В сироватці крові

Кількісне визначення кальцію та неорганічного фосфору

Завдання 1. Визначити вміст кальцію в сироватці крові.

Принцип. Кальцій сироватки крові зсаджують насиченим розчином щавлевокислого амонію [(NН₄)₂C₂O₄] у вигляді щавлевокислого кальцію (СаС₂О₄). Останній переводять сульфатною кислотою у щавлеву (Н₂С₂О₄), яку титрують розчином KMnO₄.

Хід роботи. У центрифужну пробірку додають 1 мл сироватки крові та 1 мл розчину [(NН₄)₂C₂O₄]. Залишають стояти 30 хв та центрифугують. Кристалічний осад щавлевокислого кальцію збирається при цьому на дні пробірки. Прозору рідину над осадом виливають. До осаду приливають 1-2 мл дистильованої води, перемішують скляною паличкою і знов центрифугують, після цього рідину над осадом виливають. До пробірки з осадом додають 1мл1н H₂SO₄, добре перемішують скляною паличкою і ставлять пробірку до водяної бані при температурі 50-70⁰С. Осад при цьому розчинюється. Вміст пробірки титрують у гарячому вигляді 0,01н розчином KMnO₄ до появи рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 30 с. Кожному мл КМnO₄ відповідає 0,2 мг Са. Вміст кальцію (Х) в мг% у сироватці крові розраховують за формулою: Х= 0,2×А×100, де А - об’єм КМnО₄, який пішов на титрування. Вміст кальцію в сироватці крові в ммоль/л - вміст в мг% × 0,2495.

Клініко-діагностичне значення. У нормі концентрація кальцію в сироватці крові становить 2,25-2,75 ммоль/л (9-11 мг%). Підвищення концентрації кальцію в сироватці крові (гіперкальціємію) спостерігають при гіпервітамінозі Д, гіперпаратиреозі, остеопорозі. Зниження концентрації кальцію (гіпокальціємію) – при гіповітамінозі Д (рахіт), гіпопаратиреозі, хронічній нирковій недостатності.

Завдання 2. Визначити вміст неорганічного фосфору в сироватці крові.

Принцип. Неорганічний фосфор, взаємодіючи з молібденовим реактивом у присутності аскорбінової кислоти, утворює молібденову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту неорганічного фосфору.

Хід роботи. У пробірку додають 2 мл сироватки крові, 2 мл 5% розчину трихлороцтової кислоти, перемішують та залишають на 10 хв для осадження білків, після чого фільтрують. Потім у пробірку відмірюють 2 мл отриманого фільтрату, що відповідає 1 мл сироватки крові, додають 1,2 мл молібденового реактиву, 1 мл 0,15% розчину аскорбінової кислоти і доливають водою до 10 мл (5,8 мл). Ретельно перемішують і залишають на 10 хв для розвитку забарвлення. Колориметрують на ФЕК при червоному світлофільтрі. За калібрувальною кривою знаходять кількість неорганічного фосфору та розраховують його вміст (У) в пробі у ммоль/л за формулою: У=(А×1000)/31, де А – вміст неорганічного фосфору в 1 мл сироватки крові (за калібрувальною кривою); 31 – молекулярна маса фосфору; 1000 - коефіцієнт перерахунку на літр.

Клініко-діагностичне значення. У нормі концентрація фосфору в сироватці крові становить 0,8-1,48 ммоль/л (2-5 мг%). Підвищення концентрації фосфору в сироватці крові (гіперфосфатемію) спостерігають при нирковій недостатності, гіпопаратиреоїдизмі, передозуванні вітаміну Д. Зниження концентрації фосфору (гіпофосфатемію) – при порушенні його всмоктування в кишечнику, галактоземії, рахіті.

ЛІТЕРАТУРА

1 Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю. І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 545-557.

2 Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П Максимчук., М.І Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 507-529.

3 Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 597-609.

4. Практикум з біологічної хімії / Д.П.Бойків, О.Л. Іванків, Коби-лянська Л.І. та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 275-280.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 17

ЗАНЯТТЯ 2 (2 години)

Тема: Функції крові. Фізико-хімічні властивості і хімічний склад крові. Буферні системи, механізм дії та роль в підтриманні кислотно-лужного стану організму. Білки плазми крові, їх роль. Кількісне визначення загального білка у сироватці крові.

