Берестейська унія (1596р.) та її вплив на подальший розвиток українського суспільства. Утворення братств. Їх роль і місце у збереженні нац.го етносу

Реформи Марії-Терезії і Йосифа 2 кінця 18 ст тав їх вплив на західноукраїнські землі

Мета% уніфікувати,,клаптикову монархію,,(Австр імперія складалася із багатьох народів, які мали різну культуру, різний рівень розвитку економіки, різні релігії); модернізувати імперію, прискорити темпи економічного розвитку, наповнити державну скарбницю

1.Територіально-адміністративна

2.реформа управління-шляхетська асамблея замінена асамблеєю станів

3.селянська реформа 1781- селяни отримували обмежену свободу. Зменшена кількість днів панщини. Селяни отримали право звертатися із скаргами на поміщиків до суду. Поміщикам заборонялось збільшувати свої землі за рахунок селянських наділів.

4 реформа освіти-вводилися одно(освіта на місцевій говірці) і чотирьох(на німецькій або польській мовах) класні школи. 1783 р йосиф 2 на базі львівського єзуїтського колегіуму відкрив університет (1-й університет на території україни)

5. релігійна-були урівнені католицизм, православна, протестантська, іудейська віри. Священники ставали державними службовцями і отримували з/п. 1809 р –відновлена галицька митрополія.

Католицька церква в ці часи намагалася утвердити католицизм в українських землях, її мета - приєднання православної нац.ї церк­ви до католицької з обов'язковим визнанням верховенства римського папи і катол догматів єдино істинними. Йшлося не про об'єднання на рів­них засадах, як нині намагаються довести деякі історики, а про приєднання сх.ї православної християнської церкви до католицької зх.ї. Ватикан вирішив створити нову, уніатську церкву, за допомогою якої можна було б православних навернути до католицизму, зберігаючи обряди православ'я, але визнаючи верховенство Ватикану і приймаючи догмати католицизму про непогрішимість і божественність папи римського.

Вже 1590 р. відбулася нарада чотирьох єпископів на якій було порушено питання про прийняття унії. У 1591 р. єпископи подали королю заяву про готовність укласти унію. Сигізмунд III 18 травня 1592 р. таємно відповів згодою В 1594 р. до них пристали мит­рополит і 3 єпископи.

У червні 1595 р. в Кракові відбулася нарада, на якій було остаточно вироблено умови унії, що їх схвалив папський нунцій. Категорично проти був князь В.Острозький, але король проігнорував це.

23 грудня 1595 р. Терлецький і Потій у присутності папи Клемента VIII проголосили унію. Потім почалася підготовка уніатського собору. Все це викликало обурення серед значної частини православних, особливо серед козацтва. У жовтні 1596 р. у Бресті зібрався церковний собор для обгово­рення питання про унію. Від самого початку він поділився на два собори. В уніатському брали участь митрополит М.Рогоза, 5 єпископів, 3 архімандри­ти, 3 католицькі єпископи й чимало шляхти. 8 жовтня 1596 р. під тиском представників короля вони підписали угоду про унію, що й було затвер­джено Сигізмундом III.

На православному соборі, який відкинув унію, було 2 єпископи Г.Балабан і З.Копистинський, белградський митрополит Лука, 9 архі­мандритів, у т. ч. й Києво-Печерський Н.Тур, 2 представники східних пат­ріархів і понад 200 представників православного духовенства.

Народ підтримав рішення православного собору, піднявши кілька по­встань проти унії.

Після прийняття унії 1596 р. почалася відкрита експансія католицизму проти українського народу, його духовності, історії та культури. Прибічники унії з православного духовенства почали впроваджувати її силою.єпископ Потій особисто очолив похід проти Іллінського православного мо­настиря на Волині, ченці якого виступили проти рішень Брестського церко­вного собору. Уніати силою захоплювали великі монастирі та парафіяльні церкви, деякі розоряли; ловили й мучили священиків, розганяли народ, який збирався на молитву за містом у наметах.

Все це привело до активізації виступів українського населення проти унії. В 1620 р. спалахнуло повстання православних міщан Луцька, яким мі­сцеві власті заборонили будувати церкву і школу, в 1625 р. селяни відмо­вилися виконувати повинності на користь ченців Дерманського монастиря, які прийняли унію. Закінчився поразкою виступ міщан Острога 1638 р. про­ти закриття православних храмів.
Отже, форсований наступ католицизму на українські землі, що посилився після укладання Люблінської унії, мав своїм наслідком ополячення та окатоличення українського народу, вів до загальної дезорганізації та занепаду православної церкви, яка катастрофічно втрачала роль осередку культурного життя, гаранта збереження національних традицій. Берестейська унія була для Польщі зручною формою посилення своєї влади в українських землях, розширення сфери впливу католицизму, а для частини православного духовенства — спробою підняти його престиж, подолати дискримінацію православних віруючих, вивести православну церкву з кризи.

Наслідки Берестейської церковної унії 1596 p. були дуже тяжкими для української культури: створення з однієї православної церкви двох —— уніатської і православної, яка у другій половині XVII ст. потрапила в залежність від Московського патріархат. У ході боротьби українців проти католицького впливу велику роль відігравали братства. Діяльність братств активізувалась у XV ст. Це зумовлювалося пожвавленням релігійного життя, реформаторськими рухами в Європі, економічним збагаченням мешканців міст, яким Магдебурзьке право дало можливість створювати цехові організації. Останні спочатку були суто світськими, а невдовзі набули яскраво вираженого релігійного забарвлення, їх головна мета полягала в обороні своєї батьківської віри. Найстарші з братств — Львівсько-Успенське (1439р.) та Віленсько-Кушнірське (1458р.).

Стан православної церкви на той час був не найкращий. Духовенство, особливо нижчих ланок, було малоосвічене, а його вплив на прихожан — мізерний. Вища церковна влада більше дбала про свої статки. Приблизно таку ж картину спостерігаємо і в католицькій церкві, але завдяки реформаційним рухам, що з 1568 p. істотно впливають на католицтво в Польщі, вона швидко впорядковується, починають відкриватися школи, до яких охоче йде вчитись і православна молодь.

Братства по-діловому перейняли досвід єзуїтів, активізували діяльність, почали надавати допомогу парафіяльній церкві в оздобленні й організації урочистих богослужінь, на яких роздавали старцям щедру милостиню та пригощали всіх братчиків медом і обідом.

Великого значення братства надавали вихованню, формуванню моральних засад. Братчики не допускали сварок та пиятик, для всіх були обов'язкові дотримання дисципліни, повага та пошана до старших, чесність та люб'язність як до братчиків, так і до всіх людей.

Уже з перших своїх кроків братства зрозуміли, що освіта — найкраща зброя для захисту своєї віри, подальшої діяльності та утвердження в суспільстві. Тому при всіх братствах відкривалися й активно працювали школи, вихованці яких несли ідеї братства в народні маси.

При братствах працювали друкарні-Львівська, Віленська, Київська та ін. Вони залишили помітний слід у культурі свого народу: випускали різноманітну літературу, а що найголовніше — підручники.

Братства заохочували самоосвіту серед своїх членів, всіляко допомагаючи в цьому. Вони були всестановими, приймаючи до лав усіх, хто бажав і міг щось зробити для розбудови української держави, її освіти і культури.

Дата добавления: 2015-05-08