Пояснити умови роботи поблизу ЛЕП. Наряд-допуск. Охоронна зона ЛЕП 1 страница

Кошка

Кошка являє собою візок, що опирається на 4 (чотири) ходові ролика, які перекочуються по нижній полці двотаврової балки (монорельсовий шлях). Вони обладнанні підшипниками кочення і повертаються на осях, зварених до щік кошки. Щоки з’єднуються між собою двома розпірками, а в нижній частині вантажною траверсою - для підвішування талі. Вона призначена для переміщення підвішеного до неї вантажу по підвісному монорельсовому шляху двотаврового профілю.

1 – ролик ходовий; 2 – вісь ролика; 3 – щека; 4 – розпорка; 5 – шайба регулююча; 6 – траверса вантажна.

Ричагові талі складаються із литого стального корпусу, в якому встановлена приводна вісь з вантажною зірочкою і два храпових механізма, виконуючи роботу приводу і гальма. Через зірочку перекинутий вантажний пластинчастий ланцюг з нижньою гаковою підвіскою, Верхній гак служить для підвішування талі. Ці талі приводяться в дію рухом качання ричага, в якому змонтовано реверсивний пристрій, перемикаючи талі з підйому вантажу на опускання і назад.

1 – приводна вісь з вантажною зірочкою; 2 і 3 – храпові механізми; 4 – вантажна пластинчастий ланцюг; 5 – нижня гакова підвіска; 6 – ричаг.

Ручні ричагові лебідки

В ручних ричажних лебідках в якості тягових органів використовують захвати. В цих лебідках канат не намотується на барабан, а протягується між двома попереміннно діючими захватами. Лебідки вантажопідйомністю1.5; 3; 5 тон служать як для підйому, так і для горизонтального переміщення і для відтяжки вантажів. В звязку з невеликими габаритами і масою ручні ричажні лебідки отримали широке використання на монтажних роботах.

Ричажна лебідка складається із слідуючих основних частин: тягового ричага, робочого каната з гаком на кінці і обойми для зберігання каната.Тяговий механізм лебідки являється основним вузлом, передаючий зусилля працівника, приложене до рукоятки, на робочий канат.

Тяговий механізм протягує канат двума захватами, зажимаючими канат зсилою, яка залежить від навантаження. Початкове зусилля для захвата каната і його попереднього зжимання забезпечується пружинами і складає приблизно 100 кілосил (клс). Працюя ричагами 1 і 2 тягового механізму, здійснюєм підйом чи опускання вантажу.

Ричажні лебідки слід зберігати в закритих приміщенях. Уход за ними простий і складється в систематичній очистки тягового механізму і канатів від бруду.Для очистки тягового механізму його слід опустити на 15 – 20 хвилин в керосин, після цього очистити. Канати змазуються канатною змазкою, а тягові механізми – обичною консистентною змазкою.

Загальний вигляд тягового механізму лебідки

1 – рукоятка – ричаг переднього ходу; 2 - рукоятка – ричаг заднього ходу; 3 – вал паводка; 4 – тяги; 5 – два зажима; 6 – пластинчасті серги; 7 – два коромисла; 8 – вісь; 9 – тяга; 10 –вісь; 11 - ползуни; 12 – ричаг відтяжки; 13 – пружини; 14 – направляючі стержні; 15 – передня кришка; 16 – задня кришка; 17 – рукоятка задняї кришки; 18 – втулка з отвором для входу каната; 19 – гак з отвором в хвостовикові для виходу каната.

2. Назвати ознаки бракування стропів з сталевого канату.

Бракуються згідно паспорту стропа, а при відсутності паспорту згідно нормативних документів (Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів).

Стропальник кожен день перед використанням стропів повинен візуально оглянути стропи. Працівник відповідальний за утримання в справному стані знімних вантажозахоплювальних пристроїв і тари проводить огляд і вибраковку стропів один раз в 10 днів, а стропи що рідко використовуються перед видачею їх в роботу з записом в Журнал огляду текелажних засобів.

