Режим робочого часу

Більшість учених-юристів в основному дотримуються єдиної думки про поняття режиму робочого часу. Режимом робочого часу вважається порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду (доби, тижня, місяця). Режим робочого часу встановлюється в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації, установи. На кожному підприємстві режим робочого часу передбачає такі елементи: час початку і закінчення роботи; час і тривалість перерви; тривалість і правила чергування змін. Як зазначають Н.Б. Болотіна, С.М. Синчук, Ю.В. Баранюк та інші вчені-юристи, слід розрізняти режим робочого часу працівників і режим роботи підприємства. Вони можуть збігатися або не збігатися. Може встановлюватися єдиний режим робочого часу (для всіх працівників), а також індивідуальний режим – для окремих працівників. Крім локального регулювання режиму робочого часу на конкретних підприємствах, централізовано визначається порядок запровадження на підприємстві режиму робочого часу, його найбільш важливих елементів, а також закріплюються гарантії при застосуванні того чи іншого з його видів.

Розрізняють загальні і спеціальні режими робочого часу. До загальних режимів належать пятиденний, шестиденний робочі тижні та сумований облік робочого часу. Норма робочого дня при пятиденному чи шестиденному робочому тижні становить однакову кількість годин.

Як правило, на підприємствах, в установах, організаціях встановлюється єдиний режим робочого часу для всіх працівників: початок робочого дня – 8-а чи 9-та година ранку, кінець – 17-та чи 18-та година з перервою 30–60 хвилин. Залежно від тривалості обідньої перерви може змінюватися тривалість робочого дня.

На багатьох підприємствах поширена робота у дві зміни, а на деяких підприємствах робота виконується в три зміни або й більше. Перехід із однієї зміни в іншу в більшості випадків відбувається через кожний робочий тиждень у години, установлені графіками змінності. Тривалісь перерв у роботі між змінами має становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід). У тих випадках, коли тривалість зміни більше ніж8 годин, міжзмінний відпочинок компенсується збільшенням тривалості щотижневого безперервного відпочинку. Не допускається призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд. Графіки змінності встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Робота за змінами вводиться, як правило, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму для працівника тривалість щоденної роботи. Як правило, у багатозмінному режимі працюють металургійна промисловість, залізничний, авіаційний транспорт та ін., де технологічні процеси не можуть перериватися. Зміна роботи може запроваджуватися на підприємстві з метою забезпечення належного й ефективного використання засобів виробництва.

Окремим видом режиму робочого часу є вахтовий метод – особлива форма організації праці, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання внаслідок неможливості забезпечити щоденне повернення працівників до постійного місця проживання для відпочинку.

Ще одним різновидом режиму робочого часу є гнучкий графік роботи. Він передбачає право працівників самостійно регулювати момент початку, закінчення, загальну тривалість робочого дня. Обов’язковою умовою застосування такого режиму робочого часу є повне відпрацювання працівниками встановленої законом сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду робочого дня, робочого тижня, місяця.

Елементами гнучкого графіку роботи є: змінний робочий час – початок та закінчення робочого часу; фіксований час – час обов’язкової присутності на роботі; час перерви для відпочинку та харчування; норма облікового часу. Максимально допустима тривалість зміни при такому режимі – 10 годин, а час перебування працівника на робочому місці, у т. ч. перерва для відпочинку, – 12 годин.

Облік робочого часу є основним засобом контролю за додержанням законодавчо встановленої норми робочого часу. Він передбачає певну тривалість робочого часу за відповідний період. Відповідно до чинного законодавства в Україні застосовується два види обліку робочого часу: щоденний і підсумковий.

При щоденному обліку підраховується робочий час протягом кожного дня. Цей облік полягає в тому, що встановлена законом тривалість щоденної роботи реалізується за розпорядком або графіком роботи без відхилень кожного робочого дня. Щотижневий облік робочого часу означає, що норма робочого часу реалізується в межах одного тижня з повною кількістю робочих днів, водночас тривалість щоденної роботи може мати відхилення в окремі дні тижні.

Підсумковий облік робочого часу означає, що встановлена законом тривалість робочого дня і робочого тижня реалізується за графіком у середньому за обліковий період. При цьому тривалість робочого дня і робочого тижня може відхилятися від нормальної. Недороблений або перероблений робочий час балансується в межах облікового періоду з тим, щоб було додержано норми. Обліковим періодом може бути тиждень, місяць, квартал. Підсумковий облік робочого часу вводиться на безперервних виробництвах, коли за умови виробництва не може бути збережено щотижневу норму робочого часу. Такий облік вводиться для водіїв трамваїв, тролейбусів, автобусів, працівників будівельних організацій та ін.

Дата добавления: 2015-05-10