліна праці - це об'єктивно необхідна форма зв'язку між працівниками. Її основна вимога полягає в тому, щоб люди, які беруть участь у спільних або пов'язаних між собою про­цесах праці, дотримувалися певного чітко визначеного по­рядку трудової поведінки. У широкому розумінні дисципліна праці об'єднує трудову, технологічну і виробничу дисципліни і передбачає добросовісне виконання працівниками своїх службових обов'язків.

Дискримінація - незаконне обмеження прав суб'єктів соціально- трудових відносин, яке позбавляє їх рівних можливостей на ринку праці; може бути за віком, статтю, за національними, расовими ознаками.

Договір трудовий - договір між власником підприємства або адміністраторами та найманим працівником про умови праці й оплату робочої сили.

Допоміжний час - час дій, спрямованих на забезпечення умов виконання основної роботи (подавання деталей до верстата, завантаження апаратів сировиною і матеріалами, виванта­ження тощо).

Допоміжні працівники - працівники, що зайняті обслуговуван­ням виробництва продукції.

Досвідно-статистичні норми - норми, що встановлюються на підставі власного досвіду нормувальника, технолога чи майс­тра; статистичної інформації про трудомісткість подібної ро­боти у минулому; за аналогією із трудомісткістю інших поді­бних робіт.

Доходи населення - сукупність грошових і натуральних коштів для підтримки фізичного, морального, економічного та інте­лектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб, що формуються за рахунок власної праці та ін­ших джерел. Основні джерела формування доходів родини - заробітна плата, пенсії, допомоги, підприємницький дохід, дивіденди та інші доходи від власності, кошти від реалізації продукції особистого підсобного господарства тощо. Розріз­няють доходи номінальні як величину сукупного доходу (су­ми грошей та інших цінностей і благ, що суб'єкт заробляє або одержує протягом певного часу), оцінюваного в грошовому еквіваленті; доходи реальні як суму товарів і послуг, які мож­на придбати на номінальний дохід, тобто номінальні доходи (за винятком обов'язкових платежів і внесків), скориговані на індекс споживчих цін.

Економічно активне населення за методикою МОП - це части­на населення обох статей, яка протягом певного періоду за­безпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва то­варів і надання послуг. Кількісно економічно активне насе­лення складається з чисельності зайнятих економічною дія­льністю і чисельності безробітних.

Економічно неактивне населення за методикою МОП - це осо­би у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як "зайняті" або "безробітні". До складу цієї категорії належать: учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умо­вах; особи, що одержують пенсії за інвалідністю; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та до­глядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї най­ближчим часом.

Економічний рух населення - зміна трудової активності насе­лення.

Еміграція - вимушене або добровільне переселення населення зі своєї країни в іншу, обумовлене політичними, економічними та іншими причинами.

Ергономіка - наука, основними завданнями якої є вивчення фу­нкціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

Ефективна зайнятість - найбільш раціональне використання трудових ресурсів і найбільш повна відповідність інтересам працюючої людини.

Ефективний попит на робочу силу - кількість економічно доці­льних робочих місць, розраховується як різниця між загаль­ним попитом і надлишковою чисельністю працівників.

Ефективний фонд робочого часу - середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду.

Єдина тарифна сітка (ЄТС) - шкала сукупності кваліфікаційних (тарифних) розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників підприємства, починаючи з робітників найнижчого кваліфікаційного розря­ду (першого) і закінчуючи керівниками.

Загальні доходи - доходи, до складу яких входять грошові дохо­ди, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого під­собного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово- комунальних послуг, грошова оцінка допомоги від родичів.

Загальний розподіл праці - розподіл між виробничою і невиро­бничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер - між промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, торгівлею тощо.

Зайняті економічною діяльністю за визначенням МОП - це особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих грома- дян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, бе­зоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.

Зайнятість - діяльність громадян, пов'язана із задоволенням осо­бистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід).

Зайнятість додаткова - зайнятість понад нормативний робочий час.

Зайнятість кримінальна - діяльність заборонена чинним зако­нодавством (торгівля та виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).

Зайнятість неповна - зайнятість певної особи протягом непов­ного робочого дня або з неповною ефективністю, з неповною оплатою.

