Щорічні відпустки. Право на щорічну і додаткову відпустки. Поняття, види, тривалість відпусток

Усі громадяни, зайняті суспільно-корисною працею, незалежно від форм власності і форм господарювання, які перебувають у трудових відносинах і підлягають державному соціальному страхуванню, мають право на одержання щорічної оплачуваної відпустки.

Відпусткою визнається вільний від роботи час протягом встановленої законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробітної плати або без її збереження.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустку нарівні з громадянами України.

Особи, які працюють за договорами підряду або іншими договорами цивільно-правового характеру, за авторськими чи видавничими договорами, не набувають статусу працівника і тому права на відпустку не мають.

Право на відпустку надається також позаштатним працівникам, тобто працівникам, що виконують на підприємствах роботу без зарахування їх у штатний (списочний) склад. Укладення трудового договору з цими працівниками можливе лише за умов, що певні роботи не можуть бути виконані штатними працівниками.

Законом України від 15 листопада 1996 року «Про відпустки» передбачив також право на відпустку тимчасових і сезонних працівників.

Не надається щорічна відпустка засудженим до виправних робіт без позбавлення волі за час відбування покарання.

Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади) і середньої заробітної плати. Забороняється звільнення працівників з ініціативи роботодавця під час перебування їх у відпустці, за винятком випадків повної ліквідації підприємства. Відпустка повинна забезпечити працівникам необхідний відпочинок, тому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, за винятком випадків, передбачених ст. 83 КЗпП.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки – працівникам, які мають дітей.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш ніж 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на інше підприємство, в установу, організацію, грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання, при загальноосвітніх школах, надається додатково оплачувана відпустка на період складання випускних екзаменів в основній школі – тривалістю 10 календарних днів, перевідних екзаменів в основній та старших школах – від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних днів.

Працівникам, які складають екзамени екстерном за основну або старшу школу, надається додатково оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання екзаменів загальною тривалістю 35 днів протягом навчального року.

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів: для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах освіти I та II рівня акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів щорічно; III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів щорічно; незалежно від рівня акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів щорічно.

На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів: для тих, хто навчається на третьому та наступних курсах у вищих закладах освіти I та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання, відпустки надаються тривалістю 20 календарних днів щорічно; III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів щорічно; незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – тривалістю 40 днів щорічно.

Відпустки надаються відповідно на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, державних екзаменів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи).

Творчі відпустки відповідно до ст. 77 КЗпП та умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45, надаються працівникам підприємств незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, написання підручника, а також монографії, довідника тощо.

Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук творча відпустка надається тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового ступеня доктора наук – до шести місяців. Ці відпустки надаються за умови, що працівник успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою.

Творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації вченої ради про доцільність надання такої відпустки. Для закінчення дисертації відпустка надається особам, які закінчили відповідну аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.

Для написання підручника чи наукової праці творча відпустка тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно виконує основну роботу, поєднуючи її з творчою. Відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюються авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам разом з іншими відпустками та оформляються наказом власника підприємства або уповноваженого ним органу. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.

Визначаючи за жінкою не тільки роль трудівниці, а й її соціальну материнську роль, українська держава на доповнення загальних норм надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками та оформляються наказом власника підприємства або уповноваженого ним органу. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.

Визначаючи за жінкою не тільки роль трудівниці, а й її соціальну материнську роль. Українська держава на доповнення загальних норм надає жінкам додаткові права, що створюють реальну можливість поєднувати виробничу роботу з материнством.

Соціальні норми права враховують анатомо-фізіологічні особливості організму жінок з метою його захисту і обумовлену цими особливостями соціальну роль жінки по народженню дітей та догляду за малолітніми дітьми. Створення таких норм є необхідним не лише для жінок, а й соціально необхідним для суспільства, зацікавленого у вихованні здорового молодого покоління з гармонійним розвитком фізичних і духовних сил.

До заходів, що забезпечують жінкам можливість поєднувати материнство з виробничою працею, належать оплачувані відпустки та інші пільги вагітним жінкам та матерям, які мають дітей.

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю до пологів – 70 календарних днів, після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей).

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів).

До відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному році.

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власника коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частково також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла дитину під опіку.

За бажанням жінки або осіб, які здійснюють догляд за дитиною, протягом періоду перебування у відпустці вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Жінка, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю десять календарних днів з урахуванням вихідних. Жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на цих самих умовах.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, повністю або частково в межах встановленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця. Особам, які фактично здійснюють догляд, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і що виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Додаткові відпустки жінкам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки.

У випадках, передбачених ст. 87 КЗпП, ст. 95 Закону України «Про відпустки» передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати. В одних випадках ці відпустки повинні надаватися в обов’язковому порядку, в інших – за згодою сторін.

