Система трудового права. “Система – це порядок, зумовлений правильним планомірним розташуванням і взаємним зв’язком частини чого-небудь”[11]

“Система – це порядок, зумовлений правильним планомірним розташуванням і взаємним зв’язком частини чого-небудь”[11].

Кожна галузь права є порівняно самостійною сукупністю правових норм з відповідною єдністю внутрішньої структури. При цьому в теорії права розрізняють поняття “правова система” і “система права”. Перше передбачає “власне право, юридичну практику і панівну правову ідеологію”[12]. Друге поняття – “система права” – теж не є однозначним, незважаючи на те, що становить лише один зі складників попереднього явища – “власне права”.

“Власне право”, або як його ще називають “об’єктивне юридичне право”, характеризується своєю системністю, яка є закономірністю, його невід’ємною ознакою. Систему права визначають через систему чинних норм певної держави[13].

Як зазначає П.Д. Пилипенко, за своєю структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу – на окремі інститути. І, нарешті, останньою ланкою в цій структурі є норма права. Галузь права як елемент системи права становить систему юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Аналогічно і в структурі галузі, як і системи права в цілому, є структура відповідних суспільних відносин, що становлять її предмет. Система юридичних норм, які регулюють специфічні однорідні відносини в структурі галузі, називається інститутом права[14].

Система трудового права як самостійної галузі – це сукупність правових норм розташованих в певному порядку, внутрішньо узгоджених відповідно до науково-обґрунтованої класифікації з конкретними інститутами права.

Трудове право як сукупність правових норм має свою систему, яка найбільш повно відображена в КЗпП України. Структурно система галузі трудового права складається з двох частин: Загальної та Особливої. Норми Загальної частини трудового права стосуються правового регулювання праці всіх працівників, а також порядку застосування всіх інших норм. У Загальній частині КЗпП визначається одне з принципових питань – регулювання трудових відносин.

Загальна частина визначає загальні питання організації й застосування праці працівників попри галузеву належність, а також предмет трудового права, суб’єктивний склад учасників трудових правовідносин. Як зазначають Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін, Загальна частина трудового права містить норми, що поширюються на суспільні трудові права, які визначають основні принципи й завдання правового регулювання праці, основні трудові права працівників, недійсність умов договорів про працю, особливості регулювання праці деяких категорій працівників, співвідношення законодавства України та міжнародних договорів у сфері праці[15].

Норми Особливої частини трудового права конкретизують положення Загальної частини. Вони регламентують види суспільних відносин та їх елементи, об’єднуючись в інститути та підінститути[16].

До неї входять трудовий договір, робочий час і час відпочинку, заробітна плата, охорона праці та ін.

Вивчаючи це питання, слід звернути увагу на зауваження П.Д. Пилипенка, який зазначає: “Проте, якщо пригадати предмет, а також метод трудового права і з’ясувати собі їх крізь призму загальнотеоретичних позицій про систему права, то поділ трудового права на Загальну і Особливу частину набуває до певної міри штучного вигляду. Наприклад, норми, які визначають метод трудового права, найбільш характерні для трудового договору і для дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а це норми, які утворюють інститути Особливої частини. Права і обов’язки суб’єктів трудового права можуть бути найрізноманітнішими і диференціюватися залежно від виду відносин. Права і обов’язки сторін колективного договору визначаються нормами інституту “колективний договір”, а учасників відносин працевлаштування вже іншим самостійним інститутом і так далі”[17]. Ця позиція знайшла відображення в навчальних посібниках П.Д. Пилипенка з трудового права України, у яких відсутні Загальна та Особлива частини.

Г.І. Чанишева та Н.Б. Болотіна мають власні погляди на систему трудового права України. На їхню думку, “структура трудового права складається із трьох частин: загальні положення; індивідуальне трудове право; колективне трудове право”[18].

На сьогодні, як бачимо, серед правознавців немає єдності щодо належності окремих правових інститутів до Загальної або Особливої частин.

Дата добавления: 2015-05-10