Мікроелементи. Залізо. В організмі людини міститься від 2 до 5 г заліза н залежно від рівня гемоглобіну в крові, статі і віку

Залізо. В організмі людини міститься від 2 до 5 г заліза н залежно від рівня гемоглобіну в крові, статі і віку. Приблизно 75% всього заліза входить до складу гемоглобіну крові, частина його міститься в печінці і деяких інших органах. Залізо - найважливіший будівельний матеріал для червоних клітин крові - еритроцитів. Вони постачають тканини киснем за допомогою гемоглобіну, який приєднує кисень і відразу ж віддає його тканинам. Джерелом заліза для людини служать продукти тваринного походження - печінка, м'ясо, риба, яйця тощо. З рослинних продуктів залізо міститься в ягодах, овочах, у всіх зелених частинах рослин, хлібопродуктах. Необхідно враховувати, що з м'ясної їжі засвоюється до 35% заліза, тоді як з рослинної - тільки до 6%. Нестача заліза призводить до залізодефіцитної анемії (ЗДА).

Потреба в залізі для чоловіків становить 10 мг/добу, для жінок - 18мг/добу. Дитина народжується із запасом заліза, якого вистачає приблизно на півроку, після чого його запаси повинні поповнюватися за рахунок харчування, яке дитина отримує поряд з материнським молоком.

Мідь. Вміст міді в організмі людини становить близько 70 мг. Мідь бере участь у процесах кровотворення, а також у вуглеводному обміні. Сполуки міді є каталізаторами ряду процесів, що протікають в клітинах. Мідь у невеликій кількості входить до складу всіх тканин організму, але найбільш помітні її кількості в печінці та головному мозку. Крім того, мідь входить до складу деяких ферментів. Порушення обміну міді в організмі тягне за собою таке захворювання, як червоний вовчак. Це захворювання важковиліковне, може призвести до летального результату. У дорослих здорових людей дефіцит міді не спостерігається, так як вона постійно присутня в незначних кількостях у харчових продуктах.

Потреба в міді становить 2-3 мг/добу. У разі надмірного надходження міді в організм (наприклад, при використанні в побуті мідного посуду) спостерігаються гострі отруєння з порушеннями функцій центральної нервової системи.

Цинк. Цей елемент, як і мідь, постійно присутня в невеликих кількостях в продуктах як рослинного, так і тваринного походження. Цинк входить до складу гормону інсуліну, що виробляється підшлунковою залозою. При його недоліку розвивається важке захворювання - діабет. В результаті цього захворювання різко порушується обмін речовин в організмі, в крові та сечі з'являється цукор. Цинк дуже важливий для нормальної функції ендокринних залоз, синтезу білків, процесу запліднення клітин. Однак підвищена кількість цього металу в тканинах і органах надає канцерогенну дію, тобто може бути причиною появи злоякісних новоутворень. Потреба в цинку 15 мг/добу, а загальне його кількість в організмі приблизно 2 м.

Йод. В організмі людини міститься близько 50 мг йоду. Приблизно половина цієї кількості знаходиться в м'язовій тканині, близько 20% зосереджено в щитовидній залозі, решта кількості знаходиться в шкірі і кісткової тканини.

Йод входить до складу гормону, що виробляється щитовидною залозою. При його недоліку розвивається важке захворювання - зоб, що приводить до розладу всіх функцій організму. Природними джерелами йоду є рибо-і морепродукти, м'ясо, яйця, молоко, овочі та фрукти. Потреба у воді становить 100... 200 мкг/добу.

Фтор. Цей елемент відіграє важливу роль у пластичних процесах росту кісткової тканини і зубної емалі. Деяке його кількість знаходиться в щитовидній залозі. При недостатньому надходженні фтору в організм спостерігається карієс зубів, при надмірному - руйнується дентин зубів. Основне джерело фтору - це питна вода. Іноді замість хлорування проводиться фторування питної води. Потреба у фторі становить приблизно 1 мг / добу.

Кобальт. У нашому організмі міститься всього близько 1,5 мг кобальту. Кобальт входить до складу вітаміну В₁₂. Нестача вітаміну В₁₂ або порушення обміну кобальту викликає недокрів'я, захворювання нервової системи, печінки і т. д.

Вітаміни мають важливе значення для живлення, обміну речовин, росту та розвитку людини і тварини. Вони беруть участь в окисно-відновних процесах організму. В молоці як фізіологічній рідині виявлено більшість вітамінів, які є в організмі тварини. Вітаміни молока — це важлива його складова частина, біологічно пов’язана з ним. Більшість вітамінів, сполучаючись з білками, утворюють ферменти. У молоці є достатня кількість різних вітамінів, і оскільки воно належить до поширених продуктів харчування, то є джерелом вітамінів для організму людини. Синтезуються вітаміни переважно рослинами і частково — у травному каналі жуйних тварин.