Актуальність. Кров – це рідка сполучна тканина, що складається з клітин (формених елементів) і міжклітинного рідкого середовища – плазми. Кров виконує транспортну, осморегуляторну, буферну, знешкоджувальну, захисну, регуляторну, гемостатичну та інші функції. Склад плазми крові є дзеркалом метаболізму, тому що зміни концентрації метаболітів у клітинах, навіть якщо вони відбуваються в окремих органах, відбиваються на їх концентрації в крові; склад плазми крові змінюється також при порушенні проникності клітинних мембран. За цією причиною, а також у зв’язку з доступністю проб крові для аналізу, її дослідження широко використовується для діагностики захворювань і контролю ефективності лікування. Кількісне та якісне дослідження білків плазми крові, крім специфічної нозологічної інформації, дає уявлення про стан білкового обміну в цілому. Показник концентрації водневих іонів у крові (рН) є однією з найбільш строгих хімічних констант організму. Він відбиває стан метаболічних процесів, залежить від функціонування багатьох органів і систем. Порушення кислотно-лужного стану крові супроводжують багаточисленні патологічні процеси і є причиною важких розладів життєдіяльності організму. Тому своєчасна їх корекція є необхідним компонентом терапевтичних заходів.

Мета. Ознайомитися з функціями, фізико-хімічними властивостями крові; кислотно-лужним станом та його основними показниками. Вивчити буферні системи крові та механізм їх дії; порушення кислотно-лужного стану організму (ацидоз, алкалоз), їх форми та види. Сформувати уявлення про білковий склад плазми крові, охарактеризувати білкові фракції та окремі білки, їх роль, порушення та методи визначення. Ознайомитися з методами кількісного визначення загального білка у сироватці крові, окремих фракцій білків та їх клініко-діагностичним значенням.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Функції крові в життєдіяльності організму.

2. Фізико-хімічні властивості крові, сироватки, лімфи: рН, осмотичний та онкотичний тиск, відносна щільність, в’язкість.

3. Кислотно-лужний стан крові, його регуляція. Основні показники, що відображають його порушення. Сучасні методи визначення КЛС крові.

4. Буферні системи крові. Їх роль у підтримці кислотно-лужного стану.

5. Ацидоз: види, причини, механізми розвитку.

6. Алкалоз: види, причини, механізми розвитку.

7. Білки крові: вміст, функції, зміни вмісту при патологічних станах.

8. Основні фракції білків плазми крові. Методи дослідження.

9. Альбуміни, фізико-хімічні властивості, роль.

10. Глобуліни, фізико-хімічні властивості, роль.

11. Імуноглобуліни крові, структура, функції.

12. Гіпер-, гіпо-, дис- та парапротеїнемії, причини виникнення.

13. Білки гострої фази. Клініко-діагностичне значення їх визначення.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які з перелічених величин рН відповідають нормальним значенням в артеріальній крові?

А. 7,25-7,31. В. 7,40-7,55. С. 7,35-7,45. D. 6,59-7,0. Е. 4,8-5,7.

2. Якими механізмами забезпечується сталість рН крові?

А. Виведенням СО2 легенями. В. Буферними системами.	D. Метаболізмом речовин. Е. Всіма переліченими.
С. Секрецією іонів водню нирками.

3. Яка причина розвитку метаболічного ацидозу?

А. Збільшення продукції та зниження окислення кетонових тіл.

В. Збільшення продукції та зниження окислення лактату.

С. Втрата основ.

D. Неефективна секреція іонів водню, затримка кислот.

Е. Все перелічене.

4. Яка причина розвитку метаболічного алкалозу?

А. Некомпенсовані втрати іонів водню, «нелетучих» кислот. В. Втрата калію.

С. Затримка основ. D. Введення основ. Е. Все перелічене.

5. Значні втрати шлункового соку внаслідок блювоти обумовлює розвиток:

А. Дихального алкалозу. В. Метаболічного алкалозу.

С. Дихального ацидозу. D. Метаболічного ацидозу.

6. Значні порушення кровообігу внаслідок шоку обумовлюють розвиток:

А. Метаболічного ацидозу. В. Дихального ацидозу.

С. Дихального алкалозу. D. Метаболічного алкалозу.

