Судові органи

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами на підставі загальних принципів, серед яких можна виді­лити такі:

- принцип законності. Вимога точного й неухильного дотримання та виконання закону вважається одним із най­важливіших і універсальних правових принципів, що мають істотне значення для всіх галузей права;

- здійснення правосуддя винятково судами. Делеґу­вання або заволодіння цими функціями іншими органами або посадовцями не допускається. Особи, що незаконно поклали на себе виконання функцій суду, несуть відпо­відальність в порядку, передбаченому законом.

Кажучи іншими словами, держава ввіряє здійснення правосуддя лише спеціально уповноваженим (компетент­ним) державним органам;

- забезпечення права громадян на судовий захист. Свободу доступу до правового захисту в суді слід вважати одним з оплотів демократії. Кожному ґарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, поса­дових і службових осіб;

- принцип рівності всіх перед законом і судом. Усі учасникі судового процесу рівні перед законом і судом незалежно від полу, раси, кольору шкіри, віросповідання, політичних, релігійних та інших переконань, національ­ного або соціального походження, майнового положення, роду і характеру занять, місця мешкання й інших обставин. Рівність перед законом – це однакове застосування поло­жень, закріплених в законодавстві, до всіх громадян;

- принцип надання правової допомоги при розгляді справ у судах. Судочинство передбачає право кожного звинуваченого захищати себе особисто або використову­вати правову допомогу захисника, вибраного їм на власний розсуд;

- принцип гласності судового процесу. Відкритий розгляд справ у всіх судах означає такий порядок розгляду кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення, за якого доступ до зали судового засі­дання вільний для всіх громадян, що досягли певного віку, представників преси тощо, а хід і результати процесу можуть вільно висвітлюватись у пресі чи інших засобах масової інформації;

- принцип національної мови судочинства. Судо­чинство в Україні здійснюється на державній мові. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про судовий устрій" вживання інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначеному законом;

- принцип обов’язковості вироку. Вироки, які набрали законної сили, є обов’язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовцями, об’єднаннями громадян і їх організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України;

- принцип колеґіального й одноособового розгляду справ. Відповідно до Закону України "Про судовий устрій", справи в судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колеґією суддів або суддею та народними засідателями, а у випадках, передбачених процесуальним законом, – також судом присяжних;

- принцип змагальності сторін і свободи в наданні суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх пере­конливості. Змагальність як принцип правосуддя означає таку побудову процедури здійснення цього виду державної діяльності, яка забезпечує при розгляді цивільних або кри­мінальних справ рівні можливості осіб, що беруть участь у такому розгляді, у відстоюванні прав і законних інтересів, які вони захищають;

- принцип усебічності, повноти й об’єктивності досліджень обставин справи (принцип забезпечення вини, що доводиться). Кожна людина має право на справедливий розгляд її справи компетентним, неза­лежним і об’єктивним судом. Усі суди повинні вирішувати передані їм справи неупереджено, на основі фактів і відповідно до закону, без яких-небудь обмежень і впливу, тиску або загроз із будь-якого боку;

- презумпція невинності. Особа вважається неви­нуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним вироком суду;

- принцип самостійності й незалежності суддів. Сут­ність цього принципу правосуддя полягає в прагненні забезпечити такі умови, за яких суд зміг би мати реальну можливість ухвалювати відповідальні рішення без сто­роннього втручання, без будь-якого тиску чи іншої дії, на підставі закону і лише закону.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з Конституцією України судочинство здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

До повноважень Конституційного Суду України нале­жать:

- вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Із цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними й не можуть бути оскаржені.

Суди загальної юрисдикції складають побудовану за принципами територіальності та спеціалізації судову сис­тему держави, до складу якої входять місцеві суди, апе­ляційні суди, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Систему судів загальної юрисдикції становлять загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій.

Місцевими загальними судами в Україні є районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди ґарнізонів. Вони здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного й кримінального судочинства.

Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди реґіонів, апеляційний суд Військово-морських Сил України, а також Апеляційний суд Украї­ни.

Касаційний суд України розглядає справи в касацій­ному порядку, веде й аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику, надає допомогу в застосуванні законодавства судам нижчого рівня тощо.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України, який має такі повно­важення:

- розглядає в касаційному порядку рішення загальних судів у справах, що віднесені до його підсудності;

- дає судам роз’яснення з питань застосування на основі узагальнення судової практики й аналізу судової статис­тики;

- звертається до Конституційного Суду України у ви­падках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституцій­ності законів, інших правових актів, а також щодо офіцій­ного тлумачення Конституції України та законів;

- веде й аналізує судову статистику, вивчає, узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою засто­сування законодавства;

- у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із міжнародних договорів України; представ­ляє суди загальної юрисдикції в стосунках із судами інших держав тощо.

До чинних нині спеціалізованих судів належать гос­подарські й адміністративні суди. Господарські суди здійс­нюють правосуддя у господарських правовідносинах шля­хом розв’язання господарських та інших спорів, що ви­никають між юридичними особами, державними й іншими органами, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи й отримали статус суб’єкта підприємницької діяльністі, а також справ про банкрутство. Єдину систему господарських судів становлять Вищий господарський суд України, апеляційні господарські суди, господарські суди Автономної Респуб­ліки Крим, областей, міст Києва й Севастополя.

Система адміністративних судів передбачає функціо­нування адміністративних судів трьох інстанцій: першої – місцеві адміністративні суди; апеляційної – апеляційні адміністративні суди; Вищий адміністративний суд Украї­ни. Їх компетенція поширюється на:

- спори фізичних або юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення;

- спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління тощо.

(Див. докладніше: Конституція України / Верховна Рада України: Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2006; Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2007. – С. 21, 137, 864 – 865.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте структуру державних органів Ук­раїни.

2. Які повноваження мають державні органи України?

3. Президент України за чинною Конституцією є:

а) главою держави та виконавчої влади;

б) главою держави;

в) главою виконавчої влади;

г) главою законодавчої влади.

4. Перед ким несе відповідальність Кабінет Міністрів України:

а) перед Президентом України;

б) перед Верховною Радою України;

в) перед народом;

г) перед усіма зазначеними.

5. Систему судів загальної юрисдикції становлять:

а) обласні суди, суди міст Києва та Севастополя, Вер­ховний Суд України;

б) місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України;

в) Апеляційний суд України, Касаційний суд України, Верховний Суд України;

г) районні суди, міжобласні суди, арбітражні суди, військові суди.

4. Верховний Суд України є:

а) вищим судовим органом спеціалізованих судів;

б) найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції;

в) найвищим судовим органом усіх судів України, у тому числі Конституційного Суду України;

г) найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, надзвичайних і особливих судів.

§ 26. Політична система суспiльства:

Дата добавления: 2015-05-10