Зайнятість неформальна - діяльність, реєстрація якої не перед­бачена чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерам, особам, які перебувають у неоплачува- них відпустках тощо), трудова діяльність людей в неформа­льному секторі економіки; характеризується такими рисами: відсутність офіційної реєстрації діяльності; переважання са- мозайнятості; низька капіталоозброєність праці; застарілі й шкідливі технології; легкий доступ для працівників; відсут­ність перешкод; низький рівень доходів; безправ'я працівни­ків; нерідко "контроль" діяльності з боку кримінальних стру­ктур.

Зайнятість повна - в ринковій економіці означає достатність ро­бочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати; дія­льність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід в нормальних, для даного регіо­ну, розмірах. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного використання трудового потен­ціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональнішого, найдоцільнішого використання ресурсів для праці.

Зайнятість продуктивна або ефективна - це повна зайнятість, що в той же час відповідає вимогам раціональності. Вона ві­дображає стан кількісної та якісної збалансованості між по­требою населення в роботі й робочими місцями, за якої ство­рюються сприятливі умови для соціально-економічного про­гресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому.

Зайнятість раціональна - означає ефективність трудової діяль­ності в найширшому розумінні цього поняття: суспільну ко­рисність результатів праці; оптимальність суспільного поділу праці; кількісну і якісну відповідність робіт і працівників; економічну доцільність робочих місць, що без шкоди для здоров'я дозволяє працівникам досягти високої продуктивно­сті праці й мати заробіток, який забезпечує нормальне життя.

Зайнятість тіньова - діяльність, дозволена законом, реєстрація якої передбачена чинним законодавством, але з різних при­чин не здійснюється.

Зайнятість основна (первинна) - діяльність у межах норматив­ного робочого дня, тижня на основному місці роботи.

Зайнятість часткова - добровільна неповна зайнятість, пов'яза­на з соціальними факторами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання.

Закон Оукена - закон, який відображає зв'язок між рівнем без­робіття та відставанням обсягів виробленого ВНП. Згідно з ним щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні, кожні до­даткові 2% приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1 процентний пункт. Аналогічно скорочення реального ВНП на 2 процентних пункти збільшує кількість безробітних на 1 процентний пункт. Закон Оукена можна тра­ктувати і так: зростання рівня безробіття на 1 процентний пункт над природним рівнем дає 2-2,5% втрати ВНП порів­няно з потенційним.

Заробітна плата - основна частина фонду засобів існування пра­цівника, являє собою частку чистої продукції (доходу) під­приємства, яка залежить від кінцевих результатів роботи ко­лективу (обсягу реалізованої продукції або наданих послуг) і розподіляється між його членами пропорційно трудовому внеску (кількості та якості витраченої праці), а також розміру вкладеного капіталу; винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган, виплачує працівни­кові за виконану роботу.

Заробітна плата додаткова - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, га­рантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним зако­нодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих за­вдань і функцій.

Заробітна плата основна - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробіт­ку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлю­ється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розці­нок для робітників та посадових окладів для службовців.

Звужене відтворення - зменшення населення внаслідок переви­щення смертності населення над народжуваністю.

Здоров'я - важлива характеристика якості робочої сили. Стан здоров'я - це певний рівень досконалості саморегуляції орга­нізму, фізичної і соціальної адаптації людини, недопущення і швидкості подолання хвороб. Він проявляється у комфортно­сті фізичного, розумового і соціального самопочуття людини і відображається на її працездатності.

Імміграція - в'їзд населення до країни із-за її меж на постійне або тривале проживання в установленому законом порядку.

Інвестиції в людський капітал - витрати на створення або збі­льшення запасу здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотива­цій працівника заради підвищення ефективності його вико­ристання в трудовій сфері суспільного виробництва і зрос­тання доходів (заробітків) його власника.

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) - один з основ­них соціальних індикаторів, який визначається як середньо­арифметична з п'яти показників: очікуваної тривалості життя при народженні, рівня освіти, бідності, безробіття населення, реального ВВП на душу населення.

Індексація доходів - один із соціальних заходів захисту насе­лення, спрямований на запобігання зниження рівня життя на­селення у зв'язку з інфляційним зростанням цін.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник зміни зага­льного рівня цін і тарифів на товари та послуги, що купує на­селення для невиробничого споживання, тобто на так званий споживчий кошик товарів та послуг.

Індекс реальної заробітної плати - відношення темпів зростан­ня (зниження) номінальної заробітної плати і цін на споживчі товари (індекс інфляції) у звітному періоді порівняно з базо­вим.