7. Пригнічення дихального центру головного мозку наркотичними препаратами призводить до:

А. Дихального ацидозу. В.Метаболічного ацидозу.	D. Дихального алкалозу. Е. Метаболічного алкалозу.
С. Гіперглікемії.

8. У хворого на цукровий діабет значення рН крові змінилося до 7,3. Компоненти якої буферної системи використовуються для діагностики розладів кислотно-лужної рівноваги?

А. Фосфатної.	С. Оксигемоглобінової.	Е. Білкової.
В. Бікарбонатної.	D. Гемоглобінової.

9. У пацієнта спостерігається закупорювання мокротою дихальних шляхів. Яке порушення кислотно-лужного стану можна визначити в крові?

А. Респіраторний ацидоз. В. Метаболічний ацидоз.	D. Респіраторний алкалоз. Е. Метаболічний алкалоз.
С. Кислотно-лужний стан в нормі.

10. Хворому з тяжкою травмою підключили апарат штучного дихання. Після повторних визначень показників кислотно-лужного стану виявили зниження в крові вмісту діоксиду углерода та підвищення його виведення. Для якого порушення кислотно-лужного стану характерні такі зміни?

А. Респіраторного алкалозу.	С. Метаболічного алкалозу.
В. Респіраторного ацидозу.	D. Метаболічного ацидозу.

11. Назвіть буферну систему крові, якій належить найбільше значення у регуляції кислотно-лужного гомеостазу?

А. Фосфатна. В. Білкова.

С. Гемоглобінова. D. Бікарбонатна.

12. Яка буферна система крові виконує важливу роль у підтримці рН сечі?

А. Фосфатна. В. Гемоглобінова. С. Гідрокарбонатна. D. Білкова.

13. Які фізико-хімічні властивості крові забезпечують наявні в ній електроліти?

А. Онкотичний тиск.	С. ШОЕ.	Е. В’язкість.
В. Активна реакція крові.	D. Осмотичний тиск.

14. При обстеженні хворого виявлено гіперглікемію, глюкозурію, гіперкетонемію і кетонурію, поліурію. Який тип кислотно-лужного стану спостерігається у даному випадку?

А. Респіраторний алкалоз. В. Метаболічний ацидоз.	D. Респіраторний ацидоз. Е. Кислотно-лужний стан не порушений.
С. Метаболічний алкалоз.

15. Людина у стані спокою примушує себе дихати часто та глибоко протягом 3-4 хв. Як це вплине на кислотно-лужний стан організму?

А. Метаболічний ацидоз. В. Метаболічний алкалоз.	D. Респіраторний ацидоз. Е. Кислотно-лужний стан не зміниться.
С. Респіраторний алкалоз.

16. Який білок плазми крові зв’язує та транспортує мідь?

А. Трансферин.	С. С-реактивний білок.	Е. Калікреїн.
В. Брадикінін.	D. Церулоплазмін.

17. У плазмі крові пацієнта вміст загального білка знаходиться у межах норми. Які з приведених показників (г/л) характеризують фізіологічну норму?

А. 35-45. В. 50-60. С. 55-70. D. 65-85. Е. 85-95.

18. Яка фракція глобулінів крові забезпечує гуморальний імунітет, виконуючи роль антитіл?

А. α1-Глобуліни.	С. γ-Глобуліни.	Е. α2-Макроглобуліни.
В. β-Глобуліни.	D. Кріоглобулін.

19. У хворого, який переніс гепатит С та постійно вживав алкоголь, з’явилися ознаки цирозу печінки з асцитом та набряками нижніх кінцівок. Які зміни у складі крові зіграли основну роль у розвитку набряків?

А. Гіпоглобулінемія.	С. Гіпокаліємія.	Е. Гіпохолестеринемія.
В. Гіпоальбумінемія.	D. Гіпоглікемія.

20. На яких фізико-хімічних властивостях базується метод визначення електрофоретичного спектру білків крові?

А. В’язкість. В. Наявність заряду.	D. Гідрофільність та здатність до набрякання.
С. Нездатність до денатурації.	Е. Оптична активність.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Кількісне визначення загального білка у сироватці крові

біуретовим методом

Завдання. Визначити вміст загального білка у сироватці крові.

