Соціальна держава: поняття й ознаки

Термін "соціальний" у латинській мові означає "за­гальний", "суспільний", тобто такий, що стосується життя людей у суспільстві. Тому соціальною в найширшому зна­ченні цього слова є будь-яка держава. Проте в нашому випадку під соціальною державою розуміється держава, що має особливі якості та функції.

Існування й діяльність соціальної держави тісно пов’я­зана з такими суспільними явищами, як демократія, гро­мадянське суспільство, правова держава, свобода, рівність, права людини.

Ідея соціальної державності сформувалась у кінці XIX – на початку XX ст. як результат об’єктивних соціально-еко­номічних процесів, що відбувалися в житті буржуазного суспільства, коли виявилися суперечності між двома його найважливішими принципами – принципом свободи та принципом рівності. Теоретично склалося два підходи до співвідношення цих принципів. Прихильники першого (А. Сміт, Дж. Мілль, Дж. Локк) обстоювали теорію інди­відуальної свободи людини. Її забезпечувала держава, яка охороняла цю свободу від будь-якого втручання, у тому числі від втручання самої держави.

Прихильником іншого підходу був Ж.-Ж. Руссо, який, не заперечуючи значення індивідуальної свободи, вважав, що все має підпорядковуватися принципу рівності, забезпе­чувати якого – завдання держави.

Принцип індивідуальної свободи сприяв розвитку приватного підприємництва та ринкового господарства.

Проте наприкінці XIX ст. відбулося майнове розша­рування буржуазного суспільства. У цій ситуації прин­цип індивідуальної свободи втратив свою актуальність і поступився місцем принципу соціальної рівності, що вимагав від держави перейти від ролі "нічного сторожа" до активного втручання в соціально-економічну сферу. Саме в такій історико-політичній обстановці починає формуватися поняття соціальної держави, розуміння її особливих якостей і функцій.

Надалі ідея соціальної держави одержує все більше визнання, реалізується на практиці та відбивається в конституціях різних держав. Уперше держава була названа соціальною в Конституції ФРН 1949 року.

Витоки соціальної політики держави знаходяться у далекому минулому, коли правителі, наприклад римські цезарі, піклувалися про забезпечення плебсу "хліба та ви­довищ". Проте про соціальну державу як особливу полі­тико-правову реальність можна говорити лише тоді, коли соціально орієнтована політика фактично стає основним напрямом її діяльності та поширюється на широке коло об’єктів.

Крім того, соціальною може бути лише держава, що має високий рівень економічного розвитку, причому у струк­турі економіки повинна враховуватися соціальна орієн­тація держави. У зв’язку з цим момент реального виник­нення соціальних держав слід віднести до 60-х років XX ст. У кожній окремій країні початкову стадію формування соціальної держави треба пов’язувати з установленням від­повідальності держави за надання кожному громадянину прожиткового мінімуму, що надалі трансформується в обов’язок держави забезпечити кожному громадянину гід­ний рівень життя.

Крім того, необхідно враховувати, що здійснення дер­жавою соціально орієнтованої політики є складним про­цесом, оскільки соціальна держава повинна постійно нала­годжувати баланс між свободою ринкової економіки та необхідністю впливати на розподільні процеси з метою до­сягнення соціальної справедливості, згладжування соціаль­ної нерівності.

З урахуванням сказаного можна дійти висновку, що умовами існування соціальної держави та її характерними ознаками є:

- демократична організація державної влади;

- високий етичний рівень громадян, насамперед поса­довців держави;

- могутній економічний потенціал, що дозволяє здійс­нювати заходи з перерозподілу доходів і не зачіпати істотно становище власників;

- соціально орієнтована структура економіки, що вияв­ляється в існуванні різних форм власності зі значною часткою власності держави в потрібних галузях господарст­ва;

- правовий розвиток держави, наявність якостей право­вої держави;

- існування цивільного суспільства, у руках якого держава виступає інструментом проведення соціально орієнтованої політики;

- яскраво виражена соціальна спрямованість політики держави, що виявляється в розробленні різноманітних соціальних програм і пріоритетності їх реалізації;

- наявність у держави таких цілей, як установлення загального блага, утвердження в суспільстві соціальної справедливості, забезпечення кожному громадянину гід­них умов існування, соціальної захищеності, рівних стар­тових можливостей для самореалізації особи;

- наявність розвиненого соціального законодавства (за­конодавства про соціальний захист населення, наприклад, Кодексу соціальних законів, як у ФРН);

- закріплення формули "соціальна держава" в консти­туції країни (уперше це було зроблено в Конституції ФРН у 1949 році).

Конституція України закріплює принцип соціальнос­ті держави. У країні охороняються праця та здоров’я людей, установлюється ґарантований мінімальний розмір оплати праці, розвивається система соціальних служб, інші ґарантії соціального захисту. Проте поки Україну можна назвати лише країною, що знаходиться у перехідній ста­дії до соціальної держави, а наведене вище положення Конституції варто розцінювати як програмну настанову.

Можна назвати деякі проблеми формування соціальної держави в Україні:

- Україна ще не знайшла опору в праві, у правах людини, соціальна держава в ній не може спертися на фундамент правової держави (як це мало місце на Заході);

- в Україні не створений "середній шар" власників, адже більшості населення країни нічого не дісталося від сти­хійно приватизованої партійно-державної власності;

- відсутнє розвинене, зріле громадянське суспільство;

- політичні партії, що існують в Україні, не мають чітких соціальних програм і уявлень про шляхи реформування суспільства;

- у суспільстві відсутні чітко позначені реальні цілі, нау­ково вивірені моделі подальшого розвитку країни.

Незважаючи на всі ці труднощі, розвиток соціальної державності – єдино можливий шлях для демократичної країни, якою прагне стати Україна.

(Див. докладніше: Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс): Підручник. – Х.: Еспада, 2006. – С. 179 – 183; Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.М. Рассолова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – С. 178 – 181.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що означає термін "соціальний"?

2. Що розуміють під соціальною державою?

3. Назвіть ознаки, притаманні соціальній державі.

Дата добавления: 2015-05-10