За методом Н.В. Клімінкіної і С.І. Плітмана

Кількісне визначення гістаміну у крові

Завдання. Провести кількісне визначення гістаміну в крові.

Принцип. Метод базується на взаємодії гістаміну з діазотованим п -нітроаніліном з утворенням сполук оранжево-червоного кольору.

Хід роботи. Кров, з якої осаджені білки 10% розчином трихлороцтової кислоти, для екстракції гістаміну витримують у холодильнику протягом доби, фільтрують через паперовий фільтр. В одну пробірку відмірюють 2 мл фільтрату (дослід), у другу – 0,2 мл стандартного 200 мкмоль/л розчину гістаміну і 1,8 мл води (стандарт). В обидві пробірки додають по 3 мл води і 1 мл 4% натрію нітрату. Пробірки ретельно струшують і кип’ятять на водяній бані 2 хв, потім охолоджують під струменем водопровідної води і додають по 1 мл діазотованого п -нітроаніліну (готують перед застосуванням з 0,1% п- нітроаніліну в 0,1 моль/л хлоридній кислоті, додаючи до 10 мл охолодженого розчину 1 мл 4% натрію нітрату). Ретельно перемішують проби і доводять їх рН до 10,0 за універсальним папером, додаючи 1,5 мл, а потім 0,5 мл 20% натрію карбонату. Вміст пробірок перемішують, охолоджують під струменем водопровідної води і додають 2-3 краплі 20% натрію гідроксиду до розвитку забарвлення. Екстинкцію дослідної і стандартної проб вимірюють на ФЕК при довжині хвилі 520-540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі з товщиною шару 5 мм проти контролю. Вміст гістаміну (Х) у мкмоль/л розраховують за формулою: Х=(Едосл.×200)/Ест., де Едосл. – екстинкція дослідного розчину; Ест. – екстинкція стандартного розчину; 200 – концентрація стандартного розчину гістаміну, мкмоль/л.

Клініко-діагностичне значення. Гістамін - біологічно активна речовина, що бере участь в регуляції життєвих функцій організму. Викликає розширення судин на місці запалення та тим самим прискорює надходження лейкоцитів, що сприяє активації захисних сил організму; має безпосереднє відношення до розвитку алергічних та імунних реакцій, процесів сенсибілізації і десенсибілізації; виконує роль медіатора болі. За звичайних умов гістамін знаходиться переважно в неактивному (зв’язаному) стані. У крові здорової людини його концентрація становить 0,02-0,04 мкмоль/л. При деяких патологічних процесах (анафілактичний шок, опіки, відмороження, сінна гарячка та інші алергенні захворювання), а також при надходженні до організму хімічних речовин, у тому числі лікарських препаратів, кількість вільного гістаміну збільшується. Гістамін викликає спазм непосмугованої мускулатури, розширення судин і зниження артеріального тиску; у зв’язку із застоєм крові в капілярах і збільшенням проникності їх стінок має місце набряк оточуючих тканин і згущення крові.

У клініко-біохімічних лабораторіях визначення вмісту деяких біогенних амінів має діагностичне значення. При тяжкому нефросклерозі підвищується вміст у плазмі крові тираміну, у випадку шоку – серотоніну, при алергічних захворюваннях - гістаміну.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю. І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 234-235, 240-242.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю. І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 286-295.

3. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П Максимчук., М.І Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. С. 406-407, 412-413.

4. Біологічна хімія / Л.М Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С.

332-333, 337-339.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т Березов, Б.Ф.Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 431, 440-446.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 512-520.

7. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Коби-лянська та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С.146-167.

8. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: Навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Х.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 196-202.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 11

ЗАНЯТТЯ 3 (2 години)

Тема: Дезамінування та трансамінування амінокислот. Визначення активності трансаміназ у сироватці крові.

Актуальність. Дезамінування – це відщеплення аміногрупи від амінокислот з обов’язковим утворенням амоніаку. Доведено існування чотирьох типів дезамінування амінокислот: відновного, гідролітичного, внутрішньомолекулярного й окисного. Реакція трансамінування полягає в міжмолекулярному переносі аміногрупи від амінокислоти на α-кетокислоту без проміжного утворення амоніаку. У процесі реакції утворюються нові аміно- та α-кетокислоти. Реакції трансамінування є взаємно-зворотними й універсальними для всіх живих організмів, каталізуються ферментами амінотрансферазами (трансаміназами). Трансамінування має велике значення для синтезу замінних амінокислот та трансдезамінування більшості амінокислот. Вивчення реакцій дезамінування та трансамінування дозволить раціонально використовувати знання про обмін білків та амінокислот з метою аналізу багаточисельних його порушень.

Мета. Вивчити реакції дезамінування та трансамінування амінокислот в організмі, їх значення та механізми дії трансаміназ. Ознайомитися з методом визначення активності аспартат- (АсАТ) та аланінамінотрансфераз (АлАТ) у сироватці крові та його клініко-діагностичним значенням.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Основні шляхи дезамінування амінокислот в організмі.

2. Пряме й непряме дезамінування L-амінокислот. Механізм дії та роль оксидаз і глутаматдегідрогенази. Клінічне значення визначення активності глутаматдегідрогенази в крові.

3. Дезамінування амінокислот серину, треоніну, цистеїну та гістидину.

4. Трансамінування, його роль в обміні амінокислот. Механізм дії амінотрансфераз. Роль вітаміну В₆. Клінічне значення визначення амінотрансфераз у крові.

5. Реакція трансамінування між α-кетоглутаровою та аспарагіновою кислотами. Її значення. Клінічне значення дослідження активності АсАТ в крові.

6. Реакція трансамінування між α-кетоглутаровою кислотою та аланіном. Її значення. Клінічне значення дослідження активності АлАТ в крові.

7. Реакція відновного амінування α-кетоглутарової кислоти, її роль.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Який фермент здійснює дезамінування глутамату?

А. Глутаматдегідрогеназа.	D. Глутаміназа.
В. γ-Глутамілтрансфераза.	Е. Цистатіонін-γ-ліаза.
С. Глутаматдекарбоксилаза.

2. Укажіть, яка патологія найбільш ймовірна при збільшенні в сироватці крові активності аспартатамінотрансферази?

А. Хронічний гепатит.	D. Цукровий діабет.
В. Ниркова недостатність.	Е. Інфаркт міокарду.
С. Нецукровий діабет.

3. Укажіть клас ферментів, до якого відноситься глутаматдегідрогеназа.

А. Трансферази. В. Ізомерази. С. Ліази. D. Оксидоредуктази. Е. Лігази.

4. Для діагностики деяких захворювань визначають активність трансаміназ в крові. Який вітамін входить до складу кофакторів цих ферментів?
А. В₆. В. В₂. С. В₁. D. В₃. Е. В₁₂.

5. Яка сполука є акцептором аміногруп в реакціях трансамінування амінокислот?

А. Аргініносукцинат. С. Лактат.	Е. Орнітин.
В. α-Кетоглутарат. D. Цитрулін.

6. За клінічними показниками пацієнту призначений піридоксальфосфат. Для корекції яких процесів використовується цей препарат?

А. Синтезу пуринових та піримідинових основ.

В. Окисного декарбоксилування α-кетокислот.

С. Дезамінування амінокислот.

D. Трансамінування та декарбоксилування амінокислот.

Е. Синтезу білка.

7. При гепатиті, інфаркті міокарда у плазмі крові хворих різко збільшується активність трансаміназ. Що є причиною підвищення їх активності у крові?

А. Підвищення активності ферментів гормонами.

В. Пошкодження мембран клітин та вихід ферментів у кров.

С. Недостатність піридоксину.

D. Збільшення швидкості синтезу амінокислот у тканинах.

Е. Збільшення швидкості розпаду амінокислот у тканин ах.

8. Яка амінокислота піддається найбільш інтенсивному окисному дезамінуванню:

А. Лейцин. В. Валін. С. Глутамат. D. Серин. Е. Аспартат.

9. Які продукти утворюються при трансамінуванні між α-кетоглутаратом та аланіном?

А. Аспартат і лактат.	С. Глутамат і піруват.
В. Глутамат і лактат.	D. Глутамін і аспарагін.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дата добавления: 2015-04-30