Принцип. Білок реагує у лужному середовищі з розчином сульфату міді, який містить калій-натрій тартрат, NaI і KI (біуретовий реагент), формуючи фіолетово-голубий комплекс. Оптична щільність цього комплексу пропорційна концентрації білка у пробі.

Хід роботи. У дослідну пробу додати 25 мкл сироватки крові (без гемолізу), 1 мл біуретового реагенту, який містить: 15 ммоль/л калій-натрій тартрату, 100 ммоль/л йодиду натрію, 15 ммоль/л йодиду калію та 5 ммоль/л сульфату міді. До стандартної проби додати 25 мкл стандарту загального білка (70 г/л) та 1 мл біуретового реагенту. У третю пробірку додати 1 мл біуретового реагенту. Усі пробірки добре перемішати та інкубувати протягом 15 хв при температурі 30-37°С. Залишити на 5 хв при кімнатній температурі. Виміряти оптичну щільність проби та стандарту проти біуретового реагенту при 540 нм. Концентрацію загального білка (Х) в г/л розрахувати за формулою: Х=(Сст.×Апр.)/Аст., де Сст. – концентрація загального білка у стандартній пробі (г/л); Апр. – оптична щільність проби; Аст. – оптична щільність стандартної проби.

Клініко-діагностичне значення. Вміст загального білка у плазмі крові дорослих людей складає 65-85 г/л; у плазмі крові за рахунок фібриногену білка міститься на 2-4 г/л більше, ніж у сироватці крові. У новонароджених кількість білків плазми крові складає 50-60 г/л і протягом першого місяця трохи знижується, а у три роки досягає рівня дорослих людей. Збільшення або зменшення вмісту загального білка плазми крові та окремих фракцій може бути обумовлено багатьма причинами. Ці зміни не є специфічними, а відображають загальний патологічний процес (запалення, некроз, новоутворення), динаміку, тяжкість захворювання. За їх допомогою можна оцінити ефективність лікування. Зміни вмісту білка можуть виявлятися у вигляді гіпер- та гіпопротеїнемії. Гіпопротеїнемія спостерігається при недостатньому надходженні білків до організму, недостатності перетравлення та всмоктування харчових білків, порушенні синтезу білків в печінці, захворюваннях нирок з нефротичним синдромом. Гіперпротеїнемія спостерігається при порушенні гемодинаміки та згущенні крові, втраті рідини при дегідратаціях (діарея, блювота, нецукровий діабет), у перші дні тяжких опіків, післяопераційний період та ін. Заслуговує на увагу не тільки гіпо- або гіперпротеїнемія, а й такі зміни як диспротеїнемія (співвідношення альбумінів та глобулінів змінюється при сталому вмісті загального білка) і парапротеїнемія (поява аномальних білків – С-реактивний білок, кріоглобулін) при гострих інфекційних захворюваннях, запальних процесах та ін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю. І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 418-429.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю. І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 502-514.

3. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П Максимчук., М.І Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 546-553, 566-574.

4. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т Березов, Б.Ф.Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 567-578, 586-598.

5 Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін.. – Харків: Основа, 2000. – С. 522-532.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 682-686С.

7. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Коби-лянська та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 236-249.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 17

ЗАНЯТТЯ 3 (2 години)

Тема: Біохімічний склад крові в нормі та при патології. Ферменти плазми крові. Небілкові органічні речовини плазми крові – нітроген-вмісні та безнітрогенові. Неорганічні компоненти плазми крові. Калікреїн-кінінова система. Визначення залишкового нітрогену.

Актуальність. При видаленні формених елементів із крові залишається плазма, а при видаленні з неї фібриногену – сироватка. Плазма крові є складною системою. В ній міститься більш ніж 200 білків, які відрізняються за фізико-хімічними і функціональними властивостями. Серед них - профер-менти, ферменти, інгібітори ферментів, гормони, транспортні білки, фактори коагуляції і антикоагуляції, антитіла, антитоксини та інші. Крім того плазма крові містить небілкові органічні речовини та неорганічні компоненти. Більшість патологічних станів, вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, застосування фармакологічних засобів супроводжуються, як правило, зміною вмісту окремих компонентів плазми крові. Отже, за результатами аналізу крові можна охарактеризувати стан здоров'я людини, протікання адаптаційних процесів та ін.