За здатністю розчинятися вітаміни поділяють на розчинні в жирах і розчинні у воді.

Жиророзчинні вітаміни. До цієї групи належать:

Вітамін А (ретинол) – вітамін росту. Він необхідний для забезпечення пластичних процесів росту і формування тканин організму, нормальної функції слизових оболонок очей, дихальної та травної систем і сечовивідних шляхів.

Вітамін D (кальциферол) антирахітичний, має важливе значення в мінеральному обміні, особливо в обміні солей кальцію та фосфору.

Вітамін Е (токоферол) антистерильний, характеризується антиоксидними властивостями, сприяє засвоєнню вітаміну А. Його нестача або відсутність порушує утворення статевих гормонів гіпофізу і призводить до неплідності. Вітамін Е міститься в зелених частинах рослин.

Вітамін К (К₁ — філохінон, К₂ — фарнохінон) — фактор зсідання крові. Його кількість у молоці залежить від наявності в раціоні зелених кормів, сіна конюшини.

В організмі тварин та людей синтезується мікрофлорою кишок.

Вітамін F — комплекс ненасичених карбонових кислот: лінолевої, ліноленової, арахідонової. Ці кислоти значною мірою сприяють прояву фізіологічної дії тіаміну, аскорбінової кислоти, каротину.

Водорозчинні вітаміни.

Вітамін В₁ (аневрин, тіамін) бере участь у вуглеводному обміні організму, входячи до складу ферменту карбоксилази. Брак його спричинює у людей поліневрит, а у тварин — порушення функцій нервової системи.

Вітамін В₂ (рибофлавін, лактофлавін, С₁₂Н₂₀О₆N₄) має важливе значення для організму, оскільки входить до складу ферментів, що беруть участь у вуглеводному та білковому обмінах. Сприяє росту тварин, активізує кровотворення, бере участь у процесах відновлення зорового пурпуру. У разі його нестачі порушуються процеси окиснення органічних речовин, припиняється ріст організму та ін.

Вітамін В₃ (пантотенова кислота) вперше виділений із дріжджів. Стимулює ріст молочних бактерій та інших мікроорганізмів. Пантотенова кислота входить до складу коферменту А, за участі якого відбувається синтез карбонових кислот, лимонної кислоти, багатьох амінокислот.

Вітамін РР (нікотинова кислота) має важливе значення для організму як складова частина ферментів, що беруть участь у клітинному диханні. Молоко, видоєне взимку, багатше на цей вітамін, ніж видоєне влітку.

Вітамін В₆ (піридоксин) входить до складу ферментів, має важливе значення для білкового і ліпідного обміну, синтезується рослинами і багатьма мікроорганізмами.

Вітамін Н (біотин) сприяє росту деяких дріжджів. Поширений у природі, в організмі тварини, людини може бути як у вільному стані, так і в складі активної групи карбоксилаз білків, інтенсивно утворюється плісенями та дріжджами.

Фолієва кислота складається із залишків глютамінової, параамінобензойної кислот та пуринових основ. Синтезується у рослинах, в організмі тварин — мікрофлорою рубця. Міститься як у вільному стані, так і в складі ферментів. Є фактором росту багатьох мікроорганізмів.

Холін є основною складовою частиною фосфатиду лецитину і регулює жировий та білковий обмін в організмі. В молоці холін міститься у складі фосфатиду ліцетину, тому холін є здебільшого в тих молочних продуктах, в яких збереглися жирові кульки. У разі його нестачі розвивається жирове переродження печінки. Холін синтезується рослинами в організмі жуйних тварин і мікроорганізмами.

Вітамін В₁₂ (кобаламін) має високу біологічну активність, містить кобальт, бере участь у процесі обміну речовин, каталізує реакції, пов’язані з утворенням крові, сприяє переходу каротину у вітамін А. Синтезується бактеріями в рубці жуйних.

Вітамін С (аскорбінова кислота, антицинготний вітамін, С₆Н₈О₆) — фактор обміну речовин. Є одним з ланцюгів окисно-відновних ферментних систем. Дуже чутливий до окиснення, руйнується за високої температури (пастеризація руйнує до 30 % вітаміну С, сушіння — до 50 %, згущення — до 30 %) і в лужному середовищі, під дією ультрафіолетових променів. Вітамін синтезується в організмі тварин (мікроорганізмами рубця).

Дата добавления: 2015-05-08