За методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа

Кількісне визначення білірубіну та його фракцій у сироватці крові

Завдання. Визначити вміст загального, зв’язаного та вільного білірубіну у сироватці крові методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа.

Принцип. Метод базується на здатності зв’язаної і дисоційованої форми вільного білірубіну утворювати при взаємодії з діазофенілсульфо-новою кислотою азобілірубін рожево-фіолетового кольору. Вільний білірубін переводиться в розчинний дисоційований стан кофеїновим реактивом, завдяки чому в цій пробі визначається загальний білірубін. За різницею між загальним і зв’язаним білірубіном знаходять концентрацію вільного.

Х ід роботи. У три пробірки вносять, відповідно до таблиці, необхідні інгредієнти і ретельно перемішують.

Реактиви	Загальний білірубін, мл	Зв’язаний білірубін, мл	Контроль, мл
Сироватка	0,5	0,5	0,5
Кофеїновий реактив	1,75	-	1,75
Розчин натрію хлориду (9 г/л)	-	1,75	0,25
Діазореактив	0,25	0,25	-

При визначенні загального білірубіну проби залишають стояти на 20 хв для розвитку забарвлення, а зв’язаного – на 5-10 хв (при більш тривалому стоянні в реакцію вступає вільний білірубін). По закінченні вказаного часу фотометрують кожну пробу проти води на ФЕК при довжині хвилі 520-560 нм (зелений світлофільтр) у 5 мм кюветі. З одержаних екстинкцій загального і зв’язаного білірубіну віднімають екстикцію контрольної проби (контроль на мутність сироватки) і знаходять вміст загального і зв’язаного білірубіну (у мкмоль/л) за калібрувальним графіком. Вільний білірубін розраховують за різницею між кількістю загального і зв’язаного білірубіну. Розраховують вміст загального білірубіну та його фракцій у сироватці крові і роблять висновки про причини можливих відхилень цих показників.

Клініко-діагностичне значення. У нормі вміст загального білірубіну в сироватці крові становить 4,0-21,0 мкмоль/л; з цієї кількості 75% припадає на долю вільного білірубіну (6,0-15,0 мкмоль/л) і 25% на долю зв’язаного (2,0-5,0 мкмоль/л). До основних факторів, що викликають порушення обміну жовчних пігментів, належать: підвищений гемоліз еритроцитів, порушення синтезу білірубінглюкуронідів, порушення виділення зв’язаного білірубіну з гепатоцитів до жовчних капілярів (деструкція гепатоцитів), порушення жовчовиділення внаслідок обтурації позапечінкових жовчовивідних шляхів. Паренхіматозна жовтяниця виникає при гепатитах, цирозах печінки і характеризується різким підвищенням вмісту зв’язаного білірубіну в крові. У печінці знижується утворення білірубінглюкуроніду, внаслідок цього вміст вільного білірубіну в крові також збільшується. Гемолітична жовтяниця виникає при посиленому гемолізі еритроцитів, що призводить до утворення великої кількості вільного білірубіну, оскільки печінка не встигає його зв’язувати. Збільшення концентрації зв’язаного білірубіну у випадку обтураційної жовтяниці обумовлено перенаповненням жовчних шляхів унаслідок закупорки, розриву їх і подальшого переходу компонентів жовчі у кров; при цьому у крові накопичується зв’язаний білірубін (гіпербілірубінемія), із сечі зникає уробіліноген, однак внаслідок білірубінурії вона набуває темного забарвлення, а з калу зникає стеркобілін. У клініко-біохімічних лабораторіях проводять дослідження вмісту білірубіну та його фракцій для диференціальної діагностики жовтяниць.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю. І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 462-467.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю. І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 577-584.

3. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П Максимчук., М.І Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 562-566.

4. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т Березов, Б.Ф.Коровкин. – М.: Медицина, 1998. - С. 506-508, 561-565.

5. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 645-655.

6. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: Навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Х.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 209-212.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 18

ЗАНЯТТЯ 6 (2 години)

Тема: Біохімія нирок і сечі. Фізико-хімічні властивості та хімічний склад сечі в нормі. Біохімічне дослідження сечі.

Актуальність. Нирки – один з найважливіших органів, основне призначення якого полягає в підтриманні динамічної сталості внутрішнього середовища організму. Нирки приймають участь в регуляції водно-електролітного балансу, кров’яного тиску, підтримці кислотно-лужного стану, осмотичного тиску рідин організму; стимуляції еритропоезу та ін. Нирки виробляють сечу з компонентів плазми крові. Із сечею виділяється до 150 різних речовин. У добовій сечі міститься в середньому близько 40 г органічних речовин і приблизно 20 г неорганічних. Біохімічні дослідження сечі відіграють важливу роль у клініці для діагностики та визначення прогнозу захворювання, а також контролю за ефективністю лікування.