Стропи бракуються по таким ознакам:

1 – відсутня бирка, або не читаються дані на бирці;

2 – розрив сталки на вітках канатного стропу;

3 – якщо виявлено такі деформації: кошикоподібну, видавлювання осердя, розшарування сталок, місцеве збільшення або зменшення діаметру вітки стропа, роздавлювання, перекручення, перегини, заломи, пошкодження в результаті термічної дії або електричного дугового розряду;

4 – при бракуванні віткових стропів типу СК не допускаються такі дефекти: відсутній коуш в місцях заплітання, зношення кінцевої ланки, зношення гака в зіві більше 10%, гак розігнутий, має тріщини, надриви, несправний запобіжний замок;

5 – якщо кількість видимих обривів дротів на ділянці канатного стропу довжиною 3 діаметра - 4 обривів дротин і більше, 6 діаметрів -6 обривів дротин і більше, 30 діаметрів – 16 обривів дротів і більше;

6 – зменшення діаметру вітки канатного стропу (стропи типу СКК, СКП) на 7 % і більше порівняно з номінальним діаметром в результаті поверхневого зносу чи корозії;

7 – зменшення номінального діаметру зовнішніх дротин в результаті поверхневого зносу або корозії на 40 % і більше (стропи типу СКК, СКП).

Якщо після огляду стропів стропальник виявить дефекти (перевищення допустимих показників) то він повинен звернутись до праціівнка відповідального за безпечне проведення робіт по перемішенню вантажів кранами, про доцільність використання даних стропів.

3. Показати знакову умовну сигналізацію.

Білет № 10

1. З якою метою проводиться ЧТО та ПТО? Терміни його проведення.

Технічний огляд має проводитися відповідно до вимог організаційно – методичних документів, розроблених з урахуванням вимог настанови з експлуатації вантажопідіймального крана або машини.

Технічний огляд має проводитися за участю працівника, який здійснює відомчий нагляд за утримуванням та безпечною експлуатації вантажопідіймальних кранів і машин, а також працівника відповідального за утримання їх в справному стані.

Повний та частковий технічний огляд вантажопідіймальних кранів проводиться з метою встановити що вони перебувають в справному стані, який забезпечує їх безпечну експлуатацію (а також що вони установлені відповідно вимогам Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів і поданій на реєстрацію документам).

Частковий технічний огляд проводиться не рідше одного разу на 12 місяців при цьому повинні бути оглянуті і перевірені в роботі всі механізми і конструкції крана (механізми, гальма, стан металоконструкцій та їх зварних зєднань, стан гака і деталей його підвіски, стан канатів та їх кріплень, стан кранових колій і інше).

Повний технічний огляд проводиться один раз на 3 роки, а крани що рідко використовуються - раз в 5 років по згоді інспектора Держгірпромнагляду. ЧТО і ПТО відрізняється тим, що при ПТО проводиться статичне випробування та динамічне випробування.

Статичне випробування мостового крана проводиться таким чином, що кран установлюється над опорами кранових колій або в положення, яке відповідає найменшим згинальним навантаженням на кранову колію, а його візок (візки) ‒ у положення, що відповідає найбільшому прогину. Випробувальний вантаж, що на 25 % перевищує вантажопідйомність крана піднімають на висоту 200 ‒ 300 мм і витримують в такому положенні протягом 10 хвилин. Після опускання вантажу перевіряють відсутність залишкової деформації моста крана, а якщо вона наявна то кран не допускається до динамічного випробування і не допускається до роботи до з’ясування причин деформації та можливості подальшої експлуатації.

Динамічне випробування вантажопідіймальних кранів і машин проводиться вантажем, що на 10 % перевищує їх вантажопідйомність, і має на меті перевірку дії механізмів вантажопідіймального крана чи машини та їх гальм. Під час динамічного випробівання проводиться багаторазове (не менше трьох разів) підіймання та опускання вантажу, пуск з проміжного положення, а також перевірка дії всіх інших механізмів вантажопідіймального крана і машини.

Після проведення ЧТО і ПТО дані про їх проведення заносяться в паспорт крана особою що його проводила і в таблицю на крані.

В таблицю вносяться такі дані: реєстраційний номер крана; вантажопідйомність, дата слідуючого ЧТО і дата слідуючого ПТО.

2. Пояснити правила складування вантажів на відкритих майданчиках.