Інноваційність - важлива характеристика якості робочої сили. Це готовність працівника до інновацій, тобто здатність до розробки нових ідей, нових технологій і нових виробів, до їх впровадження. Вона передбачає розвиток наукової творчості в процесі праці, досягнення певних значущих результатів. Для формування інноваційності в процесі праці вкрай важли­вий інноваційний потенціал конкретної організації, підпри­ємства, на якому працює людина, готовність керівництва до сприйняття нових ідей.

Інтенсивність праці - міра її напруженості, визначається кількі­стю фізичної, нервової та розумової енергії людини, витраче­ної за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці має свої межі, а саме фізіологічні та психічні можливості людсь­кого організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робо­чого дня при реально доступній для цієї людини якості хар­чування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Інфраструктура ринку праці - включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове се­редовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропо­зицією праці. Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівни­ками щодо оплати праці, її умов, розв'язання соціально- трудових конфліктів.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у фо­рмі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціа­льними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним за­конодавством, або які провадяться понад встановлені чинним законодавством норми.

Календарний фонд робочого часу - число календарних днів планового періоду.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців - нормативний документ, який містить загально- галузеві кваліфікаційні характеристики. У них зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціа­льністю, рівня і профілю професійної підготовки керівників, спеціалістів і службовців. Кваліфікаційна характеристика працівника кожної посади в цьому довіднику складається з таких трьох розділів: "Завдання та обов'язки", "Повинен зна­ти", "Кваліфікаційні вимоги". Цей довідник призначений для застосування на підприємствах з метою забезпечення раціо­нального розподілу обов'язків, найдоцільнішої розстановки і використання кадрів керівників, спеціалістів і службовців, для визначення їхніх посадових обов'язків, обґрунтування кваліфікаційних вимог при доборі кадрів, створення резерву та професійного навчання кадрів і для встановлення посадо­вих окладів.

Кваліфікація працівника - це сукупність його загальної і спеці­альної професійної освіти, необхідних знань, умінь, профе­сійних навичок та виробничого досвіду для виконання в да­них організаційно-технічних умовах певних видів робіт пев­ної складності.

Коефіцієнт вибуття - відносний показник механічного руху на­селення визначається як відношення кількості вибулих з да­ної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 населення.

Коефіцієнт вибуття кадрів - показник руху кадрів, визначається як відношення числа працівників, звільнених з підприємства за всіма причинами до середньооблікової чисельності пра­цівників за той же період у відсотках.

Коефіцієнт механічного обороту - відносний показник механіч­ного руху населення, визначається як відношення суми при­булих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чи­сельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт механічного приросту - відносний показник меха­нічного руху населення, визначається як відноше шя різниці прибулих і вибулих з даної території за рік до середньовічної чисельності населення даної території, в розрахуі ку ні. 1000 осіб населення.

Коефіцієнт народжуваності - відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чи­сельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) серед насе­лення (коефіцієнт концентрації доходів (витрат), індекс Джині) - відображає відхилення фактичного розподілу дохо­дів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу.

Коефіцієнт плинності кадрів - показник руху кадрів, визнача­ється відношенням числа працівників, звільнених за даний період за власним бажанням, за прогул і інші порушення ди­сципліни, до середньооблікової чисельності працівників за той же період, визначається у відсотках.

Коефіцієнт прибуття - відносний показник механічного руху населення, визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності насе­лення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт прийому кадрів - показник руху кадрів, визначаєть­ся як відношення числа працівників, прийнятих на роботу за даний період, до середньооблікової чисельності працівників за той же період у відсотках.

Коефіцієнт розлучень - відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості розлучень на да­ній території за певний проміжок часу до загальної чисельно­сті населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт смертності - відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості померлих на да­ній території за певний проміжок часу до загальної чисельно­сті населення, в розрахунку на 1000 населення.

Коефіцієнт фондів - співвідношення сумарних доходів (витрат) населення у першому та останньому децилях.

Коефіцієнт шлюбності - відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу до зага­льної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб насе­лення.

Колективний договір - правовий акт, який укладається на під­приємстві, в організації між власником або уповноваженим ним органом і профспілковою організацією з метою регулю­вання виробничих, трудових і соціально-економічних відно­син і узгодження інтересів трудящих, власників та уповнова­жених ними органів. Умови колективного договору не пови­нні суперечити законодавству і є обов'язковими в межах да­ного підприємства.

Компенсаційні виплати - грошові виплати, які компенсують працівнику несприятливі умови праці (за умови праці, роботу у нічний час тощо), визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів, встановлених законодавством.