Мета. Ознайомитися з основними фізико-хімічними властивостями сечі (діурезом, рН, відносною густиною, кольором, прозорістю, запахом) та хімічним складом нормальної сечі. Ознайомитися з методами клінічного та біохімічного аналізу сечі. Запам’ятати деякі фізико-хімічні константи та біохімічні показники сечі в нормі з метою використання їх для діагностики захворювань, правильно оцінюючи відхилення від норми.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Функції нирок та особливості обміну речовин в них.

2. Біохімічні механізми регуляції функції нирок.

3. Загальні властивості та хімічний склад нормальної сечі. Значення дослідження в клініці.

4. Органічні та неорганічні речовини нормальної сечі. Їх зміни в залежності від віку.

5. Фізико-хімічні показники сечі: діурез, відносна густина, рН, запах, ко-лір, прозорість. Значення їх дослідження. Можливі відхилення від норми.

6. Клініко-діагностичне значення кількісного та якісного аналізу сечі.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У спортсмена, який знаходився на дієті з великою кількістю білків встановлена кисла реакція сечі. Наявність яких речовин зумовлює такі зміни?

А. Хлориди та фосфати. В. Хлориди та сульфати. С. Фосфати та сульфати.

D. Урати та сульфати. Е. Урати та хлориди.

2. Прозорість сечі є одним з параметрів, які оцінюються при її аналізі. З наявністю яких речовин може бути пов’язано змутнення сечі, яка має лужну реакцію?

А. Фосфату кальцію. В. Сульфату магнію.

С. Уратів. D. Хлоридів.

Е. Солей амоніаку.

3. Нирки виконують усі функції, крім:

А. Виділяють кінцеві продукти обміну. В. Регулюють водно-сольовий обмін. С. Підтримують осмотичний тиск.

D. Регулюють артеріальний тиск крові. Е. Розщеплюють сечовину до СО2 і Н2О.

4. Органоспецифічним ферментом для нирок є:

А. Лактатдегідрогеназа. В. Сукцинатдегідрогеназа. С. Аспартатамінотрансфераза.

D. Трансамідиназа. Е. Креатинфосфокіназа.

5. В результаті фільтрації плазми крові в первинну сечу переходять усі речовини, за винятком:

А. Моносахаридів (глюкози і фруктози). В. Сечовини і сечової кислоти. С. Низькомолекулярних білків.

D. Креатину і креатиніну. Е. Середньо- і високомоле- кулярних білків.

6. Для діагностики захворювання мутну сечу, що проявляє лужну реакцію, підкислили і підігрили. При цьому осад зник. Чим зумовлена каламуть сечі?

А. Слиз із сечовидільних шляхів. В. Мікрофлора, що розщеплює сечовину з утворенням амоніаку. С. Гній з уретри.

D. Білок ниркового поход- ження. Е. Фосфати кальцію та ма- гнію, урати.

7. Який з фізико-хімічних показників сечі залежить від діурезу?

А. Колір. В. рН. С. Відносна густина. D. Запах. Е. Прозорість.

8. Які з наведених показників рН та відносної густини сечі дорослої людини відповідає нормі?

А. рН=4,8; густина 1,001. В. рН=8,0; густина 1,040. С. рН=8,5; густина 1,029.

D. рН=3,5; густина 1,020. Е. рН=6,0; густина 1,021.

9. Як можна визначити патологічний стан дорослої людини, у якої спостерігається припинення виділення сечі?

А. Енурез. В. Олігурія. С. Анурія. D. Ніктурія. Е. Дизурія.

10. Як можна визначити патологічний стан дорослої людини, у якої добовий діурез складає 500 мл?

А. Анурія. В. Поліурія. С. Ніктурія. D. Олігурія. Е. Полакіурія.

11. Вміст амоніаку у сечі є важливим показником кислотно-лужного стану організму; кількість амоніаку підвищується як при респіраторному, так і при метаболічному ацидозі. Це пов’язано зі стимуляцією при ацидозі синтезу у клітинах епітелію ниркових канальців ферментів:

А. Глутамінази. В. Циклу Кребса.

С. Карбоангідрази. D. АТФ-ази.

Е. Гіалуронідази.

12. Хворий 45 років скаржиться на невгамовну спрагу, споживання великої кількості рідини (до 5 л), виділення значної кількості сечі (до 6 л на добу). Концентрація глюкози крові становить 4,4 ммоль/л, рівень кетонових тіл не підвищений. Сеча незабарвлена, питома вага 1,002; цукор у сечі не визначається. Дефіцит якого гормону може призводити до таких змін?

A. Глюкагону. B. Альдостерону. C. Інсуліну. D. Вазопресину.

13. При лабораторному дослідженні дитини виявлено підвищений вміст у сечі лейцину, валіну, ізолейцину та їх кетопохідних. Сеча мала характерний запах кленового сиропу. Недостатністю якого ферменту викликані ці зміни?

А. Дегідрогенази a-кетокислот. В. Амінотрансферази. С. Глюкозо-6-фосфатази.

D. Фосфофруктокінази. Е. Фосфофруктомутази.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дата добавления: 2015-04-30