Складування матеріалів, обладнання, конструкцій повинно здійснюватись з вимогами стандартів або технічних умов на матеріали, обладнання, конструкції.

Вантаж складується згідно ПВР, технологічній карті і норм складування в спеціально відведених місцях з дотримуванням протипожежних вимог та вимог ОП.

Площадка повинна бути підготовлена, утрамбована, мати нахил не більше 3 градусів (для стоку поверхневих вод), огороджена, установлені попереджувальні знаки, вказана схема руху транспорту, стоянки крана, розмічені місця складування вантажів, позначені границі штабелів, а також розмічені проходи і проїзди.

При складуванні необхідно дотримуватись ширини проходів не менше 1м, проїздів згідно габаритів транспорту, але при цьому одностороннього руху не менше 4 м, двостороннього руху-7.5 м. Складують на прокладках і підкладках прямокутного або квадратного перерізу, круглого заборонено. Прокладки і підкладки в штабелях розміщенні в одній вертикальній площині, їх товщина повинна перевищувати висоту виступаючих петель не менше чим на 20 мм.

При виконанні робіт на штабелях висотою більше 1.5 м необхідно використовувати інвентарні драбини.

Складують таким чином, щоб маркування вантажу було повернуто до проходів, в сторону проходів і проїздів не виходили сторонні предмети (вязальна проволока, підкладки).

Прислоняти і опирати вантажі до огородження або тимчасових і капітальних будівель забороняється.

Площадка в вечірній і нічний час повинна бути освітлена згідно вимог, в зимовий час очищена і посипана піском або шлаком.

При укладці вантажів (крім сипучих) приймають міри, які не дозволяють защемлення або примерзання вантажів до покриття площадки.

Способи укладки вантажів повинні забезпечувати:

- стійкість штабелів, пакетів і вантажів які знаходяться в них;

- механізовану розбору штабелів;

- безпечне проведення робіт на вантажно-розвантажувальній площадці;

- можливість застосування і нормального функцінування захисту працюючих і пожежної безпеки.

Особиста безпека стропальника при складуванні вантажів заключається в тому, щоб виключити можливість сповзання, розкатування, обвалу вантажу після розстропування. Перед розстропуванням необхідно послабити стропи і руками покачати вантаж або штабель перевіряючи його стійкість. Тільки переконавшись в стійкості вантажу і штабелів, розстропувати. Якщо вантаж не стійкий, при необхідності його закріплюють.

Складування вантажів на перекриттях здійснюється згідно ПВР, технологічній карті або розрахунку на 1 м квадратний перекриття або площадки.

При розміщенні матеріалів і обладнання поблизу залізничної колії необхідно дотримуватися слідуючи вимог: відстань між вантажем і ближньою до нього рейкою при висоті штабеля до 1.2 м повинна бути не менша ніж 2м; а якщо висота штабеля більше 1.2 м, то відстань повинна бути не менше 2.5 м. В сторону залізничної колії не повинні виходити сторонні предмети (в’язальні матеріали, підкладки тощо), а також маркування.

Забороняється встановлювати вантаж на залізничну колію, між рейками, на проходи та проїзди та інші не призначені для цього місця.

Якщо під час виконання складування вантажів стропальник помітить небезпеку: неполадки крана, підкранової колії, інші небезпеки він зобовязаний негайно подати команду на припинення роботи та повідомити машиніста крана.

3. Показати знакову умовну сигналізацію.

Білет № 11

1. Розповісти про підготовку талей до роботи.

Перед виконанням робіт талями працівник повинен впевнитись в технічній справності талі. Перевірити на таблиці дату проходження ПТО (повного технічного огляду) та ЧТО (часткового технічного огляду) та ознайомитись з вантажопідйомністю талі. Після цього оглянути таль на випадок пошкоджень та деформацій. Оглянути гакову підвіску та гак, перевірити тягові та вантажні ланцюги на випадок пошкоджень, спрацювання ланок. Звернути увагуна чистоту талі; наявність мастила на всіх частигах, що труться; відсутність тріщин, задирок та вмятин на поверхні зубів зірочок та шестерень, а також на ланцюзі; справність шплінтів або розклепок на кінцях головної осі. Перевірити технічний стан місця до якого буде підвішуватись таль.

