КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Позов про повернення краденого (condictio ex causa furtiva)
Позов про повернення одержаного несправедливо чи за неправильною підставою (condictio ex causa injusta) Деліктні зобов'язання - Особиста образа - Крадіжка - Неправомірне знищення або пошкодження чужого майна - Пограбування - Погроза - Обман - Обман кредитора Зобов'язання ніби з деліктів - Відповідальність судді за постанову несправедливого вироку - Відповідальність господарів житлових будинків за викинуте або вилите - Небезпечне для пішоходів виставлене, підвішене або вивішене що-небудь. що може впасти на людей - Неправомірні дії працівників готелів, заїжджих дворів і кораблів, які завдали шкоду майну жильців і пасажирів Ведення чужих справ без доручення (negatiorum gestio) - це правовідношення, в якому одна сторона - гестор - проявляє турботу про майновий інтерес другої особи - господаря - без якого-небудь доручення з його боку. 67.Місце деліктних зобов'язань в системі позадоговірних зобов'язань. До позадоговірних зобов'язань належить група деліктних зобов'язань — ex delicto, тобто зобов'язань, що виникали з цивільних правопорушень. На відміну від квазіконтрактних зобов'язань, в основу яких переважно покладено дозволені дії, в основу деліктних зобов'язань покладено, навпаки, тільки неправомірні дії. Приватним правопорушенням (delictum privatum), на відміну від кримінального злочину, вважалася неправомірна дія, яка порушує інтереси окремих приватних осіб. До неї належали також протиправні дії, які сучасне право відносить до тяжких кримінальних злочинів (наприклад, такі, як крадіжка, дія, що призвела до каліцтва). Деліктна відповідальність, на відміну від договірної, формувалася зовсім за іншим принципом, а саме за принципом кумуляції.
Деліктна відповідальність при вчинені делікту кількома особами ніби помножувалась на їх число. Кожен з тих, хто заподіяв шкоду, відповідав повною мірою (наприклад, за позовом із крадіжки штраф зобов'язані оплатити в повному обсязі всі злодії, які брали участь в крадіжці). Неповнолітні за римським правом не могли вступати в договірні відносини, і, отже, нести договірну відповідальність. Деліктна відповідальність наступала і для них. Деліктом визнавалися і несли відповідальність тільки ті правопорушення, що в законі визначалися як: а) особиста образа; б) крадіжка; в) неправомірне знищення або пошкодження чужого майна. Для настання деліктної відповідальності вимагалася наявність певного юридичного складу: а) фактична шкода, що заподіяна протиправними діями однієї особи іншій; б) винна протиправність дій особи, що вчинила шкоду; в) зазначена протиправна дія визнана законом як приватноправовий делікт. Особиста образа - injuria. Цим терміном позначалася будь-яка неправомірна дія, все, що вчинялося не по праву, — omne quod non jure fit. Крадіжка - furtum - це будь-яке протиправне і корисливе посягання на чужий майновий інтерес. Неправомірне знищення або пошкодження чужого майна - damntim injuria datum. 68.Зобов'язання ніби з приватних деліктів. Позадоговірні цивільні правопорушення, що вчиняли шкоду будь-кому і не підпадали під ознаки делікту, дістали назву ніби делікти (квазіделікти) Це четверта група підстав виникнення зобов'язань (квазіделіктних). Найпоширенішими серед них були кілька недоз-волених дій. 1. Відповідальність судді за постанову несправедливого вироку. Навмисне неправильне або недбайливе вирішення судової справи, а також порушення інших суддівських обов'язків визнавалося неправомірною дією — ніби деліктом і несло майнову відповідальність. Суддя, який виніс явно неспра- 2. Відповідальність господарів житлових будинків за викинуте або вилите. Господар чи інший житель житлового приміщення, з якого було щось викинуто або вилито на дорогу, площу або тротуар, де звичайно ходять або їздять люди, відповідають за заподіяну шкоду Не мало значення, ким була
