Розвиток цехового ремесла в 14 – пер. пол. 17 ст

Соціальна структура населення укр. земель в 14-17 ст.

За соціальним становищем населення Львова можна поділити на три основні групи. Перша – це міські багатії, купці, лихварі, нерідко деякі багатії ремісники. ЇХ називали патриціями. Хоч в цій групі було не більше 40-50 родин, вона захопила в свої руки міське управління, господарство, прибутки. З першої половини 16 ст. група патриціїв стала не виборним, а довічним кооптивним органом міського управління. У 1519 р. до 6 членів ради патриціїв кооптували ще 6. Змінюючись щорічно, ці 12 радних управляли містом. Склад ради поповнювався за рахунок 12 лавників, очолюваних війтом, а у лаві засідали зяті і сини радних. В їх руках було все міське господарство. Міські прибутки вони часто витрачали на власні потреби. Це були найбільш багаті сім*ї. Вони одні засідали в міській раді і зацмали всі міські посади. Тому вони не тільки відали доходами міста, а й споживали їх. До складу міського патриціату входили і деякі ремісники, найчастіше золотарі, кушнірі.

До другої соціальної групи населення Львова належала основна маса жителів міста: міщани з міським правом – міське поспільство, дрібні та середні купці, цехові майстри різних професій, а також багаті позацехові ремісники, обмежені у правовому відношенні. Інколи цю соціальну групу називали бюргерством. Бюргери були основною опозиційною і рушійною силою в боротьбі проти міського патриціату і шляхти, вони часто очолювали всі незадоволені верстви населення. У боротьбі проти патриціату ця група вимагала контролю над міським управлінням і участі в законодавчій владі.

Третю, дуже численну групу населення становили плебеї, міська біднота. Вони не мали ніякого права, не були охоплені корпоративними організаціями. До цієї групи належали бродячі ремісники, підмайстри, учні різних ремесел, комірники, гультяї і дуже велика кількість слуг багатих купців. Вони не становили якоїсь окремої суспільно-організованої сили, а в боротьбі проти патриціату завжди ставали на сторону міського поспільства.

Вже в 13 ст. Львів був не лише політичним, а й економічним центром з розвиненим ремеслом і торгівлею. Саме в 13 ст. у Львові поселилися вірмени, які були добрими ремісниками. У найстарішій міській книзі, яка дійшла до нас, написаній після пожежі 1381 р., згадується чимало професій і прізвищ львівських ремісників. Цей список свідчить, що у Львові наприкінці 14 ст. були 23 ремісничі професії. Першу згадку про існування ремісничих організацій ми знаходимо у документі від 15 серпня 1386 р. В той день староста Андрій іменем Володислава Опольського надав шевцям Перемишля привілеї, які мали шевці Львова. Отже, тоді у місті вже існувало братство шевців.

Як повідомляє Ярослав Кісь у міських книгах другої половини 16 ст. зустрічаються згадки про нові ремісничі професії: шапкарів, ливарників, зброярів, колодії і столярів. Поділ існуючих і утворення нових цехів, виділення окремих ремісничих професій свідчить про вдосконалення дрібного виробництва, зростання продуктивних сил, розширення внутрішнього і зовнішнього ринків, вдосконалення виробничої техніки, підвищення якості продукції. Однак у той час ще багато зустрічається випадків, коли до окремих цехів належать ремісники споріднених професій.

Також в 16 ст. у Львові утворюються нові цехи. У 1530 р. організувався цех золотарів разом з ливарниками та художниками, а у 1539 р. – цех токарів. В 1579 р. у Львові було вже 20 цехів.

Про дальший суспільний поділ праці та зростання продуктивних сил свідчить поділ старих і поява нових цехів у кінці 16 – на початку 17 ст. У 1578 р. утворився спільний цех цирульників, токарів, гребеня рів і мотузників, у 1585 р. – столярів, у 1590 р. – шапкарів, у 1595 р. – малярів, у 1600 р. – утворили окремий цех золотарі в, у 1616 р. – котлярі і в 1617 р. – сідлярі відокремились від римарів. Спеціалізація ремесел підвищувала продуктивність праці, поліпшувала якість продукції, сприяла дальшому суспільному розподілові праці між окремими ремісничими професіями.

Початок 17 ст. – період розквіту цехового ремесла у Львові, адже налічувалося близько 2 тис. цехових ремісників

Найстаріші згадки про ремісничі організації у Львові належать до другої половини 14 ст. Про те якими вони були детальну інформацію подають цехові статути. На цехову організацію дрібного виробництва впливало натуральне господарство, вузькість і замкненість ринку у феодальному суспільстві.

Дата добавления: 2015-05-08