Мелетій Смотрицький

Мелетий (в миру Максим) Смотрицкий родился около 1577 года на Украине в селе Смотрич Хмельницкой области. Начальное образование получил в Острожской школе от отца (украинского писателя Герасима Смотрицкого, первого ректора Острожской школы, знатока церковнославянского языка и участника редактирования и издания «Острожской Библии» Ивана Федорова) и грека Кирилла Лукариса (в будущем также ректора Острожской школы, а позже Константинопольского патриарха), где получил возможность в совершенстве освоить церковнославянский и греческий языки. После смерти отца, князь Константин Острожский отправил способного юношу для дальнейшего обучения в иезуитскую Виленскую академию (по разным источникам, это случилось или в 1594 или в 1601 году). Затем Мелетий много путешествовал за границей, слушал лекции в различных протестантских университетах в Лейпциге, Виттенберге и Нюрнберге. За границей он получил ученую степень доктора медицины. Вернувшись, Смотрицкий поселился во владениях князя Соломерецкого под Минском.

Вся его церковная и писательская карьера развивалась в контексте религиозной, культурной и национальной полемики, которая проходила в Беларуси, Украине, Литве и Польше в первые десятилетия ХVII в. Он активно участвовал в национально-религиозной борьбе: боролся против унии, вследствие чего многие униаты вернулись к православию и в Минске было основано православное братство.

На початку 1624 Смотрицький вирушив з Києва у подорож на Схід (Константинополь, Палестина, Єгипет). Навесні 1625 повернувся до Києва. У 1627 перейшов на бік унії, бувархімандритом Дерманського монастиря. Папа Урбан VIII дав Смотрицькому титул ієрапольського архієпископа. Протягом 1628–1629 років видав кілька книжок, у яких виправдовував свій учинок, агітував за унію, за скликання собору для примирення українських церков.

Помер Смотрицький 1633 року у селі Дермань (нині Здолбунівський район Рівненської області); похований у Дерманському монастирі.

Письменник поєднував широку ерудицію з умінням професіонально застосувати свої знання. У "Треносі" тонко використовується антипапське спрямування творів Петрарки, є посилання на Е.Роттердамського, Б.Депер’є, С.Мюнстера, М.Баптісти та інших західноєвропейських гуманістів. Думки М.Смотрицького перегукуються з відомою книгою Зібрандта Любберта "Про папу римського". Українським письменником створюється антигуманний образ римо-католицької церкви.

Це важливі, хоч і не основні ознаки внутрішнього зв’язку творчості Мелетія з європейською гуманістичною традицією. Повністю він розкривається при розгляді ідейно-естетичної структури його творів. Прикладом може бути Скорботна Мати в "Треносі". Оригінальний образ виник на основі життєвого матеріалу і українського фольклорного глибоко драматичного образу покинутої дітьми матері, реалізованого в багатьох народних творах, зокрема в думі "Про удову і синів". Своїми ідейно-естетичними якостями образ

Скорботної Матері типологічно споріднений з найпоширенішим у. європейській ренесансній літературі та мистецтві образом Мадонни. Останній настільки пов’язаний з історією європейської культури і такий поліфункціональний у добу Ренесансу, що перетворився на одну з ідейно-естетичних тез художнього мислення епохи. Отже, творчий світ М.Смотрицького розвивається в загальноєвропейському річищі соціально-політичних і філософських ідей та ідейно-естетичних течій, представлених у творчості Данте, Шекспіра, Сервантеса, Рабле та ін. Глибину проникнення в європейське життя і мистецтво демонструє творче засвоєння досягнень Петрарки — високої громадянської лірики його "Листів без адреси" і збірки "Канцоньєре".

Характерно, що в доробку М.Смотрицького гармонійно зливались автохтонні східнослов’янські ренесансні риси й принципи з ренесансними явищами європейських літератур. Це свідчить про те, що міжлітературні контакти тільки прискорювали й інтенсифікували ренесансні процеси в українській літературі XVI-XVII ст. Таким шляхом утворювався загальноєвропейський тип художнього мислення.

Полеміка між православ’ям та католицтвом була полемікою між двома офіційними церквами. Але православ’я теж було пов’язане з грандіозним національно-визвольним рухом. Тому полеміка між православ’ям та католицтвом і унією як однією з форм католицької експансії доповнювала органічно усю загальноєвропейську полемічну картину, будучи її невід’ємною складовою частиною, Вона замикала кільце опозиційного оточення католицизму у загальноєвропейських масштабах. Об’єктивно в ході цієї полеміки проти католицизму захищались принципи ренесансного гуманізму.

Дата добавления: 2015-05-08