часово знаходився в будинку, відповідальності не ніс. Мешканці, що проживали разом, несли солідарну відповідальність Позов, що випливав з такого недозволеного вчинку, не був деліктним, оскільки відповідальність за ним наступала без вини, а деліктна відповідальність мала місце лише за наявності вини, проте він наближався до деліктного. 3. Небезпечне для пішоходів виставлене, підвішене або вивішене що-небудь, що може впасти на людей. Недбало прикріплена вивіска, небезпечно виставлені на вікні вазони, підвішені на стіні будинку предмети, виставлені або підвішені на балконах речі тощо — все це, знесене вітром або за будь-яких інших причин зірване зі свого місця, може впасти на перехожих і завдати їм певної шкоди. Будь-хто, що помітив подібне, міг закласти позов до господаря будинку, в якого що-небудь підвішено або виставлено, позов про сплату штрафу в розмірі 10 тисяч сестерцій і усунення небезпеки. Відповідальність наставала незалежно від вини і наявності шкоди. 4. Неправомірні дії працівників готелів, заїжджих дворів і кораблів, які завдавали шкоди майну жильців і пасажирів, В цьому разі несли відповідальність господарі, які зобов'язані були відшкодувати заподіяні працівниками збитки в подвійному розмірі. При пропажі зданих на схов речей жильці могли заявити кондикційний позов до господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів. За шкоду, заподіяну працівниками господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів, жильцям і пасажирам потерпілі могли закласти квазіделіктний позов безпосередньо до тих, хто вчинив шкоду, а в разі їх неплатоспроможності — до їхніх господарів. 5. Шкода, заподіяна рабом або твариною чужому майну або особі. І в цьому разі наставала квазіделіктна відповідальшстг» їхнього господаря. Виною власника раба чи тварини, що заподіяли шкоду, вважалась відсутність належного нагляду за тваринами і рабами. Власник раба чи тварини, що заподіяли шкоду, був зобов'язаний відшкодувати її чи за ноксаль-ним позовом видати тварину чи раба.
69.Поняття і загальні положення римського спадкового права. Спадкування — перехід майна після смерті його власника до інших осіб. Під майном прийнято розуміти сукупність прав і обов'язків померлого. Отже, до складу спадщини на- Спадкове право — сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб. Особа, після смерті якої залишилося майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких переходить у встановленому порядку майно померлого, називаються спадкоємцями. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи Спадкове майно, спадкова маса, або спадщина, — майно (права і обов'язки), що залишилося після смерті померлого власника. Це сукупність прав і обов'язків померлого, яка визначається на момент смерті спадкодавця. Перехід майна померлого (наступництво) до інших осіб можливий за однією із двох правових підстав — чи за заповітом, чи за законом. Римське спадкове право не допускало одночасного спадкування за заповітом і за законом: nemo pro parte testatus, pro parte intestatus decedere potest — не може бути спадкування в одній частині майна померлого за заповітом, а в другій — за законом. Разом з тим наступництво у правах і обов'язках померлого могло бути двояким за характером — чи універсальним, чи сінгулярним. За універсальним наступництвом до спадкоємців переходили права й обов'язки як єдине ціле, все повністю. Cінгулярне наступництво - до окремих осіб переходили лише права спадкодавця, не обтяжені обов'язками. Cмерть спадкодавця дістала назву відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини римське право вважало день смерті спадкодавця. При цьому в спадкоємців виникало право на набуття спадщини, а не на саму спадщину Для набуття спадщини необхідно було її прийняти, тобто здійснити передбачені законом дії, попередньо визначивши коло осіб, які відповідно до закону могли мати право на набугтя спадщини, і закликати їх до прийняття спадщини — закликання до спадкування. Закликаний до спадкування спадкоємець повинен був висловити свою волю на прийняття спадщини або на відмову від неї.
70. Основні етапи розвитку римського спадкового права. У багатовіковій історії римського спадкового права можна помітити чотири етапи: а) спадкування задавнім цивільним правом; б) спадкування за преторським едиктом; в) спадкування за імператорськими законами; г) спадкування в праві Юстініана. Спадкування за давнім цивільним правом — hereditas — регламентувалося Законами XII таблиць, які передбачали спадкування за заповітом і спадкування за законом. Вважалося абсолютно нормальним після смерті глави сім'ї залишати його майно тій самій сім'ї, оскільки воно створювалося працею всіх її членів.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 552; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |