Перша допомога при вивихах

Сполучна тканина

Сполучна тканина - це комплекс спеціалізованих клітин, волокон та основної речовини, що утворює внутрішнє середовище та інтегрує між собою інші клітини і тканинні елементи в єдиний багатоклітинний організм людини і тварин. Головними фізіологічними функціями сполучної тканини є:

- опорна (механічна) функція;

- захисна функція;

- трофічна та транспортна функція;

- регуляторна функція.

Залежно від особливостей структурної організації та функцій, виділяють декілька типів сполучної тканини, а саме:

- волокнисті сполучні тканини, які у свою чергу підрозділяють на пухку

волокнисту сполучну тканину та компактну (щільну) волокнисту сполучну тканину;

- скелетні сполучні тканини (суглобові та кісткові);

- сполучні тканини із спеціальними властивостями.

Волокнисті сполучні тканини є типовими представниками групи сполучних тканин, що їх називають також "власне сполучними тканинами".У свою чергу, найбільш поширеним видом волокнистих сполучних тканин є пухка волокниста сполучна тканина, яка має найбільш характерну для всіх типів сполучних тканин будову. Структурними компонентами сполучних тканин (волокнистих сполучних тканин) є:

1) клітини, що виконують різноманітні захисні, трофічні, регуляторні функції. До

них належать: фібробласти з різним ступенем диференціювання, макрофаги (гістіоци-

ти), опасисті клітини (тканинні базофіли), плазматичні клітини, різні типи лейкоцитів.

2) волокна - структурні утворення білкової природи, що формують міжклітинну

сітку в сполучній тканині. Вони підрозділяються на:

- колагенові волокна;

-ретикулярні волокна;

- еластичні волокна.

3) основна аморфна речовина, що заповнює проміжки між волокнистими

компонентами та клітинами. За хімічною природою основна аморфна речовина являє собою

складні білки та глікокон'югати - протеоглікани та структурні глікопротеїни. Волокна та основна аморфна речовина складають у сукупності міжклітинну речовину волокнистої сполучної тканини. Пухка волокниста сполучна тканина відрізняється від і^ідьноі'відносно більшим об'ємом основної аморфної речовини, меншою кількістю волокон та різноманітнішим клітинним складом

Вивих – це стійке зміщення кісток в суглобах, коли суглоби поверхні перестають притуляться частково або повністю. Гострий біль у період вивиху не зменшується і в подальшому. Найбільш характерним для вивиху є неможливість рухів у суглобах, неприродне його положення, припухлість.

В результаті вивиху необхідно забезпечити повну нерухомість ушкодженої кінцівки за допомогою шини та прикласти “холод” на місце травми. Не можна намагатися самому вправити вивих, це може зробити тільки лікар.

Потерпілого необхідно доставити в медичний заклад, при цьому зберігати нерухомість та спокій ушкодженої кінцівки або іншої частини тіла під час транспортування і передачі медперсоналу.

Білет №3

1. Державна політика в галузі охорони праці.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних і нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій тощо розв’язання проблем з питань охорони праці.

2. Нещасні випадки, які по результатам розслідування комісії не визначаються пов’язаними з виробництвом (п.16 пп1-6 Порядку №1232).

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов’язаними з виробництвом і не складається акт форми Н-5 і Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспорті, який не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів інструментів;

- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також у наслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця) за наявності медичного висновку, якщо це не викликало застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий не перебував у стані алкогольного сп’яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

- під час споєння ним злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури;

- про такі нещасні випадки складається акт форми НТ (невиробничий травматизм);

- за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ.

3. Порядок призначення відповідальних за пожежну безпеку на виробництві.

Згідно Правил пожежної безпеки в Україні:

- керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки на виробництві;

- призначити відповідальних осіб за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Дата добавления: 2015-05-08