Після підвіски талі перевірити без навантаження (в холосту) плавність роботи талі шляхом обертання тягових коліс, при цьому перевірити: рівень шуму що виникає під час роботи талі; рухливість у всіх шарнірних з’єднаннях пластичних ланцюгів; надійність зачеплення ланцюгів на зірочках; відсутність захдань механізму та проковзування; звернути увагу на те, щобне було самодовільного опускання гакової підвіски при припиненні повертання тягового колеса.

У разі виявлення набігання, пропусків та ковзання ланцюга на зірочці та тягових колесах, тріщин на гаках і траверсах, тріснутих ланок ланцюгів, заїдань підшипників, поломки пружин, собачки, храповика, розривів та деформацій талів та кішок, в випадку самодовільного опускання гакової підвіски при припиненні повертання тягового колеса вони до роботи не допускаються та вилучаються з експлуатації.

2. Пояснити правила і способи стропування вантажів канатними стропами типу СК. (ст4 – 5)

3. Показати знакову умовну сигналізацію.

Білет №.12

1. Пояснити правила визначення зони обслуговування краном та небезпечної зони дії крана.

Робоча зона крана (зона обслуговування) –простір, у якому можливе перебування вантажозахоплювального органа під час роботи вантажопідіймального крана чи машини.

Для стрілових самохідних кранів вона буде залежити від вильоту стріли по всьому периметру роботи крана, а для кранів мостового типу від довжини підкраної колії і ширини прольоту.

Небезпечна зона крана (машини) ‒ простір, в якому працівники підаються ризику щодо свого здоров’я або безпеки внаслідок переміщення вантажозахоплювального органа з вантажем чи без нього внаслідок падіння вантажу під час його переміщення краном з урахуванням горизонтальної проекції на землю траєкторії переміщення найбільшого зовнішнього габариту вантажу та відстані відлітання вантажу.

При обслуговуванні стрілових самохідних кранів є такі небезпечні зони: біля поворотної і непоротної частини крана (щоб не зажало між виносними опорами і поворотною частиною крана) – огороджується не менше 1 м від виступаючої частини крана і штабеля іншими предметами і зона можливого падіння вантажу та робоча зона.

Розмір небезпечних зон у межах яких може виникнути небезпека падіння вантажів залежить від висоти піднімання вантажу. При підніманні вантажу до 10 м ‒ радіус небезпечної зони і можливого падіння вантажу становить 4 м; при підніманні вантажу від 10 м до 20 м ‒ радіус небезпечної зони і можливого падіння вантажу становить 7 м; при підніманні вантажу від 20 м до 70 м ‒ радіус небезпечної зони і можливого падіння вантажу становить 10 м. Значить відстань від від огородження до габариту вантажу при максимальному вильоті гака повинна бути при підйомі до 10 м – 4 м, від 10 до 20 м – 7 м; від 20 до 70 м ‒ 10 м.

Перебування людей у небезпечній зоні під час переміщення вантажозахоплювальних органів та пристроїв з вантажем чи без ньго не дозволяється. Щоб уникнути доступу сторонніх осіб, ці зони огороджуються, а в вечірній і нічний час освітлюються.

При разовій короткочастній роботі стрілового самохідного крана небезпечну зону огороджують сигнальним (спеціальна стрічка і інше) огородженням (висотою 0.8 м). А якщо кран працює на майданчику, огородженному з усіх сторін захисними панелями (1.6 м і 2 м) і перебування сторонніх осіб заборонено то сигнальне огородження установлюється тільки кругом поворотної частини крана.

Огородження небезпечної зони і вивішування попереджувальних знаків і плакатів, а також огородження поворотної частини крана виконується під керівництвом працівника відповідального за безпечне виконання робіт по переміщенні вантажів кранами.

Стропальник і машиніст крана повинні слідкувати, щоб в небезпечній зоні дії кранане не було сторонніх осіб.

Схема установки сигнальних огороджень небезпечних зон дії стрілових кранів

а) – при односторонній роботі; б) – при круговій роботі; 1 – огородження поворотної частини крана: 2 – огородження небезпечної частини; 3 – переміщуючий ватаж; 4 – стріла крана.

2. Назвати канати хрестової і односторонньої звивки. Коефіцієнт запасу міцності.

При виконанні стропальних робіт, виготовленя вантажозахоплювальних пристроїв, а також для запасовки вантажопідіймальних кранів і машин використовуються стальні канати. Вони міцні, гнучкі, мають малу масу і добру опірність проти спрацювання. Канати, які використовуються при виконанні стропальних робіт, виготовленя вантажозахоплювальних пристроїв, а також для запасовки вантажопідіймальних кранів і машин виготовляються в основному із дротинок світлого дроту, а в умовах вологого середовища канати із оцинкованого дроту.

Канати розрізняють між собою по зовнішньому діаметру, по призначенню, по якості матаріалу дротинок, по конструкції, по матеріалу сердечника, по роду і способу направлення звивки.

По призначенні бувають вантажні (В) і вантажолюдські (ВЛ) і бензельні (Б), що застосовуються для перев’язування.

Матеріал дротинок характеризується за розривним зусиллям (рівним навантаженню, при якій дротинка перерізом 1 мм квадратний розривається) і механічними властивостями (маркою: високої якості, нормальної якості і канати бензельні) дротинок.

За матеріалом осердя канати бувають з органічним осердям із рослинних волокон (конопель, льону і інших), з металевим осердям із витих канатних дротів і з осердям із штучних (синтетичних) волокон. Канати з металевим осердям використовуються при багатовітковій навивці на барабан, так як при цьому канат не втрачає форми під дією навантаження від вищележачих витків, що підвищує його зносостійкість, а також при різко зміняючих навантаженнях. В якості металічного сердечника використовують окрему сталку або канат подвійної звивки.

За типом сталок розрізняють канати з точковим стиканням дротин між шарами сталок (ТК), з лінійним стиканням дротин між шарами (ЛК) і з комбінованим точко – лінійним стиканням дротин (ТЛК). Сталки можуть мати бути виготовлені із дротинок одного діаметра (канат типу О) або різного діаметру по окремих шарах (канат типу Р). Канати лінійного стикання (ЛК) мають краще заповнення перерізу, більш гибкі (пластичні), витримують більше число згибів і більш зносостійки. Тому для запасовки крана і виготовлення стропів використовують найчастіше канати типу ЛК.

За напрямком звивання ‒ праве (П) і ліве (Л).

За механічними властивостями: В ‒ вищої марки; 1 ‒ першої марки. З дозволу заказчика допускається виготовлення канатів марки 2.

По виду покриття поверхні дротинок в канаті: без покриття; ОЖ ─ цинкове покриття дротинок для особливо жостких умов роботи; Ж ─цинкове покриття дротинок для жостких агресивних умов роботи; С ─ цинкове покриття для середніх агресивних умов роботи; П ─ покриття канату або сталок штучними матеріалами.

За формою поперечного перерізу сталок круглі канати поділяються на круглосталкові й фасоносталкові, за способом звивання ‒ на такі, що розкручуються (Р), і такі, що не розкручуються (Н).

За конструктивною ознакою бувають одинарного, подвійного і потрійного звивання. Канати одинарного звивання виготовляють з окремих дротин звитих по спіралі, При подвійному звиванні спочатку звивають окремі дротини у сталки (пряді), а потім із готових сталок звивають канат. Канати потрійного звивання (кабелі) виготовляють звиванням між собою канатів подвійного звивання (стренг).

За характером звивки канати поділяються на канати хрестової звивки та канати односторонньої звивки.

а) – хрестової звивки; б) – одностороньої звивки.

1 – сталка (прядь) каната; 2 – органічний сердечник.

Канати хрестової звивки ‒ це канати виготовленні зі сталевих дротин, в яких дротинки сплетені в сталки (прядь) в одному напрямку, а сталки навколо сердечника в протилежному напрямку.

Канати односторонньої звивки – це канати зі сталевих дротин, в яких дротинки в сталках і сталки навколо сердечника сплетені в томуж самому напрямку.

Канати односторонньої звивки в порівнянні з канатами хрестової звивки мають більш рівну зовнішню поверхню, краще заповнення площі поперечного перерізу, більш гибкі і довговічні, а також мають менше зношення при роботі на блоках і барабанами в зв’язку з збільшенням поверхності стикання дротин з блоками і барабанами і зменшення тиску на дротини, але більш піддаються розкручуванні. Тому вантажні канати і вантажозахоплювальні пристрої виготовляють в більшості випадків із канатів хрестово звивки, вони більш безпечні в роботі. Термін використання канатів одностороньої звивки на 25 ‒ 50 % більше чим канатів хрестової звивки. Гибкість каната визначається діаметром дротинок: чим менше їх діаметр, тим канат більш гибкий, но при цьому зношення канату більше.

Стальні канати, які використовуються для виготовлення вантажозахоплювальних пристроїв. запасовки крана і виконання стропальних робіт складаються з шести сталок звитих з окремих дротин і одного сердечника (пенькові, синтетичні, сталеві), в більшості випадків пеньковий. Сталки мають 19, 36, 37, 61 дротин. Залежно від конструкції канатам присвоюється індекс, що складається з цифрового і літературного позначення. Наприклад: 6 Х 19 = 114 – 1 ОС; 6 Х 36 = 216 – 1 ОС; 6 Х 37 = 222 – 1 ОС; 6 Х 61 = 366 – 1 ОС, де 6 – кількість сталок, 19, 36, 37, 61 – кількість дротин в сталці, 114, 216, 222, 366 – загальна кількість дротин, 1 ОС – один органічний сердечник. Чим більша кількість дротин – тим більш гибкий канат.

Для характеристики сталевих канатів, куди входять їх основні дані, застосовують умовні позначення, в яких зазначають: діаметр канату, його призначення, механічну властивість дроту, вид покриття, поєднання напрямків скручування канатових елементів, спосіб скручування та маркувальну групу згідно з тимчасовим опором розриву дроту. Насамкінець в умовному позначенні наводять номер державного стандарту, відповідно до якого виготовлений канат. Наприклад, умовне позначення 24 ‒ Г ‒ 1 ‒ Л ‒ О ‒ Н ‒ 1764 ГОСТ 2688 ‒ 80, розшифровується так: сталевий канат діаметром 24 мм, вантажного призначення (Г), з дроту марки 1 без покриття, лівого однобічного скручування, нерозкрутний, маркувальна група ‒ 1764 Мпа.

Розривне зусилля канату визначають за заводським сертифікатом (паспортом) на канат.

Коофіцієнт запасу міцності канату – є відношення розривного зусилля канату в цілому до найбільшого робочого навантаження. Цей коофіцієнт показує у скільки разів треба зменшити навантаження на канат порівняно з граничним навантаженням (розривним зусиллям), щоб експлуатація каната була цілком безпечна.

Коофіцієнт запасу міцності для вантажного канату і виготовлення стропів не менше – 6, для переміщення вантажів і людей не менше – 9.

До кожного стального канату згіно технічним умовам заводу – виробника повинен бути прикладений сертифікат з вказаною конструкцією, результатами заводських випробувань даного канату і його дійсного розривного зусилля, якщо сертифікат відсутній, необхідно до його використання провести випробування канату для визначення дійсного розривного зусилля.. Кожен канат повинен мати металічний ярлик (табличку) на якій вказується назва.заводу-виробника, номер канату в системі номерації ззаводу-виробника, умовне позначення канату, його довжина, маса в кілограмах і дату виготовлення. На кожну партію стальних канатів завод-виробник видає супроводжуючі документи, без яких вони до експлуатації не допускаються.

Петля на кінці каната для його закріплення на вантажопідіймальному крані чи машині має бути виконана: ‒ із застосуванням коуша із заплітанням вільного кінця каната або з установлення затискачів; ‒ із застосуванням сталевої кованої, штампованої, литої втулки і клина; ‒ шляхом заливання легкоплавким сплавом або іншим способом відповідно до вимог нормативних документів.

Також при виконанні стропальних робіт використовуються канати із рослинних (конопляні, пенькові, бавовняні, хлопкопаперові і інші) та штучних (синтетичних) матеріалів. Їх застосовують для виготовлення стропів і вантажних сіток, а також для піднімання і переміщення вручну легких деталей і в якості розчалок і відтяжок при підніманні і переміщенні конструкцій, обладнення і інших.

Пенькові канати бувають просочені (гарячою смолою) і більєві. Просочені канати по порівняні з більєвими більш довговічні, хоч менш гибкі. Запас міцності цих канатів не менше ‒ 8. Їх виготовляють звивкою трьох сталок, які скручуються із довгого волокна. Вони гибкі, но мають малу міцність, малий термін використання і швидко розкручуються під дією різних механічних факторів і вологості.

В залежності від якості використованого матеріалу, а також від призначення і виду вироблення пенькові трьохрядні більєві і просочені канати поділяють на групи: спеціальні, підвищеного використання і обичні (прості).

Конопляні, бавовняні, сизалеві канати для виготовлення стропів і вантажних сіток повинні відповідати діючим нормативним документам (НД) і мати ярлики (бирки), на яких вказується інвентарний номер, допустима вантажопідйомність і дата випробування.

Можливість застосування для виготовлення стропів канатів із синтетичних матеріалів (поліамідних, поліпропіленових, поліефірних) і комбінованих, а також стрічок установлюється технічними умовами (ТУ).

Коофіцієт запасу розривного зусилля відносно навантаження окремої вітки стропа має бути для канатів і стрічок із синтетичних матеріалів не менше ‒ 7, а для канатів із натуральних волокон ‒ 8.

Заплетення петлі конопляного, бавовняного, сизалевого канату повинно мати не менше двох повних і двох половинних пробивок. Місце заплетення має бути обмотане мотузкою або захищене іншим способом.

3. Показати знакову умовну сигналізацію.

Білет № 13

1. Пояснити вимоги до гаків, карабінів, монтажних скоб і ланок.

На всіх гаках, карабінах, монтажних скобах, ланках обов’язково повинні бути товарний знак або клеймо заводу виробника, вказана вантажопідйомність, рік виготовлення. Кожний пристрій використовується по призначенню: гаки, карабіни, скоби для з’єднання стропів з петлями, рим-болтами та іншими пристроями, що встановлюються на вантажах; кінцеві ланки (строповочні кільця) застосовуються для навішування стропів на вантажопідіймальний орган крана і з’єднання частин вантажопідйомних пристроїв між собою.

Гаки для стропів виготовляють кованими і штампованими (литі заборонено), щоб уникнути самодовільного відчеплення вантаж, гаки мають запобіжні замки. Для піднімання довгомірних вантажів використовують гаки спеціальної форми. Для піднімання нестійких вантажів обов’язково повинний бути запобіжний замок на гаку.

Карабіни бувають навісні і причепні. Навісний карабін, як і гаки, ‒ обовязкова частина стропа, а причіпний вільно одягається на петлю стропа і може в разі потреби зніматись.

В гакових підвісках вантажопідіймальних кранів використовуються однорогі та дворогі гаки, як з запобіжним замком так і без нього. Форма гака перешкоджає випаданню чалкових канатів, кілець, стропів і ланок (серг) з його зіва, крім того вантажні гаки забезпечуються запобіжними замками, які утримують знімні вантажозахоплювальні пристрої від самочинного випадання. Гаки без запобіжного замка можна застосовувати при використанні гнучких вантажозахоплювальних пристроїв (ланцюгові та синтетичні стропи), які запобігають випаданню їх з гакового зіва. Гакова підвіска складається з двох щік, одного або декілька блоків в залежності від вантажопідйомності, траверси на які встановлений гак на підшипниках, тому він легко повертається як з вантажем так і без нього.

При огляді гака необхідно стежити, щоб не було зношення гака в зіві більше 10% проектної висоти перерізу в цьому місці, на гаку не повинно бути тріщин, надривів чи викривлень, зношення проушини, заїдання або несправність (незатянуті винти замка) запобіжного замка. Бракується за формулою В = Н ― н: Н Х 100, де В ― зношення гака; Н ― розмір инебезпечного перерізу згідно паспорту гака; н ― розмір инебезпечного перерізу після зношення гака.

Дата добавления: 2015-05-08