Компетентність працівника (професіоналізм) - рівень його за­гальної та професійної підготовки, а також широта професій­ного світогляду, що дозволяє йому адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються. Компетентність людини залежить від її відношення до своєї роботи, досвіду, старання та вміння поповнювати знання. Компетентність може змінюватися як у бік підвищення, так і у бік зниження.

Конкуренція - наявність великої кількості незалежних покупців і продавців на ринку праці та можливість для них вільно вхо­дити у ринок праці та залишати його.

Конфлікт - зіткнення суб'єктів взаємодії, викликане протилеж­ною спрямованістю цілей та інтересів, позицій або поглядів. У трудових відносинах конфлікт може проявлятися у таких формах: мовчазне незадоволення, відкрите незадоволення, сварка, страйк та інші.

Кон'юнктура ринку праці - співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці. Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є: загальний стан економіки; галузева струк­тура народного господарства; рівень науково-технічного роз­витку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвине­ність ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціа­льної та виробничої інфраструктури тощо. Залежно від спів­відношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'­юнктури ринку праці: 1) трудодефіцитна - якщо попит пере­вищує пропозицію; 2) трудонадлишкова - якщо пропозиція перевищує попит; 3) рівноважна - коли попит відповідає пропозиції.

Кооперація праці - об'єднання, встановлення взаємозв'язку між розрізненими, спеціалізованими виконавцями в процесі тру­дової діяльності.

Людський капітал - це сформований або розвинений у резуль­таті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний за­пас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який ці­леспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспіль­ного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Машинний час - час виконання певного технологічного перехо­ду на металообробному верстаті.

Машино-ручні робочі місця - робочі місця, на яких обробка предметів праці відбувається механізмами і за рахунок зов­нішньої енергії (електричної, теплової), але при безпосеред­ній участі працівника.

Маятникова міграція - переміщення з одного населеного пунк­ту до іншого (розташованих, як правило, в межах однієї об­ласті, міста або в прикордонних містах сусідніх областей) і повернення назад до постійного місця проживання, здійсню­вані з регулярністю, що відповідає режиму залежно від виду діяльності.

Механізовані робочі місця - робочі місця, на яких основні тех­нологічні процеси повністю виконуються машинами і меха­нізмами, а за робітником залишається лише функція управ­ління машинами, тобто енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці.

Міграційна політика - законодавча, нормативно-правова, орга­нізаційно-адміністративна, фінансова та інша діяльність низ­ки державних органів,, спрямована на захист національних ін­тересів у сфері міграції населення.

Міграційний оборот (валова міграція) - абсолютний показник механічного руху населення, який визначається як сума при­булих і вибулих на дану територію за рік.

Міграція населення - добровільне або вимушене переміщення людей через кордони певних територій терміном більше або менше року, із зміною або без зміни постійного місця прожи­вання, обумовлене причинами економічного, політичного чи іншого характеру, яке може приймати форму еміграції або імміграції.

Міжнародне бюро праці (МБП) - постійний секретаріат МОП, який здійснює всю поточну роботу з виконання рішень кон­ференції і Адміністративної ради.

Міжнародний інститут соціально-трудових відносин - само­стійна установа, метою якої є сприяння поглибленому ви­вченню і осмисленню проблем праці і методів їх рішення.

Міжнародна (генеральна) конференція праці - найвищий орган МОП, яка скликається щорічно. Основне завдання конференції - прийняття міжнародних трудових норм: конвенцій і рекоме­ндацій, затвердження бюджету і програми діяльності МОП.

Міжнародний навчальний центр МОП - найбільший навчаль­ний заклад системи ООН, його діяльність присвячена виклю­чно розвитку людських ресурсів.

Міжнародна організація праці (МОП) - спеціалізована устано­ва (нині працює при Організації Об'єднаних Націй) утворена в 1919 р, що проголосила своєю метою вивчення і покращен­ня умов праці та життя трудящих шляхом вироблення конве­нцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце перебування - Женева.

Міжцехова кооперація праці - об'єднання праці цехів, служб підприємства для виробництва продукції.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватись оплата за виконану пра­цівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мі­німальної заробітної плати не включаються доплати, надбав­ки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна за­робітна плата має періодично переглядатися, рівень її не по­винен бути нижчим від рівня прожиткового мінімуму. Міні­мальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Дата добавления: 2015-04-25