Поняття та класифікація джерел трудового права

Джерела трудового права України

Розділ 2

Регулювання трудових та інших, тісно пов’язаних з ними, правовідносин здійснюється законодавством про працю. Згідно зі ст. 4 КЗпП законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів України, прийнятих відповідно до нього.

Чинний КЗпП не містить поняття трудового законодавства, але в багатьох його статтях вказується на регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними відносин саме законодавством чи законом.

Наприклад, у ст. 21 КЗпП зазначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. У ст. 9 КЗпП зазначається, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Про регулювання тих чи інших трудових правовідносин законодавством України йдеться і в інших статтях КЗпП, а саме: 13, 16, 17 та ін.

У ст. 8 КЗпП указано, що трудові правовідносини громадян України, які працюють за її межами, а також відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, у якій здійснено працевлаштування працівників, та міжнародними договорами України. Для трудового права важливе значення мають конвенції, рекомендації Міжнародної організації праці (надалі МОП). Держава, яка ратифікувала конвенції МОП, зобов’язана регулярно надавати звіти про її виконання. Рекомендації МОП не покладають на держави будь-яких зобов’язань, тобто мають рекомендаційний характер. Держава сама визначається щодо рекомендацій МОП з точки зору прийняття чи неприйняття заходів національного характеру з реалізації цих рекомендацій.

Прикладами рекомендацій МОП є Рекомендація № 122 про політику в галузі зайнятості (1964); Рекомендація № 136 про спеціальні програми для забезпечення зайнятості молоді (1970); Рекомендація № 119 про припинення трудових відносин (1963) та ін.

Прикладами Конвенцій МОП є Конвенція № 111 “Дискримінація в галузі праці і зайнятості” (1958), яка зобов’язує надавати однакові можливості в галузі праці й зайнятості. На ліквідацію дискримінації у сфері праці спрямовані Конвенція № 158 (1982), яка встановлює захист проти припинення трудових відносин без законної підстави, Конвенція № 89 (1948) про працю жінок у нічний час та ін.

Договорами у сфері регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними відносин є також міжнародні договори України. Прикладом цього є Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників та ін.

Як зазначає А.С. Мацко, нові економічні процеси, що відбуваються в Україні протягом останніх років, сприяють приєднанню нашої держави до міжнародних трудових стандартів. Міжнародно-правові норми дають змогу не тільки адаптувати трудові відносини до нових соціально-економічних умов, а й створити міцний правовий фундамент для подальшого розвитку трудового законодавства, а тому, розробляючи нове соціально-трудове законодавство, необхідно враховувати положення конвенцій МОП (з якою Україна активно співпрацює з початку 90-х років), навіть якщо вони не ратифіковані[19].

Джерелами трудового права є також акти локального регулювання трудових правовідносин – колективні договори, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про структурні підрозділи та ін. Таким чином, джерела трудового права – це нормативно-правові акти: КЗпП, закони України, міжнародні договори України, міжнародні угоди та інші акти законодавства України, прийняті відповідно до Конституції України, які регулюють трудові та інші тісно пов’язані з ним відносини у сфері застосування праці.

“Джерело трудового права – це офіційний акт нормотворчості держави або прийнятий з її дозволу; ним встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми, що регулюють відносини, які є предметом трудового права”[20].

Як зазначає П.Д. Пилипенко, характеризуючи нормативно-правові акти як джерела трудового права, потрібно зробити акцент на тих особливостях, що вирізняють їх з-поміж аналогічних джерел (форм) інших галузей права:

1) у трудовому праві, крім актів, виданих на державному рівні, широко застосовують локально-правові акти, які розробляються й ухвалюються безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях. Такі акти забезпечують найефективнішу дію трудового законодавства щодо конкретних умов виробництва;

2) значне місце серед джерел трудового права належить актам, прийнятим Міністерством праці та соціальної політики України. Правила, положення та інструкції цього міністерства сприяють правильному й одночасному застосуванню трудового права;

3) трудове право має значний ступінь диференціації у правовому регулюванні трудових відносин залежно від умов виробництва, кліматичних умов, суб’єктивних ознак і соціальних груп працівників[21].

Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін джерела трудового права класифікують за такими критеріями: ступенем їх важливості та ієрархією; системою трудового права; суб’єктами, які їх приймають; сферою чинності; їх формою та сферою їх узагальненості[22].

Джерела трудового права розрізняються за суб’єктами, які їх приймають: Верховна Рада України, органи міжнародно-правового регулювання праці, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та ін.

Джерела трудового права поділяються на закони та підзаконні акти трудового законодавства. Види джерел трудового права за юридичною ієрархією: Конституція України, міжнародно-правові документи, закони України (конституційні, звичайні, функціональні, комплексні, кодифіковані), КЗпП України, Укази Президента, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, рішення міністерств, державних комітетів, акти локального нормотворення.

Дата добавления: 2015-05-10