Охарактеризувати засоби для неінгаляційного наркозу. Пояснити особливості окремих препаратів, шляхи введення, ускладнення

БІЛЕТ №26

Назвати засоби, що використовують у випадку трихомонозу: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.

Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне захворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву під час статевого акту. Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих пристінкових (бартолінових) залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення.

Механізм дії пов'язують з відновленням нітрогрупи під впливом нітроредуктаз, наступним токсичним впливом метаболітів на синтез ДНК.

Лікування: метронідазол, тинідазол (фазижин), трихомонацид.

Метронідазол добре всмоктується з травного каналу, проникає в усі тканини, метаболізується в печінці, виводиться нирками. Діє бактерицидно на трихомонади, лямблії, амеби, збудників анаеробних інфекцій.

Показання: для лікування хворих на трихомоноз. Необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.

Побічні ефекти: переважно нудота, головний біль, відчуття сухості або металевого присмаку в роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко (у 12 % випадків) можуть бути діарея, безсоння, загальна слабкість, стоматит, шкірний висип.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до прийому препарату і протягом 48 год після прийому останньої дози. Не слід призначати метронідазол жінкам у період вагітності (особливо в І триместрі), годування груддю, а також дітям грудного віку.

Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосовують при трихомонозі сечових і статевих органів у жінок і чоловіків. Призначають всередину за схемою. Подібну дію виявляють також тинідазол, орнідазол, атрикан.

3. Виписати рецепт на розчин інсуліну 5 мл(1 мл – 40 ОД).

Recipe: Insulini 5 ml (1 ml - 40 OD)

Da tales doses numero 5

S. По 10 ОД під шкіру 3 рази на день за 15 хвилин до прийому їжі.

Недоліки	Переваги
· неможливість керувати наркозом; · наркозні речовини перестають діяти тільки після їх біотрансформації і виведення з організму.	· відсутність стадії збудження; · швидка дія; · не забруднює атмосферу.

Класифікація

За тривалістю дії:

1) короткої тривалості дії (тривалість наркозу 5-10 хв): сомбревін, кетамін;

2) середньої тривалості дії (тривалість наркозу 20-40 хв): тіопентал-натрій, гексенал;

3) довгої тривалості дії (тривалість наркозу 90-120 хв): натрію оксибутират.

За походженням:

- похідні бар­бітурової кислоти (тіопентал-натрій);

- небарбітурові препарати (пропанідид, натрію оксибутират, кетамін, пропофол).

Тіопентал-натрій – похідним барбітурової кислоти, що містить сірку.

Шляхи введення:

- внутрішньовенно (повільно);

- ректально (дітям).

Наркоз після введення препарату розвивається через 1-2хв, пробудження настає через 20-30 хв. Часто розвивається післянаркозний сон. Препарат недостатньо розслаблює смугасті м’язи.

Показання: для ввідного наркозу, рідше – для базисного наркозу, для мононаркозу при проведенні короткочасних оперативних втручань (у стоматології, гінекології, травматології), як протисудомний засіб.

Ускладнення: при потраплянні під шкіру може спостерігатися її відшарування, у нервовий стовбур або біля нього – необоротний параліч, в артерію – тромбоз з наступною гангреною кінцівки. При швидкому введенні тіопентал-натрію внаслідок його передозування може зупинитись дихання.

Побічні явища:

v артеріальна гіпотензія;

v ларингоспазм, бронхоспазм, рефлекторна зупинка серця;

v підсилення секреції бронхіальних залоз.

Натрію оксибутират. Має хорошу гіпнотичну здатність (викликає сон), але слабку аналгезивну активність. Сила наркозної дії препарату невелика.

Шляхи введення:

- внутрішньовенно (повільно) 20 % розчину препарату – розвивається через 15-40 хв.

- перорально (100-200 мг/кг) – сон настає через 30-60 хв. Тривалість наркозу становить 1,5-3 год.

- ректально (дітям).

Показання: для проведення малотравматичних, але тривалих операцій. Для премедикації. Має антигіпоксичні властивості, тобто захищає організм, зокрема головний мозок, міокард, від наслідків гіпоксії, радіоактивного опромінення. Він нетоксичний. Тому застосовується при інтоксикаціях, сепсисі, для знеболювання пологів. Він сприяє розкриттю шийки матки, не змінює її скорочень, не впливає шкідливо на плід.

Ускладнення: При тривалому застосуванні великих доз натрію оксибутирату може розвинутись гіпокаліємія.

Побічні явища:

v рухове збудження, судомні тремтіння кінцівок і язика - внаслідок швидкого внутрішньовенного введення;

v блювання;

v рухове і мовне збудження під час виходу з наркозу.

Кетаміну гідрохлорид. Має велику широту наркозної дії. Викликає «роз’єднуючий» наркоз – пригнічення функції одних відділів ЦНС і збереження або збудження інших. Кетамін викликає глибоку аналгезію (його знеболюючі властивості більші, ніж в інших неінгаляційних анестетиків) і легкий сон (очі можуть залишатися відкритими). При кетаміновому наркозі зберігається і навіть посилюється тонус смугастих м’язів, тому при порожнинних операціях його необхідно комбінувати з міорелаксантами.

Шляхи введення:

- внутрішньовенно (1 % розчину препарату) – розвивається через 15-30 с, триває 8-10 хв,

- внутрішньом’язово (5 % розчину) – через 2-3 хв, триває 20-30 хв.

За рахунок збудження симпатичної нервової системи (гальмування оборотного захоплення норадреналіну в адренергічних синапсах) під час кетамінового наркозу зростає артеріальний тиск, почащуються і посилюються серцеві скорочення. Це робить доцільним застосування кетаміну при гіпотонії та шокових станах.

Показання: для введення в наркоз, а також для його підтримання. Кетамін можна використовувати також амбулаторно під час короткочасних хірургічних втручань.

Кетаміновий наркоз не слід застосовувати хворим з порушенням психіки та епілепсією.

Побічні явища:

артеріальна гіпертензія, тахікардія;

підвищення внутрішньочерепного тиску;

гіпертонус, м'язовий біль;

галюцинаторний синдром (хворі потребують спостереження після операції).

Сомбревін вводять внутрішньовенно повільно. Наркоз настає через 20- 40 с і триває 3-5 хв. Використовують препарат для введення в наркоз, а також в амбулаторних умовах під час короткотривалих операцій і для діагностичних досліджень (біопсія, зняття швів, катетеризація).

Дата добавления: 2015-05-08