Заняття 5

Тема: Обмін гемоглобіну; його розпад. Біохімія жовчних пігментів. Жовтяниці. Кількісне визначення білірубіну та його фракцій у сироватці крові.

Актуальність. Тривалість життя еритроцитів складає близько 120 діб, протягом яких вони зношуються і руйнуються; гемоглобін вивільнюється та підлягає розщепленню на глобін і гем в селезінці, кістковому мозку і купферових клітинах печінки. Білкова частина зазнає звичайних перетворень, притаманних простим білкам. Молекула гему зазнає багатоступінчатих перетворень, кінцевим продуктом яких є стеркобілін, що виводиться з калом та сечою. При розпаді гемоглобіну утворюються жовчні пігменти (білівердин, білірубін та інші). Білірубін внаслідок слабої розчинності і токсичності транспортується альбумінами крові і потрапляє на синусоїдальну поверхню гепатоцитів шляхом полегшеного транспорту. У печінці відбувається кон’югація білірубіну з глюкуроновою кислотою (УДФГК) за допомогою ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази і перетворення на моно- і дибілірубінглюкуроніди. Заслуговує на увагу здатність ферменту індукуватись деякими ліками, зокрема фенобарбіталом. Кон’югований білірубін шляхом активного транспорту потрапляє у жовч і далі у шлунково-кишковий тракт, де відбувається його подальші перетворення. Таким чином, існують дві форми білірубіну: 1) некон’югований, вільний (білірубін-альбумін) і 2) кон’югований, зв’язаний (білірубінглюкуроніди). За пропозицією Ван ден Берга перший набув назву «непрямого» (дає діазореакцію Ерліха після попередньої обробки метанолом, кофеїновим реактивом), а другий – «прямого» (дає діазореакцію без попередньої обробки). Знання шляхів розпаду гемоглобіну є дуже важливим для диференційної діагностики жовтяниць, які можуть бути пов’язані із захворюваннями печінки та ферментопатіями, а також можливої корекції цих порушень.

Мета. Ознайомитися з ферментативним процесом розпаду гемоглобіну в організмі; жовчними пігментами, які утворюються при цьому, їх перетворенням та значенням дослідження в крові, сечі, калі. Особливу увагу звернути на фракції білірубіну та клініко-діагностичне значення їх визначення у сироватці крові. Вивчити порушення обміну жовчних пігментів та фактори, що їх викликають. Вміти пов’язувати знання теоретичного матеріалу з конкретними результатами лабораторних досліджень і використовувати їх як критерії для встановлення виду тієї чи іншої жовтяниці. Ознайомитися з методом кількісного визначення загального білірубіну і фракцій у сироватці крові та діагностичним значенням набутих результатів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Загальна схема розпаду гемоглобіну.

2. Жовчні пігменти, їх перетворення, значення дослідження в крові, сечі та калі.

3. Прямий та непрямий білірубін крові. Значення дослідження їх в клініці.

4. Патобіохімія жовтяниць: гемолітична (передпечінкова), паренхіма-тозна (печінкова), обтураційна (післяпечінкова).

5. Ферментативні, спадкові жовтяниці: синдром Криглера-Найяра (“кон’югаційна жовтяниця”), хвороба Жільбера (“абсорбційна жовтяниця”), синдром Дабіна-Джонсона (“екскреційна жовтяниця”).

6. Ферментативні жовтяниці новонароджених, способи їх запобігання і лікування.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть реакцію катаболізму гемоглобіну, яка перебігає у кишечнику.

А. Глюкуронілтрансферазна. В. Відновлення білівердину. С. Утворення стеркобіліногену.

D. Гемоксигеназна. Е. Розщеплення мезобіліногену до дипі- рольних сполук.

2. Який з перелічених жовчних пігментів не виділяється із сечею?

А. Кон’югований білірубін. В. Некон’югований білірубін.

С. Уробіліноген. D. Стеркобіліноген.

3. У чоловіка, 38 років, з жовтушною шкірою відмічається анемія, збільшення селезінки, гіпербілірубінемія (білірубін непрямий), уробілінурія, гіперхолічний кал. Для якого стану найбільш характерні ці зміни?

А. Передпечінковій жовтяниці. В. Післяпечінковій жовтяниці. С. Клітинно-печінковій жовтяниці.

D. Хворобі Жильбера. Е. Синдрому печінкової недостат- ності.

4. У новонародженого вміст білірубіну підвищений (за рахунок непрямого білірубіну), кал інтенсивно забарвлений (підвищений вміст стеркобіліну), в сечі білірубін не виявлено. Про яку жовтяницю йде мова?

А. Печінково-клітинну. В. Гемолітичну.

С. Обтураційну. D. Спадкову.

Е. Жовтяницю новона- роджених.

5. У хворого жовтушність шкіри, склер, слизових оболонок. Сеча кольору темного пива, кал гіпохолічний. У крові підвищений вміст білірубіну як прямої, так і непрямої фракції, підвищена активність АлАТ та ЛДГ₄ і ЛДГ₅. В сечі визначається білірубін. Про який тип жовтяниці йде мова?

А. Спадкову. В. Гемолітичну.

С. Обтураційну. D. Паренхіматозну.

Е. Жовтяницю новонародже- них.

6. У хворої дитини 10 років виявлені важкі неврологічні порушення, жовтяниця шкіри, у сироватці крові – підвищення рівня некон¢югованого білірубіну. Внаслідок порушення синтезу якого ферменту виникає хвороба Жильбера?

А. УДФ-дегідрогенази. В. УДФ-глюкуронілтранс- ферази.

С. Гліцеролкінази. D. Галактозо-1-фосфатуриділтрансферази.

7. Пацієнт звернувся до клініки зі скаргами на загальну слабкість, болі у животі, плохий апетит, спостерігаються ознаки жовтяниці. У сироватці крові вміст загального білірубіну становить 77,3 мкмоль/л, а кон’югованого – 70,76 мкмоль/л. Який найбільш ймовірний діагноз?

А. Гострий гепатит. В. Цироз печінки. С. Жовтяниця новонароджених.

D. Обтураційна жовтяниця. Е. Гемолітична жовтяниця.

8. Укажіть продукт розпаду гемоглобіну в печінці:

А. Білівердин. В. Білірубін.

С. Вердоглобін. D. Порфобіліноген.

Е. Стеркобілін.

9. Укажіть білок плазми крові, що з’єднується з гемоглобіном при гемолізі еритроцитів:

А. Трансферин. В. Гаптоглобін.

С. Інгібітор трипсину. D. Інтерферон.

Е. Альбумін.

10. Для лікування жовтяниць призначають барбітурати, що індукують синтез УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікувальний ефект при цьому зумовлений утворенням:

А. Прямого білірубіну. В. Непрямого білірубіну.

С. Білівердину. D. Протопорфірину.

Е. Гему.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дата добавления: 2015-04-30