Філософія як теоретична форма світогляду

Філософія і наука. Основні функції філософії.

Особливості наукового світогляду.

Співвідношення філософії і науки, а також інтерпретація наукового світогляду і філософії як теоретичної форми світог­ляду залежать від розуміння природи філософських знань і ролі науки в існуванні людини й суспільства. Багато філософських шкіл та напрямів, особливо сучасних, свідомо уникають розгляду чи то наукових, чи то світоглядних проблем. Через це з'являються такі трактування співвідношен­ня філософії і науки, розуміння специфіки наукового світогля­ду і філософії як його теоретичної форми:

1. Філософія — це наука про найбільш загальні закони при­роди, суспільства, пізнання, або філософія — це наука про мето­ди і форми пізнання, тобто методологія науки.

2. Філософія — це не наука. Це світогляд (певний тип світог­ляду, відмінний, наприклад, від релігійного і міфологічного).

3. Філософія — це і наука, і світогляд, тобто філософія вико­нує в культурі, духовному житті суспільства функції світогляду.

Розглянути співвідношення філософії та науки, визначити роль філософії у життєдіяльності людини, духовній культурі суспільства можна лише у широкому соціально-історичному контексті, тобто не з точки зору якоїсь окремої філософської школи, а з погляду всієї історії культури і філософії крізь при­зму всієї сукупності філософських знань, ролі філософії, її впливу на розвиток науки і пізнання.

Філософія, філософське знання виконують такі функції:

1. Наукова, і в ширшому розумінні, пізнавальна. У філо­софських вченнях на основі узагальнення, аналізу знання, набу­того завдяки природничим і гуманітарним дисциплінам про світ (його структуру, закономірності) створюється цілісна кар­тина світу, розглядається питання про природу людини, її по­ходження й способи існування. Таким чином, філософія — це узагальнене знання про світ у цілому, основні сфери його буття (про природу, суспільство, свідомість), а також закономірності функціонування й розвитку цих сфер.

Філософія не обмежується узагальненням, систематизацією та аналізом знання, що отримується природничими та соціаль­ними науками. Філософія, за допомогою власних методів та ка­тегорій, досліджує природну, соціальну і духовну дійсність. Вона також має великі можливості теоретичного прогнозування та моделювання явищ та процесів, що часто є недоступним для багатьох наукових дисциплін.

2. Методологічна. У філософії досліджується пізнавальна діяльність людини в усіх її аспектах, розробляється методологія наукового пізнання, визначаються та обґрунтовуються категорії істинності та хибності знання (див. додатково тему "Пізнання").

3. Світоглядна. Це одна із головних функцій. І в цьому плані філософія багато в чому збігається із світоглядом і нази­вається системно-раціоналізованим світоглядом. Світоглядна функція філософії полягає не лише в тому, що у філософських вченнях пропонуються відповіді на питання про сенс життя людини, цілі та цінності її буття. Вона полягає також в тому, що філософія не обмежується в пізнанні світу створенням його точ­ної копії, а осмислює дійсність та буття людини через цінності (політичні, моральні, естетичні і т.д.).

Науковий світогляд — це також системно-раціоналізова­ний світогляд. Проте науковий світогляд неможливий без філо­софського знання. Сама по собі наука (прикладна чи теоре­тична), наприклад, математика, фізика, хімія, біологія, пси­хологія і т. д. не може бути світоглядом.

По-перше, тому, що наука досліджує окремі, відносно авто­номні системи, грані буття світу чи людини.

По-друге, мета наукового пізнання і науки (як це визначи­лось з моменту її формування в Новий час) — отримання справ­жнього знання про світ, про те, як він влаштований і які його закономірності, з особливої точки зору, передусім безвідносно до суб'єкта пізнання (індивідуальних та групових цінностей, цілей, норм і т.п.).

Наукове знання повинно бути максимально очищене від спотворень, які привносить суб'єкт пізнання своїми органами чуттів, ступенем розвитку мови, понятійного апарату і т. д. Воно має бути само максимально незалежне від оціночного став­лення, тобто безвідносне у створюваній картині світу і сутності людини від цілей і цінностей людського існування, уявлень про сенс життя.

Науковий світогляд ґрунтується на принципах раціональ­ного пізнання, має чітку структуру, логічно оформлений. Він відкидає догматизм, виходить із критичного ставлення до змісту світоглядних уявлень, спирається на обов'язкову їх практичну перевірку. Науковий світогляд є базою для формування переконань.

Відповідаючи за своєю природою теоретичному рівню світог-I ляду, науковий світогляд може бути названий світорозумінням. Науковий світогляд — не антипод філософського, як теоре­тичної форми світогляду, а філософськи осмислене знання. Це філософська концепція, що ґрунтується на науковому пізнанні світу та людини. У цьому плані слід розуміти й інший статус філософії як науки. "Якщо існує наука, справді необхідна лю­дині, то це та, якій навчаю я — а саме: належним чином знати вказане людині місце у світі, і з якої можна навчитися того, яким слід бути, щоб бути людиною"(І.Кант).

Філософія — це теоретична форма світогляду або системно-раціоналізований світогляд. Будь-яка філософська концепція завжди виражає певні світоглядні настанови. Навіть тверджен­ня про те, що філософія — це не світогляд, розкриває певну філо­софську позицію, тобто дає світоглядну оцінку самій філософії.

Філософія є теоретичною формою світогляду, бо у вирі­шенні онтологічних, праксеологічних і гносеологічних проблем виходить із світоглядних принципів та настанов. Вона пропонує їх розв'язання стосовно буття людини, через розуміння її сут­ності та призначення.

Філософія виконує функції світогляду в його теоретичній формі ще й тому, що все аксиологічне знання (наприклад, ети­ка, естетика) — предмет філософського дослідження.

Філософія є системно-раціоналізованим світоглядом, оск­ільки вирішення світоглядних проблем ґрунтується на прин­ципах і методах теоретичного пізнання. А це передбачає дотри­мання законів мислення, правил висновку і доведення.

Філософія ґрунтується на властивих теоретичному й науко­вому пізнанню формах відображення — поняттях, судженнях, висновках, концепціях. На основі створюваної у філософії кар­тини (моделі буття світу та людини) вибудовується світог­лядна концепція, де не лише вказуються життєві орієнтири, а й здійснюється логічно послідовне обґрунтування цілей, цінно­стей людського індивідуума, розкривається його призначення, аргументується вибір сенсу життя.

Дата добавления: 2015-03-29