Поняття ринку і його функцій. Сучасна структура ринку

Види цін та їх функції

Ціна — це виражена в грошах вартість товару.

Багато в чому початковим моментом у ціноутворенні є внут­рішньогалузева конкуренція, де відбувається визначення рин­кової вартості товару. Але головними факторами, що визнача­ють ціну товару, є попит і пропозиція.

Ціна товару нерідко відрізняється від його вартості. Коли попит на товар перевищує пропозицію на нього, тоді ціна товару стає вищою від його вартості. А в ситуації, коли пропозиція перевищує попит, ціна часто стає нижчою за вартість. Вартість товару збігається з ціною у тих випадках, коли зрівняються по­пит і пропозиція. На практиці та в науковій літературі пред­ставлена різна градація цін за їх типами й видами.

До типів цін, як правило, відносять:

— оптові ціни (звичайно це ціна товаровиробника чи вели­ких торгових партій товару);

— роздрібні ціни;

— закупівельні ціни.

Існують великі видові відмінності цін, які характеризують специфіку ціноутворення та ринкових відносин. Функціонують, наприклад, договірні, біржові, монопольні,регульовані державою, світові, стабільні, рухомі та ін. ціни.

За допомогою цін регулюється ринкове виробництво, сти­мулюється розвиток одних галузей, скорочення чи зміна вироб­ництва в інших. За допомогою цінової політики держава може суттєво впливати на економіку, підтримувати необхідні сфе­ри виробництва (наприклад, сільське господарство, видобувні галузі) і шляхом перерозподілу національного доходу підтри­мувати певні верстви населення.

В економічній сфері ціна на товар справляє значний вплив на прагнення до скорочення витрат виробництва, зниження індивідуальної вартості товару щодо його ринкової вартості. У цьому випадку виробник може мати надприбуток.

Хоч ціни багато в чому є продуктом конкуренції, вони мо­жуть справляти на неї суттєвий вплив. Прикладом цього є дем­пінгові ціни, коли свідомо знижується ціна товару з метою усу­нення з ринку слабшого конкурента.

Конкуренція — основна об'єктивна закономірність товарно­го виробництва, що виражається в боротьбі приватних товарови­робників за кращі умови виробництва та збуту товарів з метою отримання максимальних прибутків. В той же час існує конку­ренція і між споживачами за кращі умови отримання товару (нижча ціна, краща якість і т.п.).

В цілому ціни здійснюють функції регуляції, розподілу, сти­мулювання, оптимізації, коригування всіх сфер товарного вироб­ництва.

У сучасній науковій літературі, присвяченій проблемам рин­ку та ринкової економіки, немає однозначного підходу до визна­чення поняття "ринок". Це пов'язано з відмінностями у теоре­тичній орієнтації дослідників, а також багатоманіттям виявів ринку.

У найзагальнішому вигляді ринок розуміють як процес то­варообміну в межах товарного виробництва, який здійснюється за його законами (зокрема за законами вартості, попиту і пропо­зиції).

Таким чином, ринок — це, по-перше, своєрідний економіч­ний простір, де зустрічаються продавець і покупець товару, співвідносяться, порівнюються попит і пропозиція. По-друге — це економічний механізм регулювання відносин суб'єктів рин­ку. Стрижнем ринкової системи є свобода підприємницької діяльності у всіх її аспектах, свобода придбання (в її основі — право приватної власності), конкуренція.

В ринковій системі виробництво зорієнтоване на ті товари, реалізація яких дає прибуток. Механізм ціноутворення на ос­нові попиту та пропозиції, загальний характер конкуренції, по­стійно стимулюють зниження затрат на виробництво товарів, використання нових, ефективних технологій, пошук і створення нових видів товарів та послуг, а також ринків їхнього збуту.

За своєю економічною природою ринок — це "система еко­номічного примусу, тобто впливу на економічні інтереси при повній свободі економічної діяльності суб'єктів товарного ви­робництва" і "сукупність економічних відносин, які склада­ються між покупцем і продавцем з приводу купівлі-продажу товарів". Таким чином, ринок — це "система економічних зв'язків, заснованих, переважно, на приватній власності та вільному ціноутворенні".

Ринок здійснює багато функцій, зокрема, забезпечує взаємоз­в'язок різних сфер економічного життя (виробництва, обміну, розподілу, споживання), регулює і контролює процеси, що відбу­ваються в них, стимулює та оптимізує економічну діяльність, тех-ніко-технологічний прогрес і т.п.

Структура ринку, особливо сучасного, складна й багатовимір­на. Найпоширенішим підходом у з'ясуванні структури ринку є її інтерпретація як певної сукупності видів ринку, тобто роз­галуженої структури взаємопов'язаних процесів виробництва та обміну предметів споживання та послуг, засобів виробництва, цінних паперів, науково-технічних розробок і т.п.

За об'єктами купівлі-продажу, різновидами товарів розріз­няють такі види ринків: засобів виробництва, капіталів, робочої сили, предметів споживання, послуг, цінних паперів і т.д. аж до ринків конкретних і дуже спеціалізованих товарів (автомобіль­ний, зерновий, верстатний і т.п.).

За територіально-географічними ознаками виділяють світо­вий, національний та регіональний ринки.

Багато в чому структура ринку визначається кількісними та якісними показниками товарної маси, конкретним співвідно­шенням на ньому конкуренції та монополізму, роллю держави та її інститутів у функціонуванні та розвитку економіки.

Характерними рисами сучасної ринкової економіки розвине­них країн є підвищення ролі держави у прямому чи опосередко­ваному регулюванні економічної системи за допомогою бюджет­ної та податкової політики, митні збори, субсидії вітчизняним виробникам, різні програми соціального захисту і т.п.

З точки зору структури, сучасний ринок характеризує дом-інація таких форм, як олігополія (тобто панування на ринку чи в окремих галузях економіки декількох великих фірм, які ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію) і монопол­істська конкуренція.

До основ сучасної ринкової економіки належить маркетинг, який виник у США на початку XX ст. і активно поширився в світі, починаючи з 50-х років. Особливий економічний акцент на використання маркетингу був пов'язаний з посиленням у цей період конкурентної боротьби на ринку та різким загост­ренням проблеми реалізації вироблених товарів і послуг.

Маркетинг (калька з англійського marketing, що походить від market -ринок) Це поняття має різноманітні інтерпретації його сутності та функцій. У найширшому економічному зна­ченні маркетинг визначається як "система організації госпо­дарської діяльності, заснована на попередньому вивчені ста­ну і перспектив ринкового попиту та націленості на вирішен­ня проблеми реалізації виробленої продукції з максимальним прибутком". Ще його визначають як "комплексну систему спо­собів організації управління діяльністю з виробництва та збу­ту, яка заснована на вивченні ринку з метою максимально можливого задоволення потреб покупців".

Поряд з маркетингом важливим елементом організації су­часної ринкової економіки є менеджмент. Поява цього феноме­ну пов'язана з необхідністю поєднати високу конкурентноз-датність виробництва з динамічністю та диверсифікацією (роз­ширенням областей застосування) капіталовкладень. В сучас­них умовах власники капіталу змушені інвестувати у вироб­ництво різних товарів, щоб оптимізувати капітал і уникнути банкруцтва у разі перевиробництва одного з видів товарів. Су­часний власник капіталу вже не може володіти достатнім об­'ємом знань в багатьох сферах виробництва та їх технологічних аспектах. Тому він змушений наймати спеціалістів-менеджерів. Менеджмент — це управління процесом виробництва при де­легації власником прав управління та розпорядження про­фесійним управлінцям.

Дата добавления: 2015-03-29