Поняття капіталу

Капітал визначається як самозростаюча вартість, або вартість, що дає додаткову вартість.

Капітал може мати речове втілення (споруди, засоби вироб­ництва і т.п.), але за своєю природою це не сама річ, а суспільні відносини у межах товарного виробництва, оскільки капітал з'яв­ляється і функціонує в процесі виробництва та обміну товарів, коли вартість зростає шляхом створення додаткової вартості.

Додаткова вартість розкриває сутність капіталу й загального товарного виробництва, ринку і ринкових відносин. Лише в одній із сфер (у виробництві чи обміні) капітал утворитися не може.

По-перше, вартість виникає у процесі не виробництва, а об­міну, коли відбувається визнання продукту праці як товару і визначається величина його вартості.

По-друге, при обміні сам товар не створюється (не виникає споживча вартість) і, звичайно, не відбувається зростання вар­тості. При обміні (якщо не брати до уваги спекуляцію та вироб­ничу діяльність у межах торгівлі) вартість не може збільшува­тись. Вона збільшується у процесі виробництва, коли створюється якийсь продукт і, таким чином, до вартості предметів праці (сировини), знарядь праці приєднується нова вартість — праця трудівника.

Для розуміння суспільної природи капіталу та сутності то­варного виробництва важливо зазначити, що зміна вартості, її зростання, відбувається із споживання тих товарів, які ви­робник закуповує на ринку для здійснення процесу вироб­ництва. Він знаходить такий товар, споживча вартість якого (і споживання) має властивість створювати вартість більшу, ніж він має сам. Цей товар — робоча сила.

При товарному виробництві робочий час найманого праців­ника ділиться на дві частини.

1. Необхідний робочий час, тобто той час, який необхідно витратити працівнику для того, щоб компенсувати свою вартість як товару (вартість життєвих засобів, необхідних для його нор­мального існування в умовах того суспільства, в якому він живе). Ця компенсація відбувається у формі заробітної платні. Істо­рично та регіонально вона різна і залежить від вартості засобів життя для матеріального та духовного відтворення робочої сили, її здатності до праці, рівня потреб, ступеня культурного розвит­ку суспільства і т.п.

2. Додатковий робочий час, тобто той час, який витрачається на створення додаткової вартості. Цей час присвоюється роботодавцем (в особі власника якогось підприємства) у формі прибутку.

Додаткова праця (додатковий робочий час) і створюваний нею додатковий продукт існували у всіх суспільствах після первісно­го. Проте додаткова вартість з'являється та існує лише при капі­талізмі, оскільки це вже не натуральне господарство, а загальне товарне виробництво, виробництво вартості та додаткової вартості.

Додаткова вартість — це "надлишок вартості, створений працею найманого працівника понад вартість його робочої сили", "специфічна форма додаткового продукту, яка створюється працею найманої робочої сили і безоплатно присвоюється власни­ком підприємства". У цьому разі не має значення те, хто є влас­ником, — окрема особа чи група людей. Економічний сенс ви­користання найманої праці завжди полягає у присвоєнні части­ни створюваної нею вартості. Це відбувається у грошовій формі, що характеризує ще одну особливість капіталу — його круго­обіг. Капітал як суспільне явище і самозростаюча вартість ха­рактеризується кругообігом.

Кругообіг капіталу — це "рух капіталу, у процесі якого він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу, повертається до вихідного стану і при цьому відбувається його зростання". У цьому значенні загальновизнаною розгорнутою формулою кру­гообігу капіталу є: гроші — товар (придбання засобів вироб­ництва та робочої сили) — процес виробництва (створення про­дукту і таким чином, отримання нової вартості) — знову ство­рений товар, його реалізація (продаж) — гроші (більше, ніж у початковому стані).

З погляду обігу капітал поділяється на основний та обіго­вий. Основний витрачається на купівлю засобів виробництва. Він авансується на весь термін їх функціонування, переносится на вартість готової продукції частково і повертається до того, хто його втратив повільно, у процесі багатьох кругообігів, для компенсації витрат на засоби виробництва.

Обіговий капітал витрачається на придбання предметів праці (сировини) і робочої сили. Його вартість повністю переноситься на створювану продукцію і повністю повертається підприємцю після кожного циклу кругообігу.

Виділяють також постійний та змінний капітал. Пост­ійний — це та частина капіталу, яка витрачається на придбан­ня засобів виробництва і в процесі виробництва не змінює вели­чини своєї вартості. Змінний капітал — це та його частина, яка йде на придбання робочої сили і в процесі виробництва змінює величину своєї вартості, бо саме за рахунок змінного капіталу створюється додаткова вартість.

Будову капіталу можна розглядати і з інших точок зору. Наприклад, його технічна будова показує технічно-технологіч­ний рівень виробництва, рівень продуктивності праці і т.п.

За сферами товарного виробництва можна виділяти, наприк­лад, промисловий, торговий, фінансовий капітал. Можлива й інша класифікація видів капіталу.

Дата добавления: 2015-03-29