В обов’язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати надаються:

- матері або батьку, який виховує дитину без матері (у т. ч. і у випадку тривалого перебування матері в лікувальній установі), що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- чоловікові, жінка якого перебуває у передпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів;

- матері або іншим особам (батькові, бабі, діду чи іншим родичам) у випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, що визначається медичним висновком, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;

- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціальний захист», – тривалістю 14 календарних днів;

- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною – тривалістю 21 календарний день щорічно;

- пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів;

- працівникам у випадку смерті рідних по крові або по шлюбу подружжя, батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до семи календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця події і назад; інших рідних –тривалістю до трьох календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду;

- працівникам для догляду за хворим, рідним по крові, який за висновком медичної установи потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, що визначається медичним висновком, але не більше 30 календарних днів;

- працівникам для завершення санітарно-курортного лікування – тривалістю, що визначається медичним висновком;

- працівникам, які допущені до вступних екзаменів у вищих установах освіти, – тривалістю 30 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад;

- працівникам, допущеним до здачі вступних екзаменів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, що необхідна для проїзду до місцезнаходження вищої установи освіти або установи науки і назад;

- сумісникам на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

- ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

Працівникам, які використали за попереднім місцем роботи щорічну основну і додаткову відпустки, тривалість яких становила не менше 24 календарних днів, і одержали за них грошову компенсацію, відпустка без збереження заробітної плати надається тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного строку безперервної роботи.

За сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові може бути надана відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

10.3. Порядок надання відпусток

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам зі збереженням місця роботи і посади та з виплатою середнього заробітку. Право працівників на відпустку не залежить від місця роботи, виконуваної трудової діяльності, форм власності, на базі яких ведеться господарська діяльність на підприємствах, строку трудового договору, від цих обставин залежить тривалість відпустки, яка надається працівникові.

До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, згідно зі ст. 82 КЗпП зараховується:

- час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого дня) протягом робочого часу, за який надається відпустка;

- час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і виплачувалась допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- час навчання з відривом від виробництва тривалістю не менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;

- час навчання нових професій (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, згідно зі ст. 76 КЗпП зараховується:

- час фактичної роботи зі шкідливими важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

- час щорічної основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і особливий характер праці;

- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу з одного підприємства в установу, організацію повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацією, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ст. 81 КЗпП).

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 58 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 68 календарних днів.

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові щорічної відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

- жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

- інвалідам;

- особам віком до18 років;

- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

- особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

- сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

- працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

- працівникам, які мають путівку (курсівку) для санітарно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

- батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується роботодавцем або уповноваженим органом і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, погоджується між працівникам і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки, не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

- особам віком до 18 років, інвалідам; жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

- жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

- одинокій матері (батькові), яка (який) виховує дитину без батька (матері);

- опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

- дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закона України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керівникам, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам освіти щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівникам, педагогічним, науково-педагогічним працівникам визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, часу підготовки та захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановчої частини і творчим працівникам театрів щорічно відпустки повної тривалості надаються в літній період наприкінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

- тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;

- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

- настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

- збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причини, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих умовах чи з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівників може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством.

За бажанням працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору подовжується до закінчення відпустки.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, як мають дітей.

При переведенні на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

На бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість щорічної та додаткової відпусток, що надаються працівникові, не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Спори, що виникають при наданні відпусток, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про працю.

Підставою для надання відпустки є особиста заява працівника. Заява пишеться на ім’я директора підприємства або на ім’я його заступника, якому надано право підпису розпоряджень про надання відпусток. Заява про надання відпустки має такі реквізити:

- адресат;

- автор (прізвище, ім’я, по батькові, посада, структурний підрозділ, де працює працівник);

- вид документу – заява;

- текст;

- дата та підпис працівника.

У тексті заяви вказується, який вид відпустки просить надати працівник, кількість днів відпустки та з якого числа передбачається її початок.

Якщо у відпустку йде керівник, у заяві зазначається прізвище, ім’я, по батькові та посада працівника, на якого він покладає виконання своїх обов’язків на період знаходження у відпустці.

Заява погоджується з керівником структурного підрозділу (див. п. 10. 4 цього розділу).

Наказ (розпорядження) про надання відпустки видається на підставі затвердженого графіку відпусток або заяви працівника (див. п. 10.4 цього розділу).

Графік відпусток на наступний рік складається в структурному підрозділі на усіх працівників, узгоджується з куратором підрозділу та подається на підпис директору (керівнику філії банку), як правило, у грудні місяці поточного року.

При складанні графіка відпусток враховується положення законодавства, специфіка діяльності підрозділу, побажання працівників.

У наказі (розпорядженні) про надання відпустки зазначається прізвище, ім’я, по батькові, посада, назва структурного підрозділу, вид, строк, дата початку та закінчення відпустки, а також період, за який вона надається.

Накази (розпорядження) про надання відпусток у зв’язку з навчанням, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ін., передбачені чинним законодавством, оформляються на підставі заяв працівників та документів, що підтверджують право на відпустку за зазначеними мотивами.

Накази (розпорядження) про надання відпусток погоджуються представником підрозділу роботи з персоналом.

Після підписання наказу (розпорядження) про надання відпустки в особову картку працівника, у розділ «Відпустки» програми «Кадри» та в журнал реєстрації вносяться відповідні записи. Працівник, на якого видано наказ (розпорядження), ознайомлюється з наказом під розпис.

Дата добавления: 2015-05-10