Мета. Ознайомитися з біохімічним складом крові в нормі та при патології. Охарактеризувати ферменти крові: їх походження та значення визначення їх активності для діагностики патологічних станів. Визначити, які речовини складають загальний та залишковий нітроген крові. Ознайомитися з безнітрогеновими компонентами крові, їх вмістом, клінічним значенням кількісного визначення. Розглянути калікреїн-кінінову систему крові, її складові та роль в організмі. Ознайомитися з методом кількісного визначення залишкового нітрогену в крові та його клініко-діагностичним значенням.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Ферменти крові, їх походження, клініко-діагностичне значення визначення.

2. Небілкові нітрогенвмісні речовини: формули, вміст, роль, клінічне значення визначення.

3. Загальний та залишковий нітроген крові. Клінічне значення визначення.

4. Азотемія: види, причини, методи визначення.

5. Небілкові безнітрогенові компоненти крові: вміст, роль, клінічне значення визначення.

6. Неорганічні компоненти крові: вміст, роль.

7. Калікреїн-кінінова система, її роль в організмі. Застосування лікарських засобів – калікреїну та інгібіторів кініноутворення.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У крові хворого вміст залишкового нітрогену складає 48 ммоль/л, сечовини – 15,3 ммоль/л. Про захворювання якого органу свідчать ці результати?

А. Селезінки. В. Печінки. С. Шлунка. D. Нирок. Е. Підшлункової залози.

2. Які показники залишкового нітрогену є характерними для дорослих?

А.14,3-25 ммоль/л. В.25-38 ммоль/л. С.42,8-71,4 ммоль/л. D.70-90 ммоль/л.

3. Укажіть компонент крові, який відноситься до безнітрогенових.

А. АТФ. В. Тіамін. С. Аскорбінова кислота. D. Креатин. Е. Глютамін.

4. Який вид азотемії розвивається при дегідратації організму?

А. Абсолютна.	С. Ретенційна.	Е. Продукційна.
В. Відносна.	D. Позаниркова.

5. Яку дію оказує на судини брадикінін?

А. Вазодилатацію. В. Вазоконстрикцію.	D. Посилення згортання крові. Е. Зниження проникності стінок судин.
С. Підвищення кров’яного тиску.

6. У хворого з печінковою недостатністю виявлено зниження показника залишкового нітрогену крові. За рахунок якого компоненту зменшився небілковий нітроген крові?

А. Сечовини.	С. Амінокислот.	Е. Сечової кислоти.
В. Амоніаку.	D. Білірубіну.

7. Хворий скаржиться на часту блювоту, загальну слабкість. Вміст залишкового нітрогену в крові становить 35 ммоль/л, функція нирок не порушена. Який вид азотемії виник?

А. Відносна. В. Ниркова. С. Ретенційна. D. Продукційна.

8. Які компоненти фракції залишкового нітрогену переважають у крові при продукційних азотеміях?

А. Кетонові тіла, білки.	С. Амінокислоти, сечовина.
В. Ліпіди, вуглеводи.	D. Порфірини, білірубін.

9. С-реактивний білок виявляють у сироватці крові:

А. Після фізичних навантажень. В. У період ремісії захворювань.	D. У гострому періоді запальних захворювань.
С. При порушеннях ліпідного обміну.	E. При цукровому діабеті.

10. Хвороба Коновалова-Вільсона (гепатоцеребральна дегенерація) супроводжується зниженням концентрації вільної міді в сироватці крові, а також рівня:

А. Фібриногену.	С. Альбуміну.	Е. Церулоплазміну.
В. Трансферину.	D. С-реактивного білка.

11. Лімфоцити та інші клітини організму при взаємодії з вірусами синтезують інтерферони. Ці речовини блокують розмноження вірусу в зараженій клітині, інгібуючи синтез вірусних:

A. Ліпідів. B. Білків. C. Вітамінів. D. Біогенних амінів. E. Нуклеотидів.

12. Жінка 62-х років скаржиться на частий біль в загрудинній області та хребті, переломи ребер. Лікар передбачає мієломну хворобу (плазмоцитому). Який з перелічених показників має найбільше діагностине значення?

А. Гіперальбумінемія.	С. Парапротеїнемія.	Е. Протеїнурія.
В. Гіпопротеїнемія.	D. Гіпоглобулінемія.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дата добавления: 2015-04-30