Поняття, способи та види

Пiд тлумаченням розуміють спецiальний вид юридич­ної дiяльностi з розкриття змiсту правових норм, необхiд­ний у процесi як правотворчості, так i реалiзацiї права.

Тлумачення норм права – дiяльнiсть уповноважених суб’єктiв (органiв держави, органiзацiй, посадових осiб), спрямована на встановлення змiсту норм права, розкриття сутi, що мiститься у формулюванні нормативного припису.

Розкриття сутi правових вимог є необхiдним для всiх суб’єктів права, адже воно має на меті правильне, свiдоме й добровiльне їх здiйснення.

Особливим є значення тлумачення норм права для право­застосовної дiяльностi, оскiльки вона здiйснюється уповно­важеним органом стосовно iнших суб’єктiв права, i через вимоги законностi має бути приведена в сувору вiдповiдність до норм права.

Тлумачення нормативних актiв є своєрiдним, багато­гранним явищем, у якому розрiзняють три основнi гранi. Згідно з цим термiн "тлумачення нормативного акта" вживається в трьох рiзних, хоча й пов’язаних мiж собою значеннях.

По-перше, про тлумачення говорять у значенні дiяль­ностi, спрямованої на з’ясування змiсту правової норми суб’єктом цiєї дiяльностi.

По-друге, тлумаченням називають роз’яснення право­вої норми, тобто пояснення її сутностi, що дається тими чи iншими органами держави або окремими особами.

I, нарештi, по-третє, тлумаченням називають iнтерпре­тацiю (витлумачення) тексту певного нормативного акта.

З’ясування нормативних актiв досягається за допомо­гою таких прийомів:

- оскiльки змiст правової норми виражається в текстi нормативного акта, то початковим прийомом з’ясування правової норми завжди має бути граматичне тлумачення самого тексту (при цьому передбачається з’ясування змісту тексту, словесного формулювання правової норми, її морфологiчної та синтаксичної структури);

- логiчний прийом, пов’язаний із використанням законiв логiки під час аналiзу конкретної правової норми. Вiн необхiдний для виявлення всiх елементiв правової норми, зіставлення її зi статтею нормативного акта, у якiй ця норма сформульована.

Використання законiв логiки в поєднанні з граматич­ним тлумаченням дозволяє правильно з’ясувати значення юридичних термiнів;

- систематичний прийом полягає у з’ясуванні змiсту норми шляхом зіставлення її з iншими нормами, що сто­суються цього питання. За допомогою цього прийому вияв­ляються прогалини, суперечності (колiзiї) в законодавствi, наявнiсть норм, формально не скасованих, але не чинних у зв’язку зі зникненням того суспiльного відношення, яке викликало їх появу;

- важливим прийомом з’ясування змiсту правової норми є історико-полiтичне (або iсторико-цiльове) тлумачення. Воно полягає у з’ясуванні тих суспiльних умов, якi викликали видання норми, i тих цiлей та завдань, що ставила держава шляхом введення її в дiю.

Вiд тлумачення-з’ясування слiд вiдрiзняти тлумачення-роз’яснення, що дається тими чи iншими компетентними органами або ж мiститься у висловлюваннях тих чи iнших осiб. Юридична сила роз’яснення залежить вiд суб’єкта, який його дає.

Офiцiйним, тобто юридично обов’язковим, є тлума­чення-роз’яснення правових норм уповноваженими на те органами держави або посадовими особами.

Офiцiйне тлумачення-роз’яснення може бути норма­тивним i казуальним, а також леґальним і автентичним.

Нормативне тлумачення має загальнообов’язковий ха­рактер і виходить iз суто компетентних органiв держави. Право такого тлумачення має Конституційний Суд України й інші установи. Наприклад, мiнiстерства мають право на нормативнi роз’яснення з питань своєї компетенцiї. Вони загальнообов’язковi в межах цього вiдомства.

Казуальне тлумачення є загальнообов’язковим лише для певної конкретної справи (скажiмо, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України щодо вирiшення певних справ).

Роз’яснення юридичної норми, що дається уповнова­женим на те органом і яке через це є обов’язковим для під­леглих органів і посадових осіб або в деяких випадках на­віть загальнообов’язковим, називається леґальним тлумачен­ням.

Різновидом офіційного тлумачення є автентичне тлума­чення, під яким розуміється роз’яснення, що виходить від органа, який установив певну правову норму.

Роз’яснення, які виходять вiд тих чи iнших осiб, не надiлених офiцiйними повноваженнями, i які не мають обов’язкового характеру, називаються неофiцiйними. Вони не мають юридичної сили, їх значення може полягати лише в логiчнiй переконливостi. Водночас неофiцiйнi роз’яснення допомагають практичним працiвникам глибше розiбратись у змiстi норм, що застосовуються, і застерiгають їх вiд можливих помилок у тлумаченнi тiєї чи iншої норми.

Тлумачення норм права за обсягом (інтерпретація) озна­чає з’ясування спiввiдношення мiж змiстом правової норми та її текстуальним вираженням.

За загальним правилом інтерпретація норми має точно вiдповiдати буквальному значенню тексту викладу норми в статтях вiдповiдного нормативного акта. Наприклад, ст. 75 Конституції України зазначає, що "єдиним органом законо­давчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України". Зміст і письмовий виклад цієї норми збігаються. Таке тлумачення називається буквальним (адекватним) тлу­маченням.

У деяких випадках може виникнути необхiднiсть тлу­мачити норму дещо вужче за буквальне значення тексту вiдповiдної статтi. Так, у ч. 1 ст. 5 Конституції України підкреслюється, що "Україна є республікою". У тексті не пояснюється, якою ж республікою є наша держава – пар­ламентською, президентською чи змішаною (президентсько-парламентською або парламентсько-президентською). Це стає зрозумілим у процесі аналізу інших статей Основного Закону України, тобто термін "республіка" треба розгля­дати вужче. Таке тлумачення називається обмеженим.

Разом з тим, можуть траплятися окремi випадки, коли треба інтерпретувати норму дещо ширше за буквальний текст вiдповiдної статтi. Наприклад, у ч. 3 ст. 124 Консти­туції України підкреслюється, що "судочинство здійснюєть­ся Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції". У цьому випадку треба з’ясувати, про які суди загальної юрисдикції йдеться, бо в тексті не вказано, якими вони бувають. Інакше кажучи, ширшому тлумаченню під­лягає термін "суди загальної юрисдикції". Таке тлумачення називається розширеним.

Обмежене й розширене тлумачення використовуються у випадках, що безпосередньо випливають iз суті самого за­кону й спричиняються зручностями юридичної технiки.

Тлумачення норм права знаходить своє відображення в актах тлумачення, або інтерпретаційно-правових актах, які мають свої особливості:

- вони не містять у собі загальнообов’язкових правил поведінки (норм права);

- вони не мають самостійного значення і діють разом з тими нормативно-правовими актами, які містять правові норми, що тлумачаться.

Акт тлумачення слід розглядати і як дію, і як юри­дичний документ, акт уяснення та роз’яснення. Останній може бути усним або письмовим.

Таким чином, тлумачення норм права завершує процес правового реґулювання та відіграє важливу роль у розумінні змісту норми права.

(Див. докладніше: Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2007. – С. 248 – 256; Матузов Н.И., Маль­ко А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ, 2004. – С. 348 – 359.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає значення тлумачення правових норм?

2. Що розуміється під тлумаченням норм права?

3. Назвіть прийоми та види тлумачення юридичних норм.

§ 62. Прогалини в правi:

Дата добавления: 2015-05-10